ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………….….....……3

РОЗДІЛ 1 ………....…6

1. Виникнення нових напрямків,тематики, проблематики в прозовій творчості літератури кінця19 - поч. 20ст…..…...6

2. Постать Наталени Королеви в контексті доби…..…………8

3. Висновки за розділом 14

РОЗДІЛ 2 ТВОРЧІСТЬ Н.КОРОЛЕВОЇ В ПЕРІОД ЗНАЙОМСТВА З

В.КОРОЛІВОМ-СТАРИМ……………………………….……..16

2.1 Вплив В. Короліва-Старого на творчість Н. Королевої.

«Скитський скарб» 16

2.2Різномаїття тематично-проблематичних обріїв в літератур-

ному добутку Н. Королеви …..……………………….…..18

2.3Висновки за розділом 20

ВИСНОВКИ…………………...………………………………………….…..21

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………23

ВСТУП

Останнього часу зріс інтерес до історичного минулого, заповнюються прогалини в історії української літератури і в літературний процес повертаються письменники, які з різних причин жили й працювали поза межами України. Ім'я Н. Королеви також викликає пильну зацікавленість. Про її творчість Україна дізналася тільки в 1988р, бо доти радянська цензура пильнувала, аби твори які відкривають соціалістично-реалістичні обрії , до яких належало і письмо Королеви, не потрапляли до радянського читача. Не прочитавши більшості книжок, не знаючи достеменно навіть життєвого шляху письменниці, нелегко говорити про її творчість. Проте в Україні досі не видано всіх творів Н. Королеви, а примірники її книжок випущених в 30-х роках у Львові, стали справжньою бібліографічною рідкістю, вони знаходяться в наукових бібліотеках закриті для широкого читача. Темою курсової роботи є тематично-проблематичні обрії прози Наталени Королеви. Спадщина письменниці повністю не вивчена але і ті твори, що побачили світ і доступні для прочитання, свідчать, що Н. Королева - видатна письменниця в історії української літератури, яка має таке ж право бути в епіцентрі уваги літературознавців, як і інші письменники. Актуальність курсової роботи виражена через тему присвячену вивченню творчості Н.Королеви; використаних тем та проблем письменницею в своїх творах; потребі подальшого вивчення творчості письменниці. Як вже відзначалось Наталена Королева - дивовижна постать української літератури ХХ століття але, на жаль її творчість за життя не стала широко відомою й належно поцінованою. Сучасні літературознавці більше приділяють увагу визнаним геніям України, та майже не беруть до уваги те, що ці постаті вивчаються, ще мабуть з дитячого садка, а такі маловідомі, чи зовсім невідомі письменники, як Н. Королева, залишаються осторонь. Твори письменниці не можна назвати звичайними. Вона внесла в українську літературу теми античного і європейського світу; опрацьовувала історичні та біблійні теми, та свідомо обходила теми української історії; намагалася пов'язати світ стародавніх Скіфії, Русі і України з світом античності й середньовіччя; обновила деякі прозові жанри в українській літературі: історичну повість, літературну легенду, вдало поєднавши язичницький, античний, скіфський і староруський світи з біблійним, християнським. Все це відрізняє тексти Н. Королеви від суто українських своєю лексикою, точністю образів і висловів, розставленням речень.

Дослідженню текстів Н. Королеви присвячено багато праць. Однією з дослідниць життя та творчості письменниці є І.В. Голубовська. Вона присвятила дуже багато наукових робіт творчості Наталени Королеви : «Середньовічні легендарні структури як важливі характеротворчі елементи у прозі Наталени Королевої (На матеріалі повістей «1313» та «Quid est veritas?»)» ; «Традиції Лесі Українки у творчості Наталени Королевої» ; «Невмирущий заклик до живих: художнє осмислення ранньохристиянської епохи у прозі Наталени Королевої» та інші. Не обминув стороною письменницю і Ігор Набитович у своїй статті «Образ святого Ґрааля в творчості Наталени Королевої» 1999р. Зверталися до творчості Н.Королеви і такі літературознавці, як В. І.Антофійчук («Своєрідність трансформації образу Пілата в повісті Наталени Королевої «Що є істина?»» [9], «Євангельські оповідання Наталени Королевої» [19], « Євангельський контекст у творчості Наталени Королевої»[20]), О. Мишанич («Дивосвіти Наталени Королевої»[22].), О. Копач (книга «Наталена Королева»[21]),І. Остащук («Рецепція філософсько-телогічних систем у романах Наталени Королевої»[24] ), Богданова М. М. («Історичні легенди Раїси Іванченко та Нателени Коро-леви як зразок модифікації епічного жанру» [17] ), Чопик Г. Між Україною та Іспанією («Образ іспанського лицаря у творчості Наталени Королевої)»[27]), О. Рущак («Особливості сновидінь в історичному романі-проекції (на прикладі творів Н. Королевої «1313» та М. Юрсенар «Філософський камінь» »[25]), К. Усачова(«Специфіка семантики приміток у творах Наталени Королеви»[26]) та інші. Всі ці дослідники змогли знайти в творчості та житті Наталени Королеви та показати читачу щось таке, що ще не було відкритим до них. Але, як ми бачимо, більшість науковців торкаються лише деяких питань, що стосуються історичної прози автора. Художньо-автобіографічна спадщина письменниці в сучасному літературознавстві взагалі не розроблена. Отже, спадщина Наталени Королевої потребує комплексного історично-теоретичного аналізу, і це дає підстави вважати обрану наукову проблему новою й актуальною.

