Sotsialna_istoriya_narodiv_Rosiyi

Детальніше розгляньте чинники, за допомогою яких Росії вдалося закріпитися на Кавказі (побудова Кавказької укріпленої смуги, комунікацій та шляхів, співпраця з елітами горців, економічна залежність домініонів від Росії, роз’єднаність кавказьких народів, терпиме ставлення росіян до традицій та культури народів Кавказу, їхня боротьба із зовнішніми агресорами, адміністративні реформи, воєнні операції росіян проти непокірних аулів та ін.).

3. У результаті поділу Польщі в межах імперії опинилося 400 тис. євреїв. При розгляді національної політики щодо євреїв подумайте, чому був низьким рівень асиміляції євреїв (релігія, традиції, культура). Розгляньте початки формування «смуги осілості» (з 1791 р.), її зміни впродовж ХІХ ст. Особливу увагу приділіть вивченню «Положення про євреїв» 1804 р., докладно проаналізувавши документ. З одного боку, ним впроваджувалися суворі економічні обмеження, з іншого – залишалося самоврядування (кагал) і можливості для реалізації в російському суспільстві.

Покажіть динаміку соціального статусу євреїв. Проаналізуйте Положення про євреїв 1835 р. і виявіть поступки з боку російського уряду. З’ясуйте причини та прояви різної національної політики російських імператорів щодо євреїв упродовж XVIII–ХІХ ст. Приміром, за Миколи І обов’язковою умовою для користування євреями всіма правами російського підданого було прийняття православ’я; у 1827 р. скасували звільнення від військової служби та ін. 1881– 1917 рр. – епоха реакції та антиєврейських законів (Тимчасові правила 1882 р.). Подумайте, яке підґрунтя мали антиєврейські настрої в суспільстві. У чому вони виражалися? Поява «Протоколів сіонських мудреців», єврейські погроми 1881–1882 і 1903–1906 рр., масова еміграція з Росії. Дискусії в російському суспільстві з приводу єврейського питання (С. Вітте, М. Бунге, І. Аксаков, М. Ігнатьєв, В. Плеве). Складіть невелику доповідь «Євреї та революції в Росії».

Список рекомендованої літератури

1.Зашкільняк, Л. Історія Польщі: від найдавніших часів до наших днів / Л. Зашкільняк, М. Крикун. – Львів: Львів. ун-т ім. І. Франка, 2002. – 752 с.

2.История Польши: В 3 т. / под ред. Ф. Г. Зуева [и др.]. Т.3. – М.: Изд-во АН

СССР, 1958. – 706 с.

3.История России. С древнейших времен до начала ХХI в. / А. Н. Сахаров [и др.]; под ред. А. Н. Сахарова. – М.: АСТ: Астрель: Транзиткнига, 2006. – 1263 с.

4.Каппелер, А. Росія як поліетнічна імперія: Виникнення. Історія. Розпад: Монографія / пер. з нім. – Львів: Вид-во Українського Католицького Університету, 2005. – 360 с.

5. Смирнов Н. А. Политика России на Кавказе в XVI – ХХ веках / Н. А. Смирнов. – М.: Изд-во социально-экономической лит-ры, 1958. – 241 с.

6.	Флинк, Э. Феномен антисемитизма. Еврейский вопрос в царской России и в
Советском Союзе (1972–1992 гг.):		Историко-публицистические	очерки /
Э. Флинк. – М.: Логос, 2001. – 267 с.
7.	Хоскинг, Дж. Россия: народ и	империя (1552–1917) / пер.	з англ.
С. Н. Самуйлова. – Смоленськ: Русич, 2001. – 512 с.
8.	Шпорлюк, Р. Імперія та нації (з історичного досвіду України, Росії, Польщі
та Білорусі) / Р. Шпорлюк. – Київ: Дух і Літера, 2000. – 354 с.

11

Тема 3

ДВОРЯНСТВО В СОЦІАЛЬНІЙ СТРУКТУРІ РОСІЙСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА XVII–XIX ст.

План

1.Становище різних груп феодалів у першій половині XVII ст.

2.Зростання дворянських привілеїв у XVIII ст.

3.Російське дворянство у ХІХ ст.

