рослинництво

урожаю.

Тритикале озиме (Triticale)

Тритикале – нова злакова зерно-кормова культура. Характеризується підвищеною зимостійкістю, посухостійкістю, урожайністю доброякісного зерна, імунітетом до хвороб. Переважно вирощуються сорти зернового тритикале. Зерно використовується для хлібокондитерських, спиртогорілчаних виробів і як фуражне. Вирощується в Україні на обмеженій площі до 150 тис. га.

За будь-яких агрокліматичних умов стабільно високу врожайність зерна з високими хлібопекарськими якостями забезпечує вирощування тритикале. Ця культура стійка до сучасних факторів ризику і має всі підстави на істотне розширення посівних площ. Інститутом кормів УААН виведено високоврожайний, перспективний сорт тритикале Полянське, який за результатами сортовипробування останніх двох років перевищив стандарт по урожайності на 7-8%.

Тритикале – штучно виведена рослина схрещуванням пшениці (м’якої й твердої) та жита. Тому багато морфологічних ознак і біологічних властивостей у нього є проміжними між пшеницею та житом.

Біологічні особливості. В індивідуальному розвитку проходить такі ж етапи органогенезу і фенологічні фази, як і всі озимі культури. Коренева система добре розвинена, проникає в ґрунт на 1,5-2 м. Вона краще, ніж у пшениці, засвоює елементи живлення. Добре кущиться, часто краще від пшениці й жита. Форми, виведені за участю багаторічного жита, мають необмежений в часі період кущення. Зерно містить на 1,5-2% більше білка, ніж зерно пшениці, але клейковина дуже липуча, розтяжна, має гірші хлібопекарські та технологічні якості. Рослина переважно самозапильна, але у різних сортів перехресне запилення може досягати від 5-10 до 40%. Зернівки більші, ніж у жита і пшениці. Маса 1000 зернівок – 40-60 г. При повному бубнявінні поглинає 55-60% води від власної маси.

Мінімальна температура проростання насіння 1-2ºС. Морозостійкість загартованих рослин близька до морозостійкості жита. Посухостійкість зумовлюється добрим розвитком кореневої системи, товстим шаром воскового нальоту на листках і стеблах, високою водоутриму-

ючою здатністю клітин. Транспіраційний коефіцієнт – 360-450.

Особливо шкідливий дефіцит вологи за 5-8 днів до виколошування та під час формування й наливу зерна. У першому випадку спостеріга-

421

ються череззерниця в колосі та стерильність верхівки колоса, у другому

– зменшення розмірів і виповненості зерна. На час дозрівання в деяких сортів колос стає ламким.

Кращі ґрунти – структурні чорноземи, окультурені сірі лісові середнього механічного складу з рН 5,6-7,5. У цілому до ґрунтів менш вибагливе, ніж пшениця. Погано росте на засолених, запливаючих глинистих, а також легких піщаних, заболочуваних ґрунтах.

Технологія вирощування Сорти. Сорти тритикале зернового та кормового напрямку: Зеніт

одеський, Амфідиплоїд 42, АДМ-5, АДМ-4, Амфідиплоїд 15, Чародій, Славетне, Ураган, Сувенір, Київське раннє, Регіон, Благодатний, Буяна, Ладне.

Попередники. Тритикале менш вимогливе до попередників, ніж озима пшениця, що дозволяє вирощувати його в короткоротаційних зернових сівозмінах. Добрі попередники для тритикале – чисті й зайняті пари, багаторічні бобові трави, рання картопля, кукурудза на силос, горох та інші зернобобові, льон, гречка. На родючих ґрунтах урожайність тритикале вища, ніж жита, а на бідних і після гірших попередників – навпаки – вища, ніж пшениці.

