ЛекцПравозн.16 / PRAV2const

6) право на достатній життєвий рівень. Ст. 48 Конституції містить визначення поняття ”достатній життєвий рівень”: достатнє харчування, одяг, житло. У першу чергу досягнення цих життєвих благ пов'язане із зусиллями самої людини, її продуктивною діяльністю. Але особам, які з об'єктивних причин не можуть брати участь у виробництві матеріальних і духовних благ, на допомогу мають прийти держава і суспільство;

7) право на охорону здоров'я, медичну допомогу і медичне страхування (ст. 49).

Культурні права і свободи людини і громадянина в Україні – це право на залучення до багатств світової культури і на їх збільшення власною творчою діяльністю, яке включає:

1) право на освіту. Кожен має право на освіту. Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних ВНЗ на конкурсній основі (ст. 53);

2) свобода творчості, право на результати інтелектуальної і творчої діяльності. Це означає, що ніхто не має права використовувати або поширювати результати інтелектуальної чи творчої діяльності без згоди їх творця. Держава гарантує захист інтелектуальної власності, авторських прав та інтересів, пов'язаних із творчістю (ст. 54).

Екологічні права людини і громадянина – це право на безпечні для життя і здоров'я умови існування людини, яке включає:

1) право на безпечне для життя і здоров'я довкілля. Безпечне для життя і здоров'я довкілля включає чисті повітря, воду, ґрунт, споруди та інші необхідні умови (ст. 50);

2) право на відшкодування шкоди, завданої порушенням екологічних прав індивіда (ст. 50) .Реалізується в судовому порядку, причому відповідачем за позовом може виступати фізична чи юридична особа, держава, орган місцевого самоврядування;

3) право на інформацію про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту. Ст. 50 Конституції гарантує вільний доступ до такої інформації, свободу її поширення. Інформація про стан довкілля, як уже зазначалося вище, не може бути засекречена.

Як наголошує ч.1 ст.22 Конституції, закріплений у Конституції перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина не є вичерпним. Крім того, ця ж стаття (ч.2-3) підкреслює, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані, а при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

6. Конституційні обов'язки людини і громадянина в Україні. Конституційні обов'язки – це встановлені Конституцією України види належної поведінки осіб, які постійно чи тимчасово перебувають на території України. Одним із важливих правових принципів є єдність прав і обов'язків. Тому поряд із різноманітними за характером правами людини і громадянина Конституція України фіксує ряд конституційних обов'язків. До них належать:

1) захист Батьківщини, незалежності й територіальної цілісності України. Відповідно до цього встановлено також обов'язок нести військову службу (ст.65);

2) повага до державних символів України (ст.65);

3) охорона природи і культурної спадщин (ст.66);

4) сплата податків і зборів (ст. 67);

5) дотримання і виконання законодавства України. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності (ст.68);

6) одержання повної середньої загальної освіти (ст. 53);

7) взаємні обов'язки батьків і дітей. Батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття, а повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків (ст. 51).

7. Поняття та принципи виборчого права в Україні. Види виборів та виборчих систем. Ст. 5 Конституції закріплює норму, яка передбачає наступне: ”Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування”. Отже народ здійснює свою владу як шляхом безпосередньої, так і представницької демократії. Безпосередня демократія — це пряма (без будь-яких органів-посередників) участь громадян в управлінні суспільними і державними справами. Її основними формами є вибори і референдум, не виключаючи при цьому й інших (у діяльності місцевого самоврядування можливі збори і сходи громадян). Представницька демократія — це вирішення суспільних і державних питань виборними представниками громадян. Органами представницької демократії в Україні є: Верховна Рада України; Президент України; Верховна Рада Автономної Республіки Крим; органи місцевого самоврядування.

Виборче право – це інститут конституційного права України, що регулює відносини, пов'язані з формуванням представницьких органів державної влади і місцевого самоврядування та закріплює право громадянина України обирати і бути обраним до органів державної влади і місцевого самоврядування. Право обирати називають активним, а право бути обраним — пасивним виборчим правом.

Вибори — це процес формування складу представницького органу чи зайняття посади шляхом голосування.

В Україні існують наступні види виборів: 1) народних депутатів України; 2) Президента України;3) депутатів ВР АРК; 4) депутатів місцевих рад; 5) сільських, селищних і міських голів.

Виборча система – це спосіб розподілу депутатських мандатів залежно від результатів голосування. Мандат – це повноваження депутата, а також документ, що їх підтверджує.

