Лекція 1. Основні поняття і закони сучасної екології

Вперше термін «екологія» запропонував у 1866 р. німецький природодослідник Е. Геккель, проте формування екології як науки почалось у ХХ ст. і продовжується нині.

Сучасна екологія – це системна наука, що має багатоярусну конструкцію, в якій кожний з поверхів спирається на велику кількість традиційних дисциплін.

Специфіка сучасної екології полягає в тому, що вона з чисто біологічної науки перетворилась у цикл знань, ввібравши і себе розділи географії, геології, хімії, фізики, соціології, теорії культури, економіки і навіть теології.

За думкою деяких вчених, екологія – це соціально – природнича наука, її можна віднести й до біологічної, й до географічної областей знань, та можна розглядати як самостійну науку, яка набула фундаментальності і глобальності.

Сучасна екологія з традиційної біоекології виросла у комплексну, складну, багатогранну інтегральну науку – лідера, стала філософією виживання людства – екологічною філософією. Вона, як і раніше, базується на біогеографічних знаннях, але для вивчення та усвідомлення всіх складових екологічних проблем, встановлення прямих та зворотніх зв'язків між процесами, які формують екологічні умови, визначення шляхів виходу з екологічної кризи, розробка для цього конкретних локальних, регіональних і глобальних планів і програм сучасна наука про довкілля залучає знання практично по всім іншим наукам.

Сучасна екологія – це одна з головних фундаметальних наук про взаємовідносини живої та неживої природи, нова філософія людства, яка знаходиться на стадії формування. Це наука про середовище нашого існування, його живі на неживі компоненти, їх взаємозв'язок, формує умови життя та розвитку всіх екосистем. Це наука про узгодження Стратегії Природи і стратегії Людини, що повинно базуватися на ідеях самообмеження і самозбереження, разумної коеволюції техносфери і біосфери.

Нині екологічна діяльність є обов'язковою, а в основному – одна з основних складових будь – якої сфери людської діяльності: промислового виробництва, енергетики, сільського і лісового господарства, транспорту, наукових досліджень, військової справи, культури, релігії. Всі рішення, пов'язані з використанням природних і людських ресурсів, із втручанням в процеси життєдіяльності біосфери, слід приймати з врахуванням найближчих і віддалених наслідків.

Об'єкти досліджень науки про довкілля та її галузевих підрозділів – це екосистеми планети та їх елементи (залежно від рівня досліджень).

Головний предмет досліджень нової екології - взаємозв'язки (їх особливості та розвиток) живих організмів, їх груп різних рангів, живих та неживих компонентів екосистем, а також характер впливу природних і антропогенних факторів на функціонування екосистем та біосфери в цілому.

Основні задачі новітньої екології:

• вивчення загального стану сучасної біосфери, умов його формування та причин змін під впливом природних та антропогенних факторів;

• прогнозування динаміки стану біосфери у часі та просторі;

• розробка з урахуванням основних екологічних законів шляхів гармонізації взаємовідносин людського суспільства і природи, збереження здатності біосфери до самоочищення, саморегулювання та самовідновлення;

Сучасні екологічні дослідження повинні стати науковою базою для розробки стратегії та тактики поведінки людства.

Оскільки для ефективного рішення екологічних проблем необхідно мати фактичний та науковий матеріал геохімічного, геофізичного, біохімічного, біологічного, медицинського, фізичного, хімічного, геологічного, соціального, економічного та іншого характеру, а також можливість статистичної обробки, програмування, моделювання різних процесів, синтезування і прогнозування, сучасна екологія використовує всі ефективні, в тому числі новітні методи і апаратуру цих наук – природних, технічних, соціальних.

В останні десятиліття у всьому світі почали розвиватися самі різні напрями екологічних досліджень, мета яких – забезпечити спеціалістів необхідною для прийняття рішень екологічною інформацією у всіх сферах людської діяльності. Нині вже сформувалось 90 напрямів екологічних досліджень, які можна умовно об'єднати за принципом галузевої належності, пріоритетності, належності до геосфер та їх компонентів, взаємопідпорядкованості, соціально – економічної значимості з урахуванням прямих та зворотних зв'язків.

