prisuhin_s_i_filosofiya

C.ПРИСУХІН

УДК 101я7

ББК 87я7

Г! 75

Рецензенти

М. В. Цюрупа, д-р філос. наук, проф. (Київський університет туризму, економіки і права)

С. М . Русакова, канд. філос. наук, доц. (Національний технічний університет України «КПІ»)

В. Л . Чуйко, д-р філос. наук, проф.

(Київський національний університет ім. Тараса Шевченка)

Редакційна колегія кредитно-економічного факультету

Голова редакційної колегії М. І. Диба, д-р екон. наук, проф.

Відповідальний секретар І. Б. Івасів, канд. екон. наук, доц.

Члениредакційної колегії: В. X. Арутюнов, канд. філос. наук, проф.; А. М. Герасимович, д-р екон. наук проф.; Т. В. Майорова, канд. екон. наук, доц.; А. М. Мороз, д-р екон. наук, проф.; А. А. Пересада, д-р екон. наук, проф.; М. І. Савлук, д-р екон. наук, проф.; В. М. Свінціцький, д-р філос. наук, проф.; І. В. ІІІамова, канд. екон. наук, доц.; С. І. Ходакевич, канд. екон. наук, доц.; Л. О. Примостка, д-р екон. наук, проф.

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України Лист № 14/18-Г-1859 від 16.07.08

П 75	Присухін, С. І.	С. І. Присухін. — К. : КНЕУ,
	Філософія : навч. посіб. /
	2008, — 361, [7] с.
	гаВИ 978-966-483-185-4
	Навчальний посібник охоплює повний курс дисципліни «Філософія», що ви­
	кладається у вищих навчальних закладах України. Засвоєння викладеного в ньо­
	му матеріалу дасть змогу студентам ознайомитися з основними етапами розвит­
	ку філософського знання, з такими розділами сучасної філософії, як онтологія,
	гносеологія, філософська антропологія, соціальна філософія. Систематизації та
	актуалізації знань з філософії сприятимуть логіко-сгруктурні схеми, що переду­
	ють кожній з тем, робота над уміщеними в посібнику запитаннями до самоконт­
	ролю. Опануванню термінологічної системи з філософії допоможе короткий
	словник головних понять і категорій.
	Призначено для студентів вищих навчальних закладів, а також широкого ко­
	ла читачів, які цікавляться актуальними проблемами філософії та її історією.
		УДК 101я7
		ББК 87я7
	Розповсюдоюувати та тиражувати
	без офіційного дозволу КНЕУ заборонено
		© С. І. Присухін, 2008
ISBN 978 -96 6 -4 8 3 -1 8 5 -4		© КНЕУ, 2008

<в@зи<цді

У лю тому	2005 р.	на засіданні виконавчої ради
Ю НЕСКО було	заслухано	доповідь «Про міжсекторальну

стратегію в галузі філософії» генерального директора цієї організації Коїтіро Мацуури. У доповіді підкреслювалося, що філософія є «ш колою свободи», основою лю дських знань.

Філософія як дисципліна, що вивчається у вищих навчаль­ них закладах України, крім свого головного завдання ба­ чити й розвивати в людині людське, доповнюється аналізом головних проблем сучасності — виховання нових якостей людини, демократії, прав людини, культурного діалогу між цивілізаціями тощо, які потребують філософської концепту­ альної точності, обґрунтування й оптимальних варіантів їх розв’язання. Вирішенню цих завдань сприяють розробка більш змістовних навчальних програм, видання нових на­ вчальних посібників, що спираються на сучасні знання, най­ більш передові концепції філософської культури, а також досвід викладання гуманітарних дисциплін з огляду на ви­ моги Болонського процесу.

Це видання має на меті компенсувати наявні потреби у викладанні філософії в економічному навчальному закладі. Посібник «Філософія» складається з двох частин — «Вступ до філософії» й «Основи філософського знання». Кожна з частин має чітку структуру, що спирається на логічно виві­ рений категоріально-понятійний апарат. Так, у «Вступі до філософії» студенти мають можливість познайомитися зі специфікою філософського знання, його призначенням, змі­ стом і функціями філософії в суспільстві, а також більш як двохтисячолітньою історією виникнення філософських ідей, напрямів, шкіл тощо, зрозуміти внутрішню логіку їх розвит­ ку та взаємодії.