4.Побут російського дворянства.

1.Розпочніть вивчення першого питання з огляду представників вищого стану суспільства, який був диференційованим. У XVI–XVII ст. була досить складна ієрархія чинів з класу феодалів – бояри, окольничі, стряпчі, стольники та ін. Провідне становище займало боярство (нащадки великих та удільних князів), яке володіло вотчинами, служило царю та займало керівні посади в державі. Відбувався процес зближення його з дворянством. На нижчому щаблі служилих «по вітчизні» були провінційні дворяни та діти боярські. Дворяни складали верхній прошарок державних служилих людей. Вони володіли маєтками на основі спадкового права у разі продовження служби дітьми. Дворянство значно посилило свої позиції наприкінці Смути, ставши опорою царя. Цей прошарок феодалів увібрав служилих при дворі (стольники, стряпчі, дворяни московські), а також городових (провінційних) дворян. Проаналізуйте Соборне уложення 1649 р. на предмет збільшення привілеїв панівного стану.

2.Дворянство утворилося й отримало самоназву в 1-ій чверті XVIII ст. Розгляньте реформи Петра І, завдяки якому створена струнка організація дворян. Зникають категорії бояр, окольничих, стольників, дітей боярських, поділ на московських і городових дворян, спрощується феодальний васалітет (всі поміщики були прямими васалами царя). У керма управління були князі, графи, барони, яким підкорявся розгалужений апарат абсолютизму. Визначте, що свідчило про зміцнення станової організації дворянства (перевірка дворянського походження – створення Департаменту герольдії, занесення дворян до Оксамитової книги 1687 р., а згодом – до губернських дворянських книг, поява станових корпорацій на рівні повіту та губернії). Особливу увагу приділіть документам, які вплинули на консолідацію дворянства – «Указ про єдиноспадкування» 1714 р., «Табель про ранги» 1722 р., «Жалувана грамота дворянству» 1785 р. Що означає особисте дворянство? Зазначте й інші документи, що стосувалися безпосередньо дворян: 1719 р. – персонально за кожним дворянином були закріплені всі селяни і збільшені права над ними; Наказ Петра ІІІ від 18 лютого 1762 р. проголошував благородне дворянство головним державним станом і звільняв дворян від обов’язкової державної служби; у 1785 р. з’явилися нові способи придбати дворянство – орден і пожалування государем. З’ясуйте, на які групи поділялося дворянство за джерелами походження (титуловане, стародавнє, подароване государем, придбане військовою службою, придбане цивільною службою, іноземні дворяни, що перейшли у російське підданство).

12

3. Почніть розгляд даного питання із загальної характеристики становища дворянства у першій половині ХІХ ст. Які зовнішні станові ознаки мало дворянство? Відзначте, що з 1806 р. з’являється ще одне джерело отримання дворянства – вчений ступінь доктора (право на чин 8 класу та спадкове дворянство). Зауважте, що в майновому відношенні дворяни не були однорідними, і за критеріями прибутків поділялися на 3 страти – нижчу (безмаєтні, маломаєтні – 1–20 кріпаків чоловічої статі), середню (21–100 кріпаків) і вищу ( понад 100 кріпаків). За неповними даними на 1858 р. (без Польщі і Фінляндії), нижчу страту дворянства складали 614,3 тис. (69,1%); середньої налічувалося 164,5 тис. (18,5%); вищої – 110 тис. (12,4%). Нижчій страті належало 3,2% всіх кріпосних, середній – 15,8%, вищій – 81%. Після реформ 1960-х рр. змінилися критерії поділу на страти. Нижча – власники від 1 до 109 га землі, середня – 109–545 га, вища – понад 545 га. Існував ценз і для отримання права участі у дворянських зборах. Так, у 1870 р. – 218–327 га – у столичних і основних землеробських губерніях, 327–545 га – у промислових, степових і лісових губерніях. В 1890 р. відбулося деяке зниження цензу. Доведіть, що у ХІХ ст. дворяни поступово втрачають виключні права та привілеї, тобто стають хиткими межі дворянського стану.