Принципи виборчого права – це головні засади, на яких ґрунтується виборче право України. До них належать:

1) принцип свободи вибору.(виборець сам вирішує, брати чи не брати участь у голосуванні, виключається тиск на волевиявлення виборця чи кандидата на виборчу посаду);

2) принцип вільних виборів. Виборцям забезпечуються умови для вільного формування своєї волі та її вільного виявлення при голосуванні. Застосування насильства, обману, підкупу тощо забороняється і тягне відповідальність;

3) принцип загальності. Право голосу (активне виборче право) мають усі громадяни України, які досягли 18-ти років, за винятком осіб, визнаних недієздатними;

4) принцип рівності. Кожен виборець має рівну з усіма кількість голосів.

5)принцип прямих виборів. Між виборцем і кандидатом, що обирається ним, немає ніяких проміжних структур (колегії вибірників). Виборець безпосередньо голосує за обраного ним кандидата;

6) принцип таємного подання голосів. Виключається контроль за волевиявленням виборців – обладнуються спеціальні кабіни.

У світі існує кілька видів виборчих систем:

1) мажоритарна система. Відповідно до цієї системи створюються територіальні виборчі округи, у кожному з яких усі мандати одержує той кандидат, який зібрав найбільшу кількість голосів виборців. Є три різновиди мажоритарної системи. Відповідно до мажоритарної системи кваліфікованої більшості кандидат для свого обрання має одержати дві третини голосів виборців. Відповідно до мажоритарної системи абсолютної більшості обраним вважається кандидат, за якого проголосувало більш ніж половина виборців, що брали участь у виборах (50 % + 1 голос). Відповідно до мажоритарної системи відносної більшості обраним вважається кандидат, який набрав голосів більше, ніж інші кандидати;

2) пропорційна система. При використанні пропорційної виборчої системи депутатські місця розподіляються пропорційно зібраним голосам виборців. У країні утворюється або єдиний загальнодержавний багатомандатний округ, або кілька багатомандатних округів. Політичні партії формують списки кандидатів у депутати. Виборці голосують не за конкретного кандидата, а за партійний список. Депутатські мандати розподіляються пропорційно числу поданих за партійний список голосів. При цьому, як правило, партії, що набрали менше законодавчо встановленого відсотка голосів (наприклад 5% при виборах до ВРУ), до розподілу мандатів не допускаються (правило загороджувального бар"єра).

3) змішана (мажоритарно-пропорційна) – система, яка покликана пом'якшити недоліки мажоритарної та пропорційної систем, використовуючи при цьому їхні переваги.

8. Порядок проведення виборів в Україні. Порядок виборів народних депутатів визначається Конституцією України і Законом України ”Про вибори народних депутатів України” від 17 листопада 2011 р.

Кількісний склад Верховної Ради України становить 450 депутатів, які обираються на 5-ти річний термін за змішаною (пропорційно-мажоритарною) системою:

– 225 депутатів обираються за пропорційною системою у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі за виборчими списками від політичних партій ;

– 225 депутатів обираються за мажоритарною системою відносної більшості в одномандатних виборчих округах.

Вимоги до кандидата в народні депутати України:

– громадянство України і наявність права голосу на виборах;

– постійне проживання в Україні протягом останніх 5 років;

– вік не молодше 21 року.

Перешкодою до обрання народним депутатом є не знята або непогашена судимість за здійснення умисного злочину.

Вибори депутатів можуть бути черговими, позачерговими, повторними, проміжними. Чергові вибори депутатів проводяться у зв'язку із закінченням конституційного строку повноважень Верховної Ради України. Позачергові вибори призначаються Президентом України з підстав і в порядку, встановлених Конституцією України Повторні вибори депутата призначаються в одномандатному окрузі ЦВК у разі визнання виборів депутатів в цьому окрузі такими, що не відбулися, або якщо особа після її обрання не набула депутатського мандата. Проміжні вибори депутата призначаються ЦВК у разі дострокового припинення повноважень депутата, обраного в одномандатному окрузі.

Виборчий процес включає такі етапи:

1) висування кандидатів у депутати;

2) утворення виборчих комісій. Систему виборчих комісій складають: ЦВК (працює постійно); окружні та дільничні виборчі комісії (створюються на період виборчого процесу);

3) реєстрація кандидатів у депутати;

4) складання та уточнення списків виборців;

5) проведення передвиборчої агітації (закінчується о 24 годині останньої п'ятниці перед днем виборів);

7) голосування;

8) підрахунок голосів виборців та встановлення підсумків голосування.

