3.8.1. Загальні вимоги до практичної частини

У практичній частині проекту необхідно спроектувати локальну мережу і зробити розрахунок витрат на мережне обладнання і мережне програмне забезпечення.

Початкові дані задаються у вигляді кількості комп'ютерів в мережі, кількості приміщень, в яких розташовується мережа, кількості серверів і принтерів, кількості робочих груп, а також максимальної відстані між вузлами мережі (відстань між найбільш віддаленими один від одного комп'ютерами - діаметр мережі).

Увага: З самого початку передбачається, що вся мережа будується на середовищі, що розподіляється, тобто не сегментуеться за допомогою комутаторів і маршрутизаторів. Тільки після доказу неможливості побудови мережі із заданими характеристиками на середовищі, що розподіляється допускається її сегментування.

Фізичні розміри приміщень, вибір типів мережного обладнання (кабельна система, концентратори, комутатори, тип мережних плат, мережна архітектура) розставляння обладнання, тип мережі (однорангова або керована виділеним сервером), вибір операційних систем для серверів і робочих станцій, а також розподіл комп'ютерів, принтерів і приміщень по робочих групах проводяться студентом самостійно. Результати розподілу подати у вигляді таблиці.

Після вибору обладнання і його розставляння треба визначити необхідну кількість примірників обладнання кожного типу і зробити розрахунок витрат на його придбання. У вартість витрат включити і витрати на мережне програмне забезпечення. Результат розрахунку представити в пояснювальній записці у вигляді таблиці, а всю мережу - у вигляді креслення з вказівкою лінійних розмірів території і елементів кабельної системи.

У Додатку Е приведений зразок практичної частини. Зразок являє собою звичайну студентську роботу, далеку від досконалості, але корисну для формування стартових стереотипів у малодосвідчених розробників. Всім, хто буде уважно розглядати зразок, раджу не сприймати його як еталон. Пам'ятайте: Ваша робота повинна бути кращою, набагато кращою.

3.8.2. Доказ допустимості структури мережі, що пропонується

3.8.2.1. Домен колізій

У технології Ethernet, незалежно від стандарту фізичного рівня, що застосовується, існує поняття домена колізій.

Домен колізій (collision domain) - це частина мережі Ethernet, всі вузли якої розпізнають колізію незалежно від того, в якій частині цієї мережі колізія виникла. Мережа Ethernet, яка побудована на повторювачах (мережа на розподіленому середовищі), завжди утворює один домен колізій. Домен колізій відповідає одному середовищу, яке розподіляється.

Мости, комутатори і маршрутизатори ділятьмережу Ethernet на декілька доменів колізій. Приведена на рис. 3.1 мережа являє собою один домен колізій. Якщо, наприклад, зіткнення кадрів сталося в концентраторі 4, то відповідно до логіки роботи концентраторів 10Base-T сигнал колізії розповсюдиться по всіх портах всіх концентраторов.

Рисунок 3.1. Приклад мережі на розподіляемому середовищі

Якщо ж замість концентратора 3 поставити в мережу міст, то його порт З, пов'язаний з концентратором 4, сприйме сигнал колізії, але не передасть його на свої інші порти, оскільки це не входить в його обов'язки. Міст тільки відпрацює ситуацію колізії засобами порту З, який підключений до загального середовища, де ця колізія виникла. Якщо колізія виникла через те, що міст намагався передати через порт З кадр в концентратор 4, то, зафіксувавши сигнал колізії, порт З припинить передачу кадру і спробує передати його повторно через випадковий інтервал часу. Якщо порт З приймав в момент виникнення колізії кадр, то він просто відкине отриманий початок кадру і буде чекати, коли вузол, що передавав кадр через концентратор 4, не зробить повторну спробу передачі. Після успішного прийняття даного кадру в свій буфер міст передасть його на інший порт відповідно до таблиці просування, наприклад на порт А. Всі події, пов'язані з обробкою колізій портом З, для інших сегментів мережі, які підключені до інших портів моста, залишаться просто невідомими.

Вузли, які створюють один домен колізій, працюють синхронно, як єдина розподілена електронна схема.