4. При підготовці питання студенти повинні висвітлити такі аспекти побуту дворянства у XVII–XІХ ст., як: їжа, одяг, будівництво маєтків і будинків, паркових ансамблів, нові предмети побуту, інтер’єру, церемонії, бали (танці), дуелі, ігри (в т. ч. карточні), освіта. Спробуйте відповісти, з чим були пов’язані зміни у дворянському побуті в різні періоди російської історії.

Список рекомендованої літератури

1.Буганов, В. И. Эволюция феодализма в России: Социально-экономические проблемы / В. И. Буганов, А. А. Преображенский, Ю. А. Тихонов – М.: Мысль,

1980. – 342 с.

2.Водарский, Я. Е. Дворянское землевладение в России в XVII – первой половине XIX вв. (размеры и размещение) / Я. Е. Водарский. – М.: Недра, 1988. –

302с.

3.Дворянская империя XVIII в. (основные законодательные акты): Сб. док. / сост. М. Т. Белявский. – М.: МГУ, 1960. – 224 с.

4.Дружинин, Н. М. Социально-экономическая история России: Избр. тр. / ред. кол. О. В. Орлик и др. – М.: Международные отношения, 1995. – 448 с.

5.История России. С древнейших времен до начала ХХI в. / А. Н. Сахаров [и др.]; под ред. А. Н. Сахарова. – М.: АСТ: Астрель: Транзиткнига, 2006. – 1263 с.

6.Ключевский, В. О. История сословий в России // Соч.: В 9 т. / под. ред. В. Л. Янина. – М.: Мысль, 1987–1989. – Т.6: Спецкурсы. – 1989. – С. 225–389.

7.Российское дворянство (XII – начало ХХ в.): Актуальные проблемы исторического исследования: Сб. материалов конференции студентов, аспирантов и молодых ученых. / отв. ред. А. Ю. Дворниченко. – СанктПетербург: Новая Альтернативная Полиграфия, 2008. – 192 с.

8.Семенова, Л. Н. Очерки истории быта и культурной жизни России. Первая половина XVIII в. / Л. Н. Семенова. – М.: Наука, 1982. – 279 с.

13

Тема 4

ҐЕНДЕРНІ ТА СІМЕЙНО-ШЛЮБНІ ВІДНОСИНИ НАРОДІВ РОСІЇ

План

1.Статус жінки в культурах народів Росії.

2.Традиційні сімейні відносини.

3.Весільні обряди.

1. Вивчення даного питання розпочніть із вибірки народів Росії, які б репрезентували різні регіони імперії. Можна умовно їх поділити на народи європейської частини Росії, Поволжя, Кавказу, Сибіру. Це дозволить водночас виявити причини суспільної ваги чи, навпаки, пригнобленого становища жінки в різних культурах.

Загальна підпорядкованість жінки характерна для народів Сибіру. Проте, якщо у якутів і чукчів жінки були виключені з членів роду (крім старих) і по суті виступали безправними робітницями, то у кетів та евенків жінки зберігали відносно високий статус в середині сім’ї, ескімоски самі розпоряджалися власним майном. З народженням дітей жінка набувала тут більш високої ваги у питаннях господарства і соціальних норм. В нганасанському суспільстві вагу мала думка жінок; жінка була центральною фігурою юкагирської сім’ї.

Особливо шанобливе ставлення до жінки було в народів Кавказу, що знайшло своє відображення в численних обрядах. У аварців, приміром, жінці належала провідна роль у вирішенні багатьох сімейних і господарських справ. У чеченців лише жінка могла зупинити сутичку чоловіків на ґрунті кровної помсти; чоловік, оберігаючи жінку, завжди йшов попереду; жінок чеченці вітали стоячи. Проте на жінок покладалися найважчі роботи по господарству. В даному сенсі важчим було становище жінок у черкесів.

Майже повне безправ’я жінок було у середньоазійських народів і татар, що сповідували мусульманство. Чоловік як єдиний власник майна, мав право вирішення всіх питань самостійно. Дружина – залежна і юридично безправна (крім старшої жінки в сім’ї); її роль – домашнє господарство, догляд за чоловіком і дітьми. Мусульманство приписувало дотримуватися затвірництва.

