- •Міністерство освіти і науки, молоді та спорту україни
- •Пояснювальна записка до курсу
- •Програма навчального курсу
- •3.Організаційні основи сімейної медицини
- •3.1. Місце сімейної медицини в загальній структурі охорони здоров’я та принципи сімейного обслуговування населення
- •Постанова км України від 20 червня 2000 р. № 989 Про комплексні заходи щодо впровадження сімейної медицини в систему охорони здоров’я
- •Наказ моз України від 23 лютого 2001 року № 72 Про затвердження окремих документів з питань сімейної медицини
- •Примірне положення про лікаря загальної практики – сімейної медицини
- •7. Лікар загальної практики – сімейної медицини зобов’язаний:
- •8. Лікар загальної практики – сімейної медицини має право:
- •Кваліфікаційна характеристика лікаря із спеціальності загальна практика – сімейна медицина Загальні знання
- •Спеціальні знання
- •Загальні навики
- •Спеціальні навики
- •Невідкладна допомога
- •Маніпуляції
- •Наказ моз України від 08 січня 2004 року № 1 Про удосконалення моніторингу первинної медико-санітарної допомоги на засадах сімейної медицини та уніфікації відповідної облікової медичної документації
- •Перелік облікової медичної документації закладу загальної практики – сімейної медицини
- •Перелік Необов’язкової для ведення в закладі загальної практики – сімейної медицини облікової медичної документації
- •3.2. Особливості організації роботи сімейного лікаря в системі первинної медико-санітарної допомоги (пмсд)
- •Довготривалість і безперервність допомоги
- •Багатопрофільність
- •Сімейний підхід
- •Превентивність
- •4. Диспансеризація, реабілітація та санаторно-курортний відбір, який проводить сімейний лікар
- •4.1. Загальні питання диспансеризації
- •4.1.1. Порядок диспансеризації населення. Загальні положення
- •4.1.2. Мета диспансеризації населення
- •4.1.3. Управління та планування проведення диспансеризації населення
- •4.1.3.1. Проведення диспансеризації дітей віком до 18 років
- •4.1.3.2. Проведення диспансеризації дорослого населення
- •4.1.4. Організація роботи щодо проведення диспансеризації населення
- •4.1.4.1. Організація роботи з диспансеризації дитячого віком до 18 років
- •4.1.4.2. Організація роботи з диспансеризації дорослого населення
- •4.1.5. Організація диспансерного нагляду за вагітними
- •4.1.6. Методика проведення диспансеризації дорослого населення
- •4.1.7. Взаємозв’язок та послідовність у роботі закладів охорони здоров’я при проведенні диспансеризації
- •4.1.8. Інформаційна автоматизована система медичних профілактичних оглядів населення
- •4.1.9. Критерії ефективності диспансеризації населення
- •Анамнестична анкета
- •1. Загальна інформація.
- •2. Перенесені захворювання.
- •3. Основні скарги:
- •4. Наявність у найближчих родичів (батьків, сестер, братів, бабусь, дідусів) таких захворювань:
- •5. Спосіб життя.
- •4.2. Реабілітація населення
- •4.2.1. Загальні питання реабілітації
- •4.2.2. Завдання, мета і принципи реабілітації
- •4.2.3. Види, етапи і періоди реабілітації
- •4.3. Санаторно-курортне лікування в україні
- •4.3.1. Визначення поняття санаторно-курортне лікування та його головних завдань
- •4.3.2. Класифікація санаторно-курортних закладів
- •4.3.3. Показання та протипоказання для санаторно-курортного лікування
- •4.3.4. Правила оформлення документів при санаторно-курортному відборі
- •4.3.4.1. Порядок проведення санаторно-курортного відбору і забезпечення громадян путівками для санаторно-курортного лікування
- •4.3.4.2. Правила оформлення «Санаторно-курортної карти» і направлення громадян на санаторно-курортне лікування
- •4.3.4.3. Здійснення програми санаторно-курортного лікування або реабілітації
- •Загальні протипоказання щодо направлення дорослих на санаторно-курортне лікування