Згідно з історичними періодами перша частина посібника виокремлює головні теми, які віддзеркалюють генезис філо­ софського знання. До них належать: «Філософія Стародав-

нього Сходу: Індія, Китай»; «Філософія Стародавньої Греції та Риму»; «Філософія Середньовіччя»; «Філософія Відродження»; «Філософія Нового часу та доби Просвітництва»; «Німецька класична філософія. Марксизм»; «Фрейдизм і неофрейдизм»; «Традиції та особливості роз­ витку філософської думки в Україні»; «Сучасна світова філософія».

Друга частина посібника «Філософія» — «Основи філософського знання» — згідно із системою головних філософських дисциплін поді­ ляється на розділи: «Онтологія», де розкриваються теми «Проблема буття. Філософський зміст поняття «матерія»», «Філософія розвитку (діалектика та її альтернативи)», «Проблема свідомості в філософії»;

«Гносеологія» — «Сутність і структура пізнавального процесу», «Логі­ ка та методологія наукового пізнання»; «Філософська антропологія» —

«Проблема людини в філософії. Суспільна природа людини»; «Соціаль­

на філософія» — «Проблема суспільства в філософії», «Філософське осмислення культури і проблема цінностей», «Філософія історії», «Проблема взаємодії суспільства і природи. Глобальні проблеми сучас­ ності».

На нашу думку, вивчення проблемного поля філософії відповідно до перелічених тем дасть студентам можливість більш оптимально органі­ зувати вивчення філософії, ознайомитися з основними логічними моде­ лями аналізу філософських проблем, здобути перший досвід індивіду­ альної філософської практики. Вивчення філософії— г/е школа сучасно­ го мислення, без якої молодь }іе може виховати в собі гуманне ставлен­ ня до навколишнього світу, інших людей і самої себе.

Послуговуючись цією книжкою, студент зможе самостійно швидко й ефективно підготуватися до практичних занять і насамперед до скла­ дання підсумкового іспиту з курсу «Філософія» (у мінімальний термін систематизувати й конкретизувати вже набуті знання, зосередити увагу на основних категоріях, поняттях і термінах, сформулювати чіткі від­ повіді на екзаменаційні питання). Наприкінці кожної теми запропоно­ вано питання для самоперевірки та список рекомендованої літератури.

Під час написання цього посібника було враховано досвід викла­ дання філософії викладачами кафедри філософії Київського національ­ ного економічного університету імені Вадима Гетьмана. Автор пропо­ нує читачам використовувати цю книжку творчо, з обов’язковим ураху­ ванням специфіки кожного факультету та окремих спеціальностей.

Щслстапбс і ж

А ВСТУП ДО ФІЛОСОФІЇ

озділ	ФІЛОСОФІЯ, її ПРИЗНАЧЕННЯ,
	ПРЕДМЕТ І ФУНКЦІЇ В СУСПІЛЬСТВІ
	Схема 1

1............................ ...................................... ............................... .....■......■.

Світ огл я д — це сукупність поглядів та уявлень людини про світ, які визна- ! чають її ставлення до різноманітних явищ дійсності, життєву позицію та |

ціннісні орієнтації

І

Світоглядна функція

формує уявлення про взаємовідносини

лю дини й оточую чого її світу

Аксіологічна функція

розробляє принципи ціннісного підходу до дійсності

	Закінчення схеми 1
уункщі
Методологічна	Гносеологічна
функція розробляє	функція формує
загальні методи	знання про свій
пізнання дійсності	предмет
Критична функція	Виховна (гуманітарна)
сприяє критичному	функція сприяє
переосмисленню	генеруванню
попередніх філософсь­	гуманістичних
ких систем з метою	цінностей особистості
отримання нових	та розвитку гуманітар­
о б ’єктивних істин	ної культури

Прогностична функція

сприяє осмисленню перспектив розвитку світу

§ 1	О с о б л и в о с т і ф іл о с о ф с ь к о г о з н а н н я

Що таке філософія? Як і чому вона виникла? Чим пояснити те, що сьогодні існує безліч різноманітних філософських на­ прямів, окремих шкіл і вчень? Чому для одних людей філосо­ фія є метою життя, а для інших — марнуванням часу? Від­ повіді на ці та багато інших питань можна отримати в процесі вивчення курсу філософії у вищих навчальних закладах, а та­ кож під час обговорення філософських проблем на семінарсь­ ких заняттях і самостійної роботи з філософськими першодже­ релами та монографічними критичними дослідженнями проб­ лем сучасної філософії.

Починаючи знайомство з філософськими знаннями, доцільно розкрити сутнісні характеристики філософії, специфіку її пред­ мета, функції та значення для сучасної цивілізації.

