11

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………………………………….4

1 Аналіз художньої спадщини за темою роботи ..………………………………….. 7

1. Етнографічні аспекти досліджуваної теми…………………………….............7

1.2 Розгляд аналогічних робіт..……………………………………………………...9

2 Створення композиції …………………………………………………………….......11

2.1 Обґрунтування вибору сюжету та змісту роботи……………………………..11

2.2 Лінійно-площинне рішення…..…………………………………………..…….12

2.3 Пошук тонального рішення………………………………………….................13

2.4 Збір натурного матеріалу………….………………………………....................16

2.5 Пошуки кольоро-колористичного рішення…………………………………...18

2.6 Виконання картону……………………………………………………………...20

2.7 Створення роботи у матеріалі………………………………………………….21

Висновки……………………………………………………………………………….25

Список використаної літератури……………………………………………………..26

Додатки ………………………………………………………………………………...27

ВСТУП

«Великий зміст живопису в тому,

що незліченні серця він змушує битися разом,

в одній значній думці, в одному сильному почутті»

Аркадій Пластов⁷

Сучасний стан проблеми. Кожна нація, кожен народ, навіть кожна соціальна група мають свої традиції, звичаї, обряди та свята, становлення яких відбувалося протягом багатьох століть.

Обрядово-звичаєва сфера — це ті прикмети й ознаки, по яких розпізнається народ не тільки в сучасному, але й у його історичному минулому. Адже вона охоплює всі ділянки особистого й суспільного життя кожної окремої людини. Традиції, звичаї, обряди й свята — це ті неписані закони, якими керуються в найменших щоденних і найбільших всенаціональних справах. Святково-звичаєва спадщина, а також мова — це ті найміцніші елементи, що об'єднують і цементують окремих людей в один народ, в одну націю.⁸ Свято Масляної або проводів зими здавна святкувалось на території України та багатьох інших країн. В радянські часи історичну пам’ять намагались стерти, викорінити, про це свято майже не згадували. Але нині, вже за часів незалежної України прокидається цікавість до наших звичаїв та свят, і згадуються традиції, пов’язані з цим чудовим святом.

Обґрунтування вибору теми. Тема проводів зими та свята Масляної є мені близькою та цікавою, бо я неодноразово брала участь у такому святкуванні. Я дуже хотіла передати враження від цієї події: веселе, шумне, яскраве товариство навколо вогнища, об’єднане традицією проводів зими та зустрічі весни. Тому я вирішила показати, як сучасна молодь святкує Масляну, щоб ті, хто побачить мою роботу, також змогли відчути атмосферу свята. Як говорить народна мудрість: «Краще один раз побачити, ніж сто разів почути». Крім цього, сподіваюсь пробудити своєю роботою більший інтерес до українських традицій та культури.

Актуальність роботи. Тема традицій свята Масляної є недостатньо дослідженою. Розкриття цієї теми за допомогою художніх засобів є необхідним саме в наш час. На жаль, нині наша нація є роз’єднаною. На мою думку, однією з причин цього є те, що українці забувають чи не шанують давні традиції. Саме картина може по-справжньому зацікавити глядача, знайти співзвучність та відгук у його душі, пробудити інтерес до рідної культури.

Наукова і практична значущість. Дослідження теми традицій свята Масляної та розкриття цієї теми живописними засобами має велике наукове та практичне значення. Саме митець може донести до суспільної свідомості провідні ідеї людства. Для цього варто експонувати роботи, щоб їх бачила велика кількість людей. Це необхідно також для естетичного виховання в суспільстві, через візуальне сприйняття можна навчати майбутні покоління. Це є одним із аспектів практичної цінності роботи. Під час розробки ескізу я спиралась на витвори митців: роботи сучасних майстрів і майстрів далекого минулого; провела аналіз їхньої художньої спадщини, що звісно ж, має певне наукове значення.