Обробіток ґрунту. Після зернобобових, однорічних трав, озимого ріпака, кукурудзи на силос та чистих від багаторічних бур’янів полях застосовують поверхневий або мілкий безполицевий обробіток. Без розриву в часі ґрунт обробляють на 6-8 см дисковими лущильниками, вносять мінеральні добрива і проводять основний обробіток в двох напрямках важкими дисковими боронами, чизель-культиваторами, плоскорізами.

Після багаторічних трав та на дуже забур’янених багаторічними бур’янами полях проводять оранку на глибину 20-22 см з одночасним коткуванням ЗККШ-6.

Відразу ж після основного обробітку, ґрунт якісно розробляють до стану готовності перед сівбою. Передпосівна культивація проводиться на глибину заробки насіння.

Удобрення. Культура добре реагує на внесення мінеральних та органічних добрив, непогано використовує їх післядію. Органічні добрива (в Лісостепу 20-25 т/га) слід вносити під основний обробіток ґрунту або під попередню культуру.

Загальна норма внесення мінеральних добрив у Степу N45P45K45. Середні дози мінеральних добрив в Лісостепу та Поліссі – N80P60K60. Фосфорні та калійні добрива вносять під основний обробіток, азотні –

422

у підживлення. При нестачі добрив їх необхідно використати в першу чергу для припосівного внесення та підживлення навесні. В рядки краще вносити комплексні добрива з розрахунку 10-15 кг/га д.р. NPK.

Якщо норма азоту не перевищує 60 кг/га, тоді її вносять при першому ранньовесняному підживленні. Якщо ж норма більша, то її ділять порівну для першого й другого підживлень. Коли рослини добре розкущені, то на друге підживлення залишають більшу частину азоту. Гарний ефект на слаборозвинених з осені посівах тритикале дає ранньовесняне підживлення N30 по мерзлоталому ґрунту.

Підготовка насіння до сівби. Для сівби використовують насіння чистотою не нижче 98%, схожістю не нижче 90% для зернових сортів і 85% – для кормових.

Щоб запобігти розвитку сажкових хвороб, альтернаріозу, ріжок, захистити молоді рослини від ураження кореневими гнилями, насіння слід протруїти за методом інкрустування фунгіцидними протруйниками, а при наявності ґрунтових шкідників – з доповненням інсектициду. Перед протруюванням, насіння слід прогріти на сонці 3- 4 дні.

Строки сівби. Норма висіву насіння. Оптимальними строками сівби тритикале є 10-25 вересня, що дозволяє рослинам до припинення вегетації утворити 3-5 пагонів.

Оптимальною нормою висіву тритикале є в Поліссі 5,5-6,0 в Лісостепу – 5,0-5,5, в Степу 4,0-4,5 млн. схожих зерен на 1 га. Норми слід диференціювати залежно від біологічних особливостей сорту, крупності насіння, зволоження, забур’яненості поля, родючості ґрунту. Глибина заробки насіння 3-5 см.

Догляд за посівами. Після сівби поле прикочують кільчастошпоровими котками ЗККШ-6.

Для захисту посівів від озимої совки, хлібної жужелиці, попелиці, злакових мух, сходи тритикале у фазу 2-3 листки обприскують високоефективними інсектицидами.

До припинення осінньої вегетації на посівах озимого тритикале, при пороговому заселенні мишовидними гризунами, застосовують родентициди.

У фазу кущення при пороговій забур’яненості, посіви обробляють препаратами групи 2,4-Д або іншими рекомендованими гербіцидами. Тритикале стійке проти вірусних і грибкових хвороб, відносно стійке до борошнистої роси, летючої і твердої сажки, слабо пошкоджується бурою іржею.

Для попередження вилягання посіви високорослих сортів на IV-V

423

етапах органогенезу обробляють ретардантами (Композан та ін.) за прийнятою схемою.