Наукова новизна. У курсовій роботі вперше здійснено комплексне дослідження художньо-автобіографічної та мемуарної прози Наталени Королеви; здійснено контекстуальний та інтертекстуальний аналіз її прози в еволюції творчого стилю письменниці. Матеріали і висновки роботи відкривають нові можливості у вивченні літературної традиції кінця 19-початку 20ст.

Метою написання курсової роботи є розвиток уміння самостійно опрацьовувати науковий та художній матеріал; докладно розглянути постать Наталени Королеви за творчим набутком та матеріалами дослідників письменниці. Реалізація поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:

- проаналізувати зміни в художній прозі у добу модернізму;

- знайти та проаналізувати образи, конфлікти, тематику та проблематику в творах Н. Королеви.

- простежити збагачення української літератури творами Наталени Королеви,її індивідуальним стилем;

Протягом всієї курсової роботи будуть розглядатися предмет - проза Н.Королеви, та об’єкт - тематика та проблематика творів письменниці.

Викладену у курсовій роботі інформацію можна використовувати в лекційних курсах з історії української літератури, на факультативних заняттях з української літератури в загальноосвітніх школах, ліцеях, гімназіях.

Розділ 1 постать н. Королеви в контексті доби

1.1 Виникнення нових напрямків, тематики, проблематики в прозовій творчості літератури кінця 19 - початку 20 століття

Українська література кінця 19 - початку 20 ст. - явище загальноєвропейського типу. Загальновизнано, що в той період майже в усіх європейських літературах відбулися зміни типів художнього мислення, методів та стилів. Українські письменники також прагнули відображати своєрідність українського життя у зовсім новій європейській манері : відбулося оновлення й розширення проблематично - тематичного діапазону, відходу від переважно селянської тематики, характерів, мови, лексики. Виникло таке явище, як модернізм. Він відстоював перевагу індивідуального над колективним, права особистості, а не абстрактні інтереси суспільства, у жертву яким приносилися особисті бажання.

Модернізм (фр. modernisme) - загальний термін, що використовується для виниклих на початку 20ст. спроб порвати з художніми традиціями 19ст. ; заснований на концепції домінування форми на противагу змісту.Не існує одностайної думки щодо виникнення модернізму. Тривалий час вважалося, що зародився він у Франції в 70-х роках 19 ст. , а проявами модернізму були імпресіонізм і символізм. Можна виділити наступні риси модернізму:

- новизна та антитрадиціоналізм (хоча модерністи ніколи не поривають із літературною традицією цілком); - у творах затверджується перевага форми над змістом; - зосередження на «Я» автора, героя, читача; - психологізм, увага до внутрішньої боротьби роздвоєного людського «Я»; - широко використовуються такі художні прийоми, як «потік свідомос ті»та монтаж, що прийшов у літературу з кіномистецтва; - використання символу як засобу пізнання й відтворення світу;

- ліризм (навіть у прозі, драматургії, публіцистиці); -естетизм [32].

Модерністів не цікавить предметний світ - він завжди ними змінюється після чого ця «нова дійсність» стає для митців - модерністів абсолютно реальною. Загалом вони виступили проти реалістичного відтворення дійсності. Реалізм для модерністів - це лише один з можливих засобів відображення світу. Реальність зображується не в узгоджених зовнішніх подіях, а в потоці свідомості, що виникає в зіткненні з цими подіями, які швидко обираються, набирають певної форми, викликають переживання. «Потік свідомості» - один з основних художніх прийомів літератури модернізму. Цей термін запровадив відомий психолог та філософ Вільям Джемс. Іншим популярним художнім прийомом модернізму є монтаж. Він прийшов у літературу з кіномистецтва. Тут поєднуються різні теми, фрагменти, образи.

