1. Подання інформації в еом. Поняття кодування, декодування, двійкового алфавіту, кодових комбінацій, коду, довжини коду, біту, байту

Об’єктами передачі даних та перетворення в ЕОМ є дискретна інформація. Для її надання застосовують алфавітний засіб, основою якого є використання пресованого набору символів, що називається алфавітом. В процесі введення, виведення, зберігання, обробки інформації виконується багаторазове перетворення інформації з одного виду в інший. Таким чином, процес перетворення інформації вимагає подавати літери одного алфавіту засобами іншого. Такий процес називається кодування. Декодування – процес зворотного перетворення інформації відносно раніше виконаного кодування.

В ЕОМ переважне розповсюдження отримало двійкове кодування, при якому введена в ЕОМ інформація подається засобами двійкового алфавіту, що складається з двох знаків:1 та 0. При двійковому кодуванні алфавіту в кожній літері ставиться у відповідній послідовності двійкові знаки. Такі послідовності називаються кодовими комбінаціями. Повний набір кодових комбінацій, що відповідає двійковому поданню всіх літер кодує мого алфавіту називається кодом. Кількість символів, що складають кодову комбінацію називають довжиною коду. Якщо розрядність двійкового коду позначити n, то кількість кодових комбінацій буде 254. Кількість введеної до комп’ютера інформації зручно виміряти її довжину, що виражається у двійкових знаках або бітах(bit). Послідовність у восьми двійкових знаків називається байтом. Використовуються також одиниці інформації кбайт, мбайт, гбайт.

Біт - це найменша частка пам'яті комп'ютера. У слова "біт" є два значення: одиниця виміру кількості інформації й частка пам'яті комп'ютера. Традиційно для кодування одного символу використається кількість інформації, рівному 1 байту, тобто 1 байт = 8 біт.

Присвоєння символу конкретного коду - це питання угоди, що фіксується в кодовій таблиці. Перші 33 коду (з 0 по 32) відповідають не символам, а операціям. Коди з 33 по 127 є інтернаціональними й відповідають символам латинського алфавіту, цифрам, знакам арифметичних операцій і розділовим знакам. Коди з 128 по 255 є національними, тобто в національних кодуваннях тому самому коду відповідають різні символи.7рр

6. Типи програм для комп’ютерів

Всі програми, що працюють на комп’ютері, можна розділити на три категорії:

1. Системні програми, що виконують різні системні функції. Особливе місце серед системних програм займає операційна система. Вона є основою організації обчислювального процесу, який визначає ефективність використання апарату засобів та рішення задач на ЕОМ. Операційна система є зв’язуючою ланкою між ЕОМ та людиною. Вона дозволяє перейти від фізичного рівня до логічного. Наступним класом системних програм є програми-драйвери, вони розширюють можливості операційної системи в управлінні. За допомогою драйверів можливе підключення нових пристроїв та нестандартне виконання існуючих. До системних програм відносяться програми-оболонки. Вони забезпечують більш зручний засіб спілкування з комп’ютером. До системних програм відносять: програми-утиліти, програми-пакувальники, що дозволяють за допомогою спеціальних засобів стискувати інформацію на диску, антивірусні програми(програми для діагностики пристроїв комп’ютера).

2. Інструментальні системи(системи програмування), що виконуються для створення інших параметрів. В склад інструментальних програм входять: компілятори, що виконують перетворення тексту програми в коди; бібліотеки від програм; різні допоміжні програми(редактори тексту).

3. Прикладні програми, що забезпечують безпосередньо виконання робіт для користувача: редактори тексту, видавничі системи, табличні процесори, системи управління базами даних. Наприклад, редагування тексту, малювання зображень, обробка таблиць даних.