Харківський національний університет імені в.Н. Каразіна

ФАКУЛЬТЕТ ІНОЗЕМНИХ МОВ

Кафедра романської філології і перекладу

Дипломна робота

Тема «Функціональні стилі у французькій та українській мові: порівняльний аналіз»

Виконав: студент 5 курсу, групи ЯФ-51 Напряму підготовки (спеціальності) 8.02030302 “Мова і література (франц.)ˮ Клюско Євгенія Борисівна Керівник: ст.викл. Рассказова О.О. Рецензент: доц. Вороніна М.Ю.

м. Харків ‒ 2013

Зміст

Вступ

РОЗДІЛ 1. Проблеми запозичень романських мов

1.1. Загальні проблеми запозичень

1.2. Роль запозичень у збагаченні словникового складу

1.3. Запозичення з класичних мов

1.4. Запозичення зі східних мов.

1.5. Німецькі, слов’янські, угорські та фінські запозичення

1.6. Запозичення з мов національних меншин

РОЗДІЛ 2. Універсалії у розвитку романських мов

2.1. Лексика

2.2. Запозичення з романських мов

2.3 Проблеми дослідження словотвірних гнізд у романських мовах

РОЗДІЛ 3. Проблема дискурсу

3.1. Дискурс як система

3.2. Літературний дискурс

3.3.Романські запозичення у літературному дискурсі

3.4. Комунікативна лінгвістика

Вступ

Робота присвячена дослідженню іншомовних запозичень у французькій

мові.

Актуальність дослідження.

Питання запозичень завжди являли великий ітерес для істориків та лінгвістів. Одним з дослідників цього предмету був французький вчений А.Доза (1877-1955). Він є автором багатьох poбіт з історії французької лексики. Розвиток лексичного складу він вивчає на фоні зміни суспільних відносин, виникнення нових літературних напрямків, розвитку економічних відносин з іншими країнами.

Видатний дослідник французької Ф.Брюно (1860-1938) в своїй праці «Історія французької мови» значне місце відвів історії формування словникового складу, яку він вивчає у взаємозв’язку з історією суспільства, культури та літератури Франції.

Ця робота являє певний інтерес, бо проблема іншомовних запозичень на даний момент не досліджена до кінця.

3

Мета роботи. Дослідити особливості іншомовних запозичень у французькій мові. Дослідити історичні, культурні, економічні передумови, що сприяли проникненню іншомовної лексики у французьку мову i з’ясувати яких змін вона зазнала при переході до французької мови.

Метод дослідження. Оскільки в основі цієї роботи лежить походження лексичної одиниці, у якості головного використовується метод етимологічного аналізу.

На сучасному етапі розвитку суспільства, коли весь світ охоплений процесами глобалізації та єднання різноманітних націй i культур i прагне універсального діалогу, питания про взаємовплив та взаємопроникнення мови та культури постає дуже гостро. Це викликано тим, що мова як зaci6

відображення культури є її відображенням, i величезна кількість запозичень, властивих сучасному етапу, викликає серйозні побоювання стосовно збереження цілісності та самобутності національної культури. Наскільки це можливо за таких умов зберігти стабільність національної мови та культури, i чи можлива ідея створення загального діалогу, що підсумовує yci досягнення цивілізації - це питания, що турбує сьогодні не лише лінгвістів i культурологів, але й політиків. В умовах глобалізації потрібно вирішити питания про те, як зберігти національну своєрідність i

не звести досягнення окремих культур до единої універсальної монокультурі.

Відомо, що в переломні моменти історії країни, у періоди глобального реформування управлінського апарату, науки то освіти, виробничих процесів має міце широкомасштабне запозичення реалій іншої культури, яке виявляється в першу чергу у великій кількості лінгвістичних запозичень. Але, як відомо, не вci вони набувають однокового значения у мові, що їx запозичує, частина їx асимілюється, частина сприймається як іноземні слова, а деякі назавжди зникають з мови, як тільки для них знаходяться еквіваленти в рідній мові.

Запозичення - цілковито нові лексичні форми для позначення предметів, які не знайшли інших способів вираження в мові. У мову увійшла велика кількість запозичень, що є синонімами до вже юснуючих слів. Причини появи запозичень:

- необхідність швидко заповнити відсутні ланки у лексичній системі професійної, побутової, лїтературної мови;

- необхідність враховувати той факт, що нові запозичення лише частково співпадали за змістом з їx відповідниками;

- запозичення стали інтернаціональними;

- пристосування запозичень до норм мови, яка запозичує, тобто до її морфологічної системи;

5

-фразеологічна активність слова, різноманітність його ймовірних поєднань з іншими словами i різноманітність вживания.

Найбільш охоче мова пристосовує до своїх потреб ті іншомовні слова, які заповнюють певні ніші її семантичного поля. Kpiм того, у мові, незважаючи на її велику адаптаційну можливість, юснують мовні константи (незмінні форми), базові поняття, яю визначають самобутність та унікальність мови нації. Інновації невластиві духові народу не знаходять необхідної натхненності у носія мови.

Феномен запозичення існує в ycix мовах. Виключенням не стала i французька мова. Стрімке проникнення іншомовної лексики в yci сфери її словникового складу викликало бурхливі дискусії сучасних лінгвістів про наслідки цього процесу для французької лінгвокультурної середи, її самобутності та перспектив її розвитку. Сучасна мовна ситуаціяя та спори навколо неї стурбували i уряд Франції, внаслідок чого був прийнятий та затверджений новий закон про французьку мову.