- •Тема 1. Правові та організаційні основи охорони праці.
- •Розглядаючи механізм витрат підприємств на заходи щодо поліпшення умов та охорони праці, виділяють п’ять груп витрат (табл. 1.6.1):
- •Витратизохоронипрацітакожподіляютьсяна:
- •Тема 2. Державне управління охороною праці, державний нагляд і громадський контроль за охороною праці.
- •Тема3. Організація охорони праці на підприємстві.
- •Тема 4. Навчання з питань охорони праці.
- •Тема 5. Профілактика травматизму та професійних захворювань.
- •Тема 6. Основи фізіології та гігієни праці. ( Ткачук)
- •Тема 6.1 Повітря робочої зони.
- •Метеорологические условия на производстве
- •Тема 6.2 Освітлення виробничих приміщень.
- •Джерела штучного освітлення
- •Тема 6.3 Вібрація.
- •Т а б л и ц я 2.6 Допустима тривалість вібраційного впливу при перевищенні нормативних значень
- •Тема 6.4 Шум, ультразвук та інфразвук.
- •Тема 6.5 Електромагнітні поля та випромінювання радіочастотного діапазону.
- •Тема 6.6 Випромінювання оптичного діапазону.
- •Небезпека випромінювань лазерів в залежності від їх класу
- •Тема 6.7 Іонізуюче випромінювання.
- •Тема 6.8 Санітарно-гігієнічні вимоги до планування і розміщення виробничих і допоміжних підприємств.
- •Тема 7. Основи виробничої безпеки.
- •Тема 7.1 Загальні вимоги безпеки.
- •Тема 7. 2 Електробезпека.
- •Електричні травми – це часткові ураження тканин і органів: електричні опіки, знаки і електрометалізація шкіри. Електричні опіки виникають при протіканні через тіло струму більш 1а.
- •Тема 8. Основи пожежної профілактики на виробничих об’єктах.
Тема 6.1 Повітря робочої зони.
6.1.1Мікроклімат робочої зони. Нормування та контроль параметрів мікроклімату.
Метеорологические условия на производстве
Істотний вплив на стан організму людини, його працездатність надає мікроклімат (метеорологічні умови) у виробничих приміщеннях, під яким розуміють клімат внутрішнього середовища цих приміщень, який визначається поєднаннями температури, вологості, швидкості руху повітря і теплового випромінювання нагрітих поверхонь, що діють на організм людини.
Мікроклімат виробничих приміщень, в основному, впливає на тепловий стан організму людини і його теплообмін з навколишнім середовищем.
При виконанні робіт операторського типу, пов'язаних з нервово емоційним напруженням в кабінетах, пультах і постах керування технологічними процесами, в кімнатах з обчислювальної технікою та інших приміщеннях повинні дотримуватися оптимальні умови мікроклімату.
Допустимі мікрокліматичні умови — поєднання параметрів мікроклімату, які при тривалому та систематичному впливі на людину можуть викликати зміни теплового стану організму, що швидко минають і нормалізуються та супроводжуються напруженням механізмів терморегуляції в межах фізіологічної адаптації. При цьому не виникає ушкоджень або порушень стану здоров'я, але можуть спостерігатися дискомфортні тепло відчуття, погіршення самопочуття та зниження працездатності.
Допустимі параметри мікрокліматичних умов встановлюються у випадках, коли на робочих місцях не можна забезпечити оптимальні величини мікроклімату за технологічними вимогами виробництва, технічною недосяжністю та економічно обґрунтованою недоцільністю.
Для КБ (легка робота) Т опт. = 20-23 ос, Т макс.= 19-25 оС, відносна вологість опт.=40-60 %, макс. До 75 %, швидкість руху повітря опт. = 0,1 м/с, макс. <= 0,2 м/с
6.1.2 Заходи та засоби нормалізації параметрів мікроклімату.
1. Удосконалення технологічних процесів і устаткування.
2. Раціональне розміщення технологічного устаткування.
3. Автоматизація і дистанційне керування технологічними процесами
4. Раціональна вентиляція, опалювання і кондиціонування повітря.
5. Раціоналізація режимів праці і відпочинку
6. Застосування теплоізоляції устаткування і захисних екранів.
7. Використання засобів індивідуального захисту.
6.1.3 Вентиляція. Види вентиляції.