- •5. Організація роботи денних і домашніх стаціонарів
- •5.1. Організація роботи денного стаціонару поліклініки
- •5.1.1. Організація лікувально-діагностичного процесу в денних стаціонарах, наступність та послідовність лікувально-діагностичного процесу з іншими підрозділами та лікувальними закладами
- •5.1.2. Медична та соціально-економічна ефективність денних стаціонарів
- •5.2. Організація роботи домашнього стаціонару
- •5.2.1. Основні завдання і загальні показання та протипоказання до лікування в домашніх стаціонарах
- •5.2.2. Режим поведінки хворих і комплекс лікувальних заходів у домашніх стаціонарах
- •5.3. Раціональне харчування
- •5.3.1. Роль раціонального харчування у збереженні та зміцненні здоров’я здорових і хворих
- •5.3.2. Загальні вимоги до раціонального харчування
- •5.3.3. Потреба людини в енергії
- •5.3.4. Роль білків, жирів, вуглеводів, мікроелементів, вітамінів у раціональному харчуванні
- •5.3.5. Вода, водний режим
- •6. Тести до теми «організація позалікарняної допомоги (наступність догоспітального та госпітального етапів)» Модуль № 1
- •7. Відповіді до теми «організація позалікарняної допомоги (наступність догоспітального та госпітального етапів)» Модуль № 1
- •Список використаної літератури
- •Бокова Ірина Валеріївна
5.3.2. Загальні вимоги до раціонального харчування
Корисна їжа – це їжа із задоволенням. Тому поряд із загальними принципами РХ необхідно враховувати національні смаки та традиції. Однак незалежно від цих особливостей РХ має відповідати семи основним принципам:
– енергетична цiннiсть рацiону повинна покривати енергозатрати органiзму;
– належний хiмiчний склад — оптимальна кiлькiсть збалансованих мiж собою поживних речовин;
– добра засвоюванiсть їжi, яка залежить вiд її складу i способу приготування;
– високi органолептичнi властивостi їжi (зовнiшнiй вигляд, консистенцiя, смак, запах, колiр, температура);
– рiзноманiтнiсть їжi за рахунок широкого асортименту продуктiв i рiзних прийомiв їх кулiнарної обробки;
– здатнiсть їжi (склад, об’єм, кулiнарна обробка) створювати вiдчуття насичення;
– санiтарно-епiдемiчна безпечнiсть.
5.3.3. Потреба людини в енергії
Перший закон раціонального харчування говорить про необхідність дотримуватися рівноваги між енергією, що надходить із їжею, тобто калорійністю їжі, і енергетичними затратами організму. Калорійність їжі – це показник енергетичної цінності, який дорівнює кількості енергії (в калоріях), що звільняється при окисленні харчових речовин, які входять до складу їжі. Для вимірювання калорійності їжі (енергетичної цінності) і роботи організму (енергетичних витрат) користуються однаковими одиницями – калоріями (кал) і кілокалоріями (ккал), а в міжнародній системі одиниць СІ – джоулями (Дж). Одна кал дорівнює витратам тепла на нагрівання 1 г води на 1° С. Для переведення в Дж необхідно 1 кал × 4,184. Одна ккал дорівнює 1000 кал.
Навіть в умовах спокою і при сприятливих температурних умовах рівень енергетичних затрат дорослої людини складає 1300 – 1900 ккал на добу. Це так званий основний енергетичний обмін, який можна розрахувати для кожної людини наступним шляхом. Експериментально встановлено, що питома обмін енергії за 1 годину становить приблизно 1 ккал на 1 кг маси тіла. Отже, основний обмін у чоловіка масою 70 кг буде дорівнює 1680 ккал (1 Ккал × 70 кг × 24 г).
Будь-яка фізична або розумова робота вимагає додаткових витрат енергії. Якщо для людей, зайнятих малорухливою «сидячею» працею, добова потреба в енергії складає 2500 – 2800 ккал, то для осіб, зайнятих важкою фізичною роботою, ці величини можуть досягати 4000 – 5000 ккал (див. табл. 1).
Таблиця 1.Витрата енергії при різних видах роботи.