9) встановлення результатів виборів

Порядок виборів Президента України визначається ст. 103 Конституції України і Законом ”Про вибори Президента України” від 5 березня 1999 р. До кандидата в Президенти України, поряд зі звичайними (наявність громадянства, права голосу і відсутність судимості), ставляться особливі вимоги: досягнення 35 років; проживання в Україні протягом 10 останніх перед днем виборів років; володіння державною мовою; одна й та сама особа не може бути Президентом України більше двох термінів поспіль.

Президент України обирається за мажоритарною системою строком на п'ять років. Вибори Президента України можуть бути черговими, позачерговими (достроковими) та повторними. Виборчий процес завершується офіційним оприлюдненням ЦВК результатів виборів або офіційною публікацією подання ЦВК до ВР України щодо призначення повторних виборів Президента України.

Вибори органів місцевого самоврядування проводяться як за мажоритарною, так і за змішаною – мажоритарно-пропорційною системами.

Вибори депутатів сільських, селищних рад проводяться за мажоритарною системою відносної більшості в одномандатних виборчих округах, на які поділяється вся територія села, селища і кількість яких дорівнює кількості депутатів у складі відповідних рад.

Вибори депутатів ВР АРК, міських, районних, районних в місті та обласних рад проводяться за змішаною – мажоритарно-пропорційною системою: 50 % депутатів від складу відповідних рад обираються за пропорційною системою у багатомандатному окрузі, межі якого збігаються з межами міста, району, області, АРК (за виборчими списками кандидатів у депутати від політичних партій), а інші 50% – за мажоритарною системою у одномандатних мажоритарних виборчих округах кількість яких дорівнює 50% від кількості депутатів відповідної ради і які утворюються відповідно у межах АРК, кожного міста обласного значення, району, району у місті, міста районного значення, селища та села.

Вибори сільських, селищних, міських голів проводяться за мажоритарною виборчою системою відносної більшості в єдиному одномандатному окрузі, межі якого збігаються з межами села (кількох сіл, жителі яких добровільно об'єдналися у сільську громаду), селища, міста згідно з існуючим адміністративно-територіальним устроєм.

Обраним депутатом сільської, селищної ради, сільським, селищним, міським головою вважається кандидат, який одержав більшість голосів виборців, які взяли участь у голосуванні, відносно інших кандидатів, які балотувалися в цьому окрузі.

Право на участь у розподілі депутатських мандатів у багатомандатному виборчому окрузі набувають кандидати у депутати, включені до виборчих списків місцевих організацій партій, що отримали три і більше відсотків голосів виборців.

Депутати сільської, селищної, міської ради обираються строком на 5 років. Голови відповідних рад обираються також строком на 5 років.

Голови районної, районної у місті та обласної рад обираються депутатами відповідних рад строком на 5 років.

9. Референдум. Референдум — це процес ухвалення політичного рішення шляхом голосування виборців. На сьогодні Конституція України (ст.72-74) передбачає лише один вид референдуму – всеукраїнський референдум.

Відповідно до ст. 72 Конституції всеукраїнський референдум призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених Конституцією. Всеукраїнський референдум проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.

На всеукраїнський референдум може бути винесений проект рішення з будь-якого питання загальнодержавного значення. Виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання щодо зміни території України (ст. 72 Конституції) та затвердження змін, внесених ВР України в розділи І, III, XIII Конституції (ст. 156 Конституції). З першого питання референдум призначає ВР України, з другого – Президент України.

Так згідно ст. 156 Конституції законопроект про внесення змін до розділу I "Загальні засади", розділу III "Вибори. Референдум" і розділу XIII "Внесення змін до Конституції України" подається до Верховної Ради України Президентом України або не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України і, за умови його прийняття не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України, затверджується всеукраїнським референдумом, який призначається Президентом України.

Разом з тим, окремі, визначені Конституцією питання не можуть бути винесені на референдум – законопроекти з питань податків, бюджету й амністії (ст.74 Конституції).

Більш детально предмет всеукраїнського референдуму, порядок його підготовки і проведення регламентуються Законом України ”Про всеукраїнський референдум” від 06.11.2012р. На думку низки науковців окремі положення цього закону прямо суперечать Конституції.

