T1[1]

полювання в степу по обидва боки Дніпра. Бахчисарайський договір у черговий раз перерозподілив українські землі між сусідніми державами і значно посилив позиції московського уряду в Гетьманщині, що призвело до поступового наростання національного та соціального гніту українського народу у Лівобережній Україні.

І. Самойлович негативно поставився й до «Вічного миру» 1686 р., який остаточно закріпив поділ України між Річчю Посполитою і Московською державою. «Вічний мир» підписаний 6(16).05.1686 р. у Москві. В переговорах, які тривали сім тижнів, з польської сторони брали участь посли К. Ґжимултовський і М. Огінський, з московської – В. Голіцин. Текст договору складався з преамбули і 133 статей. Договір було укладено на основі Андрусівського перемир’я 1667 р.

Згідно «Вічного миру», Річ Посполита визнавала за Московським царством Лівобережну Україну, Київ, Запорожжя, ЧерніговоСіверську землю з Черніговом і Стародубом. Польща відмовлялася від претензій на Київ, за що отримувала 146 тис. крб. компенсації. Брацлавщина та південна Київщина ставали нейтральною незаселеною зоною між Польщею і Московією. Північна Київщина, Волинь і Галичина відходили до Польщі. Поділля залишалося під владою Туреччини (в 1699 р. було приєднане до Польщі). Московське царство анулювало попередні договори з Туреччиною та Кримським ханством і вступило до антитурецької «Священної Ліги» (Польща, Священна Римська імперія, Венеція), зобов’язувалось організувати воєнний похід проти Кримського ханства (кримські походи 1687 р. і

1689 р.).

Хоча умови «Вічного миру» набували чинності відразу після підписання договору, польський сейм ратифікував його тільки в 1710 р. «Вічний мир» остаточно затвердив насильницький поділ українських земель між двома державами, що значно ускладнювало і послаблювало національно-визвольний рух в Україні.

За правління І. Самойловича Українська православна церква втратила свою незалежність і в 1686 р. була підпорядкована Московському Патріархові. І. Самойлович був прихильником сильної гетьманської влади, яку намагався зробити спадковою. За його правління внаслідок масового переселення правобережного населення у Лівобережжя поступово відроджується економічне життя Гетьманщини. Розширюється внутрішня і зовнішня торгівля, розвиваються

361

ремесла і промисли. Розширюються існуючі та створюються нові промислові підприємства – рудні, селітряні варниці, поташні заводи (буди), млини, скляні гути, винокурні тощо.

Авторитарний спосіб правління І. Самойловича, великі податки на утримання у Гетьманщині московських залог і регулярних військ, які тяжким тягарем лягали на місцеве українське населення, викликали незадоволення як серед козацької старшини, так і серед рядового козацтва. За підтримки московських урядовців, недовір’я яких до гетьмана зростало через відверті негативні оцінки дій царського уряду щодо України, старшинська верхівка стала писати цареві доноси на гетьмана, звинувачуючи його у зловживанні владою, таємних зносинах з Кримським ханством й військовій зраді. Влітку 1687 р., скориставшись із невдалого спільного походу московської армії (100 тис. осіб) і українського козацького війська (50 тис. чол.) на Крим, старшина звинуватила І. Самойловича у його провалі (хоча І. Самойлович намагався переконати царський уряд у тому, що треба провести серйозну підготовку і розпочинати похід ранньою весною) та звернулася до царського уряду з проханням усунути гетьмана від влади. 23.07.1687 р. ставка гетьмана була оточена російськими полками. На козацькій раді на р. Коломак І. Самойловича скинуто з гетьманства (Коломацька рада 1687 р.), заарештовано і разом із сином Яковом відправлено у Москву, а звідти – на заслання до Сибіру. Помер у Тобольську в 1690 р. Інший син, Григорій Іванович Самойлович, наказний гетьман (1687), що відверто виступав проти царської влади в Україні, згодом був страчений. Тим не менше, заслугою І. Самойловича є те, що він фактично припинив на Лівобережжі згубну для України добу Руїни.

