- •Тема 1. Вступ. Феномен культури
- •Тема 2. Культура на українських землях у найдавніші часи
- •2. Перші паростки культури на українських землях у найдавніші часи.
- •3. Трипільська культура.
- •4. Кімерійці, скіфи, сармати, їх культура та світогляд.
- •5. Давньогрецька культура на теренах України.
- •6. Язичницька культура давніх слов’ян.
- •Тема 3. Культура київської русі
- •7. Фольклор, музика, побут за часів Київської Русі.
- •8. Освіта за часів Київської Русі.
- •9. Література Київської Русі.
- •10. Літописи доби Київської Русі.
- •11. Архітектура за часів Київської Русі.
- •12. Образотворче мистецтво доби Київської Русі.
- •Тема 4. Культура україни в XIV - першій половині XVII ст.
- •13. Усна народна творчість, доби пізнього Середньовіччя (XIV – перша половина XVII ст.)
- •14. Освіта доби пізнього Середньовіччя (XIV - перша полови-на XVII ст.)
- •15. Література і літописання XIV – першої половини XVII ст.
- •16. Релігійна полеміка другої половини XVI – першої половини XVII ст.
- •17. Архітектура доби пізнього Середньовіччя (XIV – перша половина XVII ст.)
- •18. Образотворче мистецтво у XIV – першій половині XVII ст.
- •19. Театральне мистецтво і музична культура доби пізнього Середньовіччя (XIV - перша половина XVII ст.)
19. Театральне мистецтво і музична культура доби пізнього Середньовіччя (XIV - перша половина XVII ст.)
Театральне мистецтво. Зароджується також театральне мистецтво. Воно виявляється в появі справжніх віршованих шкільних драм з режисурою, декораціями і костюмами, де переважали релігійні та міфологічні сюжети, а акторами були учні братських шкіл та студенти колегій. На жаль, крізь лихоліття пізніших воєн та інших катаклізмів жодна з цих драм періоду національно-культурного піднесення до нашого часу в повному обсязі не дійшла. Формується також такий жанр театрального мистецтва, як комедія у формі інтермедій на побутові теми, які виконувались в антрактах між актами поважної релігійної драми. Перші дві українські інтермедії, що дійшли до нашого часу, датуються 1619 р.
З XVII ст. починається історія українського вертепу - лялькової театральної вистави з різдвяним сюжетом. Вистави відбувались у двоповерховій дерев’яній скриньці, де на верхньому поверсі демонструвалася невеличка вистава на сюжет Євангелія від Луки, а на нижньому - різноманітні комічні сюжети з народного життя. Часто вертепні вистави обходилися без ляльок і скриньки: ролі виконувалися вживу, але актори неодмінно носили з собою макети «вертепу» (використовуваної як хлів печери, у якій прийшов на світ Ісус) і «звізди», яка показувала шлях до вертепу «халдейським волхвам».
Розвиваються народні ігри та мистецтво скоморохів (виконавців і творців розважальної усної поезії, музичного фольклору).
Музична культура. Певний якісний стрибок розвитку пережила в Україні музична культура, основою якої залишалась усна народна пісенна творчість. Тексти й мелодії пісень і дум складали народні поети та композитори - кобзарі і бандуристи, які самі ж і виконували ці твори. Найпоширенішими народними інструментами були бандура, кобза, цимбали, скрипка, сопілка, дудка, в Карпатах - трембіта. Найпопулярнішими танцями були «козачок», «метелиця», «веснянка». З XVI ст. по багатьох українських містах виникли ремісничі цехи, що спеціалізувалися на виготовленні музичних інструментів.
При церквах і монастирях, у братських школах та маєтках магнатів існували хорові капели. До XVI ст. церковний хор був одноголосним, нотний спів безлінійним і позначався спеціальними знаками, знаменами, поставленими над складами і словами тексту богослужбових книг. З XVI ст. церковний спів стає багатоголосим або партесним (з лат. - партія для окремих голосів). Але всі запозичення вдумливою працею перетворюються, приводяться до злагоди з місцевими традиціями і так засвоюються українським музичним мистецтвом. Відомо, що у Луцьку братська школа підняла партесний спів до такої висоти, що їй заздрили місцеві єзуїти і намагалися інтригами знищити цей православний хор. Уславилися також хори при братствах у Львові, а дещо згодом - і в Києві під орудою диригентів-протопсальтів. У письмовій фіксації музичних творів поступово замість знаменної усталюється звична нам лінійна нотація, найдавнішою пам’яткою якої є «Супрасльський ірмолой» 1593 р.