Запитання для самоперевірки

1. Чим зумовлюється потреба у спілкуванні між людьми?

2. Яку роль відіграє, які функції реалізовує спілкування у суспільному житті?

3. В чому полягає суть процесу спілкування?

4. Які виділяють види спілкування ?

5. Опишіть структуру процесу спілкування.

6. Дайте характеристику вербальній та невербальній комунікації.

7. У чому виявляється культура невербального спілкування?

8. У чому полягає суть інтерактивної складової спілкування?

9. Розкрийте зміст різних видів впливу як складової спілкування.

10. Яким є механізм ідентифікації при сприйманні іншої людини?

11. Як відбувається процес стереотипізації у пізнанні людини людиною?

12. .Розкрийте зміст ефектів “ореолу” та новини в процесі взаєморозуміння?

13. Якими є умови ефективності спілкування?

12. Якими б могли бути рекомендації щодо удосконалення навичок спілкування людині, що має на меті кар’єру управлінця?

Література

1. Психология и этика делового общения. – М., 2001.

2. Перепелюк А.В., Эйтутис Г.Ф. Психология делового общения. – Днепропетровск, 1997.

3. Чалдини Р. Психология влияния. – М., 1998.

4. Таранов П.С. Приемы влияния на людей – М., 1997.

5. Петровская Л.А. Теоретические и методические проблемы социально-психологического тренинга. М., 1982.

6. Панкратов В.Н. Манипуляции в общении и их нейтрализация. М., 2001.

7. Психологія. Підручник. /За ред. Ю.Л.Трофімова/ - К., 2001.

8. Столяренко Л.Д., Столяренко В.Е. Психология и педагогика для технических вузов. Ростов н\Д, 2001.

9. Психология. Учебник для технических вузов. \Под ред. В.Н.Дружинина\ - СПб, 2000.

10. Радугин А.А. Психология. Учеб. пособие для высш. учеб. зав. М., 2001.

11. Общая психология. /Под ред А.В.Петровского/. М., 1986.

12. Немов Р.С. Психология.- М., 1990.

13. Берн Э. Игры, в которые играют люди. Психология человеческих взаимоотношений. Люди, которые играют в игры. Психология человеческой судьбы. – М., 1988.

14. Лупьян Я. Барьеры общения, конфликты, стресс. – М., 1986.

15. Григорьева Т.Г., Линская Л.В., Усольцева Т.П. Основы конструктивного общения. – Новосибирск, 1999.

С 6. Способи розв’язання міжособистісних конфліктів.

План:

1. Причини виникнення конфліктів.

1. Методи розв’язання конфліктів.

2. Стратегії розв’язання конфліктів.

3. Конструктивне вирішення конфліктів.

Теми доповідей та рефератів:

1. Внутрішньоособистісні конфлікти. Причини їх виникнення.

2. Міжособистісні конфлікти. Причини їх виникнення.

3. «Конфліктні» особистості. Стратегії спілкування з ними.

4. Стратегії і тактики поведінки у конфліктній ситуації.

5. Конструктивне розв’язання конфліктів.

Короткий виклад основних положень теми:

Конфлікт – це сприймаєма несумісність дій та цілей. Конфлікти бувають різними. Найбільш розповсюдженою є класифікація конфліктів на: внутрішньособистісні, міжособистісні, міжгрупові, між особистістю та групою. Проте у будь-якому випадку, з точки зору сучасних концепцій, є неодмінною складовою життя сучасної людини.

К.У.Томас та Р.Х.Кілмен запропонували моделі поведінки особистості у конфлікті, що передбачає п’ять можливих стратегій поведінки: конфронтація, співробітництво, пристосування, ухилення та компроміс. Жодна з них не є “ідеальною”, тобто, такою, яка дозволяє вирішити будь-яку конфліктну ситуацію. Кожна з цих стратегій є ефективною для використання за певних обставин, у певній ситуації.

Методи розв’язання конфліктної ситуації поділяють на адміністративні та психологічні. Вони використовуються в різних ситуаціях, але провідними стають у разі, коли конфліктуючи сторони не спроможні вийти з протиборства, хоча й бажають цього.

Конфлікти конструктивного характеру є корисними, оскільки запобігають “застою” та стагнації індивідуальної чи групової життєдіяльності та стимулюють її рух уперед. Більшість вчених вважають, що ставлення до конфлікту має зводитися не до того, щоб за будь-яку ціну уникати конфлікту, а для того, щоб віднайти спосіб зробити його продуктивним, уміти керувати ним: обирати відповідні стилі поведінки, знаходити засоби вирішення конфлікту.