3. Розвиток міжнародного права в XX сторіччі.

Особливістю міжнародного права XX ст, с те, що воно заявляється у вигляді єдиної (універсал) для всього світу норматив системи. При цьому спеціально створювана всесвітня організація має забезп дотрнм багатьох нових важл принципів і норм міжнар права, що одерж надалі загал визнання.

1. Версдльська система (1919—1939): -міжнародний організаційно-правовий механізм Ліги Націй був пластичною спробою створення міжнародної організації з підтримки міжнародного миру та безпеки *•> Проте Статут Ліги Націй ще не містив імперативної норми про заборону ведення агресивних воєн, а передбачав лише обов'язкову примирливу процедуру ; ВерсальськиЙ договір 1919 р заміняв контрибуції репараціями, підриваючи цим економічні причини ведення війни. - 1928 р. із підписанням Пакту БГріана — Келлога була закладена правова основа повної заборони ведення агресивних воєн. Після закінчення І світової війни була зроблена перша спроба притягти військових злочинців до міжнародної кримінальної відповідальності.- зі створенням Ліги Націй пов’язане входження в міжна­родне право принципу самовизначення народів. Однак Версяльська модель не змогла стати до кінця ефективною непримиренне протистояння ін системи, що також претендувала на світову гегемонію, — з перемогою Жовтневого перевороту в Росії світ вступив в епоху більш ніж сімдесятирічної конфронтації двох світів. Ця конфронтація відбилася і на концепціях міжнародного права, що виникали по різні боки вододілу. -> найважливіші принципи, що їх висунула радянська зовнішня політика: мирне співіснування, самовизначення народів, роззброєння, заборона загарбницьких воєн і пов’язана з нею відмова від анексій І контрибуцій -> але тоталітаризм, будучи антиподом вільного суспільства, вкладає в демократичні ідеали протилежний зміст.

2. _гМіжнародн^дрмр періоду протистояння тоталітаризму га демократії(1945 — кінець 80-х років) після невдалої спроби капіталістичного Заходу та СРСР у 20—30-ті роки XX ст. закріпити свої міжнародні позиції засобами політичної та військової конфронтації стало очевидно, що рішення проблеми перебуває у площині організаційно-правової будови світу. -> одним із головних завдань побудови світового порядку післядії світової війни було його пристосування до факту розподілу світу на два соціально-економічні табори. Це і було зроблено у правовій моделі Організації Об’єднаних Націй + ситуація з розподілом політичних сил після II світової війни було використано головними переможцями у спробі остаточної універсалізації міжнародного права. 4 чинне міжнародне право перетворилося на загальне — значна кількість його норм є універсальними, і їх дедалі більшає. Саме зі Статутом ООН пов’язане договірне закріплення основних принципів міжнародного права: незастосування сили або погрози силою, мирного вирішення міжнародних спорів, невтручання у внутрішні справи держав тощо.Мабулася масштабна систематизація міжнародного права4 кодифіковано міжнародне морське право, дипломатичне право, консульське право, право міжнаро договорів, міжнародне гуманітарне право, норми про правонаступництво держав. Розпоч роботу з кодифікації норм про міжнародну відповідальн держав,

Д. Міжнародне, право поліиснтрнзму(₃кінця 80-х років до нашого часу)відносини тепер мають характер або поліцентричннн, або однополюсний із тенденцією полі центризму. -> організаційно-правові основи світопорядку становить загальне міжнародне право, створенню якого було присвячено зусилля країн незалежно від їхньої соціально-економічної орієнтації. У суч умовах можна виділити3 основні іІШУіеНчі^наїщя^іі іюзцніжу міжнародного права:

І. Врегулювання глобальних проблем сучасності -> проблема розвитку, екологічна, народонаселення, продовольча, енергетична, освоєння нових просторів

2 Розв'язання нових конфліктів

3. Реформування ООН реформування організаційно-правового механізму Ради Безпеки ООН -т - урахуванням появи нових центрів політичного й економічного тяжіння. Існують обгрунтовані пропозиції розширити коло держав — постійних членів Ради Безпеки. + потребує вдосконалення процедура застосування збройних сил ООН, які жодного разу не діяли відповідно до Статуту ООН.

б.Міжнародне правонаступництво держав: поняття, теорії.

Міжнародне правонаступництвоперехід прав та обов’язків від держави- попередниці до держави-наступниці відповідно до норм міжнародного права. Наука міжнародного права розрізняє дві основні теорії правонаступника — універсальну та негативну.

1. Універсальна теоріядержава-наступниця повністю успадковує всі міжнародні права та зобов’язання держави-попередниці.

2. Негативна теоріяміжнародні права та зобов’язання держави-попередниці не діють по відношенню до держави-наступниці. На практиці жодна з цих теорій не діє в чистому вигляді.

Інститут міжнародного правонаступництва має переважно звичаєвий характер або базується на міжнародних угодах безпосередньо заінтересованих держав. У рамках ООН були прийняті дві конвенції — Віденська конвенція про правонаступництво держав стосовно договорів 1978 р, та Віденська конвенція про правонаступництво держав стосовно державної власності, державних архівів і державних боргів 1983 р,, але вони набрали незначну кількість ратифікацій. Радою Європи розроблено Європейську конвенцію про громадянство1997 р„ статті18—20 якої присвячено правонаступництву держав.

Питання міжнародного правонаступництва виникає у рдіі:

• об’єднання кількох держав у нову, єдину державу,

• поділу однієї держави на кілька нових держав,

• відокремлення від держави частини території та утворення на ній самостійної держави (або держав),

• при входженні однієї (або кількох держав) до складу іншої держави,

• внаслідок деколонізації та в інших випадках.

Об’єктами міжнародного правонаступництва можуть виступати міжнародні договори, державна власність, державні борги, громадянство, членство в міжнародних організаціях і багато іншого.

Україна ще не врегулювала питання, пов’язані з міжнародним правонаступництвом колишнього СРСР. Це стосується делімітації та демаркації державних кордонів, морської економічної зони, розподілу закордонної власності, алмазного та золотого запасів держави- попередниці та ін.

06