Проаналізувавши роль жінки у народів Росії, охарактеризуйте чинники, що впливали на статус жінки. Серед них: місце жінки в системі сімейно-родинних зв’язків; ступінь її участі в економічному житті сім’ї, дітонародженні, забезпеченні добробуту всіх членів сім’ї; майново-правове положення. З кінця ХІХ ст. у багатьох народів спостерігається трансформація ролі жінки, що пов’язано з поширенням малої сім’ї та посиленням ролі молодих жінок у господарському житті сім’ї.

2. Зверніть увагу на дуальність чоловічого та жіночого начал у суспільному та господарському просторі. Місце і роль батька в традиційній культурі народів визначалась його посередницькою функцією між родиною та суспільством. Характерна риса сімейного життя – стійкий статево-віковий розподіл праці. Виявіть особливості сімейно-шлюбних відносин народів Росії (ендогамія – екзогамія, патрилінійність – матрилінійність, патрилокальність –

14

матрилокальність, велика – мала сім’я, полігамія – моногамія, мінорат – майорат). Чим вони визначалися?

Проаналізуйте особливості сімейних традицій різних народів: левірат, сорорат, поліандрія, гостьовий гетеризм (ескімоси, чукчі), перевірка на цноту тощо. Надзвичайно багатими на традиції є гірські народи (грузини, чеченці, вірмени, осетини та ін). Як вони ставилися до подружньої зради, невиконання подружніх обов’язків, розлучень? Для відповіді на це запитання краще детально розглянути цивільне право кавказьких горців (адат).

Під час розгляду сімейно-шлюбних відносин велике значення має віковий та ґендерний аспекти. Зокрема, у традиційних культурах народів Росії велике значення надавалося старшому поколінню в суспільному та господарському житті (як чоловікам, так і жінкам), адже воно виступало носіями традицій, знань, виступало своєрідною ланкою між поколіннями, здійснюючи трансмісію культурного спадку. Водночас народний світогляд ставив авторитет і вагу родини від якості дітей. Акцентуйте увагу на особливостях народної педагогіки. На конкретних прикладах доведіть, що сім’я відігравала суттєву роль у збереженні моральних принципів, вела боротьбу з лінню, злочинністю.

3. Оберіть будь-який народ Російської імперії та розгляньте його весільні обряди. При цьому виклад матеріалу має бути приблизно в такій послідовності: 1) критерії вибору партнера; 2) кому належить право вибору; 3) форма шлюбу (викрадення чи викуп нареченої); 4) відпрацювання, виплата калиму, його розміри та еквівалент; 5) сватання; 6) оглядини; 7) заручини; 8) власне весілля з його традиційними ритуалами.

Список рекомендованої літератури

1.Бабаков, В. Манси / В. Бабаков // Вопросы истории. – 1973. – №4. – С. 214–

2.Бакиева, Г. Положение женщины в семье сибирских татар в ХIХ – начале ХХ в. / Г. Бакиева // Вестник археологии, антропологии и этнографии. – 2009. – №10. – С. 122–129.

3.Берже, А. Чечня и чеченцы / А. Берже. – Грозный: Чеч.-Инг. изд.-полигр. обние «Книга», 1991. – 109 с.

4.Бурынин, А. Обрядовый фольклор Якутии / А. Бурынин, Т. Павлова // Этнографическое обозрение. – 2004. – №2. – С. 153–155.

5.Василевич, Г. Эвенки. Историко-этнографические очерки (XVIII – нач. ХХ в.) / Г. Василевич. – Л.: Наука, 1969. – 304 с.

6.Вдовин, И. Очерки истории и этнографии чукчей / И. Вдовин. – М.–Л.: Наука, 1965. – 403 с.

7.Гагарин, Ю. Быт и культура села. Этнографические очерки по общественному быту и культуре сельского населения Коми АССР / Ю. Гагарин, Л. Жеребцов. – Сыктывкар: Коми кн. изд., 1968. – 172 с.

8.Егорова, А. Элементы полового символизма / А. Егорова // Этнографическое обозрение. – 1996. – №4. – С.45–56.

9.Залкинд, Е. Н. Общественный строй бурят в XVIII – пер. пол. ХIХ вв. / Е. Н. Залкинд – М.: Наука, 1970. – 400 с.