Попередній закон – Закон України "Про всеукраїнський і місцевий референдуми" від 3.07.1991р. (який втратив чинність з набранням чинності закону від 06.11.2012р.), окрім всеукраїнського, передбачав також проведення референдуму АРК та місцевого референдуму. На сьогодні питання предмету цих референдумів та порядку їх проведення на законодавчому рівні залишається неврегульованим.

В теорії конституційного права залежно від юридичної сили прийнятого на референдумі рішення розрізняють імперативний і консультативний референдуми. Рішення, прийняте імперативним референдумом, має найвищу юридичну силу і не потребує схвалення будь-якого органу влади. Консультативний референдум проводиться з метою з'ясування точки зору громадян з певного питання.

Референдум проводиться відповідно до принципів виборчого права України. Населенню пропонується кілька (зазвичай – два) варіантів відповіді на чітко сформульоване питання. Прийнятим вважається рішення, за яке проголосувала абсолютна більшість населення (50 % + 1 голос), що брала участь у референдумі.

10. Система органів державної влади України. Основні повноваження Верховної Ради України. Функції Української держави реалізуються через діяльність державних органів. Система органів державної влади України побудована за принципом розподілу влади на законодавчу, виконавчу і судову (ст. 6 Конституції). Єдиним законодавчим органом держави є Верховна Рада України. Виконавчі органи держави – Кабінет Міністрів, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації в областях, районах, містах Києві та Севастополі. Судові органи Української держави – це Конституційний Суд України та суди загальної юрисдикції. Особливе місце в системі органів влади займає Президент України, що є главою держави і має повноваження в різних галузях державного управління.

В особливу групу органів контрольної влади також відокремлюють Прокуратуру України, головним завданням якої є нагляд за дотриманням законів.

Верховна Рада України – представницький орган (парламент), що є єдиним органом законодавчої влади в Україні і формується шляхом виборів. Порядок функціонування Верховної Ради України та її повноваження визначається розділом ІV Конституції (ст.ст. 75-101). Конституційний склад Верховної Ради України – 450 депутатів, які обираються строком на 5 років.

Основні функції Верховної Ради України:

1) представницька – ВР формується народом України шляхом виборів, а тому виражає його інтереси та волю;

1. законодавча – в межах своєї компетенції ВР приймає закони з питань, що потребують законодавчого регулювання, формує національну правову систему та забезпечує регулювання суспільних відносин;

2. установча – ВР визначає правові основи функціонування органів державної влади та бере участь у їх формуванні;

3. парламентського контролю – ВР здійснює контроль за діяльністю органів інших державної влади, в тому числі й Кабінетом Міністрів України.

Ст. 85 Конституції закріплює за ВР широке коло повноважень у різних сферах управління, найважливішими з яких є :

1) у законодавчій сфері — внесення змін до Конституції, прийняття законів, затвердження Державного бюджету України. У ст.92 Конституції закріплений перелік питань, які визначаються і встановлюються виключно законами України; у зовнішньополітичній сфері – оголошення за поданням Президента України стану війни та укладання миру, ратифікація і денонсація міжнародних договорів;

2) участь формуванні органів виконавчої влади. Зокрема Верховна Рада України:

– призначає за поданням Президента: Прем’єр – міністра України, Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України;

– призначає за поданням Прем’єр-міністра України: інших членів Кабінету Міністрів України, Голову Антимонопольного комітету України, Голову Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Голову Фонду державного майна України та звільняє зазначених осіб з посад;

– вирішує питання про відставку Прем’єр-міністра України, членів Кабінету Міністрів України;

– призначає на посаду та звільняє з посади за поданням Президента України Голову Служби безпеки України та Голову Національного банку Українизидента України;

– призначає на посади та звільняє з посад половину складу Ради Національного банку України та половину складу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення;

– надає згоду на призначення на посаду та звільнення з посади Президентом України Генерального прокурора України;

– висловлює недовіру Генеральному прокуророві України, що має наслідком його відставку з посади.

3) участь у формуванні органів судової влади. ВР призначає третину складу Конституційного Суду України, обирає суддів судів загальної юрисдикції на посаду безстроково;

4) здійснення парламентського контролю. Верховна Рада вправі резолюцію про недовіру Кабінету Міністрів України. Формою парламентського контролю є також діяльність Уповноваженого ВР України з прав людини.

5) усунення Президента України з посади в порядку особливої процедури (імпічменту).