Отже, у другій половині XVII ст. Україна внаслідок десятирічної виснажливої громадянської війни та постійної збройної інтервенції іноземних військ (т. зв. період Руїни) потрапила у сферу впливу сусідніх держав. Після Андрусівського перемир’я 1667 р. та «Вічного миру» 1686 р. територія Лівобережної України з Києвом та Запорожжя опинилися під владою Московської держави, а Правобережна Україна залишилась у складі Речі Посполитої (в 1699 р. до Польщі приєднано Поділля, яке знаходилось під владою Туреччини). Південна Київщина і Брацлавщина з містами Трахтемирів, Канів, Черкаси і Чигирин мала залишатись незаселеною.

362

Література

1.Багалій Д. І. Нарис історії України на соціально-економічному ґрунті. – К.: Час, 1994.

2.Баран В. Д. Давні слов’яни. – К., 1998

3.Баран В. Д. Ранні слов’яни між Дністром і Прип’яттю. – К.,

1972.

4.Баран В. Д. Становлення ранньосередньовічних слов’янських культур та основні шляхи розселення слов’ян // Записки НТШ. – Т. СС ХХМ. – Львів, 1993.

5.Баран В., Грицак Я., Зайцев Ю. Історія України. – Львів, 1996.

6.Берестейська унія (1596 – 1996): Ст. й матеріали / Ін-т релігієзнавства – філія Львівського музею історії релігії, Львів. відділення Ін-ту укр. археографії та джерелознав. ім. М. Грушевського НАНУ / Ред. О. Жданова. – Львів, 1996.

7.Борисенко В. Й. Курс української історії: з найдавніших часів до ХХ ст. – К.: Либідь, 1996.; 2 вид.: К.: Либідь, 1998.

8.Войтович Л. Удільні князівства Рюриковичів і Гедиміновичів у

XII – XVI ст. – Львів, 1996.

9.Володарі гетьманської булави: Іст. портрети / Авт. передмови В. А. Смолій. – К.: Варта, 1995.

10.Голобуцький В. Запорозьке козацтво. – К.: Вища шк., 1994.

11.Гошко Т. Нариси з історії магдебурзького права в Україні (ХІV

– початок ХVІІ ст.). – Львів, 2002.

12.Грушевський М. Ілюстрована історія України. – К., 1990.

13.Грушевський М. Історія України-Руси. – Т. I. – К.: Наукова ду-

мка, 1991.

14.Гумилев Л. Н. Древняя Русь и Великая Степь. – М.: Абрис-

Пресс, 2006.

15.Гуржій О. Українська козацька держава в другій половині ХVІІХVІІІ ст.: кордони, населення, право. – К., 1996.

16.Гуржій О. І., Чухліб Т. В. Гетьманська Україна // Україна крізь віки: В 15 т. – К.: Видавничий дім «Альтернативи», 1999. – Т. 8.

363

17.Гуржій О., Ісаєвич Я., Смолій В. Історія України: Нове бачення: У двох томах. – Т. I. – К., 1995.

18.Ґудзяк Б. Криза і реформа. Київська митрополія, Царгородський

патріархат і ґенеза Берестейської унії / Пер. з англ. М. Габлевич.

– Л., 2000.

19. Давня історія України: В 3-х т. / За ред. П. П. Толочка, В. Д. Барана, С. М. Бібікова та ін. – К., 1998-2000.

20.Дзюба О., Довбищенко М., Ісаєвич Я., Русина О. (упоряд. і авт. передм.). Історія України в особах. Литовсько-польська доба. –

К., 1997.

21. Довідник з історії України (А-Я) / За заг. ред. І. Підкови, Р. Шуста. – 2-ге вид. – К.: Ґенеза, 2001.

22.Дольник В. Р. Непослушное дитя биосферы. – С-Пб.: Петрог-

лиф, 2004.

23.Дорошенко Д. Нарис історії України. – К.: Глобус, 1991. – Т. 1- 2; Л.: Світ, 1991 («Пам’ятки історичної думки України»).