15

10.Курогло, С. Семейная обрядность гагаузов в ХIX – нач. ХХ в. / С. Круголо; отв. ред. В. С. Зеленчук. – Кишинев: Штиница, 1980. – 138 с.

11.Магометов, А. Культура и быт осетинского народа. Историкоэтнографическое исследование / А. Магометов. – Орджоникидзе: Ир, 1968. –

568с.

12.Меновщиков, Г. Эскимосы: Науч.-попул. историко-этнографический очерк об азиатских эскимосах / Г. Меновщиков. – Магадан: Кн. изд-во, 1959. – 147 с.

13.Пименов, В. Вепсы. Очерк этнической истории и генезиса культуры / В. Пименов. – М.–Л.: Наука, 1965. – 264 с.

14.Файнберг, Л. Общественный строй эскимосов и алеутов от материнского рода к соседской общине / Л. Файнберг. – М.: Наука, 1964. – 258 с.

Тема 5

МАТЕРІАЛЬНА ТА ДУХОВНА КУЛЬТУРА МАЛИХ НАРОДІВ РОСІЇ

План

1.Заняття та побут народів Росії.

2.Традиційне житло.

3.Особливості національного одягу.

4.Національна кухня.

5.Народний фольклор, обряди та звичаї.

1.На прикладі обраного вами народу розкажіть про його традиційні заняття, знаряддя праці та побутові речі. Як вони змінювалися з розвитком етносу, посиленням контактів з іншими народами, в т. ч. росіянами? Для прикладу візьмемо чукчів. Основні заняття тундрових чукчів – кочове оленярство яскраво вираженого м’ясо-шкірного характеру; берегових чукчів – полювання на морського звіра: взимку і навесні – на нерпу та тюленя, влітку і восени – на моржа та кита. Під впливом торгівлі з росіянами поширився хутряний промисел. Жінки та діти займалися також збиранням їстівних рослин, для викопування яких використовували наконечник із рога, пізніше – заліза. Традиційні ремесла – вичинка хутра, плетіння сумок з волокон дикого жита у жінок, обробка кості у чоловіків. Розвинуті художня різьба, гравюра по кості,

вишивка оленячим волосом. У 2-ій пол. ХІХ ст. чукч і стали найматися на китобійні шхуни та золоті копальні. У сер. ХІХ ст. у приморських чукчів під впливом росіян поширилися східносибірські нарти. Користувалися також лижами-ракетками, на Колимі – запозиченими у евенків слизькими лижами. По воді пересувалися на байдарках з моржевих шкір, веслами та косим вітрилом. Носили браслети та намиста, було поширене татуювання обличчя. Чоловіки стригли волосся кружком, вибриваючи тім’я, жінки заплітали дві коси.

2. Під час розгляду другого питання зверніть увагу на тип житлової забудови (однотипна, різнотипна). Які чинники впливають на це? З яких матеріалів побудовані традиційні житла, особливості техніки будівництва, розташування будинків у селищі чи місті, інтер’єр та ін. Приміром, житла кримських татар будувалися відповідно до конкретного рельєфу, мали асиметричний план, конструктивний і функціональний розподіл за поверхами.

16

За місцем розташування будинки відрізнялися своєю технікою забудови. Вирізняють житла передгірського району західного Криму, степових районів і південного узбережжя Криму.

3.Спробуйте виявити різницю в одязі між різними територіальними групами обраного вами етносу. Радше окремо розглядати жіночій і чоловічий одяг, одяг аристократії та пересічного населення. Покажіть національні особливості одягу: елементи, кольори, головні убори, взуття. Наприклад, найвиразнішим елементом одягу узбеків була тюбетейка, без якої не обходилося жодне свято – в ній приходили до мечеті, одягали, проводжаючи в останній шлях близьких людей. За давнім звичаєм, разом із халатом гостю обов’язково приносили саме тюбетейку. До ХІХ ст. з’явилися різні її форми, які історично походили від гостроконечної тюбетейки, що носили під чалмою. За приналежністю вони бувають чоловічими, жіночими, дитячими та для старих людей. Знавець особливостей відразу визначить призначення тюбетейки і не дозволить собі одягнути чужу. Так, чоловічі шили з чорного сатину або бархату, жіночі – з шовку, бархату, парчі.

