43. Дилогія Григорія Квітки-Основ’яненка «Дворянские выборы».

Сат.комедія. Особлив: зобр.нар.життя, зобр.конфлікту людини і суспільства, використання гротескн.мотивів і бурлеск, нар.мот.реал.картин життя. Квітка один з перших виступив з нар.темою, доводячи, що прості люди в цікав.зобр. і мають повне право бути позит.героями тв.-в.ком-я вклбч.виховні мотиви, висміювання як вад повіт.дворян-ва так і загальнолюдськ. Реаліст.зображує дурість, прагнення чинів і багатства, поклоніння нач-ву, егоїзм дворянства і амін.системою. Герої однозначні, не мають яскр.індивід.поділ. на суто позит., майже ідеал.і типово негативн., що в хар-ним для творч. Кв.Сюжет: вибори повіт.двор-ва, статичне і нецік. Гол.ідея – залежн.сусп-ва, від обран.двор-ва.-акт. Позитивні герої: молоді, чесні дворяне (Твердов) та негативні корумповані двор. Віра в існування чесн.дворян, надія на справедл.монарха є хар-ною для Кв. Єдин.цік.персонаж укр.. Нідрай Шельменко (шахрай, утік після черг.справи з укр. Служив на кордоні, знов завинив і мав тікати). Намагався дасти хабаря мол.дворянам, але вони його виганяють. Відмін.тим, що розм..укр.мовою,єдин.укр.,простолюд.хитр. і винахідливий. Патрап.в багато ком.сит-й.зберіг для наст.тв-в. Сенсацією в задушливій атмосфері миколаївської реакції став вихід у Москві сатиричної комедії «Дворянские выборы», в якій на конкретних життєвих фактах розкривалися характерні болячки провінційного чиновницько-поміщицького середовища. Виводячи цілий ряд негідників, лиходіїв з реакційного дворянства, з продажного бюрократичного чиновницького апарату (Кожедралов, Староплутов, Вижималов та ін.), Квітка-Основ'яненко пов'язує їх ницість з «наследственным невежеством». Реакційні кола сприйняли комедію як випад проти дворянства, замах «на благотворне запровадження мудрої государині» — введені Катериною II дворянські зібрання, вибори, привілеї для дворянства. П'єса мала надзвичайний успіх — понад тисячу примірників книжок у Москві розкупили за два місяці, п'єсу готували до постановки в Московському імператорському театрі. Прогресивна журнальна критика одностайно оцінила її як новаторське щодо проблематики й художніх принципів явище в літературному процесі. Особлива увага зверталася на чітку відповідність зображення життєвій реальності. Однак після прочитання п'єси Миколою І вона була заборонена до постановки цензурою.Змальована в комедіях Квітки різкими сатиричними штрихами картина суспільного життя з його реальними ва-дами, зловживаннями, несправедливостями об'єктивно підводила до думки про моральний розклад служилого дворянства, корупцію в чиновницько-поміщицькому середовищі. У сатиричному зображенні суспільних вад виявився сильний реалістичний струмінь письменника. Літературна громадськість побачила в нього слідування принципу «писання безпосередньо з життя», з «натури», а не «облагородження» природиКритика відзначила оригінальний талант драматурга, новизну й злободенність проблематики, вірність автора дійсності в зображенні лиходіїв, вказувала на принципове значення «Дворянских выборов» та інших його комедій для російського літературного процесу.

44. Дилогія Комедія Григорія Квітки-Основ’яненка «Шельменко – волостной писарь». У другій частині дилогії «Дворянские выборы» (1829).Г, Квітка-Основ'яненко зма лював образ волосного писаря українця Кін драта Шельменка. З метою більшом натуральності» (художньої типізації) Шельменко роз мовляє українською мовою. Такий художній прийом і сам тип хитрого й винахідливого пройдисвіта з народного середовища виявилися настільки вдалими, що Шельменко стає головним пер сонажем двох наступних комедій Г. Квітки.Ще в комедії «Дворянские вьіборьі, часть вторая» в другоряд ній ролі волосного писаря Шельменко виявив неабиякі якості кру тія, хабарника, здирника і вміння прислужитись перед начальством або, «пустивши ману» в очі, сухим вийти з води, коли потрапляв у скрутне становище. Як з'ясувалось потім, він пройшов п'ятирічну «науку» в пирятинського судейського писаря Грошолупа. Але, попавшись на продажу фальшивих паспортів, за що загрожувала рекрутчина, Шельменко сам з підробленим паспортом тікає з Пирятина в Курську губернію і влаштовується на посаду волосного писаря.Разом зі своїм новим начальником Трофимичем, також хабар ником, Шельменко і тут продовжує здирство і знущання з селян.У наступній комедії «Шельменко — волостной писарь» стає уже головним персонажем. Тут на повну силу виявляються усі найогидніші якості писаря-п'явки, що зловживає своїм службовим становищем. На цей раз Шельменко не обмежується невеликим хабарем, а вирішує заволодіти цілим господарством заможної вдови, призначивши незаконно в рекрутський набір її сина-одинака. Але через надмірну впевненість у своїх здібностях і без карності погано підробив документ і попався. Новий губернатор, уважно розібравшись у справі, віддав Трофимича ло суду, а Шельменка в солдати замість вдовиного сина. Порівняню з попередньою комедією, в якій також діяли Шельменко и Трофимич, тут драматург яскравіше розкрив, беззаконне, здирництво, жорстокість, бездушність волосних на чальників, показав усе, може, трохи гіпертрофовано, але так, що його побачили всі.Комедія «Шельменко — волостной писарь» загалом вийшла вдалішоюі' за~поиередні: стрункіший сюжет, дійовіші персонажі, правдивіші конфліктні ...ситуації, сильніше сатиричне викриття зло чинства дрібних.чиновників. Однак залишились і слабкі риси, вла стиві попереднім комедіям: надмірне моралізаторство^намагання ізолювати від зловживань владою вищих чиновників — губерна-торів, справників і їхніх помічників, які, начебто навівши поря док у губернському апараті, вже добираються до повітових і волос них установ.