5 Квітня 2014р. «в гостях у д. Гордона» Екатерина Семенова:

— С твоим первым мужем Андреем Батуриным, который руководил группой «Алло», через месяц после встречи вы поженились...

— Нет, через месяц я ему предложение сделала.

— Сама? Почему?

— А фиг его знает! Познакомились мы, когда у Антонова я работала, то есть мужиков-музыкантов уже навидалась и поняла, что тпр-р-у!

— ...с ними каши не сваришь...

— Вот именно. Мне тут же на месячные гастроли в Киев уехать пришлось — у вас фестиваль «Киевская весна» тогда шел (я даже на нашем концерте живого Карела Готта видела — он приходил к Антонову в гости)... Мы очень долго там пробыли, и все это время свои гонорары копеечные на телефонные разговоры из гостиницы «Ук­ра­ина» с Андрюшей тратила, и так было здо­рово и клево с ним болтать.

— То есть он в душу запал?

— Ага, и вот уже завтра в Москву возвращаюсь, и он предложил: «Хочешь, я тебя встречу?». — «Давай», — согласилась, а мне раньше казалось, что если я во Дворце спорта пою, лицо мое должно быть из последнего ряда хорошо видно: я как на тропу войны выкрашивалась, а поскольку на вокзал сразу с концерта бежала, в поезд в таком состоянии и влетела. В плацкарте неумытая ехала — короче, когда из вагона во всем этом великолепии вышла, Андрей на перроне стоял, но меня не узнал. Я вплотную уже подошла, а он девушку своей мечты все выглядывал: где она? С вокзала домой мы приехали, колбасы какой-то купили — отношений у нас не было...

— ...и тогда случилось непоправимое...

— Нет, еще не случилось — я просто сказала ему: «Андрюха, с тобой так клево — а давай поженимся!». Так и сделали.

Герої передач зірки естради – Т. Гварцетелі, А. Лорак, А. Розембаум, Й. Кобзон, Н. Басков і т.д.; спортсмени – М.Фоменко, В.Кличко, О. Блохін, В. Маслаченко і т.д.; актори – О. Панін, М. Міхалков, Є. Гусева, С. Маковецький і т. д.; письменники.режисери, композитори – В. Шендерович, Л. Уліцька, М. Мозговий, С. Сенін, М. Резнікович, і багато інших.

У авторській передачі Д. Гордон іноді торкається дуже делікатних, а часто й татуйованих тем. Так, під час телеінтерв’ю з Олексієм Паніним журналіст виніс у анонсування газетного номеру провокацію: «Мечтаю отсосать в кадре» (від 22 вересня 2013 р.). І повторив без купюр інтерв’ю в ефірі.

- Вы мужик до мозга кости однажды сказали что можете сиграть гея?

- Да я очень хочу…

- Хотите?!!

- Это будет кино как, помните, где Ди Каприо играл Рембо?

- Так, я понял о чем Вы говорите

- Я сказал если бы мне предложили сняться в таком фильме, я бы отсосал…

Наведений фрагмент є показовим щодо тактики проведення інтерв’ю, оскільки в ньому чітко виявлений «ударний аспект» - фраза співрозмовника, яка згодом буде виділена з метою «подорожче» продати інтерв’ю читачам.

Для кожної людини, враховуючи її індивідуальність, стиль життя, звички, він ретельно підбирає питання, бо не всі зірки будуть готові почути такі питання, як О.Панін. Цей актор ніколи не приховує своє особисте життя. На ток-шоу з Леонідом Закошанським «Говорим и показываем» О. Панін заявив: "Мы с вами все бисексуалы...". Автор висловив сумнів в тому,що цей фрагмент вийде в ефірі. Але творці програми, незважаючи на гомофонну істерію, надали його словам публічності.

Д. Гордон розумів що герой его передачі спокійно відповість на такі «тонкі» питання. Також він чудово розуміє, що інтерв’ю із зіркою –це представлення героя як об’єкта захоплення, зневаги або ненависті. «Зірка» мовби знаходиться на сцені, і питання, як прожектори, висвічують різні боки особистості співрозмовника. При цьому зірки, як-то Панін, рідко є дійсно геніальними чи оригінальними людьми. Як правило, такі співрозмовники просто задовольняють вуайєристські потреби читача чи глядача, його інтерес до чужого життя. Якщо інші типи співрозмовників зазвичай приховують пікантні подробиці свого особистого життя, то «зірка» може, навпаки, виставляти їх, часто подаючи себе навіть більше як розпущену людину, ніж насправді.

Як правило, питання в інтерв’ю із зіркою стосуються бажань, надій, розчарувань, стосунків з іншими людьми, дітей, батьків, друзів, про слабкі й сильні вияви «зіркового» характеру. Журналіст примушує зіркового героя згадати дитинство, навчання в школі, перший виступ, людей, яким «зірка» завдячує своїм успіхом. Часто такі інтерв’ю у Гордона відбуваються у формі світської розмови, але частіше на зіткненні міфу й реальності, щастя та нещастя. Згадаймо, інтерв’ю з Людмилою Гурченко, Наталією Кустинською. Інтервю з останньою більше нагадувало «душевний стриптиз».

Д. Гордон починає інтерв’ю з розігріву співрозмовника – питань, які дозволяють йому, знайти спільні точки. Це можуть бути питання про мистецтво, свійських тварин, будь-які «наївні» питання про професійну діяльність людини.