4.Охарактеризуйте національну кухню народу, виявіть специфіку й особливості споживання їжі залежно від пори року, обставин (буденні, святкові, обрядові блюда та напої) та ін. Бажано розповісти рецепти основних традиційних блюд. Наприклад, «пижем сіль» удмуртів, вірменський «мацун», «сіскал-берам» у чеченців, «шурпа» – в узбеків, «тарасун» у бурят, грецька «хаурма» та ін.

5.З’ясуйте специфічні риси музичної і танцювальної культури народів. Охарактеризуйте фольклор (казки, легенди, міфи), зазначте основних героїв народного епосу. Окрему увагу приділіть вивченню традиційних звичаїв та обрядів обраного вами народу.

Список рекомендованої літератури

1.Алексеенко, Е. Кеты. Историко-этнографические очерки / Е. Алексеенко. –

Л.: Наука, 1967. – 262 с.

2.Бабаков, В. Манси / В. Бабаков // Вопросы истории. – 1973. – №4. – С. 214–

3.Берже, А. Чечня и чеченцы / А. Берже. – Грозный: Чеч.-Инг. изд.-полигр. обние «Книга», 1991. – 109 с.

4.Богораз, В. Материальная культура чукчей / В. Богораз; авт. пер. с англ. – М.: Наука, 1991. – 223 с.

5.Бурынин, А. Обрядовый фольклор Якутии / А. Бурынин, Т. Павлова // Этнографическое обозрение. – 2004. – №2. – С. 153–155.

6.Василевич, Г. Эвенки. Историко-этнографические очерки (XVIII – нач. ХХ в.) / Г. Василевич. – Л.: Наука, 1969. – 304 с.

7.Вдовин, И. Очерки истории и этнографии чукчей / И. Вдовин. – М.–Л.: Наука, 1965. – 403 с.

8.Вяткина, К. В. Очерки культуры и быта бурят / К. В. Вяткина. – Л.: Наука,

1969. – 218 с.

17

9.Гагарин, Ю. Быт и культура села. Этнографические очерки по общественному быту и культуре сельского населения Коми АССР / Ю. Гагарин, Л. Жеребцов. – Сыктывкар: Коми кн. изд., 1968. – 172 с.

10.Жеребцов, Л. Н. Историко-культурные взаимоотношения Коми с соседними народами. Х – нач. ХХ вв. / Л. Н. Жеребцов. – М.: Наука, 1982. – 223 с.

11.История Азербайджана: краткий очерк / под ред. Д. Б. Гулиева. – Баку:

ЭЛМ, 1979. – 303 с.

12.Кетский сборник: Антропология, этнография, мифология, лингвистика / отв. ред. Е. А. Алексеенко. – Л.: Наука, 1982. – 254 с.

13.Конаков, Н. Д. Коми охотники и рыболовы во второй пол. ХIХ – нач. ХХ вв.

/Н. Д. Конаков. – М.: Наука, 1983.

14.Ляпунова, Р. Г. Алеуты: очерки этнографической истории / Р. Г. Ляпунова.

– Л.: Наука, 1987. – 228 с.

15.Магометов, А. Культура и быт осетинского народа. Историкоэтнографическое исследование / А. Магометов. – Орджоникидзе: Ир, 1968. –

568с.

16.Меновщиков, Г. Эскимосы: Науч.-попул. историко-этнографический очерк об азиатских эскимосах / Г. Меновщиков. – Магадан: Кн. изд-во, 1959. – 147 с.

17.	Народы европейской части СССР. Т.2	/ под ред. В. Н. Белицер и др. – М.:
Наука, 1964. – 918 с.
18.	Народы Сибири. Этнографические	очерки / под ред. М. Т. Левина,
Л. П. Потапова. – М.–Л.: АН СССР, 1956.		– 1083 с.

19.Николаев, Р. Фольклор и вопросы этнической истории кетов / Р. Николаев.

– Красноярск: Изд-во Краснояр. ун-та, 1985. – 127 с.