11. Законодавчий процес та його стадії. Процес створення, прийняття, зміни та скасування законів називають законодавчим процесом, який складається в Україні з наступних стадій:

1) законодавча ініціатива — внесення офіційної пропозиції про прийняття, зміну чи скасування закону до ВР України. Таке право має вузьке коло осіб: народні депутати України, Президент України, Кабінет Міністрів України;

2) розробка законопроекту. Вона може бути доручена парламентським комітетам, тимчасовій спеціальній комісії, міністерствам, колективам учених-фахівців. Найчастіше перша і друга стадії законодавчого процесу збігаються, і тоді на розгляд ВР України вноситься готовий законопроект;

3) попереднє обговорення законопроекту. Прийнятий до розгляду законопроект обговорюється в комітетах ВР. При цьому для підготовки висновків визначається головний комітет, якому інші подають свої результати обговорення законопроекту;

4) обговорення законопроекту на пленарних засіданнях ВР України (читання законопроекту). У 1-му читанні обговорюються основні положення законопроекту. У 2-му читанні відбувається постатейне обговорення законопроекту. Після обговорення кожна стаття законопроекту ставиться на постатейне голосування. Третє читання законопроекту є необов'язковим (факультативним) і проводиться лише тоді, коли необхідні редакційні виправлення і узгодження законопроекту з іншими нормативно-правовими актами;

5) прийняття закону (у результаті 2 чи 3 читання). Прийняття закону здійснюється голосуванням. За загальним правилом, закон має одержати схвалення простої більшості членів парламенту (тобто 50 відсотків +1 голос). Окремі закони мають бути схвалені конституційною більшістю – 2/3 голосів парламентаріїв (або кваліфікована більшість). Прийнятий закон підписується Головою ВР України і направляється Президенту;

6) підписання закону Президентом України. На протязі 15 днів після отримання закону Президент України підписує його та офіційно оприлюднює або повертає закон на повторний розгляд зі своїми мотивованими зауваженнями (відкладне вето). Якщо закон у незміненому вигляді повторно приймається кваліфікованою більшістю голосів (не менш як 2/3 депутатів), то Президент зобов'язаний підписати його і передати для оприлюднення до офіційних засобів масової інформації;

7) оприлюднення закону. Текст закону публікується в офіційних друкованих виданнях: газетах ”Голос України”, ”Урядовий кур'єр”, журналах ”Офіційний вісник України”, ”Відомості Верховної Ради України”. Значення цієї стадії полягає в тому, що неоприлюднені та не доведені до відома людей закони не застосовуються;

8) набрання законом чинності. Відповідно до Конституції України закон набирає чинності через 10 днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не зазначено самим законом, але не раніше дня опублікування.

12. Правовий статус Президента України. Правовий статус Президента визначається розділом V Конституції України (ст.102-112).

Президент України відповідно до ст.102 Конституції є главою держави, виступає від імені держави, є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, дотримання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина. Президент України виконує інтегруючу функцію, тобто забезпечує баланс і взаємодію між органами державної влади.

Президент обирається громадянами строком на 5 років. Одна й та сама особа не може бути Президентом України більше ніж два строки підряд. Повноваження Президента починаються з моменту складання ним присяги на урочистому засіданні ВР. Повноваження Президента України згідно ст.108 Конституції припиняються достроково в разі: відставки; неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я; усунення з поста в порядку імпічменту; смерті.

Повноваження Президента України визначені у ст. 106 Конституції і до основних з них належать наступні:

1) у сфері забезпечення державного суверенітету України – є Верховним Головнокомандуючим ЗС України, очолює РНБО України, вносить у ВР України подання про оголошення стану війни і приймає рішення про використання ЗС України в разі збройної агресії проти України; приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України;

2) у сфері зовнішньої політики – представляє державу в міжнародних відносинах;

3) у сфері внутрішньої політики – призначає всеукраїнський референдум щодо змін Конституції, проголошує всеукраїнський референдум за народною ініціативою; підписує закони, прийняті ВР України; має право вето щодо прийнятих ВР законів з наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховної Ради; у випадках передбачених Конституцією припиняє повноваження ВР України, призначає позачергові вибори до ВР України.

4) у сфері формування органів виконавчої влади:

– вносить за пропозицією коаліції депутатських фракцій подання про призначення ВР України Прем’єр-міністра України в строк не пізніше ніж на п’ятнадцятий день після одержання такої пропозиції;

– вносить до Верховної Ради України подання про призначення Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України;