Предметом аналізу в роботі є традиції свята Масляної, збережені до наших днів, їх відображення у творах митців, а також технологія виконання багатофігурної композиції олійними фарбами. На мою думку, найкращим засобом для передачі настрою, святковості події є техніка живопису олійними фарбами.

Мета дослідження полягає в зображенні свята Масляної та його кульмінаційного моменту – спалення опудала Зими, розкритті художніми засобами традицій цього свята.

Методика дослідження. Під час виконання роботи, насамперед, в період композиційних пошуків – теми та ідеї роботи, я керувалась певними прийомами. Для досягнення результатів найкращий метод – процес аналізу та синтезу в усіх видах роботи. Я використовувала цей метод і при доборі теоретичного матеріалу (пошук матеріалу, його аналіз – ділення на частини, потім синтез – складання цих частин), і під час створення сюжету композиції (деталізація та узагальнення зображуваного). Також я використовувала мистецтвознавчий підхід, методика котрого виявилася необхідною при пошуку матеріалу з друкованих видань, коли треба було співвідносити історичні епохи та мистецькі події в їх різні періоди.

1 Аналіз художньої спадщини за темою роботи

1.1 Етнографічні аспекти досліджуваної теми

В Україні до ХХІ ст. збереглася традиція святкувати Масляну (Масницю, Сирний тиждень, Колодку, Колодія). Масляна - це останній тиждень перед Великим постом і колись велике язичницьке свято проводів зими. І весь отой святковий розгул і гармидер — пісні й танці, катання на конях, частування варениками і круглими, мов сонце, млинцями, — мав на меті одне: наполохати, прогнати зиму.

Масляна складається із трьох частин: зустріч у понеділок, кульмінаційна точка або «перелом» у «широкий» четвер і «прощальна неділя».

Опудало Зими - головний символ Масляної.² Кульмінацією Масниці залишається спалювання опудала Зими - символ закінчення зими і настання весни. Передують спаленню пісні, ігри, танці, хороводи, що супроводжуються частуванням гарячими медовими напоями, млинцями і булочками - жайворонками. Як жертвопринесення (колись це мало саме такий зміст) виготовляли величезну смішну й страшну ляльку - опудало Масляної з соломи або ганчірок, наряджали його звичайно в жіночий одяг, як давній священний образ божества. Потім несли її через усе село, іноді посадивши опудало на колесо, увіткнене згори на жердину; вийшовши за село, опудало або топили в ополонці, або спалювали, або просто розривали на частини, а решту соломи розкидали по полю. Іноді замість ляльки по селу возили живу «Масляну»: ошатно одягнену дівчину або жінку, стару або навіть старого в дранті. Потім під крик і улюлюкання їх вивозили за село і там висаджували або вивалювали у сніг («проводили Масляну»). Цей обряд свята родючості пов'язаний з ідеєю відродження через жертвопринесення і смерть; плодоносних сил природи, оновлення її життєвої сили. Виявляється, в цьому первісному святі народом був закладений глибокий зміст: народження життя через боротьбу, смерть і воскресіння. Християнська церква намагалася викорінити це свято як язичницьке, але змогла лише трохи перенести його за часом і скоротити дні святкування з чотирнадцяти до восьми.

Інший варіант цього обряду виглядає так: на санках вивозять солом'яну ляльку великих розмірів, вбрану у національний костюм. Це Зима. Її встановлюють у центрі майданчика і прощаються з нею жартами, піснями, танцями, лаючи її за морози і зимовий голод і дякуючи за веселі зимові забави. Після цього опудало підпалюють під веселі вигуки та пісні. Коли ж Зима згорить, фінальна забава завершує свято: молодь стрибає через багаття. Цим змаганням в веселощів і спритності і завершується свято Масляної.

