робочому місці неусунутих небезпечних і шкідливих виробничих факторів, можливі наслідки впливу їх на здоров'я та права працівника на пільги й компенсації за роботу в таких умовах. Працівнику не можна пропонувати роботу, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров'я. До виконання роботи підвищеної небезпеки та такої, що потребує професійної підготовки, допускають осіб за наявності висновку психофізіологічної експертизи. Усі працівники згідно із законом підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню від нещасних випадків.

Під час виконання роботи умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, якими послуговується працівник, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.

Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо виникла виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або для людей, які його оточують, або для виробничого середовища чи довкілля в цілому. Він зобов'язаний негайно повідомити про це безпосереднього керівника або роботодавця. Факт наявності такої ситуації за необхідності підтверджують спеціалісти з охорони праці підприємства за участю представника профспілки, або уповноваженої працівниками особи з питань охорони праці (якщо немає професійної спілки на підприємстві), а також страхового експерта з охорони праці. За період простою з причин, які виникли не з вини працівника, за ним зберігається середній заробіток. Працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не дотримується законів про охорону праці. У цьому разі працівникові виплачують вихідну допомогу в розмірі, передбаченому колективним договором, але не меншу тримісячного заробітку. Нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 год. на тиждень. Працюючим громадянам України надають такі відпустки: щорічні основні, щорічні додаткові за роботу в шкідливих та важких умовах і відпустки за особливий характер роботи та спеціальні (у зв’язку з вагітністю та пологами, по догляду за дитиною, у зв’язку з навчанням, творчі). Тривалість відпустки розраховують у календарних днях незалежно від режимів та графіків роботи.

1.3. Пільги й компенсації за важкі та шкідливі умови праці

Працівників, зайнятих на роботі з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечують лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою. Вони мають право на оплачувані перерви санаторно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці в підвищеному розмірі та інші пільги й компенсації, що надають у порядку, визначеному законодавством.

Протягом дії укладеного з працівником трудового договору роботодавець повинен не пізніше ніж за два місяці письмово інформувати працівника про зміни виробничих умов та розмірів пільг і компенсацій із урахуванням тих, які надають йому додатково.

1.4. Охорона праці жінок та молоді

Заборонено направляти жінок на важку роботу зі шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземну роботу, крім тої, що не потребує фізичних зусиль або роботи із санітарного та побутового обслуговування. МОЗ України затверджені граничні норми підіймання й переміщення важких речей жінками – це вантажі вагою не більше ніж 10 кг – за умов чергування цієї роботи з іншою до двох разів на годину. Постійно підіймати й переміщувати протягом робочої зміни дозволяється вантаж не більше ніж 7 кг. Сумарна вага переміщуваного вантажу протягом кожної години робочої зміни, не повинна перевищувати з робочої поверхні – 350 кг, із підлоги – 175 кг. Жінок, які мають дітей віком до трьох років, не допускається залучати до роботи в нічний час, у вихідні дні та надурочних робіт, а також направляти у відрядження. Жінок, які мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів, не можна залучати до надурочної роботи або направляти у відрядження без їх згоди.

На підставі медичного висновку жінкам надають оплачувану відпустку у зв'язку з вагітністю та пологами тривалістю 70 календарних днів до пологів і 56 або 70 календарних днів після пологів, починаючи з дня пологів. Щодо охорони праці молоді, то всіх осіб, молодших за вісімнадцять років, приймають на роботу лише після попереднього медичного огляду, якому вони щорічно в обов'язковому порядку підлягають, і надалі до досягнення 21 року. Заборонено залучати неповнолітніх до важкої роботи зі шкідливими або небезпечними умовами, до нічної, надурочної та роботи у вихідні дні, а також до підіймання та переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми.

1.5. Організація охорони праці на виробництві.

Відповідальнiсть за органiзацiю охорони праці на підприємстві несе його керiвник. Наявність служби охорони праці є обв'язковою в кожній установі. Адмiнiстрацiя пiдприємства зобов’язана: забезпечити умови працi робітників; органiзувати та проводити iнструктажi, навчання працiвникiв з охорони праці, роботу із професiйного відбору на робочi мiсця, здiйснювати контроль за роботою з охорони праці. Органiзацiю роботи з охорони праці здійснює служба охорони праці. Її вид, чисельність спiвробiтникiв залежить від кiлькостi працівників на пiдприємствi. На пiдприємствах, де працює більше 50 осіб роботодавець створює відділ з охорони праці відповідно до типового положення. На підприємствах виробничої сфери з кількістю працівників менше 50 функції цієї служби можуть виконувати в порядку сумісництва особи, які мають відповідну підготовку. Якщо працівників менше ніж 20, ці обов’язки може виконувати запрошений спеціаліст на договірних засадах. В обов'язки служби охорони праці входить розробка заходів із запобігання нещасним випадкам, попередження захворювань; відсторонення від роботи у випадку порушення правил та норм із охорони праці, навчання працівників охороні праці. Навчання працівників та інструктажі з питань охорони праці є одним із основних принципів державної політики в галузі охорони праці та складником системи управління охороною праці. Відповідно до Державного нормативного акту з охорони праці (ДНАОП) 0.00-4-12-99 інструктажі розподіляють на вступні, первинні, повторні, позапланові та цільові.

Вступний інструктаж проводять із усіма працівниками, яких приймають на постійну або тимчасову роботу, з працівниками інших організацій , які прибули на підприємство, з учнями та студентами, які проходять на підприємстві практику. Цей тип інструктажу здійснює спеціаліст служби охорони праці.

Первинний інструктаж проводять до початку роботи на робочому мiсцi з прийнятими на пiдприємство працівниками, особами, які виконують нову роботу, та з пеpеведеними з одного структурного пiдроздiлу до іншого. Інструктаж здійснює керiвник роботи індивідуально ябо з групою осіб одного фаху за чинними на підприємстві інструкціями з охорони праці.

Повторний інструктаж проводять у строки визначені нормативно-правовими актами, з урахуванням конкретних умов праці: з підвищеною небезпекою – 1 раз на 3 місяці, у решті випадків – 1 раз у 6 місяців.

Позаплановий інструктаж проводять з працівниками на робочому місці або в кабінеті охорони праці в разі введення в дію нових нормативно - правових актів з охорони праці; зміни технологічного процесу, устаткування, сировини та інших чинників, що впливають на безпеку діяльності; у випадку порушень працівниками вимог з охорони праці, які призвели до травм, аварій, пожеж; у разі перерви в трудовій діяльності працівника бiльше ніж на 30 календарних днів – для роботи з підвищеною небезпекою, а для решти видів роботи – понад 60 днів.

Цільовий інструктаж проводять із працівниками у разі ліквідації аварії та стихійного лиха, у ході здійснення робіт, на які оформлюється наряд-допуск, наказ або розпорядження. Обсяг і зміст інструкцій залежить від виду робіт.

Допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань із охорони праці, заборонений.