20.Пейссонель, Ш. Записка про Малу Татарію / пер. з фр. Лотошникової. – Дніпропетровськ: Герда, 2009. – 80 с., рос. мовою.

21.Пименов, В. Вепсы. Очерк этнической истории и генезиса культуры / В. Пименов. – М.–Л.: Наука, 1965. – 264 с.

22.Пименов, В. Удмурты: Опыт компонентного анализа этноса / В. Пименов; АН СССР, Ин-т этнографии им. Н. Миклухо-Маклая. – Л.: Наука, 1977. – 262 с.

23.Похлебкин, В. Национальные кухни наших народов: Основные кулинарные направления, их история и особенности. Рецептура / В. Похлебкин. – М.: Агропромиздат, 1990. – 604 с.

24.Токарев, С. Очерк истории якутского народа / С. Токарев. – М.: Сецигиз,

1940. – 248 с.

25.Токарев, С. Этнография народов СССР / С. Токарев. – М.: Изд-во Московского университета, 1958. – 615 с.

26.Традиционная культура и быт народа Коми / отв. ред. Л. Жеребцов. – Сыктывкар: Коми кн. изд-во, 1978. – 142 с.

27.Туголуков, В. Тунгусы (эвенки и эвены) Средней и Западной Сибири / В. Туголуков; отв. ред. С. Арутюнов. – М.: Наука, 1985. – 284 с.

28.Файнберг, Л. Общественный строй эскимосов и алеутов от материнского рода к соседской общине / Л. Файнберг. – М.: Наука, 1964. – 258 с.

29.Эрдниев, У. Э. Калмыки (кон. 19 – нач. 20 вв.): историко-этнографические очерки / У. Э. Эрдниев. – Элиста: Калмыцкое кн. изд-во, 1970. – 312 с.

18

Методичні вказівки до виконання контрольних робіт

Завдання контрольної роботи – на прикладі обраного народу творчо підійти до висвітлення конкретних аспектів у рамках курсу «Соціальна історія народів Росії», навчитися підбирати й аналізувати джерела та літературу, компонувати текст, робити обґрунтовані висновки, оформлювати бібліографічні посилання.

У першу чергу студент обирає будь-який народ, який до 1917 р. входив до складу Російської імперії. У процесі пошуку літератури з обраної теми можна для початку скористатися списками рекомендованої літератури для семінарських занять, залучити матеріали інформаційних ресурсів Інтернету з посиланнями на відповідні сторінки сайтів. Неприпустимо використання готових рефератів, курсових і дипломнихробіт зІнтернет-сайтів.

Контрольна робота повинна мати наступну структуру: титульний аркуш; зміст; вступ (загальна характеристика роботи); основна частина; висновки (послідовний виклад одержаних результатів); список використаної літератури; додатки. Основна частина складається з окремих розділів, які повинні мати заголовки і відбивати зміст роботи. Текст подається в наступній послідовності: 1) входження етносу до Російської імперії; 2) національна політика щодо обраного народу; 3) соціальна структура; 4) ґендерні та сімейно-шлюбні відносини; 5) традиційні заняття та побут; 6) житло; 7) національний одяг; 8) особливості кулінарії; 9) етнорелігійні традиціїта духовна культура (музика, танці, обрядовість, свята та ін.).

Наприкінці роботи складається список використаної літератури, який формується в алфавітному порядку, кожна позиція під своїм порядковим номером. При цьому слід указати автора, назву, місце видання, видавництво, кількість сторінок. У якості прикладу скористайтеся складеним списком літератури до тем семінарських занять. Обов’язково дотримуйтеся правил коректного цитування та посилання на джерела інформації. У посиланнях в тексті зазначається номер джерела інформації за списком використаної літератури, а також сторінка, на якій знаходиться цитата чи авторська думка. Зразок оформлення бібліографічного посилання: [5, c. 37], де «5» – номер наукової праці в списку використаної літератури, «с.37» – сторінка, на якій знаходиться цитата.

Проявіть свої творчі здібності під час формування додатків, які подаються наприкінці роботи без позначення сторінок і мають свої порядкові номера відповідно до черговості посилань на них. Це можуть бути різноманітні карти, схеми, графіки, діаграми, портрети, фотографії, які доповнюють зміст наочністю, ілюструють поданий матеріал, допомагаючи кращейогосприймати тарозуміти.

