3.2 Природне освітлення

Освітлення буває: природне, штучне, поєднане.

Природне освітлення буває: бічне, верхнє і комбіноване. Освітленість при природному світлі змінюється в широких межах, ці зміни обумовлені часом доби, порою року, станом хмарності і ін. Непостійність природного освітлення в часі викликала необхідність ввести абстрактну одиницю - коефіцієнт природної освітленості.

Коефіцієнт природної освітленості - виражене у відсотках відношення освітленості в даній точці приміщення до одночасної освітленості точки, що знаходиться на горизонтальній площині поза приміщенням і освітлена розсіяним світлом всього небозводу. Природне освітлення в приміщеннях регламентуються нормами СНиП II-4-86, з врахуванням характеристики зорової роботи, системи освітлення, району розташування будівлі на території країни.

Для кожного виробничого приміщення будується крива значень коефіцієнта природної освітленості в характерному перетині, яка характеризує світлотехнічні якості приміщення (рис. 3.1.-3.4.).

При бічному освітленні нормується , при верхньому і комбінованому освітленні нормується за.

Рис. 3.1.	Рис.3.2
Рис.3.3	Рис.3.4

Рис. 3.1-3.4. Значення коефіцієнтів природної освітленості в залежності від виду природної освітленості.

3.3. Розрахунок природного освітлення

Нормоване значення коефіцієнта природної освітленості визначається за формулою:

,

(3.8)

де - значення коефіцієнта природної освітленості по СНиП II-4-86;

m - коефіцієнт світлового клімату, визначається залежно від району розташування будівлі на території країни;

c - коефіцієнт сонячності, визначається за таблицею залежно від орієнтиру будівлі відносно сторін світу.

Коефіцієнт природної освітленості можна визначити за формулою:

,

(3.9)

де - коефіцієнт природного освітлення відбитий від стін і стелі будівлі;

- коефіцієнт природного освітлення від прямих променів небозводу (рис. 3.5.);

- коефіцієнт природного освітлення, що відбивається від протилежної будівлі.

Рис. 3.5. Схема розрахунку коефіцієнта природної освітленості.

Освітлення робочих місць визначається не лише світловим коефіцієнтом, але і глибиною приміщення, відстанню від підлоги до підвіконь, шириною простінків, затінювання сусідніми будівлями. Облік впливу цих чинників враховується поправочними коефіцієнтами по СНиП II-4-86. З врахуванням цих коефіцієнтів можна визначити необхідну площу світлових отворів при природному освітленні:

при верхньому освітленні: ;

(3.10)

при бічному освітленні: ;

(3.11)

де ,, - площі вікон і ліхтарів;

- площа підлоги;

, - світлові характеристики вікна, ліхтаря;

- коефіцієнт, що враховує затіненість вікон протилежними будівлями

- загальний коефіцієнт світлопропускання;

, - коефіцієнти, що враховують віддзеркалення світла при бічному і верхньому освітленні;

–нормовані значення к.е.о.

Коефіцієнт природної освітленості може бути визначений методом Данилюка (рис. 3.6.). При цьому графік I накладається на розріз приміщення, щоб основа графіка збігалася із слідом розрахункової площини, а полюс графіка з розрахунковою точкою.

Рис. 3.6. Схема для розрахунку природного освітлення по методу А.Н. Данилюка

Графік II - аби його основа була паралельна площині розташування світлоотвору на відстані, рівному відстані від полюса графіка I до середини світлоотвору за його висотою на поперечному розрізі. Значення коефіцієнта природного освітлення в розрахунковій точці визначається за формулою:

,%

(3.12)

де - кількість променів на розрізі будівлі;

- кількість променів на плані будівлі.