Саме останніх починає розмову журналіст з Євгеном Кошовим 18 квітня 2014р. (посилання)

— Женя, я очень рад тебя видеть и честно признаюсь: поскольку мало «Квартал» по телевизору показывают...

— ...(Смеется)...

— ...даже как-то тебя и не хватает. Вопиюще, я бы сказал, мало — это большая несправедливость! Знаю, что родился ты в Харьковской области, а потом долгое время в Алчевске жил...

— Приехал туда, когда мне всего пять лет было, и до 11 класса включительно в этом маленьком рабочем городке обитал, где, слава Богу, металлургический комбинат и коксохимический завод были, на которых люди, я думаю, работали все-таки, несмотря ни на что, в свое удовольствие...

— ...то есть что такое кокс, знал ты не понаслышке?

— Вот-вот, правда, из родственников моих никто на заводе том не трудился — все в основном металлурги. Простые, обычные люди, да и я, собственно, ничем, как модно сейчас говорить, мажорным похвастаться не мог — видеомагнитофона у нас не было, с первой зарплаты на комбинате папа цветной телевизор купил, потому что в 89-м, когда мы в Алчевск переехали, у нас старый черно-белый «Таурас» был, который мы с братом, играя дома в футбол, неоднократно роняли... С другой стороны, сказать, что я жизни не радовался, не могу: каждый ребенок по-своему счастлив. Конечно, хотелось какие-то красивые вещи иметь, но даже тогда понимал, что деньги зарабатывать нужно и это не так легко.

— К искусству в твоей семье отношение кто-то имел?

— Мама, когда в педагогическом училище занималась, пыталась на пианино играть, но ничего не вышло, потому что, как она мне объясняла, вот как эта рука (стучит по столу, словно по клавишам) должна играть, так и та... Дедушка на балалайке играл, поющие все были, но в музыкальные или театральные вузы особо никто не стремился — простыми рабочими оставались.

— Если бы не КВН, ничего в твоей жизни наверняка не было бы...

— ...это правда.

— С чего же он для тебя начался?

— В 2000-м, после окончания школы, я в Луганский областной колледж культуры и искусств поступил (ныне Луганская государственная академия культуры и искусств. — Д. Г.) на актерский факультет...

— ...все-таки...

— Да — обычно там режиссерскую группу готовили, но в тот год народный артист Украины Михаил Васильевич Голубович решил будущих актеров набрать и, собственно, куратором группы стал. Нас было мало — человек 15, наверное, и, слава Богу, я на бесплатное обучение поступил. Длилось это не­долго, — я потом расскажу (улыбается), но туда я попал и оттуда уже в КВН, ведь играли в основном кто? Режиссеры и актеры. Представители этих специальностей были наиболее к Клубу Веселых и Находчивых близки, за что, собственно, не раз от преподавателей выгребали, поскольку на пары не ходили — репетировали, и меня на первом курсе эти ребята заметили: «Хочешь попробовать?». — «Ну а чего ж нет? Могу!», но тогда я еще с пышной был шевелюрой...

— ...красив...

— ...и молод, а в 2001-м команда КВН «Ва-Банк», которая нашу студенческую «Кого позвать?» курировала (до сих пор не понимаю, отчего такое название у нее было), эксперимент провела: мол, что из этого молодого человека получится, если в Киев его возьмем и на профессиональную кавээновскую сцену вытащим? Забрали, короче, побрили налысо — и все...

Д. Гордон запрошує на авторську програму «В гостях у Дмитрия Гордона» різних людей, це і політики – М. Саакашвілі, В. Ющенко, Б. Березовський, Л. Кравчук, Натан Щаранський і т.д.

З політиками Д. Гордон веде основну розмову про політичний стан країни. Можливі питання про минулі справи, в яких не зовсім зрозумілий кінець. Але, інтерв’ю завжди поділяється на дві-три частини, тому ведучий знайде момент запитати про особисте життя героя програми. І все ж таки основним приводом для інтерв’ю з політиком, який поєднує в собі дві ролі –відповідального за те, що відбувається та експерта по відношення до дій інших осіб – є інформаційний привід, зумовлений ситуацією або проблемою.Так, не дивним видається інтерв’ю з Михайлом Саакашвілі, тема якого співвідносилася з політичною ситуацією в Україні:

-Говорили о том что маленькая Грузия напала на большую Россию в следствии чего россияне вошли в Грузию, скажите пожайлуста однозначно кто тогда напал?

-Давайте посмотрим на факты, в 2008 в Грузию засели неизвестные человечки…

-Ха-ха…зеленые человечки?

-Нет не зеленые. Которые начали массовые провокации, взрывы, выстрелы. Они окружили нас и, благодаря узкой дороги в Россию, если б началась стрельба, то люди бы просто застопорили эту дорогу, их вывели и туда заехало 50 тысяч русских военных, и они начали ощущать, что у нас пойдет война…. (посилання)

Майстерність Гордона як інтерв’юєра виявляється в тому, що він надає інтерв’ю конфліктності. Так, політика він може запитати, сому він змінив свої переконання, кіно- або естрадну зірку , чому вона пропагує моральні цінності, а в житті їх не дотримується тощо. Журналіст знається на особливостях проведення інтерв’ю з різними категоріями співрозмовників.