24.Енциклопедія історії України / Редкол. В. А. Смолій та ін. – К.: Наук. думка, 2005. – Т. 1-3.

25.Ефименко А. Я. История украинского народа. – С.-Пб., 1906; / Сост. В. А. Смолий; прим. Н. Яковенко. – К.: Либідь, 1990 («Пам’ятки історичної думки України»).

26.Залізняк Л. Л. Нарис історії стародавньої України. – К.: Абрис,

1994.

27.Залізняк Л. Найдавніше минуле України. – К., 1997.

28.Залізняк Л. Первісна історія України. – К.: Вища шк., 1999.

29.Ісаєвич Я. Українське книговидання: витоки, розвиток, пробле-

ми. – Л., 2002.

30.Історія України в особах: Литовсько-польська доба. – К., 1997.

31. Історія українського козацтва: Нариси: у 2 т. / Редкол.: В. А. Смолій (відп. ред.) та ін. – К.: Вид. дім «КиєвоМогилянська академія», 2006. – Т. 1.

32.Історія української культури / За заг. ред. І. Крип’якевича. – К.: Либідь, 1994.

33.Історія української культури: У п’яти томах. – Том 2 (Українська культура XIII – першої половини XVII століть). – К.: Наукова думка, 2001.

34.Історія церкви та релігійної думки в Україні: Середина XV – кінець XVI ст. – К.: Либідь, 1994. – Кн. 2-3.

364

35.Качмарчик Я. Богдан Хмельницький / Пер. з польськ. І. Свар-

ник. – Л., 1998.

36.Ковальський М. П., Мицик Ю. А. Історія України. – К., 1993. – Т. 1: від давніх часів до XVII ст.

37.Когут З. Коріння ідентичности. Студії з ранньомодерної та модерної історії України / Пер. з англ. С. Грачова. – К.: Критика,

2004.

38.Костомаров М. Історія України в життєписах визначніших єї ді-

ячів. – К., 1991.

39.Котляр М. Ф. Історія України в особах. Давньоруська держава.

– К., 1996.

40.Котляр М. Ф., Смолій В. А. Історія в життєписах. – К.: Час,

1994.

41.Котляр М., Кульчицький С. Довідник з історії України. – К.,

1996.

42.Крип’якевич І. Історія України. – Л.: Світ, 1990 («Пам’ятки історичної думки України»); Л.: Світ, 1992.

43.Леп’явко С. Козацькі війни кінця XVI ст. в Україні. – Чернігів: Сіверянська думка, 1996.

44.Липинський В. Україна на переломі (1657 – 1659) [Замітки до історії українського державного будівництва в XVII-ім століт-

тю]. – Відень, 1920; К.: Дніпро, 1997.

45.Літопис Руський за Іпатським списком / Пер. Л. Махновець. –

К.: Дніпро, 1989.

46.Мельник Л. Г. Боротьба за українську державність (XVII ст.). –

К.: Освіта, 1995.

47.Мицик Ю. Джерела з історії національно-визвольної війни українського народу середини XVII ст. – Дніпропетровськ, 1996.

48.Наливайко Д. С. Очима Заходу. Рецепція України в Західній Європі XI-XVIII ст. – К.: Основи, 1998.

49.Нічик В. М., Литвинов В. Д., Стратій Я. М. Гуманістичні і реформаційні ідеї на Україні. – К., 1990.

50.Переяславська рада 1654 року (історіографія та дослідження): Збірник статей. – К., 2003.

51.Петрухин В. Славяне. Иллюстрированная мировая история. –

М., 1997.

52.Плохій С. Наливайкова віра: козаки та релігія в ранньомодерній Україні. – К.: Критика, 2005.

365

53.Полонська-Василенко Н. Історія України: У 2-х т. – К., 1993. –

Т. 1-2.

54.Русина О. В. Україна під татарами та Литвою // Україна крізь віки: в 15 т. – К.: Видавничий дім «Альтернативи», 1998. – Т. 6.

55.Сас П. М. Феодальные города Украины в конце XV – 60-х годах

XVI вв. – К., 1989.

