Зміст

1. Вступ

2. Менеджмент, підходи до визначення

3. Педагогічний менеджмент в історії управління

4. Професійна специфіка менеджменту в освіті

5. Складові соціального-психологічного клімату установи освіти і чинники, що на нього впливають

6. Психологічні компоненти в загальноуправлінських функціях менеджера освіти

7. Конфлікти в закладах освіти та діяльність менеджера з їх попередження і розв’язання

8. Джерела і чинники формування і вдосконалення стилю керівництва в освіті.

9. Висновки

10. Використана література.

Вступ

Актуальність проблеми. Розвиток суспільства на гуманістичних і демократичних засадах, коли людина визнається найвищою соціальною цінністю, викликає різке підвищення ролі людинознавчих наук. У зв'язку з актуалізацією психологічних аспектів різних сфер життєдіяльності особистості зростає потреба в розширенні і поглибленні наукових знань про психічні явища та можливості їх практичного використання. Особливо значущу роль психологія відіграє у професіях соціономічних, де об’єктом діяльності є окрема людина або група людей. До них належить і менеджмент в освіті, підгрунтям якого є складна система ділових і особистих стосунків вчителів, учнів, батьків, керівних працівників різного рівня. Встановлено, зокрема, що більшість недоліків і труднощів в управлінні освітянськими закладами мають суто психологічний характер: управлінські рішення не відповідають особистісним можливостям виконавців; розподіл обов'язків і доручень відбувається дуже часто без врахування психологічних особливостей працівників та мотивації до виконання розпорядження керівника; виконавцям роботи доводиться дублювати дії колег на різних посадових рівнях, що викликає ускладнення ділових стосунків; контролююча діяльність, незалежно від її мети і рівня, має здебільшого негативну спрямованість; в усвідомленні стратегічних і тактичних цілей управлінської діяльності керівниками різних посадових рівнів відсутня необхідна єдність; для управління освітою загалом характерна відсутність центрації на особистість (дитини, учня, студента).

Отже, удосконалення управління потребує наукового аналізу і обгрунтування змісту діяльності керівника, з урахуванням галузевої специфіки і соціально-психологічної природи та результатів праці його як менеджера. Дослідження цього напрямку належать до соціальної психології, саме до її практичного крила, яке орієнтоване на розв'язання актуальних проблем конкретних соціальних суб'єктів у сфері економіки, політики, освіти і т. ін.

Щодо управління освітою, то наукова проблема полягає в тому, щоб визначити професійно обумовлену специфіку менеджменту в освіті та виявити соціально-психологічні резерви його удосконалення.

1. Менеджмент, підходи до визначення

Поняття менеджмент має міжгалузевий характер і дуже складну семантику. Досить часто слово менеджмент використовується як синонім до керівництва або управління підприємством.

Менеджмент – це вид діяльності, який забезпечує ефективне та продуктивне досягненя через планування, організацію, лідерство та моніторинг організаційних процесів.

З наукового погляду менеджмент -це вміння використовувати ті об'єктивні закони і закономірності, що виражають при-чинно-наслідкові зв'язки у сфері управлінської діяльності. Менеджмент розглядає підприємство не стільки як технологічну ланку суспільного виробництва, а передусім як соціально-виробничу підсистему ринкових відносин.

Менеджмент як функцію розглядає В.В. Крижко. Управління як функція реалізується шляхом виконання послідовності управлінських дій, за допомогою яких суб'єкт управління впливає на об'єкт управління, котрі дістали назву функції управління.

Менеджмент як практика виник і розвивається у зв'язку з необхідністю передачі власником організаційно-виконавчих функцій професійному управлінцю -- менеджеру -- для досягнення мети організації. Іншими словами, поява соціального інституту менеджерів була історично зумовлена об'єктивним процесом відокремлення капіталу-функції від капіталу-власності.

2. Педагогічний менеджмент в історії управління

Управління освітою належить до соціального управління, що регулює економічну, соціально-політичну та духовну сфери життя суспільства. Управління освітою, зокрема, відповідає за духовну сферу.

Теорія управління освітою розроблялася ученими різних країн.

Термін "управління" увійшов до освітянської галузі у другій половині 70-х років, замінивши термін "керівництво" У цей період під впливом ідей теорії соціального управління (праці В. Г. Афанасьєва, Д. М. Гвішіані та інших) розпочинається поступовий перехід від традиційного школознавства до розробки основ внутрішкільного управління.

Традиційне уявлення про керівництво школою розкривалося в таких характеристиках, як цілеспрямований вплив "зверху" суб' єкта на об' єкт керівництва; вплив керуючої підсистеми на керовану з метою переводу останньої у якісно новий стан; впровадження елементів наукової організації педагогічної праці та інших.

Сьогодні погляди учених на поняття "внутрішкільне управління" і розкриття його сутності базуються на іншій методологічній основі. Для сучасної теорії і практики управління, в тому числі соціально-педагогічними системами, пріоритетними є системний, особистісний, діалогічний підходи. Це орієнтує на урахування в управлінні тенденцій розвитку освіти; впливу зовнішнього середовища на процеси, що управляються; моделювання цілісних педагогічних й управлінських структур, які синтезують стихійне й організоване начало; використання діалогічних форм взаємодії тощо.

Внутрішкільне управління - це діяльність управляючої підсистеми, спрямована на реалізацію мети школи шляхом створення умов (прогностичних, педагогічних, психологічних, кадрових, організаційних, матеріально-фінансових та інших), необхідних для належного розвитку педагогічного процесу.

О.І. Мармиза ставить внутрішньо шкільний менеджмент в синонімічний ряд з педагогічним

Педагогічний менеджмент – комплекс принципів, методів, організаційних форм, технологічних прийомів управління педагогічними системами, спрямований на підвищення ефективності їх функціонування і розвитку.

3. Професійна специфіка менеджменту в освіті

Особливою галуззю менеджменту є менеджмент в освіті, який має свою специфіку та притаманні тільки йому закономірності. Ця специфіка полягає в особливостях предмету, продукту, знарядь та результатів праці менеджера освіти.

Предметом праці менеджера освітнього процесу є діяльність суб’єкта управління.

Продуктом праці інформація про навчально-виховний процес.

Знаряддям праці є слово, мова.

Результатом праці менеджера є рівень грамотності, вихованості та розвитку об’єкта менеджменту – учнів.

Професійна специфіка менеджменту в освіті полягає:

- У суб'єктивності, особистісності об'єкта впливу, а також його результату.

- У значній залежності результату (особистості дитини) від ступеня гуманізації управлінської концепції менеджера

- У багаторівневій будові системи управління, яка зумовлює опосередкованість, віддаленість кінцевого результату від безпосередніх продуктів діяльності менеджерів ( управлінських рішень).

В.О.Сухомлинський у книзі “Розмова з молодим директором” висловив декілька слушних думок про поле діяльності керівника школи:

- директор - це перш за все педагог, і педагог першокласний.

- якщо ви хочете бути хорошим директором, намагайтеся насамперед стати гарним педагогом, гарним вихователем дітей.

- директор - садівник: він з любов'ю обробляє землю, яка дає життя, і робить будь - який паросток культурним.

- зв'язок управління із процесами самоорганізації дитячого та дорослого товариства сприяє тому, що зникає проблема опору, з'являються добровільність, відповідальність, інтерес.