Тема 6.1 Повітря робочої зони.

6.1.1Мікроклімат робочої зони. Нормування та контроль параметрів мікроклімату.

Метеорологические условия на производстве

Істотний вплив на стан організму людини, його працездатність надає мікроклімат (метеорологічні умови) у виробничих приміщеннях, під яким розуміють клімат внутрішнього середовища цих приміщень, який визначається поєднаннями температури, вологості, швидкості руху повітря і теплового випромінювання нагрітих поверхонь, що діють на організм людини.

Мікроклімат виробничих приміщень, в основному, впливає на тепловий стан організму людини і його теплообмін з навколишнім середовищем.

При виконанні робіт операторського типу, пов'язаних з нервово емоційним напруженням в кабінетах, пультах і постах керування тех­нологічними процесами, в кімнатах з обчислювальної технікою та інших приміщеннях повинні дотримуватися оптимальні умови мікро­клімату.

Допустимі мікрокліматичні умови — поєднання параметрів мікро­клімату, які при тривалому та систематичному впливі на людину можуть викликати зміни теплового стану організму, що швидко мина­ють і нормалізуються та супроводжуються напруженням механізмів терморегуляції в межах фізіологічної адаптації. При цьому не виникає ушкоджень або порушень стану здоров'я, але можуть спостерігатися дискомфортні тепло відчуття, погіршення самопочуття та зниження працездатності.

Допустимі параметри мікрокліматичних умов встановлюються у випадках, коли на робочих місцях не можна забезпечити оптимальні величини мікроклімату за технологічними вимогами виробництва, технічною недосяжністю та економічно обґрунтованою недоцільністю.

Для КБ (легка робота) Т опт. = 20-23 ос, Т макс.= 19-25 ^оС, відносна вологість опт.=40-60 %, макс. До 75 %, швидкість руху повітря опт. = 0,1 м/с, макс. <= 0,2 м/с

6.1.2 Заходи та засоби нормалізації параметрів мікроклімату.

1. Удосконалення технологічних процесів і устаткування.

2. Раціональне розміщення технологічного устаткування.

3. Автоматизація і дистанційне керування технологічними процесами

4. Раціональна вентиляція, опалювання і кондиціонування повітря.

5. Раціоналізація режимів праці і відпочинку

6. Застосування теплоізоляції устаткування і захисних екранів.

7. Використання засобів індивідуального захисту.

6.1.3 Вентиляція. Види вентиляції.

Під вентиляцією розуміють систему заходів і пристроїв, призначених для забезпечення на постійних робочих місцях, в робочій і обслуговуваній зонах приміщень метеорологічних умов і чистоти повітряного середовища, відповідних гігієнічним і технічним вимогам. Основне завдання вентиляції – видалити з приміщення забруднене або нагріте повітря і подати свіже.

Вентиляція класифікується за такими ознаками:

• за способом переміщення повітря: природна, штучна (механічна) і суміщена (природна і штучна одночасно);

• по напряму потоку повітря: припливна, витяжна, припливно-витяжна;

• по місцю дії: загальнообмінна, місцева, комбінована

6.1.4 Природна вентиляція.

Природна вентиляція в приміщеннях відбувається в результаті теплового і вітрового натиску. Тепловий натиск обумовлений різницею температур, а значить і щільністю внутрішнього і зовнішнього повітря. Вітровий натиск обумовлений тим, що при обдуванні вітром будівлі, з її навітряної сторони утворюється підвищений тиск, а з підвітряної – розрідження.

Природна вентиляція може бути неорганізованою і організованою. При неорганізованій вентиляції невідомо, які об'єми повітря поступають і видаляються з приміщення, а сам повітрообмін залежить від випадкових чинників (напрями і сили вітру, температури зовнішнього і внутрішнього повітря). Неорганізована природна вентиляція включає інфільтрацію (просочування повітря через щілини у вікнах, дверях, перекриттях) і провітрювання, яке здійснюється при відкритті вікон і кватирок.

Організована природна вентиляція називається аерацією. Для аерації в стінах будівлі роблять отвори для надходження зовнішнього повітря, а на даху або у верхній частині будівлі встановлюють спеціальні пристрої (ліхтарі) для видалення відпрацьованого повітря. Для регулювання надходження і видалення повітря передбачено перекривання на необхідну величину аераційних отворів і ліхтарів. Це особливо важливо в холодну пору року.

6.1.5 Системи штучної (механічної) вентиляції, їх вибір, конструктивне оформлення. Місцева механічна вентиляція.

Штучна (механічна) вентиляція, на відміну від природної, дає можливість очищувати повітря перед його викидом в атмосферу, вловлювати шкідливі речовини безпосередньо біля місць їх утворення, обробляти припливне повітря (очищати, підігрівати, зволожувати тощо) , більш цілеспрямовано подавати повітря в робочу зону. Окрім того, механічна вентиляція дозволяє організувати повітрозабір в найбільш чистій зоні території підприємства і навіть за її межами.

Загальнообмінна вентиляція забезпечує створення необхідного мікроклімату та чистоти повітряного середовища у всьому об'ємі робочої зони приміщення.

Вентиляція припливна.

Припливне повітря прямує в приміщення, як правило, розсіяним потоком для чого використовуються спеціальні насадки.

Витяжна і припливно-витяжна вентиляція.

Витяжна вентиляція (мал. 2.8) складається з очисного пристрою 1, вентилятора 2, центрального 3 і відсмоктуючих повітряних ходів 4.

Повітря після очищення необхідно викидати на висоті не менше ніж 1 м над гребенем даху. Забороняється робити викідальні отвори безпосередньо у вікнах.

У виробничих приміщеннях, де виділяється значна кількість шкідливих газів, пари, пилу витяжка повинна бути на 10% більшою, ніж приплив, щоб шкідливі речовини не витіснялися в суміжні приміщення з меншою шкідливістю.

У системі приточно-витяжної вентиляції можливе використання не тільки зовнішнього повітря, але і повітря самих приміщень після його очищення. Таке повторне використання повітря приміщень називається рециркуляцією і здійснюється в холодний період року для економії тепла, необхідного для підігріву припливного повітря. Проте можливість рециркуляції обмовляється цілим рядом санітарно-гігієнічних і протипожежних вимог.

Місцева вентиляція може бути припливною і витяжною.

Місцева припливна вентиляція, при якій здійснюється концентрована подача припливного повітря заданих параметрів (температури, вологості, швидкості руху), виконується у вигляді повітряних душів, повітряних і легких теплових завіс.

Місцева витяжна вентиляція здійснюється за допомогою місцевих витяжних парасольок, всмоктуючих панелей, витяжних шаф, бортових відсмоктувачі і інших пристроїв.