Відомо, що слово «філософія» походить від грецьких слів

«люблю» та «мудрість» {«любов до мудрості»), У широкому сен­ сі філософія як поняття означає форму самопізнання людини — можливість адекватного пізнання самої себе та довколишнього світу. За античною традицією філософія -— це вчення про загаль­ ні принципи існування довколишнього світу (буття). Саме антич­ ні мислителі запровадили цей термін у науковий обіг. Одним з перших його став використовувати Піфагор (VI— V ст. до н. е.), який вважав, що мудрість про істини світу притаманна тільки Бо­ гові, пересічна людина може лише любити й прагнути її. Тому людей, які прагнули мудрості, стали називати філософами. Тим самим з часів Піфагора в понятті «філософія» фіксується праг­ нення людини до самовдосконалення на основі мудрості, органі­ зації відповідного способу життя й досягнення певного ідеалу як сенсу життя.

Ідеал античної мудрості традиційно містив три найважливіші цінності — Істину, Добро, Красу. Тогочасні філософи вивчали першопричини та закономірності світобудови, завдяки яким ідеал міг бути реалізованим у повсякденному житті. Конкретизував поняття «філософія» давньогрецький філософ Сократ (470— 399 рр. до н. е.) своїми відомими питаннями: «чи можемо ми досяг­ ти істини, не знаючи, що таке істина?», «чи можемо ми вважати, що таке красиве, не знаючи, що таке краса?», «чи можемо ми бути добрими, не знаючи, що таке добро?» Відповіді на ці питання

в подальшому дали поштовх для становлення трьох філософсь­ ких дисциплін: гносеології (теорія пізнання, учення про те, що таке істина та які шляхи її досягнення), етики (учення про те, що таке добро й зло, як людина має оцінювати свої вчинки), есте­ тики (учення про прекрасне).

Дальший розвиток філософії пов’язаний з епохою євро­ пейського Середньовіччя, яка розвивала цінності християнсь­ кого віровчення в поєднанні з античною філософією Греції та Риму. Згодом середньовічну філософію було критично пере­ осмислено культурою Відродження (Ренесансу). А далі роз­ почався новий етап її розвитку в умовах Нового часу та епохи Просвітництва. У XVIII ст. — на початку XX ст. філософське знання набуло своєї довершеної форми в межах німецької класичної філософії. Наприкінці XVIII ст. німецький філософ І. Кант окреслив предмет філософії такими питаннями: «що я можу знати?», «що я маю робити?», «на що я можу сподіва­ тися?».

З XIX ст. філософія визначається як наука про найзагальніші закони розвитку природи, суспільства й мислення (марксизм). А з XX ст. філософське знання трансформувалось в інші некласичні філософські напрями, до яких належали емпіріокритицизм, «фі­ лософія життя», фрейдизм тощо. А ще пізніше з’явилися найно­ віші сучасні філософські концепції: екзистенціалізм, феномено­ логія, неофрейдизм, філософський антропологізм, філософська герменевтика та ін.

Отже, становлення й розвиток поняття «філософія» здійс­ нювалися впродовж тривалого історичного часу, коли вини­ кали й вирішувались усе нові й нові проблеми пізнання дов­ колишнього світу, формувалися ті чи ті картини світу (образи освоєного в процесі практики навколишнього світу). Філо­ софські знання, ідеї, учення, зрештою, сформували узагальне­ ну систему знань про світ з метою пояснення тих законів і принципів навколишнього світу, які мож на використати на практиці.

Філософія сьогодні — це система світоглядних знань (їх най­ вищий теоретичний рівень) про буття людини, найсуттєвіші взаємовідносини з природою, суспільством і духовним життям у всіх його основних формах існування. Вона раціональним спосо­ бом прагне створити щонайбільш узагальнену картину світу й визначити в ній місце людини (що збігається з основним завдан­ ням світогляду).

§ 2	Ф іл о с о ф ія я к р із н о в и д с в іт о г л я д у

Для повнішого розуміння сутності філософії та її взаємозв’яз­ ку зі світоглядом докладніше проаналізуємо розвиток історичних різновидів світогляду. Відомо, що світогляд є специфічною фор­ мою освоєння навколишнього світу, певною призмою його ба­ чення (характеристики якої визначаються потребами та інтереса­ ми людини). Кожна людина має свій світогляд, який відповідає на питання про її місце в світі та ставлення світу до людини. Зав­ дяки цьому людство має можливість сформувати певну картину світу, здобути узагальнені знання про світобудову, загальну структуру, закономірності виникнення й розвитку Всесвіту, сенс життя (визначити, для чого воно існує).

