- •«Погоджено»
- •Дніпропетровськ - 2012
- •1. Мета та завдання дисципліни
- •1.1. Мета викладення дисципліни
- •1.2. Задачі вивчення дисципліни
- •2. Зміст дисципліни
- •2.1. Лекційний курс
- •2.2. Теми семінарських занять
- •2.2. Теми семінарських занять
- •2.3. Перелік питань для самостійного вивчення та розподіл часу самостійної роботи для студентів денної та заочної форм навчання *
- •2.5. Програмний перелік питань підсумкового контролю з курсу «Право соціального забезпечення»
- •3 . Навчально-методичні матеріали з дисципліни
- •3.1. Навчальна та довідкова література:
- •Ресурси
Дніпропетровськ - 2012
Робоча програма складена на основі освітньо-професійної програми ГСВО ____________________
напряму _____________________________________________________________________________
(шифр, назва)
Робоча програма складена к.ю.н. Алєксєєнко І.Г., ст.викл. Стасюком О.М.
Робоча програма затверджена на засіданні кафедри цивільного та господарського права
Протокол № ______ від “___” ______ 200__ р.
Завідувач кафедри _______________________________
________________/ ____________________/
підпис прізвище, ініціали
“______” __________ 200____ р.
Схвалено методичною комісією напряму (спеціальності) ___________________________________
_____________________________________________________________________________________________
(шифр, назва)
Протокол № _____ від “_____” ______________ 200___ р.
Голова __________ /_______________________/
Підпис прізвище та ініціали
1. Мета та завдання дисципліни
1.1. Мета викладення дисципліни
Вивчення курсу “Право соціального забезпечення” здійснюється як у формі лекційних занять, так і у формі семінарських занять та практичних завдань.
Право соціального забезпечення є спеціальною галузевою дисципліною, яка знайомить студентів з особливостями, принципами і організацією пенсійного забезпечення різних категорій громадян, порядком та підставами призначення і виплати різних видів допомог, механізмом здійснення соціального обслуговування, надання пільг тощо.
Мета курсу «Право соціального забезпечення» полягає у формуванні системи знань з правового регулювання соціально-забезпечувальних правовідносин в Україні, у забезпеченні оволодіння студентами сукупністю спеціальних теоретичних знань, а також практичних навичок для подальшої роботи, виховання правової культури майбутніх спеціалістів, здійснювати якісну юридичну допомогу, займаючись правозастосовною та правозахисною діяльністю.
1.2. Задачі вивчення дисципліни
Задачами курсу “Право соціального забезпечення України” є : ознайомлення з основними поняттями та принципами права соціального забезпечення; вивчення системи чинного законодавства про соціальне забезпечення, правових проблем, що виникають в процесі його застосування; визначення особливостей правового статусу суб’єктів права соціального забезпечення; вивчення підстав та умов виникнення, зміни та припинення соціально-забезпечувальних правовідносин; засвоєння методів регулювання соціально-забезпечувальних правовідносин та специфіки захисту прав суб’єктів права соціального забезпечення.
В результаті вивчення дисципліни фахівець повинен знати:
основні поняття курсу “Право соціального забезпечення”;
методи правового регулювання соціально-забезпечувальних відносин у відповідності до чинного законодавства;
особливості правового регулювання пенсійних правовідносин;
систему конституційних, законодавчих, підзаконних та локальних актів, регулюючих “Право соціального забезпечення” в Україні;
правові засади, форми та методи державної регулятивної діяльності в соціально-забезпечувальних відносинах;
особливості пенсійного забезпечення окремих категорій громадян;
види та порядок надання державних соціальних допомог і соціального обслуговування.;
Підготовлений фахівець повинен уміти:
користуватися лекційним матеріалом та додатковою літературою;
орієнтуватися у системі соціально-забезпечувального законодавства;
самостійно вирішувати практичні завдання, керуючись чинним законодавством;
вміти відрізняти правовідносини, що регулюються правом соціального забезпечення від тих, які є предметом регулювання інших галузей права, застосовувати отримані знання до конкретних життєвих ситуацій;
застосовувати отримані знання та вміння у подальшій практичній діяльності.