3. Джерела погашення бюджетного дефіциту.

У світовій практиці для фінансування дефіциту бюджету використовуються як інфляційні, так і неінфляційні джерела.

Неінфляційні джерела це:

• фінансування дефіциту бюджету за рахунок запозичень на внутрішніх та зовнішніх фінансових ринках та за рахунок використання залишків бюджетних коштів. Внутрішні позики здійснюються через продаж державних цінних паперів (облігацій, векселів) або через одержання кредиту в банку. Останню форму фінансування бюджетного дефіциту використовує місцева влада. Залучення для покриття дефіциту державного бюджету зовнішніх позик у таких міжнародних організацій, як Міжнародний валютний фонд, Світовий банк і в розвинених країнах та їхніх об'єднаннях типу ЄС характерні для країн, що розвиваються, а також все більше використовуються країнами з перехідною до ринку економікою, у тому числі Україною;

• трансферти - фінансування у вигляді безоплатної і безповоротної фінансової допомоги.

Зменшити дефіцит бюджету уряд може і накопиченням заборгованості - прострочення платежів за борги або за куплені товари, а також за рахунок підвищення податків. Ці заходи теж мають неінфляційний характер.

Інфляційним джерелом фінансування бюджетного дефіциту є монетизація дефіциту, яка відбувається в результаті позик центрального банку урядові та купівлі центральним банком державних цінних паперів.

Серед загальноприйнятих у світовій практиці методів боротьби з бюджетним дефіцитом існує і такий метод як механізм секвестру видатків бюджету. Він вводиться у випадку, якщо в процесі виконання бюджету має місце перевищення граничного рівня дефіциту або значне скорочення надходжень доходних джерел бюджету. Секвестр бюджету заключається в пропорційному зниженні бюджетних видатків (на 5, 10,15 і т. д. відсотків) щомісячно за всіма статтями бюджету протягом того часу, який залишився до кінця фінансового року. Секвестру не підлягають захищені статті, склад яких в Україні визначає Верховна Рада.

Розробка і послідовна реалізація заходів, спрямованих на збільшення доходів бюджету і скорочення його видатків, регулювання бюджетного дефіциту, цілеспрямоване керування його розміром у сукупності з іншими економічними антикризовими мірами, будуть сприяти поверненню нашої країни на шлях соціально-економічного розвитку.

Питання для самоконтролю:

1. Дайте визначення бюджетного дефіциту.

2. Які причини появи бюджетного дефіциту?

3. Розкрийте зміст офіційного і прихованого дефіциту бюджету.

4. Які позитивні і негативні аспекти свідомого дефіциту бюджету.

5. Дайте визначення активного і пасивного дефіциту бюджету.

6. Які існують джерела погашення дефіциту бюджету?

Тема 8. Державнийкредит План.

1. Походження, сутність і функціїкредиту.

2. Форми та різновидикредиту

3. Державний кредит ідержавний борг

1. Походження, сутність і функції кредиту

Економічною основою, на якій виникають і розвиваються кредитні відносини, є існування товарного виробництва й товарного обігу.

Кредитні відносини зародилися ще на ранніх етапах простого товарного виробництва. Однак у своїх зрілих формах вони набули розвитку лише за умов ринкової економіки, коли кредит надається здебільшого для задоволення підприємницьких потреб. Особлива роль в організації кредитних відносин належить банкам. Акумулюючи та перетворюючи вільні кошти на позичковий капітал, спрямовуючи його переважно у сферу підприємницької діяльності, банки створили підґрунтя для перебудови системи кредитних відносин.

Необхідність кредиту тісно пов'язана з особливостями кругообігу капіталів, що знаходяться у розпорядженні суб'єктів господарювання. Зокрема, кредит необхідний для підтримки безперервності кругообігу капіталів діючих господарських формувань, обслуговування процесу реалізації продуктів виробництва, що набуває особливого значення в період становлення ринкових від­носин. Більшість суб'єктів господарювання потребують кредитів, щоб компенсувати тимчасовий розрив між виробничим циклом і періодом реалізації продукції, тобто між оплатою поточних витрат і надходженням виторгу.

Слово "кредит" походить від латинського "creditum", що означає "позика", "борг". Цей термін також перекладається як "вірю", "довіряю". А тому категорія кредиту розглядається економічною наукою переважно як довіра однієї особи до іншої, на підставі якої у позику надається певна вартість у грошовій або товарній формі для тимчасового користування за відповідну плату. Таким є найбільш загальне тлумачення кредиту.

Якщо узагальнити різні ознаки кредиту, то можна дати таке визначення: кредит - це система економічних відносин, що виникають між кредитором і позичальником з приводу мобілізації тимчасово вільних коштів та їх використання на умовах повернення й платності.

Функції кредиту виражають його сутність, виділяючи специфічні ознаки притаманні цій економічній категорії. Простіше кажучи, функція кредиту — це та "робота", яку він виконує для економіки, і яка формує його як цілісне економічне явище.

Розглядаючи функції кредиту, слід звернути увагу на те, що в економічній літературі немає однозначного погляду на це дискусійне питання теорії кредиту. Проте, більшість дослідників, не вдаючись до дискусії, вважають, що кредит виконує такі основні функції:

переророзподільну;

антицииаційпу (емісійну);

контрольно-стимулюючу.

Кредит може успішно виконувати свої функції лише в умовах розвинутої ринкової економіки, коли сутність кредиту — закономірності та принципи його функціонування— може проявитися найбільш повно.

Роль кредиту як економічної категорії характеризують конкретні прояви його функцій у даному соціально-скономічному середовищі. Він забезпечує перелив капіталів, стимулює економічне зростання, підвищує ефективність грошового обігу та є важливим інструментом державного регулювання економіки.