3. Банківський капітал у Франції

Важливі події в економічному житті Франції сталися ще в середині XIX століття в торгово - фінансовій сфері. Так, введення митної політики, яка була дуже близькою до фритредерства, завдало важкого удару власному виробництву. У промисловості недостатньо впроваджувалися останні досягнення науки й техніки, передові технології, енергетичну базу промисловості переважно становили парові машини, а не електричні двигуни, що негативно позначалося на собівартості та конкурентоздатності французьких промислових товарів на світовому ринку [5]. Капітал з виробничої сфери переходив до кредитної. Цей період характеризувався масовим створенням банківських підприємств: земельного банку(«Товариства поземельного кредиту»(1854р.)), торгових, промислових банків. Новим явищем у кредитуванні став банк «Креді мобільє». Створений на початку 50-х рр. братами Перейра, він використовував свої капітали для економічного розвитку країни, засновницької діяльності; займався всякого роду спекулятивними операціями; формував акціонерні компанії; проводив фінансування промислового і залізничного будівництва. Іпотечний банк «Товариства поземельного кредиту» контролював лихварські операції в селі. На початку 60-х рр. фінансовий арсенал поповнили такі великі банки, як «Ліонський кредит» і «Генеральне суспільство», «Національна облікова контора» [3, с. 163]. Акціонерні банки внаслідок монополістичної конкуренції та централізації капіталів займалися випуском і продажем акцій і одержували великі прибутки. Велика роль у фінансових операціях належала фондовій біржі, — ринку цінних паперів. Через неї йшла мобілізація тимчасово вільних грошей підприємств та населення шляхом продажу цінних паперів, на які можна було отримати прибуток. Характерною особливістю економічного та політичного життя Франції було панування фінансової олігархії — «200 сімей», в руках яких було зосереджено величезне багатство й керівництво «Французьким банком», що активно підтримував створення нових акціонерних товариств та емісію різних акцій підприємствами [5].

Суттєвою причиною економічного відставання Франції було те, що в країні надавалася перевага банківському капіталу над промисловим. Французькі банки спрямували свої кошти в основному на лихварські операції, надаючи великі позики іноземним державам під гарантований прибуток, і мало вкладали гроші у фінансування вітчизняної промисловості, оскільки це було пов’язане з певним ризиком. За таких умов лихварські операції французьких банків набували з кожним роком усе більших масштабів, особливо великі прибутки одержували банки від лихварських операцій за кордоном. Лихварські операції зайняли провідне місце в економіці, вони приносили більше прибутку, ніж промисловість і торгівля, стали основою господарства Франції [2, c. 58]. Саме в цей час у Франції став формуватися соціальний прошарок так званих рантьє, тобто людей, які воліли перетворювати свої капітали на облігації та інші цінні папери і жити виключно на відсотки від цих паперів [8, c. 310].

Отже, на межі XIX століття — початку XX століття в економіці Франції яскраво проявилися протиріччя в господарській системі, які полягали в тому, що країна основні прибутки одержувала не від промисловості, сільського господарства та торгівлі, а від лихварських операцій, експорту за кордон великої кількості капіталу у вигляді позик. Вузькість внутрішнього ринку країни призводила до того, що у Франції рано набули широкого розповсюдження банківський капітал, біржова спекуляція, випуск цінних паперів в обіг, що активно підтримувала держава. У Франції була дуже розгалужена банківська система. Розглядаючи Німеччину, можна сказати, що на її економічний розвиток позитивно вплинув масовий процес монополізації, особливо в галузях важкої промисловості, які розвивалися за активної підтримки банків. Відбувалося зрощення банківського капіталу та промислового капіталу. На відміну від Франції, переважну кількість банківського капіталу Німеччина використовувала для піднесення та розвитку власної індустрії, тоді як Франція відправляла більшість свого капіталу на експорт у вигляді позик, бо вкладати гроші у розвиток вітчизняного виробництва було невигідно, адже французькі промислові товари мали низьку конкурентоздатність.