56.Смолій В. А., Степанков В. С. Богдан Хмельницький: хроніка життя та діяльності. – К.: Наук. думка, 1994.

57.Смолій В. А., Степанков В. С. Українська державна ідея ХVІІХVІІІ ст.: проблеми формування, еволюції, реалізації. – К.,

1997.

58.Смолій В. А., Степанков В. С. Українська національна революція ХVІІ ст. (1648 – 1676 рр.) // Україна крізь віки: В 15 т. – К.: Видавничий дім «Альтернативи», 1998. – Т. 7.

59.Стахів М. Христова Церква в Україні (988-1596): Нарис історії Української Католицької Церкви. – Л.: Стрім, 1993.

60.Стороженко І. С. Богдан Хмельницький і воєнне мистецтво у Визвольній війні українського народу середини ХVІІ ст. – Книга перша: Воєнні дії 1648-1652 рр. – Дніпропетровськ: Видавництво ДДУ, 1996.

61.Стороженко І. С. Богдан Хмельницький і Запорозька Січ кінця ХVІ – середини ХVІІ ст. – Книга друга: Генезис, еволюція та реформування організаційної структури Січі. – Дніпродзержинськ: Видавничий дім «Андрій», 2006.

62.Субтельний О. Україна: історія. – К.: Либідь, 1991; К.: Либідь, 1992; К.: Либідь, 1996.

63.Толочко П. П. Київська Русь. – К., 1996.

64.Українська історіографія на зламі ХХ і ХХІ століть: здобутки і проблеми. За ред. Л. Зашкільняка. – Львів, 2004.

65.Українська культура: Лекції за редакцією Дмитра Антоновича / Упор. С. В. Ульяновська; Вст. сл. І. М. Дзюби. – К.: Либідь, 1993 («Пам’ятки історичної думки України»).

66.Шабульдо Ф. М. Земли Юго-Западной Руси в составе Великого княжества Литовского. – К., 1987.

67.Щербак В. Українське козацтво: формування соціального стану (друга половина XV – середина XVII ст.). – К., 2000.

68.Яворницький Д. Історія запорозьких козаків: У 3-х т. – К., 1990.

– Т. 1; 1990. – Т. 2; 1991. – Т. 3.

366

69.Яворський М. Нарис історії України. – К.: ДВУ, 1923. – Т. 1; 1924. – т. 2.; 2-ге вид.: Аделаїда: Книга, 1986 (т. 1: господарство натуральне; т. 2: станово-шляхетське суспільство. Козацька революція).

70.Яковенко Н. М. Українська шляхта з кінця ХІV до середини ХVІІ ст. (Волинь і Центральна Україна). – К., 1993.

71.Яковенко Н. Нарис історії середньовічної та ранньомодерної України. – К.: Критика, 2005.

72.Яковенко Н. Нариси історії України: З найдавніших часів до кі-

нця XVIII ст. – К.: Генеза, 1997.

73.Яковенко Н. Паралельний світ. Дослідження з історії уявлень та ідей в Україні XVI-XVII ст. – К.: Критика, 2002.

74.Яковлева Т. Руїна Гетьманщини. Від Переяславської ради-2 до Андрусівської угоди (1659–1667 рр.). – К., 2003.

367

Свідерський Ю. Ю., Окаринський В. М.

Курс лекцій

зісторії України

учотирьох частинах

Частина І Давня і середньовічна

історія України

Редактор Ігор Миколів

Комп’ютерна верстка Марії Логош

Обкладинка Інни Малявської

Підписано до друку 6.09. 2007 р. Формат 60х84 1/16. Папір офсетний. Гарнітура Шкільна. Друк офсетний.

Умовно-друк. арк. 21,39. Облік.-видавн. арк. 25,17. Зам. №79.

ТзОВ «Видавництво Астон» м. Тернопіль вул. Гайова, 8 тел. [phone] Свідоцтво ТР № 28 від 09.06.2005 Е-mail: [e-mail]

Віддруковано в ТОВ “Гал-Друк” м. Тернопіль

368