Під вентиляцією розуміють систему заходів і пристроїв, призначених для забезпечення на постійних робочих місцях, в робочій і обслуговуваній зонах приміщень метеорологічних умов і чистоти повітряного середовища, відповідних гігієнічним і технічним вимогам. Основне завдання вентиляції – видалити з приміщення забруднене або нагріте повітря і подати свіже.
Вентиляція класифікується за такими ознаками:
за способом переміщення повітря: природна, штучна (механічна) і суміщена (природна і штучна одночасно);
по напряму потоку повітря: припливна, витяжна, припливно-витяжна;
по місцю дії: загальнообмінна, місцева, комбінована
6.1.4 Природна вентиляція.
Природна вентиляція в приміщеннях відбувається в результаті теплового і вітрового натиску. Тепловий натиск обумовлений різницею температур, а значить і щільністю внутрішнього і зовнішнього повітря. Вітровий натиск обумовлений тим, що при обдуванні вітром будівлі, з її навітряної сторони утворюється підвищений тиск, а з підвітряної – розрідження.
Природна вентиляція може бути неорганізованою і організованою. При неорганізованій вентиляції невідомо, які об'єми повітря поступають і видаляються з приміщення, а сам повітрообмін залежить від випадкових чинників (напрями і сили вітру, температури зовнішнього і внутрішнього повітря). Неорганізована природна вентиляція включає інфільтрацію (просочування повітря через щілини у вікнах, дверях, перекриттях) і провітрювання, яке здійснюється при відкритті вікон і кватирок.
Організована природна вентиляція називається аерацією. Для аерації в стінах будівлі роблять отвори для надходження зовнішнього повітря, а на даху або у верхній частині будівлі встановлюють спеціальні пристрої (ліхтарі) для видалення відпрацьованого повітря. Для регулювання надходження і видалення повітря передбачено перекривання на необхідну величину аераційних отворів і ліхтарів. Це особливо важливо в холодну пору року.
6.1.5 Системи штучної (механічної) вентиляції, їх вибір, конструктивне оформлення. Місцева механічна вентиляція.
Штучна (механічна) вентиляція, на відміну від природної, дає можливість очищувати повітря перед його викидом в атмосферу, вловлювати шкідливі речовини безпосередньо біля місць їх утворення, обробляти припливне повітря (очищати, підігрівати, зволожувати тощо) , більш цілеспрямовано подавати повітря в робочу зону. Окрім того, механічна вентиляція дозволяє організувати повітрозабір в найбільш чистій зоні території підприємства і навіть за її межами.
Загальнообмінна вентиляція забезпечує створення необхідного мікроклімату та чистоти повітряного середовища у всьому об'ємі робочої зони приміщення.
Вентиляція припливна.
Припливне повітря прямує в приміщення, як правило, розсіяним потоком для чого використовуються спеціальні насадки.
Витяжна і припливно-витяжна вентиляція.
Витяжна вентиляція (мал. 2.8) складається з очисного пристрою 1, вентилятора 2, центрального 3 і відсмоктуючих повітряних ходів 4.
Повітря після очищення необхідно викидати на висоті не менше ніж 1 м над гребенем даху. Забороняється робити викідальні отвори безпосередньо у вікнах.
У виробничих приміщеннях, де виділяється значна кількість шкідливих газів, пари, пилу витяжка повинна бути на 10% більшою, ніж приплив, щоб шкідливі речовини не витіснялися в суміжні приміщення з меншою шкідливістю.
У системі приточно-витяжної вентиляції можливе використання не тільки зовнішнього повітря, але і повітря самих приміщень після його очищення. Таке повторне використання повітря приміщень називається рециркуляцією і здійснюється в холодний період року для економії тепла, необхідного для підігріву припливного повітря. Проте можливість рециркуляції обмовляється цілим рядом санітарно-гігієнічних і протипожежних вимог.
Місцева вентиляція може бути припливною і витяжною.
Місцева припливна вентиляція, при якій здійснюється концентрована подача припливного повітря заданих параметрів (температури, вологості, швидкості руху), виконується у вигляді повітряних душів, повітряних і легких теплових завіс.
Місцева витяжна вентиляція здійснюється за допомогою місцевих витяжних парасольок, всмоктуючих панелей, витяжних шаф, бортових відсмоктувачі і інших пристроїв.