Загальний обсяг контрольної роботи – не менше 10 аркушів друкованого тексту формату А4 (без додатків, титульного аркушу, змісту та списку літератури). Вимоги до тексту:шрифт Times New Roman, інтервал – 1,5, кегель 14, поля – всі по 20 мм, мова українська). Нумераціяпроставляєтьсяз другої сторінки.

При оцінюванні роботи беруться до уваги: обсяг; структура роботи (наявність усіх елементів – вступ, основна частина, висновки, література, додатки); логіка викладення матеріалу; відредагованість (відсутність орфографічних помилок); правильно сформований список літератури, коректне цитування та наявність вірогідних посилань; додатки; обґрунтовані висновки. Контрольна робота має бути здана вустановленітерміни; в іншому випадку –знімаються бали.

19

ПИТАННЯ ДО КОНТРОЛЬНО-МОДУЛЬНИХ РОБІТ

Модуль 1

1.Визначте території, що відійшли до Росії у XVI ст.?

2.За якою угодою до Росії відійшли Смоленщина, Лівобережна Україна і Київ?

3.У який спосіб до Росії приєднані Нова Земля, Таймир, Камчатка?

4.Хто очолив національно-визвольний рух у Польщі в 1794 р.?

5.Які території увійшли до Росії внаслідок Нерчинського договору 1689 р.?

6.За яким договором Росія придбала Новоросію, Кубань, Кабарду?

7.Назвіть форму залежності Молдавії та Валахії від Росії у 2-й пол. XVIII ст.

8.Хто у 1807 р. утворив Варшавське герцогство?

9.Назвіть територіальні придбання Росії за Ніштадтським мирним договором.

10.Коли було підписано Георгіївський трактат?

11.З якими подіями пов’язане істотне збільшення кількості євреїв у Росії?

12.Кого у 1817 р. було призначено намісником на Кавказі?

13.Які землі увійшли до Російської імперії внаслідок поділів Польщі?

14.Коли Грузія була остаточно приєднана до Росії?

15.Який народ Росії кількісно переважав за міграційною активністю?

16.Кому належить авторство польської Конституційної хартії 1815 р.?

17.Визначте придбання Росії за Фрідріхсгамським мирним договором 1809 р.

18.Назвіть основні напрямки міграції російського населення у 2 пол. XІХ ст.

19.Найактивніший у революційній боротьбі народ Росії на початку ХХ ст.…

20.Пригадайте роки польських повстань у ХІХ ст.

21.Визначте основні напрямки міграції російського населення у XVIII ст.

22.Хто підписав Георгіївський трактат?

23.До якого головного міста Прибайкалля звозили бурятський ясак?

24.Хто в 1834–1859 рр. очолював імамат у гірському Дагестані та Чечні?

25.Яке місце займала Росія за темпами зростання населення на поч. ХХ ст.?

26.Яким договором розмежовувалися володіння Китаю та Росії по Амуру?

27.Назвіть столицю володінь Росії у Східному та Західному Сибіру в XVII ст.

28.Укажіть народи Росії, які у XVII ст. сплачували ясак.

29.У яких губерніях дозволялося проживати євреям (смуга осілості) у ХІХ ст.?

30.Коли Іван Грозний приєднав до Московської держави Казанське ханство?

31.Найважливіша законодавча пам’ятка у розвитку станового ладу в Росії – …

32.Де фіксувалася належність до давнього, стовбового дворянства?

33.Які ранги надавали спадкове дворянство на військовій і цивільній службі?

34.Хто першим оголосив благородне дворянство головним державним станом?

35.Коли дворян було звільнено від обов’язкової державної служби?

36.Коли відбулося перетворення монастирських селян на економічних?

37.Що у церковній діяльності означає поняття «треба»?

38.Кого в Росії називали «гостями»?

39.Який розряд селян належав членам імператорської родини?

40.Хто від імені імператора очолював Священний Синод?

41.Який прошарок становив верхівку міського населення Росії?

42.Який стан населення Росії Катерина ІІ не включила до Уложенної комісії?

20