Збирання врожаю. Кращим способом збирання тритикале є пряме комбайнування. Щільно закрите колосковими лусочками зерно не обсипається при дозріванні, що дозволяє збирати врожай без втрат, навіть із невеликим запізненням. З іншого боку, значне запізнення із збиранням може призвести до обламування колосся. Окрім того, в деяких сортів насіння має здатність до проростання в колосі.

9.1.2. Ярі хліба

Культури, які плодоносять у рік сівби, називають ярими. Ярі форми мають хліба першої і другої групи: пшениця яра, жито яре, ячмінь ярий, овес і всі просовидні хліба (кукурудза, просо, сорго, рис). Для їх ярови-зації необхідні більш високі температури при весняному освітленні (від +5 до +200C протягом 7-20 днів). Крім озимих і ярих культур існують перехідні форми – дворучки, які стадію яровизації проходять при тем-пературах від 4-5 до + 15°С. Висівати їх можна як восени, так і весною.

9.1.3. Ранні ярі хліба

Хлібні культури, які порівняно легко витримують весняні заморозки, висівають першими на початку весняних польових робіт і називають ранніми ярими. Вони і достигають раніше інших ярих культур. До них належать яра пшениця, ячмінь, жито (яриця).

Ярі хліба менш урожайні, ніж їх озимі форми (через це в Україні більш поширені озимі форми пшениці та жита).

Рослини пшениці, ячменю і вівса вологолюбні та холодостійкі, фізіологічно активними є температури вище +5°С. Ріст і розвиток на початку вегетації швидкий. Рослини довгого дня.

Пшениця яра (Triticum)

Посівні площі під ярою пшеницею в Україні за роки незалежності суттєво збільшились – з 9 тис. га у 1990 році до 495 тис/га у 2006 році. Яра пшениця, як і озима, стає надзвичайно важливою стратегічною зерновою культурою держави, підвищуючи її продовольчу безпеку.

В Україні досить сприятливі Умови для її вирощування, а сучасні сорти мають високий потенціал урожайності – 50-60 ц/га, містять 1416% білка і до 30-35% високоякісної клейковини. За розрахунками фахівців, посіви ярої пшениці мають сягати 1 млн. га, в тому числі

424

м’якої – 650 тис. га, із зерна якої виробляють борошно для високоякіс-них хлібобулочних виробів, та 350 тис. га – твердої, зерно якої викорис-товують в круп’яній промисловості, а борошно – для виробництва макаронів.

Біологічні особливості. Насіння ярої пшениці починає проростати при температурі 1-2°С, сходи з’являються при 4-5°С. Сходи витримують заморозки до мінус 8-10°С, а в фазі кущіння – до мінус 7-9°С. Починаючи з колосіння і до молочної стиглості рослини пошкоджуються заморозками мінус 1-2ºС. Оптимальні температури для кущіння 10-14°С, для колосіння і наливання зерна – 16-20°С, для достигання – 23-25°С. Тверда пшениця вимогливіша до тепла, ніж м’яка.

Насіння ярої пшениці при проростанні вбирає води 50-55% власної маси, твердої – на 5-7% більше. Транспіраційний коефіцієнт – 400-450. Критичний період за відношенням до вологи – період кущіння і виходу рослин у трубку. Нестача вологи в цей період спричинює збільшення кількості безплідних колосків. По періодах вегетації пшениця використовує наступну кількість води, % загального споживання за вегетаційний період: сходи – 5-7, кущіння – 15-20, вихід у трубку і колосіння – 50-60, молочна стиглість – 20-30, воскова стиглість – 3-5.

Кращими для пшениці є суглинкові чорноземні, каштанові, сірі опідзолені ґрунти з рН 6,0-7,5. Кислі ґрунти потрібно вапнувати. Вимогливіші до ґрунтів сорти твердої пшениці. У ярої пшениці слабше розвинена коренева система, ніж у озимої, тому вона добре реагує на вміст у ґрунті рухомих елементів живлення, з 1 ц зерна яра пшениця виносить з ґрунту 3,5-4 кг азоту, 1-1,2 кг фосфору, 2-2,3 кг калію.

