Підготував учень 7 класу

Лебединської ЗОШ І-ІІ ст. №4

Михайленко В.

Соціально-побутові пісні — це великий масив епічних народно-пісенних творів про економічні та політичні умови життя різних соціальних груп населення, про їхню історичну роль у становленні та розвитку українського суспільства, у формуванні національних норм етики й моралі.

Соціально-побутові пісні різнопланові і за тематикою, і за сюжетами, і за мотивами, і за колоритністю образів. Для них характерне поєднання реалістичної конкретності з метафорично-символічною образністю, вони багаті на традиційні для народного епосу метафори, постійні епітети, порівняння.

Це пісні про гірку долю простого люду в умовах тоталітарних режимів, соціальну нерівність, громадські, родинні, побутові конфлікти, природне віковічне прагнення народу до волі, пошуки шляхів до кращого життя тощо.

У соціально-побутових піснях українського народу узагальнено відбився світ людських доль в усьому його різноманітті. Як писав Микола Гоголь, для України народні пісні — це все: «і поезія, і історія, і батьківські могили».

За тематичними і жанровими ознаками соціально-побутову фольклористику розділяють на такі цикли пісень:

Кожен з цих циклів має свої особливості, але всі вони об'єднані соціальними мотивами і найкраще характеризують певну історичну епоху.

• Козацькі

• Гайдамацькі

• Рекрутські

• Солдатські (жовнірські),

• Бурлацькі

• Заробітчанські (строкарські)

• Чумацькі

• Кріпацькі

• Наймитські

• Родинні

• Сирітські та ін.

Козацькі

Козацькі пісні пов’язані з історією народу; найдавніші з них оспівують героїзм захисників вітчизни від турецько-татарських загарбників, готовність молодих патріотів пожертвувати родинним затишком, а може, й життям,— тому в цих піснях важливе місце займає мотив прощання з родиною, битви з ворогом і героїчної загибелі козака.

Виступали козаченьки

Виступали козаченьки

З високої гори,

Попереду козак Нечай |

На воронім коні. | (2)

Ступай, коню, битим шляхом

Широко ногами,

Недалеко Берестечко |

І орда за нами. | (2)

Стережися, вражий пане,

Як жовтої води,

Йде на тебе 40 тисяч |

Хорошої вроди. | (2)

А я козак молоденький,

Пана не боюся,

Маю ж маю козаченьків |

Та й оборонюся. | (2)

Виступали козаченьки

З високої гори,

Попереду козак Нечай |

На воронім коні. | (2)

Діди-козаки

1. Залишилось нас чимало, трохи залишилось,

Та нівроку ще із нами вся козацька сила!

Можем випити по чарці, можемо побитись,

До дівчаток залицятись, з бабами любитись!

Приспів:

Гей, діди, діди, діди, потанцюєм!

Гей, діди, діди, діди, пожартуєм!

Гей, діди, діди, діди, ще міцненькі,

Тож бувайте ви собі здоровенькі!

2. Ми такі міцні, як вежі, предки наші - козаки,

На турецькім узбережжі брали штурмом бережки.

Кожен з нас - велика сила! Роль в історії така:

Мовчимо, немов могила, витинаєм гопака!

Приспів.

3. Збудували ми державу на межі значних століть,

Зберегли козацьку славу серед тисяч лихоліть!

Зашумлять її тополі від Карпат і до морів,

І признають нашу волю всі, хто розумом дозрів!

Приспів.

Гей, діди, діди, діди, потанцюєм!

Гей, діди, діди, діди, пожартуєм!

Гайдамацькі

Гайдама́цькі пісні́ — українські народні історичні пісні часів визвольної боротьби проти польських і московських окупантів у XVIII — на початку XIX ст. в Центральній та Лівобережній Україні.

Назву дістали від слова «гайдамака», яке в турецькій мові означає бунтівливу людину.

Гомін по діброві

"Добрий вечір тобі,  Зелена діброво!  Переночуй хоч ніченьку  Мене молодого".

"Не переночую,  Бо славоньку чую,  А про твою, козаченьку,  Головку буйную".

"Добрий вечір тобі,  Та темний байраче!  Переночуй хоч ніченьку  Ти волю козачу".

"Не переночую,  Бо жаль мені буде:  Щось у лузі сизий голуб  Жалібненько гуде".

Вже ж про тебе, козаченьку,  Й вороги питають,  Що-дня й ночі в темнім лузі  Все тебе шукають.

Гей, як крикне козаченько  До гаю, до гаю:  "Наїжджайте, вороженьки,  Сам вас викликаю!"

Ой, да розвивайся, сухий дубе

Ой да розвивайся, ой да сухий дубе, Завтра мороз буде;  Ой да убирайся, молодий козаче, —  Скоро похід буде.

Я морозу та ще й не боюся —  Зараз розів'юся;  Я ж походу та ще й не боюся —  Зараз уберуся.

Ой да на коника та й швидко схопився,  Низенько вклонився.  — Ой да прощавайте, сусідоньки,  Може, з ким сварився!

Приливайте мою дороженьку,  Щоб не курилася,  Розважайте та й отця і неньку,  Щоб не журилися.

Розкопайте та й крутії гори,  Щоб не валялися,  Розважайте брата із сестрою,  Щоб не побивалися.

Іскосіть ви та суху травоньку,  Щоб не хилилася,  Розважайте мою дівчиноньку,  Щоб не журилася.

— Приливали твою дороженьку —  Так куриться дуже,  Розважали твоїх отця-неньку,  Та журяться дуже.

Розкопали круті гори,  Валяються дуже;  Розважали брата із сестрою —  Побиваються дуже.

Іскосили всю сухую травоньку —  Так ламається дуже;  Розважали твою дівчиноньку —  Так журиться дуже.