Тема 3. Основи здійснення правосуддя в Україні

1. Поняття судової системи України. Загальні засади здійснення правосуддя в Україні.

2. Конституційний Суд України

2.1. Завдання, склад та повноваження Конституційного Суду України

2.2. Форми звернення до Конституційного Суду та їх суб’єкти

2.3. Порядок здійснення провадження в Конституційному Суді

2.4. Рішення та висновки Конституційного Суду

3. Суди загальної юрисдикції в Україні.

3.1 Система судів загальної юрисдикції. Ланка судової системи, судова інстанція.

3.2. Місцеві суди

3.3. Апеляційні суди

3.4. Вищі спеціалізовані суди. Верховний Суд України

4. Вища рада юстиції

Ключові слова:

суд, правосуддя, судочинство, судова система України, конституційні принципи правосуддя, Конституційний Суд України, суди загальної юрисдикції, ланка судової системи, судова інстанція, загальні суди, спеціалізовані суди, місцеві суди, апеляційні суди, вищі спеціалізовані суди, Верховний суд України, Вища рада юстиції.

1. Поняття судової системи України. Загальні засади здійснення правосуддя в Україні. Статтею 6 Конституції України проголошується, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на три окремих самостійних та незалежних гілки – законодавчу, виконавчу та судову, які реалізовують свої повноваження у межах, що визначаються відповідно до вимог Конституції та законодавства України.

Носіями судової влади виступають спеціальні державні органи – суди, юрисдикція (повноваження) яких відповідно до ст. 124 Конституції України, поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Основним способом реалізації судової влади судами є здійснення ними правосуддя, тобто розв’язання по суті соціальних конфліктів (спорів), які виникають між сторонами у будь-якій сфері нашого життя. Сторонами у такому соціальному конфлікті можуть бути як фізичні, так і юридичні особи, а також сама держава. Поряд з поняттям ”правосуддя”, в юриспруденції застосовують і поняття ”судочинство”, яке вважають практично тотожним першому, проте поняття ”судочинство” за своїм змістом є більш широким, оскільки крім здійснення безпосередньо правосуддя (вирішення спору або справи по суті) включає в себе й іншу процесуальну діяльність суду, спрямовану на забезпечення правосуддя.

В залежності від того, в якій саме сфері суспільного життя виникає конфлікт (спір) між сторонами, він розглядається та розв’язується судом за певними правилами (процедурою), які закріплюються у відповідних процесуальних законах. Так кримінальні справи розглядаються судом в порядку кримінального судочинства, процедура якого закріплена у Кримінально-процесуальному кодексі України, цивільні – у порядку цивільного судочинства, за правилами, встановленими у Цивільному процесуальному кодексі України, адміністративні та господарські – відповідно у порядку адміністративного та господарського судочинства. Всього законодавством України передбачено п’ять форм судочинства – цивільне, господарське, адміністративне, кримінальне та конституційне.

Завдання суду як особливого державного органу закріплене у ст. 2 Закону України ” Про судоустрій та статус суддів”, відповідно до вимог якої суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Судова система України – це сукупність усіх судів які існують і функціонують на теренах нашої держави. Судову систему України відповідно до ст. 124 Конституції утворюють Конституційний Суд України та суди загальної юрисдикції. Нормою цієї ж статті передбачено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, а привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами, а також їх делегування не допускається.

Правовою основою функціонування судової системи України є Конституція, а також Закони України: ”Про судоустрій і статус суддів”, ”Про Конституційний Суд України”, ”Про Вищу раду юстиції”.

Діяльність судової системи базується на відповідних принципах або засадах.

Конституційні засади (принципи) здійснення правосуддя в Україні закріплені статтях 124-131 розділу VIII Конституції України, який носить назву “Правосуддя”. Зокрема ст. 129 Конституції до основних засад правосуддя відносить наступні:

- незалежність суддів і підкорення їх тільки закону;

- здійснення судочинства суддею одноособово або колегіально;

- законність;

- рівність всіх учасників судового процесу перед законом і судом;

- забезпечення доведеності вини;

- змагальність сторін та свобода у наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості;

- підтримання державного обвинувачення в суді прокурором;

- забезпечення обвинуваченому права на захист;

- гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами;

- забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків встановлених законом;

- обов’язковість рішень суду.

Крім цього, цілий ряд конституційних принципів здійснення правосуддя закріплений і в інших розділах Конституції.

Окремо необхідно зупинитися на принципі незалежності суддів. У ст. 126 Конституції України закріплені положення, що гарантують незалежність і недоторканість суддів при здійсненні судочинства. Відповідно до вимог цієї статті, незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України, забороняться вплив на суддів яким би то не було чином, а держава забезпечує особисту безпеку суддів і їхніх родин.

Однією із важливих гарантій незалежності суддів є особливий порядок їх призначення, обрання, звільнення та притягнення до відповідальності. Зокрема ст. 126 Конституції встановлює, що судді займають посади безстрокове, крім суддів Конституційного Суду України і суддів, призначуваних на посаду судді вперше. Без згоди Верховної Ради України суддя не може бути затриманий чи арештований до винесення обвинувального вироку судом. Вказана стаття містить і вичерпний перелік підстав, за якими суддя може бути звільнений від посади лише органом, що його обрав чи призначив. До таких підстав Конституція відносить наступні:

1) закінчення терміну, на який він обраний чи призначений;

2) досягнення суддею шестидесяти п’яти років;

3) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров’я;

4) порушення суддею вимог щодо несумісності;

5) порушення суддею присяги;

6) набуття законної сили обвинувальним вироком щодо нього;

7) припинення його громадянства;

8) визнання його безвісно відсутнім чи оголошення померлим;

9) подачі суддею заяви про відставку чи звільнення з посади за власним бажанням. Крім того, повноваження судді припиняються й у випадку його смерті.

Закон України “Про судоустрій і статус суддів” до основних засад (принципів) здійснення правосуддя в Україні відносить наступні: самостійність суддів; право на судовий захист; право на повноважний суд; рівність перед законом і судом; правова допомога при реалізації права на справедливий суд; гласність і відкритість судового процесу; мова судочинства; обов’язковість судових рішень. Цю групу принципів можна умовно назвати загальними, оскільки вони покладені в основу діяльності всіх судів загальної юрисдикції на теренах держави.

Відповідно до ст.129 Конституції, законом можуть бути визначені також і інші засади судочинства в судах окремих судових юрисдикцій. В даному випадку мова йде про так звані галузеві принципи здійснення судочинства в залежності від юрисдикції суду (в кримінальних, цивільних, адміністративних, господарських справах), які закріплені у відповідних процесуальних кодексах та в інших законах. Галузеві принципи судочинства повинні відповідати конституційним засадам і не можуть суперечити їм.