Технологія вирощування

У виробництві вирощують наступні сорти ярої пшениці: твердої – Букурія, Дарина, Ізольда, Кучумувка, Спадщина, Чадо, Харківська 39, Харківська 23, Харківська 15, Харківська 46, м’якої – Ажурна, Аранта, Венера, Етюд, Краса Полісся, Миронівчанка, Миронівська рання, Ясна, Рання 93, Харківська 18, Харківська 26, Харківська 28, Колективна 3 та ін.

Попередники. Кращими попередниками для ярої пшениці є багаторічні й однорічні бобові трави, горох, кукурудза, картопля, широкорядні посіви гречки і проса. Не слід її розміщувати після культур, які сильно висушують ґрунт – соняшнику, суданської трави, сорго, ячменю, цукрових буряків та у повторних посівах.

Обробіток ґрунту. Кращим при вирощуванні пшениці є напівпаровий обробіток ґрунту. Після збирання попередника проводять лущення поля дисковими знаряддями (ЛДГ-10; 15) у двох напрямках на

425

глибину 6-8 см. Через 2-3 тижні після першого відростання бур’янів проводять друге лущення БДТ-7 на глибину 8-10 см.

Після відростання бур’янів і внесення добрив проводять оранку на зяб. Глибина оранки після просапних культур 20-22 см, а інших попередників – 25-27 см. Можна застосувати як полицеву оранку плуга-ми (ПЛН-5-35 та ін.), так і безполицевий обробіток плоскорізами або чизелями, оскільки значної різниці в урожайності зерна не спостеріга-ється. Восени поверхню поля вирівнюють, а після полицевої оранки розробляють борозни і гребені.

Після збирання кукурудзи проводять дискування в два сліди, а зяблеву оранку – на глибину 23-25 см без розриву в часі між дискуван-ням і оранкою. Після картоплі і буряків орють без попереднього лущення, або обробляють поле лише плоскорізними знаряддями.

ВСтепу на ґрунтах середнього і легкого механічного складу, восени основний обробіток ґрунту проводять на глибину 10-14 см культиваторами-плоскорізами КПШ-5, КПШ-9, ОПТ-2-5, КТС-10-02, КТС-10-01 або іншими, а на важких солонцюватих – до 27 см. Потім поле обробляють на глибину 4-6 см голчастими знаряддями БИГ-3, БМШ-15,

БМШ-20.

Рано навесні при дозріванні ґрунту проводять боронування, а безпосередньо перед сівбою – культивацію на глибину заробки насіння (5- 6 см). Після безполицевого обробітку можна застосовувати дискові борони або лущильники.

Удобрення. Затрати основних елементів мінерального живлення на 1 ц зерна ярої пшениці становлять: N – 3,0-4,0 кг/га, P2O5 – 1,4-1,8 кг/га і K2O – 2,5-3,8 кг/га. Залежно від забезпеченості ґрунту поживними елементами і попередників, під яру пшеницю вносять повне мінеральне добриво перед основним обробітком ґрунту, з розрахунку по 40-60 кґ д. р. NPK на гектар і при сівбі – 10-15 або 15-20 кг/га.

Вланцюгу непарових попередників (після кукурудзи на зерно та інших) при інтенсивній технології вирощування треба вносити повне мінеральне добриво (NPK) по 60 кг/га д. р.

Для ярої пшениці дуже ефективне застосування прикореневих підживлень азотом у фазу кущіння з розрахунку по 30-40 кг/га д. р., що поліпшує якість зерна.

Підготовка насіння до сівби. Після зимового зберігання насіння потрібно прогріти при температурі 38-40ºС протягом 2-3 год. За 2 тижні до сівби насіння протруюють вітаваксом 200 ФФ, 34% в. с.-к. – 2,5 л/т; вінцитом, 5% к. с – 2 л/т; дивіденд стар, 36% т. к. с. – 1,0 л/т; раксилом, 6% т.к.с. – 0,4 л/т, сумі – 8,2,5% з. п. – 1,5-2,0 кг/т. Витрата води становить 8-10 л/т.