-
Найменування роботи
Енерговитрати / год на людину з масою 70 кг, ккал
Біг зі швидкістю 8 км / год
570
Їзда в автомашині
211
Їзда на велосипеді (13 – 21 км / ч)
540
Копання рову
486
Катання на ковзанах
450
Пересування на лижах по пересіченій місцевості
876
Миття посуду
144
Відпочинок сидячи
96
Відпочинок лежачи
77
Підмітання підлоги
169
Плавання
500
Пилка дров
480
Друкування на машинці
140
Робота кравця
135
столяра
240
муляра
400
косовиця вручну
134
Підготовка грядок на городі
463
Робота лікарів-хірургів (операції)
338
Робота в лабораторії (сидячи)
112
Прання вручну
105
Сон
250
Слухання лекцій
65
Фізичні вправи
102
Ходьба (110 крок / хв)
272
Ходьба по сніговій дорозі зі швидкістю
290
6 км / год
300
8 км / год
650
Шкільні заняття
111
Основний енергетичний матеріал людському організму дають вуглеводи і жири, тому що білки використовуються головним чином як пластичний – будівельний матеріал. Проте їх надлишок також може витрачатися для отримання енергії. Таким чином, енергетичний матеріал використовується організмом тільки за потребою, і якщо добова калорійність їжі перевищує енерговитрати організму, то незатребувана частина жирів відкладається в спеціальні депо. Так саме і частина «незгорілих» вуглеводів перетворюється в жири, збільшуючи надлишкову масу тіла. Будь-яке відхилення в енергетичній рівновазі небайдуже для організму. Наприклад, якщо щоденна калорійність їжі перевищує добові енерговитрати всього лише на 100 ккал, то за рік надлишок жиру в людини зросте на 1,75 – 3,5 кг, а 100 ккал організм отримує від 50 г білого хліба або від чайної ложки цукрового піску.
При обмеженні харчового раціону, тобто короткочасному недоліку енергетичного матеріалу, в організмі людини витрачаються його запасні речовини – глікоген і жири. В умовах тривалої нестачі їжі (голодування) на покриття енерговитрат йдуть вже й білки організму. Тому для збереження енергетичної рівноваги так необхідна оптимальна кількість харчових речовин.
Частину енергії організм витрачає безпосередньо на перетравлення їжі, при цьому кількість використаної енергії залежить від складу раціону. Так, на перетравлення білків організм витрачає 30 – 40% енергії, на перетравлення жирів – 7 – 14%, вуглеводів – 4 – 7%, сирих овочів – до 60%. При згоранні в організмі 1 г білків і вуглеводів виділяється 4,0 ккал (16,7 кДж) енергії, тоді як при згорянні 1 г жиру – 9,0 ккал (37,6 кДж).
Біологічна цінність їжі перш за все визначає особливості її участі в синтезі власних білків організму, а також враховує активність входячих до неї поліненасичених жирних кислот і вітамінів.
Харчова цінність продуктів – урахування енергетичної цінності продукту, що містить органічні біополімери, і неорганічні речовини, а також смакових якостей їжі. Найбільш поширені величини обліку харчової цінності – це грам або міліграм даного нутриента в 100 г їстівної частини продукту. Нутрієнтами називають речовини, які містяться в їжі і використовуються організмом. Для перерахунку продуктів харчування в чисті субстрати є коефіцієнти, з урахуванням яких складена табл. 2.
Таблиця 2. Енергетична цінність деяких продуктів харчування
(ккал на 100 г їстівної частини продукту)
Хліб житній |
170 |
Хліб пшеничний |
240 |
Макаронні вироби |
333 |
Тістечка |
320 – 570 |
Торт бісквітний |
350 |
Цукор |
379 |
Молоко |
59 |
Молоко згущене |
315 |
Сметана |
205 |
Сир |
156 |
Морозиво вершкове |
178 |
Масло вершкове |
749 |
Сир російський |
371 |
Олія соняшникова |
900 |
Картопля відварна |
82 |
Капуста |
28 |
Огірки |
15 |
Яблука |
39 |
Курка |
165 |
Яловичина відварна |
254 |
Свинина жирна |
489 |
Сосиски |
220 – 320 |
Яйця |
168 |
Риба відварна |
|
тріска |
78 |
карп |
96 |
Шоколад |
557 |
Пиво |
65 – 71 |
Збалансований добовий раціон дорослої людини повинен в середньому включати 1900 мл рідини (в питті, в стравах і в «сухих» продуктах), 90 г білків, 90 г жирів, 450 г вуглеводів, 0,1 г вітамінів, 20 г мінеральних речовин і мікроелементів. Всього для повного задоволення потреб організму людини необхідно понад 600 різних речовин, у тому числі 8 незамінних і 10 замінних амінокислот.
При великих, а тим більше при надмірних фізичних чи розумових навантаженнях потреба в одних нутриентах зростає, в інших знижується. Змінюються потреби організму і при деяких захворюваннях.
Енергетичні витрати підлітків приблизно на 1700 кілокалорій більше, ніж дітей віком від 1 року до 3 років. А добовий харчовий раціон людей у віці від 28 до 39 років при інших рівних умовах в середньому повинен містити на 200 кілокалорій більше, ніж раціон 40 – 60 – річних людей. У жінок енерговитрати зазвичай нижче, ніж у чоловіків.
Виконання цих умов є запорукою охорони фізичного здоров’я і зовнішньої краси.