А ось ще один сільський обряд спалювання опудала Масляної, який відбувався в неділю - в останній день свята (на жаль, цей звичай майже забутий). «Пані - Масляну» ставили на сани, поруч ставили гарну дівчину, а в сани впрягалися троє молодих людей, які везли Масляну по зимових вулицях. За саньми простував масляничний «поїзд»: ціла низка саней, що супроводжували Масляну. За околицею влаштовувалося велике багаття. Давали опудала Масниці млинець, після чого «Добродійка-Масляна» спалювалася на вогнищі зі словами: «Горіть, млинці, гори, Масляна!». Млинцями як би ховали Масляну, приносячи їх у жертву (млинці кидали в багаття) як символ майбутньої родючості.

Ритуальне спалення опудала Масниці теж мало давній зміст: знищення символу зими було необхідно для воскресіння його сили навесні в злаках. За віруваннями древніх слов'ян, проросле зерно - як би воскреслий небіжчик; загибель зерна в ґрунті необхідна для відродження його нового життя в колосі. Там, де не робили опудала Масниці, обряд «проводів Масляної» складався, головним чином, в розпалюванні загальносільських багать на височині за селом або біля річки. У багаття крім дров кидали, всяке лахміття - кошелі, віники, бочки та інші непотрібні речі, попередньо зібрані дітьми по всьому селу, а іноді й спеціально для цього вкрадені. Іноді спалювали в вогнищі колесо, символ сонця, що пов'язується з наближенням весни; його частіше одягали на жердину, увіткнути посеред багаття.

У західних і південних слов'ян «Масниці» відповідали Запуст, Менсопуст, Порожній і деякі інші персонажі - опудала, «проводами» яких завершувалася Масляний тиждень.

2. Розгляд аналогічних робіт

До теми свята Масляної зверталось багато видатних художників, таких як Василь Суриков, Пітер Брейгель старший, Борис Кустодієв, Костянтин Маковський, та сучасних художників.

Пітер Брейгель у своїй картині «Битва Масляної та Посту» (1559) (Додаток А) зобразив тогочасну нідерландську традицію – жартівливу битву між прихильниками Масляної та шанувальниками Посту.

Суриков у своїй картині «Взяття сніжного містечка» (1891) (Додаток Б) зобразив старовинну гру, що здавна влаштовувалась в Сибіру на Масляну.

Але з усіх художників найповніше розкрив тему Масничних гулянь розкрив Борис Кустодієв. Саме на його роботи в першу чергу я й спиралась.

Полотна живописця, графіка і театрального художника Б. М. Кустодієва (1878-1927) на тему зимових гулянь та свят наповнені радістю і веселощами. Серед них центральне місце належить зображенню російської Масниці з катанням на конях, кулачними боями і балаганами. Це свято для художника подібне карнавалу, в якому все декоративно і прекрасно: гуляють багато вбрані в строкаті шалі і шуби люди; мчать коні, прикрашені стрічками, бубонцями і паперовими квітами, і навіть сама природа ніби вдягла свої найкращі вбрання.

У своїх численних картинах, присвячених Масниці та іншим народним гулянням (Додаток В), Кустодієву було важливо підкреслити запаморочливий вихор емоцій. Можливо, саме тому головним мотивом руху в них завжди ставала трійка. Динаміка цих творів будується на композиційних прийомах театрально-декораційного мистецтва: контрастній грі світла й тіні, використанні «лаштунків». Ці полотна настільки декоративні за своїм колоритом і композиційною побудовою, що нагадують дивовижні розписні скриньки. Тим цікавіше той факт, що більшість робіт майстра написані по пам'яті і являють собою узагальнені образи Русі в цілому. Їх герої очищені від усього негативного: вони добрі, поетичні, сповнені гідності і живуть, шануючи закони та традиції. І є мимовільне відчуття, що уклад патріархального світу неминуче йде в минуле.

Вершиною творчості художника є «Портрет Федора Шаляпіна» (Додаток Д), велична фігура якого чітко вимальовується на фоні зимового пейзажу – яскравого, лубочного, що умовно зображував народні гуляння, ярмарку.⁴

Розглядаючи роботи майстрів та моїх сучасників, можна сказати, що їхніми головними рисами є декоративність, силуетність (темні яскраві фігури на світлому тлі), багатофігурність (масничні гуляння завжди були масовими)