426

Строки сівби. Норма висіву насіння. Сівбу проводять у як можна ранні строки. Висівають пшеницю першою серед ранніх ярих хлібів, на початку польових робіт. Запізнення з сівбою навіть на 10 днів може призвести до зниження врожайності на 20-25%, внаслідок зниження продуктивної кущистості, пошкодження рослин мухами, фузаріозом. Для кращого кущення глибина заробки насіння має складати 3-5 см, але якщо верхній шар ґрунту пересох, то насіння слід загортати на глибину

6-8 см.

Найвищий урожай у сортів м’якої пшениці формується при густоті 450-500 стебел на 1 м2, а твердої – 500-550. Густота такого стеблостою забезпечується при сівбі 4,5-5,0 млн. шт. га схожих насінин після кращих попередників, а після гірших – 5,0-5,5 млн. шт. на га. Для твердої пшениці оптимальною нормою висіву по кращих попередниках є 5,0-5,5 млн. шт./га, а для гірших – 5,5-6,0 млн. шт./га схожих насінин. Підвищені норми висіву пов’язані з тим, що яра пшениця має низький коефіцієнт кущіння.

Середні норми висіву в Поліссі 5,5-6,0 млн., в Лісостепу – 5,0-5,5, в Степу –4,5-5,0 млн. схожих насінин на 1 га.

Догляд за посівами. Після сівби поле боронують легкими або середніми боронами, а за недостатнього зволоження коткують кіль- часто-шпоровими котками і боронують. Якщо після сівби випадають інтенсивні дощі і з’являється щільна ґрунтова кірка, то її потрібно зруйнувати боронуванням впоперек сівби легкими боронами або ротаційними знаряддями. Якщо проростки пшениці вже на глибині 2-3 см від поверхні ґрунту, а глибина сівби не перевищує 4 см то боронувати слід ротаційними мотиками. Якщо ж кірка утворюється після з’явлення сходів, то з метою її руйнування та боротьби з бур’янами, боронування проводять після сходів під час кущення.

Захист посівів від бур’янів, шкідників і хвороб. Основними засмічувачами посівів ярої пшениці є дводольні багаторічні (насамперед коренепаросткові) та однорічні бур’яни. Для їх знищення у фазі кущіння використовують гербіциди з групи 2,4-Д (2,4-Д 50% в.р. – 0,9-

1,7 л/га; 2,4-Д 68,5% в.р. – 0,7-1,2 л/га; естерон 85% к.с. – 0,6-0,8 л/га та ін.), ланцет 53% м.в.е – 1,0-1,25 л/га. Більш широкий період застосування (від фази 2-3 листків до появи прикореневого листка) допускають сульфоніл сечовинні препарати: гранстар 75% с.т. – 15 г/га; гроділ ультра 17,5% в.г. – 0,15-0,20 кг/га.

Велику шкоду ярій пшениці завдають хвороби і шкідники. Проти смугастої хлібної блішки (6-8 екз./м2), стеблових хлібних блішок (3-4 екз. 1 м2), гесенської і шведської мух (при заселенні 15-20% рослин)

427

у фазу 2-3 листка сходи обприскують арріво 25% к.е. – 0,2 л/га, карате

5% к.е. – 0,2 л/га; фастак 10% к.е. –0,1 л/га, децис 2,5% к. е. – 0,25 л/га.

