§2. Завдання, шляхи та етапи формування граматичної будови мови

Усвідомлення граматичних явищ мови відбувається у дошкільників із ПМР на основі цілеспрямованого навчан­ня, в процесі якого у них починає розвиватися чуття мови, здібність до узагальнення.

Формування граматичної будови усного мовлення у да­ної категорії дітей передбачає такі завдання:

1. Формування практичних навичок засвоєння морфо­логічної системи рідної мови (зміна за родами, числами, особами, часом).

2. Надання знань про деякі норми утворення форм слів — словотворення, формування практичних навичок утво­рення слів суфіксально-префіксальним способом.

3. Формування синтаксичної будови мови: навчання правильного узгодження слів у реченні, побудові різних типів речень і поєднанню їх у зв'язному тексті.

Граматика тісно пов'язана з іншими сторонами мовної системи: її звуковою будовою, лексикою (у сфері викорис­тання слів і у сфері словосполучень), а також з фразеоло­гією. Важливим є співвідношення мовних одиниць - слів, словосполучень, речень, що відіграє значну роль у форму­ванні та вираженні думки.

Морфологічна будова мови дітей із ПМР включає майже усі граматичні форми; вона ускладнюється з віком та за мірою підвищення рівня мовленнєвого розвитку. Найбіль­ше місце займають іменники та дієслова, але у процесі мов­леннєвого розвитку дітей зростає використання й інших час­тин мови: прикметників, займенників, прислівників, числів­ників, службових слів.

Під час навчання словотворення дітей підводять до умінь утворювати нове слово на базі іншого однокореневого, яким воно мотивоване за допомогою афіксів (закінчень, префік­сів, суфіксів). У навчання включають такі вправи, які б по­казували зміни значення слова в залежності від словотвор­чих відтінків. Наприклад, у іменниках слова набувають відтінку зменшеності, пестливості, збільшеності засобом суфіксів суб'єктивної оцінки (дім - домік - доміще; рука -ручечка - ручище); у смислових відтінках дієслова основна увага звертається на включення у речення префіксальних дієслів протилежного значення (біг - перебіг - вибіг; грав -виграв - програв); виділення смислових відтінків прикмет­ників, утворення за допомогою суфіксів та префіксів пока­зує, як змінюється (доповнюється) значення твірного слова (розумний - розумненький - найрозумніший; поганий - по­ганенький ).

Дітей із ПМР навчають синтаксису - способам поєднання слів у словосполучення і речення різних типів, прості і складні. Необхідно навчати дітей уміння обдумувати слово­сполучення, потім правильно пов'язувати слова у речення. ()собливої уваги у навчанні правильної побудови речень на дають вправам, які спрямовані на розвиток використання правильного порядку слів, вилучення однотипних, надмір­них, або недостатніх конструкцій, правильне узгодження слів у реченні.

У дітей необхідно сформувати елементарні уявлення про структуру речення і про правильне використання лексики у реченнях різних типів. Для цього вони повинні засвоїти різні способи поєднання слів у реченні, розуміти деякі смислові і граматичні зв'язки між словами і вміти інтонаційно офор­млювати речення, дотримуючись інтонації до його кінця» Необхідно навчити дитину користуватися мовними засобами (словами, словосполученнями, реченнями) під час передання думки у відповідності із задумом, щоб у процесі формування граматичної будови мови забезпечити свідомий вибір необ­хідних засобів для побудови зв'язного монологічного вис­ловлювання.

Шляхи формування граматично правильного мовлення дошкільників із ПМР визначаються на основі знання за­гальних закономірностей становлення мовлення, безпосе­реднього вивчення граматичних умінь цих дітей і аналізу причин їх аграматизмів. До них відносять:

- утворення сприятливого мовленнєвого середовища, яке надає зразки грамотного мовлення;

- спеціальне навчання дітей правильним граматичним формам (корекція та попередження аграматизмів);

- формування правильних граматичних навичок у прак­тиці мовленнєвого спілкування.

Утворення сприятливого мовленнєвого середовища ~ одна з умов грамотного мовлення дитини. Мовлення оточен­ня може мати як позитивний, так і негативний вплив. У нас­лідок великого наслідування дитина запозичує від дорослих не тільки правильні, але й помилкові форми слів, мовні зво­роти, стиль спілкування в цілому. У зв'язку з цим особливо важливим є приклад культурного, грамотного мовлення пе­дагога, а також батьків, їх необхідно знайомити з аграма­тизмами у мовленні дитини та їх причинами, давати вправи на їх подолання. Необхідно також використовувати художню їмо літературу, фольклор, яка дає зразки літературної та народної мови.