Головними поняттями світогляду є «світ» і «людина». Світо­ гляд відображає не стільки об’єктивну реальність, скільки суб’єк­ тивне бачення (належне й бажане, ідеали, цінності тощо). Оцінка світу власних можливостей формує активну позицію людини в її діяльності й окремих учинках. Світогляд не обмежується лише прагненням до адекватного знання, він містить у собі систему цінностей та ідеалів, переконань і вірувань, життєві принципи та норми. Світогляд духовно проектує життя і по можливості відпо­ відає на питання про сутність людини та сенс її життя.

У процесі свого розвитку світогляд знайшов своє віддзерка­ лення у формах міфології, релігії та філософії. Власне, міфологія та релігія вперше ставлять і дають відповіді на ключові питання: «хто така людина та яке становище вона посідає в світі?», «що є причиною існування, сутністю та першоосновою світу?», «у чому полягає сенс життя людини?», «що таке життя й смерть?», «що таке добро та зло?» тощо.

У своїй основі світогляд має таку структуру: світовідчуття (емоційно-психологічний рівень), світосприйняття (певний до­ свід формування уявлень про світ з використанням наочних обра­ зів), світорозуміння (пізнавально-інтелектуальний рівень).

Формування загальної картини світу — завдання всіх різно­ видів знання загалом і світогляду передусім. Сукупність знань людей про природу й соціальну реальність формує загальну кар­ тину світу, сукупність природничих знань створює наукову картину світу, а сукупність суспільних знань — соціально-історичну картину дійсності. Функціонування світогляду має забезпечити ефективну пізнавально-орієнтаційну діяльність людини й стати духовним чинником в її соціально-практичній діяльності.

Світогляд — надзвичайно багатогранний феномен, і це зумо­ вило проблему його класифікації. Залежно від критеріїв класифі­ кації в світогляді виокремлюють такі типи: 1) за ступенем теоре­ тичної «зрілості» — життєво-практичний (збігається з понят­ тям здорового глузду) і теоретичний (значно складніший, він формує життєво важливі світоглядні проблеми й раціонально об­ грунтовує варіанти їх практичного вирішення); 2) за ступенем істо­ ричного розвитку світогляд поділяється на античний, середньовіч­ ний, сучасний; 3) за критеріями узагальненості — на індивіду­ альний, груповий і загальнолюдський; 4) за історичними типами світогляд може бути міфологічним, релігійним, філософським.

Упродовж формування людської цивілізації найвідомішими й найдослідженішими різновидами світогляду стали міфологія, ре­ лігія та філософія.

Міфологія — найдавніший різновид світогляду, пов’язаний з культурою первісного суспільства. Він був конгломератом знань, відповідей на питання про причини існування світу, причиннонаслідкові зв’язки в ньому, про живе й неживе, життя й смерть, добро й зло тощо.

Міфологічні знання зазвичай передавались усно з використан­ ням специфічних знаків і символіки (сказання, перекази, магічні формули, заклинання тощо). Концентрованим виразом міфологіч­ ного світогляду став міф як конкретний фрагмент світовідчут­ тя, світосприйняття та світорозуміння людей первісного суспіль­ ства. Первісний міф синкретично1 віддзеркалював навколишній світ. Він містив у собі як фантастичну, так і реалістичну форми сприйняття довколишньої дійсності, поєднував людину й приро­ ду, наділяючи останню психологічними характеристиками люди­ ни (антропоморфізм2).

У межах міфологічної свідомості майже в усіх народів світу виникає система форм первісних вірувань, до яких належали фетишизм (форма поклоніння матеріальним предметам — фети­ шам, яким приписувалися надприродні властивості), тотемізм (специфічна віра первісної людини в її надприродний зв’язок з тваринами й рослинами, яка дає їй відповідь на питання про своє походження), анімізм (віра в духів і душі як уявлення про існу­

1 Синкретизм — нерозчленована єдність реального та ілюзорного, природного й надприродного. Синкретизм був передумовою виникнення наступних релігій, наукових знань, етичних поглядів, естетичних цінностей тощо.

' Антропоморфізм — пізнання світу (невідоме через відоме) за аналогією людського існування. Нежива природа, небесні тіла, тварини, міфічні істоти наділяються рисами психіки людини. Неодухотворені предмети мають можливість діяти, жити й помирати як людина.