29. Осьовий комплекс органів у хребетних та його розвиток.

У органогенезі тварин виділяють фази утворення комплексу осьових органів (нервової трубки, хорди, кишечнику), формування інших органів та їхніх систем. Нервова трубка починає формуватися після початку утворення мезодерми. Зародок на цій фазі розвитку має назву нейрули .

Спочатку потовщується ділянка ектодерми на спинному боці зародка, яка перетворюється на нервову пластинку. Згодом краї нервової пластинки підіймаються й утворюють нервові валики, а між ними виникає поздовжня борозна - зачаток майбутньої порожнини центральної нервової системи. Валики з'єднуються між собою на спинному боці, й нервова пластинка перетворюється на нервову трубку, яка відокремлюється від іншої частини ектодерми. Ектодерма зростається над нервовою трубкою і згодом дає початок покривному епітелію. Розширений передній кінець нервової трубки у хребетних тварин згодом утворює п'ять первинних мозкових пухирців, які відповідають певним відділам головного мозку (крім представників підтипу Безчерепні, до якого належать ланцетники; у них є лише незначне потовщення переднього кінця нервової трубки). Від відділу, що відповідає майбутньому проміжному мозку, в обидва боки випинаються очні пухирі, з яких розвиваються очі. На цій фазі зародкового розвитку процеси органогенезу відбуваються не лише в ектодермі, а й в інших зародкових листках. Зародок поступово набуває плану будови дорослого організму: під нервовою трубкою формується хорда, під нею - кишечник. Хорда (від грец. хорде - струна) — це пружний тяж, який виникає у всіх представників типу Хордові з випинання спинної частини первинної кишки.

Лише у деяких хордових (ланцетники, осетроподібні, дводишні риби тощо) хорда зберігається протягом усього життя. У більшості хордових вона є лише у зародків, а у дорослих її заміняє хрящовий або кістковий хребет.

З ектодерми  крім нервової тканини, формуються елементи органів чуттів, зовнішній шар покривів (епідерміс шкіри) та шкірні залози, передня та задня кишки, зовнішні зябра земноводних тощо. Ентодерма дає початок органам травної системи та травним залозам (печінці, підшлунковій залозі), хорді, плавальному міхуру, внутрішнім зябрам, легеням, частинам деяких залоз внутрішньої секреції (гіпофіза, щитоподібної залози тощо). З езодерми формуються зачатки скелета, мускулатури, кровоносної системи, статевих залоз та проток видільних органів, сполучнотканинні шари шкіри (дерма), плевра, вистилка порожнини тіла, перикард тощо.

30. Статеві клітини. Морфологічна та фунціональна характеристика сперматозоїдів та яйцеклітин. Запліднення.

Статеві клітини (гамети – від слова “молодята”) спеціалізовані на відтворенні поколінь організмів і мають половинний (гаплоїдний) генетичний набір (lcln, або 23 хромосоми – у людини). Розрізняють чоловічі і жіночі статеві клітини, які несуть генетичну інформацію по батьківській і материнській лініях. У статевих клітинах у людини присутні 22 аутосоми і 1 статева хромосома, яка позначається як X або Y – у чоловіків і X – у жінок. При злитті чоловічої та жіночої статевих клітин в процесі запліднення утворюється диплоидная клітина – зигота, яка дає початок усім клітинам нового організму.

Сперматозоїд— чоловіча гамета, зазвичай рухома. Рух сперматозоїда відбувається переважно за допомогою джгутикаабо амебоїдно. Сперматозоїд складається з головки, шийки, тіла (або проміжної частини) та хвоста.Головка містить гаплоїдне ядро, що містить спадкову інформацію, акросома , яка містить ферменти для руйнування оболонки яйцеклітини. У шийці знаходиться базальне тіло джгутика, має мітохондрії. Тіло сформоване так званою мітохондріальною спіраллю - комплексом, який складають мітохондрії, хвіст безпосередньо сформований щільними білковими фібрилами та фібрилярним футляром. У людини та вищих хребетних тварин утворення чоловічих гамет здійснюється у чоловічій статевій залозі — яєчку(у звивистих сім'яних канальцях) та включає 4 послідовні фази: розмноження, ріст, дозрівання та формування. Процес утворення одного сперматозоїда триває приблизно 72 доби.

Розмноження проходить шляхом ряду мейотичнихподілів, після якого майбутня гамета (сперматида) отримує гаплоїдний набір хромосом; Ріст, дозрівання та формування проходить у епітелії звивистих сім'яних канальців.

Яйцеклітина — жіночастатеваклітина(гамета), що утворюється шляхомовогенезу, має гаплоїдний набірхромосомта є невід'ємною складовою процесу копуляції (злиття гамет). Відсперматозоїдавідрізняється:переважною нерухомістю; характерною більш чи менш кулястою формою;наявністю різноманітних захисних та оболонок-джерел поживних речовин;відсутністю функціональнихорганелчи утворів, притаманних сперматозоїду: хвоста, спеціалізованогомітохондріальногокомплексу, акросоми тощо;генетичною інформацією(статеві хромосоми — XX);особливостями утворення і розвитку, часом життя тощо. Характерною властивістю яйцеклітини є блокування проникності оболонок після контакту з акросомою першого сперматозоїда та її активація — перехід зі стану спокою до розвитку. Яйцеклітини певних видіворганізмів можуть бути також самодостатніми ланкамистатевого розмноження(не потребують сперматозоїдів для активації) — таке розмноження називаєтьсяпартеногенезом.

ЗАПЛІДНЕННЯ (лат. fertilisatio) — злиття чоловічої та жіночої статевих клітин, унаслідок чого відновлюється диплоїдний набір хромосом, характерний для даного виду, та утворюється якісно нова клітина — зигота (запліднена яйцеклітина, або одноклітинний зародок). Біологічне значення запліднення полягає у тому, що внаслідок злиття клітинз різноюспадковістюпри статевому розмноженні утворюється більш життєздатне потомство, ніж прибезстатевому розмноженні.

31. Особливості дроблення. В результаті дроблення в зиготі утворюється велика кількість бластомерів, які потім, ділячись, зменшуючись в об'ємі, заповнюють всю порожнину зиготи під прозору оболонку. Кінцевий етап дроблення на бластомери отримав назву морули. Об'єм зиготи на даному етапі не збільшується. На стадії морули починається перерозподіл бластомерів, який розміщується по всьому периметру прозорої оболонки, отримує назву трофобласт (поживний листок), а внутрішній (більш крупніший) - ембргобласт, або зародковий вузлик.

В подальшому, внаслідок нерівномірного ділення бластомерів, між трофобластом і ембріобластом утворюється порожнина, в якій накопичується рідина. Утворення такої морфологічної структури отримало назву бластули або бластоцисти (зародковий міхурець), в якій з часом прозора оболонка редукується (розплавляється, зникає), що отримало назву денудація зиготи. В цей час відбувається швидкий ріст бластоцисти. Неправильна кулеподібна форма бластодермічного міхура зберігається декілька діб.