Крім цього, необхідно пам'ятати, що оволодіння грама­тичною будовою мови залежить також від навколишньої дійсності і потреб дитини. У неї виробляється мовленнєвий стереотип тільки при умові зв'язку слів, їх форм з фактами дійсності. Важливо організовувати діяльність дітей із предме­тами, знайомство з їх якостями та властивостями, спосте­реження за природними явищами. Встановлення і усвідом­лення дитиною наявних у природі зв'язків і залежностей знаходять відображення у збільшенні обсягу речень, у побу­дові складних мовленнєвих конструкцій, у використанні спо­лучників підрядності.

Формування граматично правильного мовлення здійсню­ється двома шляхами: у корекційному навчанні на заняттях і у вихованні граматичних навичок у повсякденному спіл­куванні.

Корекція граматично неправильних форм мови та попе­редження граматичних помилок нерозривно пов'язані між собою. Виправлення помилок у одних дітей є попереджен­ням їх у інших. Крім корекції порушених граматичних форм, з метою попередження помилок, на заняттях поступово від­працьовують і ті форми, які відсутні у мовленні дитини на даний час, а також уточнюють і закріплюють форми, що використовуються правильно. Особливої уваги надається нетиповим змінам слів (наприклад, наказовий спосіб діє­слова: їдь, біжи, малюй; зміна іменника у родовому відмінку множини: квітів, качок, дерев, книг).

Важливою умовою засвоєння дитиною граматичної бу­дови мови є формування орієнтування у звуковій формі слова, виховання у дітей уваги до звучання граматичних форм.

На заняттях діти навчаються змінювати слова (морфо­логії), будувати речення (синтаксису) і утворювати форми слів (словотворення). Ці завдання реалізуються в комплексі, у взаємозв'язку і взаємодії з вирішенням інших мовленнє­вих завдань у процесі лексичної роботи, навчання зв'язного мовлення.

Під час корекції граматичної сторони мовлення (усіх її розділів) дотримуються послідовних етапів навчання:

1. Поширення обсягу розуміння окремих граматичних форм (у словосполученнях) і мовлення в цілому. Дітей нав­чають розуміти смисл того, що говорять, орієнтуючись на закінчення іменника, розрізнення одного та багатьох пред­метів тощо.

2. Засвоєння певних граматичних форм шляхом вико­нання різноманітних вправ та використання певних грама­тичних засобів у власному мовленні.

3. Самостійне утворення форми нового слова за анало­гією зі знайомим.

4. Навчання оцінювати граматичну правильність влас­ного та чужого мовлення, визначати, як можна, а як не можна говорити.

В залежності від рівня розвитку мовлення дітей на кож­ному занятті можна вирішувати різні завдання. Корекція та навчання новим граматичним формам відбувається на спеціальних заняттях з розвитку лексико-граматичних ка­тегорій мови, а їх уточнення, закріплення і використання продовжується і на інших видах занять (з розвитку звукови-мови, підготовки до навчання грамоти, розвитку зв'язного мовлення).

Методи і прийоми формування граматичної будови мови.

До методів відносять дидактичні ігри («Кого, чого не стало?», «Що без чого?», «Що кому дамо?» «Хто чим пра­цює?» тощо), ігри-драматизації («У ляльки Тані гості», «В овочевому магазині», «Мандрівники» тощо), словесні впра­ви («Додати слова», наприклад, іменники до дієслова «Чим можна...?» - писати, малювати, фарбувати тощо), розгля­дання наочно-дійових картинок та сюжетних картин, пере­каз коротких оповідань і казок, роботу з деформованими ре­ченнями та коротким текстом. Ці методи можуть виступати і як прийоми під час використання інших методів.

Методичними прийомами є зразок, пояснення, вказівка, порівняння, повторення, створення проблемної ситуації, вип ршиїення помилок, запитання, що мають характер підказки та оцінки, залучення дітей до контролю і виправлення по­милок, нагадування про те, як сказати правильно тощо.

Для того, щоб граматичні форми засвоювалися, ставали звичними, їх необхідно використовувати у «живому» мов­ленні, під час вільного спілкування. Самостійне виправлення дитиною власних граматичних помилок свідчить про дос­татнє оволодіння нею тими чи іншим формами та грама­тичною будовою в цілому, про усвідомлення явищ мови у мов­ленні.