Модернізм має багато різновидів. Серед них - символізм, імпресіонізм, експресіонізм, футуризм, сюрреалізм, акмеїзм. Ю. Ковалів та І. Дзюба називають їх течіями. М. Моклиця символізм, імпресіонізм, футуризм представляє як методи і напрями, акмеїзм і неокласицизм називає етапами розвитку модернізму. У «Літературному словнику-довіднику» імпресіонізм, футуризм називаються напрямами; символізм, імажинізм, акмеїзм, сюрреалізм, експресіонізм, дадаїзм - течіями; неоромантизм, неокласицизм - стильовими хвилями, стильовими явищами. Одним з найперших виявів модернізму, точніше його провісником в Україні був декаданс [12].

Багато дослідників української літератури кінця 19 - початку 20ст., вважають, що саме життя зобов’язує українських письменників не поривати з реальною дійсністю й водночас дбати про новизну змісту, настроїв, форм. Оскільки українські митці були в основному вихідцями з народу, який перебував під соціальним та національним гнітом і потребував захисту, то вони не могли й не мали морального права забувати про українські традиції. Не відмовляючись від служіння соціальній та національній ідеї, письменники свідомо чи несвідомо у своїй творчості рівнялися на кращі зразки західноєвропейського мистецтва. Проте не просто переймали їх , а пропускали крізь серця. Так вони створили літературу, яка має реальну основу, але вкраплює в себе щось нове, незвичайне. Українська література другої половини 19 ст. починає виконувати провідну роль у національному суспільному житті освічених верств. Причина цьому - різнорідність тематики й проблематики, відображення побуту різних суспільних прошарків народу.

Представниками українського модернізму кінця 19 - початку 20 століття були : Дніпрова Чайка, Леся Українка, Михайло Коцюбинський, Олександр Олесь. Важливими періодичними виданнями різних напрямів, що виходили в Галичині й на Буковині на початку 20 ст. і які значною мірою впливали на розвиток української культури, а передовсім на літературний процес, були такі журнали:«Літературно-науковий Вісник» (1898-1914), «Молода Україна» (1900-1903), «Артистичний Вісник» (1905), «Світ» (1906-1908), «Будучність» (1909), «Неділя» (1911-1912), «Нова Буковина» (1912-1913), «Ілюстрована Україна» (1913-1914).

Проза Наталени Королеви - своєрідне явище в історії української літератури першої половин 20 ст.

Наталена Королева (повне ім’я Кармен-Альфонса-Фернанда-Естрелла-Наталена) народилась наприкінці 19ст. (3 березня 1888 року) у місті Північної Іспанії. Як літераторка Наталена Королева почала писати ще молодою дівчиною ( у 16 років ) по-французьки. Вона користувалась настановами та порадами батькового приятеля письменника - інтелектуала Анатоля Франса. Її перші твори переважно науково - белетристичного й духовного змісту, були опубліковані саме у Франції. Є відомості про те, що Наталена Королева писала також і польською мовою. Деякі літературознавці вважають, що під псевдонімом «K. Walewska» написала і збірку легенд. Україномовні тексти були створені в Чехії та друкувалися в еміграційних видавництвах та періодиці. В Україні через цензуру вони не могли бути надрукованими і ніхто навіть не знав про них. Через високу обізнаність в науці та історії, Наталена Королева цілком вільно писала історичну прозу. Письменниця написала ряд творів, та зробила свій немалий внесок в літературу : вона оновила деякі прозові жанри в українській літературі, довела до класичної віртуозності історичну повість, розвинула літературну легенду, вдало поєднавши язичницький, античний, скіфський та староруський світи із біблійним, християнським. Традиційний стиль і образну мову української прози вона розбавила європейським стилем письма[22].

У своїх творах письменниця робить акцент на змалюванні оригінального історичного колориту та насиченості та навіть, можливо, часткової, енциклопедично означеної перенасиченості історичними реаліями. Перенасиченістю в даному випадку можна вважати присутність у тексті твору, починаючи навіть з кожного окремо взятого речення, великої кількості маловідомих або й взагалі невідомих для читача речей і деталей, без правильного розуміння змісту яких недоступним або викривленим може виявитися зміст усього речення чи оповідного фрагменту.

Літературознавці радянської доби ігнорували спадщину письменниці, по-перше, всі вважали її емігранткою, по - друге, її творчість мала дуже виразне релігійне забарвлення. Але не зважаючи на це, в сучасному світі, ми дізнались про цю творчу постать, та про її багату літературну спадщину.