1. Предмет та метод конституційного права.

відносини, які опосередковують основоположні засади функціонування держави.

суспільні відносини, що забезпечують організаційну і функ­ціональну єдність суспільства як цілісної соціальної системи, основи конституційного ладу України, статус людини і грома­дянина, територіальний устрій держави, форми безпосередньої демократії, систему органів державної влади та місцевого само­врядування

Основними методами, що використовуються у конституцій­ному праві, є:

припис (позитивне зобов'язання). Цей метод знаходить свій вияв у правовідносинах, в яких на одну сторону поклада­ється юридичний обов'язок вчинити активні дії, а інша сторона має право вимагати, а у випадку невиконання — реальну мож­ливість забезпечити виконання юридичного обов'язку

заборона. При застосуванні цього методу правова норма покладає на своїх адресатів юридично значущий обов'язок утри­матися від учинення певних юридично значущих дій в умовах, передбачених відповідною нормою.

дозвіл. Даний метод передбачає юридичний дозвіл учи­нити ті або інші юридично значущі дії в умовах, передбачених певною нормою, або утриматися від їх учинення на свій розсуд. Метод дозволу є основним при регулюванні прав та свобод лю­дини і громадянина (хоча в деяких випадках права та свободи формулюються через імператив), іноді застосовується при ви­значенні повноважень державних органів. Інколи дозволи фор­мулюються шляхом надання суб'єкту права вибрати варіант належної поведінки¹

2. Система конституційного права.

Система конст права – це структурована динамічна система з притаманним їй законами принрципами побудови та функціонування елементами такої системи є принципи конст права конституційно-правові інститути та норми.

Принципи конституційного права — це основні засади, ви­ражені в змісті даної галузі права, відповідно до яких вона будується як система правових норм, а також здійснюється консти­туційно-правове регулювання суспільних відносин¹. Вони регу­люють суспільні відносини не безпосередньо, а через конкретні конституційно-правові норми.

У конституційному праві виділяють:

1. загальні принципи, що декларуються конституціями: на­родний суверенітет, народне представництво, розподіл влади, рівноправ'я, невідчужувані права. Ці принципи не формулюють конкретних прав та обов'язків і не завжди забезпечені правови­ми санкціями, однак вони мають визначальне значення для ба­гатьох конституційно-правових норм;

2. принципи, що мають чітку юридичну форму вираження і безпосередньо застосовуються в державній діяльності: неза­лежність депутатів від виборців, судовий захист конституцій­них прав тощо².

Інститут конституційного права — це основний складо­вий елемент системи конституційного права, який об'єднує від­носно відособлену групу взаємообумовлених та взаємопов'я­заних норм конституційного права, що регулюють конкретні сторони чи елементи суспільних відносин, урегульованих кон­ституційним правом³.

Як правило, до конституційно-правових інститутів відно­сять інститути:

• основ конституційного ладу;

• громадянства;

• основ правового статусу людини і громадянина;

• територіального устрою;

• виборчого права;

• системи державної влади;

системи місцевого самоврядування

Місце і роль конституційного права в системі права ви­значається перш за все тим, що воно регулює основні суспільні відносини, а його норми є основоположними для всіх інших га­лузей права та визначають процес створення права.