Деякі спеціалісти серед розділів сучасної екології виділяють загальну екологію (прирівнюють до біоекології) так таку, що об'єднує різні екологічні знання на єдиному науковому фундаменті. Головною складовою загальної екології вважають теоретичну екологію, яка визначає загальні закони функціонування екосистем. Цьому допомагають експериментальна і математична екологія (моделювання екологічних процесів, обробка інформації і кількісний аналіз), які входять до складу загальної екології.

Загальну екологію відокремлюють від ряду прикладних екологічних наук як теоретичну, але за умови, що її основу складає біоекологія із всім колом сучасних проблем.

Біоекологія вивчає загальні закономірності взаємовідносин організмів та їх угруповань із зовнішнім середовищем в природних умовах, формує уявлення про екологію як економіку природи на основі вивчення потоків речовини, енергії та інформації в життєдіяльності організмів, їх груп і біологічних систем. Вона є материнським субстратом і головною складовою сучасної екології.

У зв'язку з розширенням людської діяльності та підсиленням її негативних впливів на природу активно розвиваються різні напрями у сфері прикладної екології. Цих напрямів значно більше, ніж у блоці класичних біоекологічних наук.

Прикладна екологія вивчає механізми руйнування біосфери, розроблює методи його попередження та способи раціонального природокористування.

Прикладна екологія складається з трьох основних блоків – геоекологічного, техноекологічного і соціоекологічного, кожний з яких, згідно диференціації галузевих напрямів, має десятки розгалужень.

Геоекологія вивчає специфіку взаємовідносин організмів та середовища їх існування в різних географічних зонах, на суходолі та в океані, в тундрі і тропіках, в горах та пустелях, дає екологічну характеристику різних географічних регіонів, областей, районів, ландшафтів, розглядає екологічні наслідки ендо – та екзогенних геологічних процесів, добування корисних копалин, здійснює екологічне картографування.

Техноекологія – найбільший блок прикладних екологічних напрямів (відновідно й дисциплін), пов'язаних з такими об'єктами людської діяльності, як енергетика, промисловість, сільське господарство, транспорт, військова справа, наука, космос. Вона визначає об'єми, механізми та наслідки впливів на довкілля і здоров'я людини різних галузей та об'єктів, особливості використання ними природних ресурсів, розробляє регламентації природокористування та технічні засоби охорони природи, займається проблемами утилізації відходів виробництва і відновлення зруйнованих екосистем, екологізації виробництва.

Соціальна екологія досліджує специфічну роль людини в довкіллі не як біологічного виду, а як соціальної істоти, відмінність цієї ролі від функції інших живих істот, вивчає шляхи оптимізації взаємовідносин людського суспільства з природою, формує екологічну свідомість, екологічну культуру за допомогою нових методів та підходів екологічної освіти та виховання, формулює закони про екологічне природокористування, принципи і критерії екологічного менеджменту, контролю і бізнесу, здійснює соціально – екологічний моніторинг, закладає основи локальної, регіональної і глобальної екологічної політики. Соціологія тісно пов'язана з етнографією і соціологією.

Кожен з напрямів екологічних наук має свою специфіку, своє коло питань, які слід вирішувати, свої особливості екологічного моніторингу, свої методи та масштаби досліджень, контролю та менеджменту, проте задача у них одна: визначити характер забруднень довкілля, пов'язані з певним видом діяльності людини, об'єми цих забруднень, ступінь їх небезпечності, можливості нейтралізації нанесеної природі шкоди, а також шляхи оптимальної екологізації технологій, підвищення ефективності охорони природи, збереження та відновлення природних ресурсів.

Завершуються різнопланові екологічні дослідження узагальненням всієї отриманої інформації для розробки та реалізації планів і програм раціонального природокористування на локальному, регіональному та глобальному рівнях, створення наукових основ економіки природокористування, а також для формування регіональної і національної екологічної політики, складання міжнародних угод, договорів у сфері природокористування, охорони довкілля і екологічної освіти, тобто визначення тактики і стратегії збалансованого розвитку людства, збереження біосфери та життя на Землі.

Сучасна екологія (неоекологія) – наука про довкілля, впливу на нього господарської діяльності та наслідки цього впливу. Розглядає практичні проблеми охорони середовища існування людини, включає різні філософські, соціальні, економічні, географічні та інші аспекти (наприклад, екологія міста, технічна екологія, екологічна етика)

Енвайронментологія (охорона довкілля, прикладна екологія) – комплекс заходів, призначених для обмеження негативного впливу людської діяльності на природу.