Проти жуків п’явиці звичайної (10-15 екз./м2) у фазу кущіння посіви обприскують карате 5% к.е. – 0,15 л/га або фастаком 10% к. е. – 0,1 л/га. Проти борошнистої роси, бурої іржі, септоріозу та інших захворювань на початку колосіння посіви обробляють імпактом 12,5% к.е. – 1,0 л/га або 25% к.е. – 0,5 л/га; тілтом 25% к.е. – 0,5 л/га; альто 400 40% к.е. –

0,2 л/га; альто супер 33% к.е. – 0,5 л/га; байлетоном 25% з.п. – 0,5 л/га. При наявності в посівах личинок клопа-черепашки (2-4 екз./м2),

личинок трипса (20-30 екз./м2), попелиць (20-25 екз./м2), хлібних жуків (3-5 екз./м2) у фазу молочного стану зерна посіви обробляють карате 5% к.е. – 0,15 л/га; волатоном 50% к.е. – 1,6-2,0 л/га або фастаком

10% к.е. – 0,1 л/га та ін.

Збирання врожаю. Кращий спосіб збирання ярої пшениці – пряме комбайнування. Збирання проводиться комбайнами СК-5 “Нива”, Дон1500, “Джон Дір”, “Бізон”, “Лан” та ін. При значному забур’янені полів або нерівномірному достиганні застосовують роздільне збирання. Скошування посівів у валки проводиться жниварками ЖХМ-6; ЖВР-10А; ЖБВ-4,2; ЖВА-6 та іншими.

Ячмінь ярий (Hordeum)

Ярий ячмінь – друга зернова культура в Україні, після озимої пшениці. В зв’язку з цим, перед ученими і практиками постають завдання з розробки технологій вирощування зерна цієї культури, яке б відповідало сучасним вимогам різних напрямів використання.

Історія культури ячменю виходить з глибокої давнини. Початком введення його в культуру вважається Х або навіть ХV тисячоліття до нової ери. Археологічні дані підтверджують вирощування ячменю в епоху раннього неоліту на території Іраку, Ірану і Греції, приблизно за 3500 років до того, як вирощування зернових стало відомим в Китаї та Японії.

Ячмінь одна з найбільш древніх культур. У районах Близького Сходу (Ірак, Йорданія, Сирія) він був відомий близько восьми тисяч років до нової ери, у Туркменістані – з V-IV; а в Закавказзі – з ІІ тисячоліття до нової ери. У Європу ячмінь завезено з Малої Азії в ІV-ІІІ

тисячоліттях до нової ери, а звідти приблизно в той самий час – на південь Росії.

Ячмінь у групі зернофуражних культур за площею посіву займає друге місце. Світова площа посіву ячменю становить понад 75 млн. га.

428

Найбільш поширений він у США (6 млн. га), Канаді (5 млн. га), Індії (понад 3 млн. га), Туреччині (3,5 млн. га), Франції (до 2 млн. га). В Україні посівна площа ярого ячменю складає 4,0-4,5 млн. га, а середня врожайність близько 24 ц/га. У Вінницькій області площі посіву ярого ячменю досягають 172,7 тис. га.

Ярий ячмінь вирощується як фуражна, продовольча та технічна культура, з якої виготовляють пиво.

Зерно містить до 76% вуглеводів, близько 12 – білка, 7-11 – пентозанів, 1,7-2 – сахарози, 3,8-5,5 – клітковини, 1,6-2 – жиру, 2-3% – золи, а також ферменти, вітаміни групи В, Д, Е та каротин. Протеїн ячменю помірної розчинності та задовільного амінокислотного складу (в 1 кг зерна – 5,5 г лізину, 1,7 г – триптофану, 2 г – метіоніну, 1,9 г – цистину).

Кілька років тому вчені виявили в білку ячменю такі речовини, як тригліцерид і токотриенол, здатні значно знижувати рівень холестерину в крові.

