Хто не жив в богатого…

Хто не жив, братци, в багатого,

Та той горя, той горя не знає,

Та й той горя, той горя не знає.

Та й все го.., я все горе знаю.

Рано встаю, а пізно лягаю,

Та роблю, роблю, не гуляю.

Та роблю, роблю, не гуляю,

Запрягаю своїх сірих волів

Та іду й у поле орати.

Та іду й у поле орати.

Орав, орав нещасний мальчишка й

До сухо.., до сухого лугу.

До су.., до сухого лугу.

Пустив волів в зелену діброву,

А сам пі.., сам пішов додому.

А сам пі, сам пішов додому,

Як побачив старий хазяїще,

Що іде, що йде з робітнище.

Що іде, що йде з робітнище.

Поставив йому холодного борщу –

Та нехай, та нехай похлище.

Та нехай, та нехай похлище.

Поставив йому порожню макитру –

Та нехай, та й нехай посвище.

Родинні

Родинно-побутові пісні - це ліричні поетично-музичні твори, в яких відбиті почуття, переживання, думки людини, пов'язані з її особистим життям, подіями в сім'ї, родинними стосунками.

За тематикою вони поділяються на три великі групи: 1) пісні про кохання (дошлюбні взаємини); 2) пісні про сімейне життя (родинні стосунки); 3) пісні про трагічні сімейні обставини, пов'язані з втратою членів сім'єї (вдовині, сирітські). Ще одна група пісень виділяється за способом відображення дійсності: на відміну від трьох перших, де пісні мають серйозний ліричний характер, четверту групу становлять пісні, що стосуються усіх сімейних проблем, особистих почуттів, але висвітлюють їх у гумористичному ключі. Це - 4) гумористично-сатиричні пісні.

Ой, там на току, на базарі

(жартівлива)

Ой, там на току, на базарі,

Жінки чоловіків продавали.

Як прийдеться до ладу,

Та й я свого поведу та й продам.

З личчя мотузок я всукала,

Взяла свого милого занехала.

Як привела на базар,

До терлиці прив'язала.

Над'їхали купувальні,

Над'їхали торгувальні –

Стали думати-гадать,

Що за цього мужа дать.

А за цього мужа треба дати,

А за цього мужа треба дати

Пару коней вороних,

Ще й сто рублів золотих.

Ой, стала я, подумала:

З кіньми треба возиться.

А з грошима треба носиться,

А мій милий чорнобривий

До роботи не лінивий –

Він для мене знадобиться.

Він насіє, наоре,

Не для когось – для мене.

Ти, мій милий-серденько,

Пожалію я тебе.

У сусіда хата біла

У сусіда хата біла,

У сусіда жінка мила,

А у мене ні хатинки,

Нема щастя, нема жінки.

А у мене ні хатинки,

Нема щастя, нема жінки.

Є у мене сусідонька —

Люба, мила дівчинонька,

Та не знаю, що робить,

Бо боюсь туди ходить.

Та не знаю, що робить,

Бо боюсь туди ходить.

Сідлай, хлопче, вороного,

А собі бери другого,

Та поїдем погуляєм,

У сусіда побуваєм!

Та поїдем погуляєм,

У сусіда побуваєм!

«Будь здорова, сусідонько,

Люба, мила дівчинонько,

Ой яка ж ти гарнесенька,

Як сніжечок, білесенька!

Ой яка ж ти гарнесенька,

Як сніжечок, білесенька!»

«Годі, годі жартувати,

Ось іде і стара мати!»

«Ой здорова будь, матусю,

Я приїхав по Ганнусю!

«Ой здорова будь, матусю,

Я приїхав по Ганнусю!

Ой здорова будь, матусю,

Я приїхав по Ганнусю,

Хочу буть тобі ріднею,

Ти будь ненькою моєю!

Хочу буть тобі ріднею,

Ти будь ненькою моєю!»