Рід ячменю об’єднує 30 видів, з яких лише один культурний – ячмінь посівний. Ячмінь – найбільш скоростигла яра зернова культура. Вегетаційній період – 60-110 днів. Енергія кущення вища, ніж у пшениці та вівса, продуктивна кущистість, звичайно, становить 2-3. Висока кущистість не бажана для пивоварного ячменю. В ячменю кущення необмежене стадійно й пагоноутворення за інтенсивного зволоження може продовжуватися тоді, коли перші пагони досягли повної стиглості. Внаслідок цього в дощову погоду достиглий стеблостій заростає пагонами пізнього кущення.

Біологічні особливості. Типово самозапильна рослина довгого світлового дня. В умовах гострої посухи запліднення відбувається до виколошування або останнє може і не відбутися.

Невибагливий до тепла. Насіння починає проростати при температурі плюс 1-3°С, сходи в польових умовах можуть з’являтися при 4-5°С і витримують заморозки до мінус 3-4°С, при температурі мінус 6-8°С спостерігається пожовтіння листків.

Після сівби сходи з’являються через 6-9 днів. Через 12-15 днів після сходів починається кущення, а через 30-40 – вихід у трубку, який триває 15-20 днів.

Ячмінь досить посухостійкий. Транспіраційний коефіцієнт – 350450. Дефіцит вологи під час кущення знижує продуктивну кущистість, викликає значну асинхронність розвитку пагонів. Посуха від колосіння до достигання зменшує виповненість зерна.

Відзначається високою пластичністю і добре росте на різних

429

ґрунтах. Але кращими є структурні родючі ґрунти з глибоким гумусовим шаром та рН 6,0-7,5. Деякі сорти добре ростуть при вищій кислотності.

Чутливий до надмірного зволоження і дуже знижує врожайність на періодично заболочуваних ґрунтах з високим стоянням ґрунтових вод. На піщаних ґрунтах росте гірше, ніж жито й овес, оскільки має менш розвинену кореневу систему і нижчу її засвоювальну здатність та короткий період інтенсивного росту. Koренева система його розвинена відносно слабко, має посередню засвоювальну здатність, тому добре реагує на внесення добрив і їх післядію.

Технологія вирощування Сорти. В Україні вирощують понад 75 сортів ячменю ярого.

Сортовий склад слід формувати залежно від цілей вирощування. Для пивоварних цілей краще вирощувати дворядні ячмені сортів: Незабудка, Вінницький 28, Каштан, Подолян, Неофіт, Терен, Набат, Лофант, Аскольд, Соборний, Екзотик, Зоряний, Одеський 115, Персей, Галактик, Гонор, Джерело, Едем та ін. Для кормових і продовольчих – Адапт, Дніпровський 257, Донецький 14, Карат, Лотос, Південний, Полідум 107, Фенікс та інші.

Останніми роками різко збільшується використання зерна ярого ячменю для виробництво пива. До зони заготівлі пивоварного ячменю належать Вінницька, Волинська, Житомирська, Івано-Франківська, Київська, Львівська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Хмельницька, Черкаська, Чернігівська та Чернівецька області. Для виготовлення пива використовують ячмені різновидності nutans тобто дворядні, що мають вищий відсоток вирівняності зерна. Потреби пивоварного виробництва стимулюють створення нових високопродуктивних сортів ячменю стійкіших щодо вилягання, ураження поширеними хворобами: борошнистою росою, смугастим гельмінтоспоріозом, карликовою іржею, темно-бурою плямистістю, летючою сажкою.

Попередниками для ярого ячменю може бути більшість польових культур, за умови їх малої забур’яненості, особливо багаторічними бур’янами, і достатніх внесених доз добрив під ними.

Для пивоварного ячменю кращими попередниками вважаються цукрові буряки та кукурудза на зерно, які розміщують після озимих зернових культур. У цьому разі отримують не тільки високий урожай, але й зерно належних пивоварних якостей. В свою чергу ярий ячмінь – найкраща покривна культура та попередник для багаторічних трав.

Оптимальний рівень насичення сівозміни ярими зерновими у Лісо-

430