- •Міністерство освіти і науки,
- •Упорядники: в.І. Хаханов,
- •Рецензент: є.І. Литвинова, д-р техн. Наук, проф. Каф. Апот хнуре
- •1 Основні поняття теорії множин
- •1.1 Відношення приналежності та включення
- •1.2 Способи задання множин
- •1.3 Алгебра множин Кантора
- •1.4 Закони й тотожності алгебри множин
- •1.5 Контрольні запитання
- •2 Відповідності. Функції. Відображення
- •2.1 Поняття впорядкованої пари й вектора
- •2.2 Декартів (прямий) добуток множин
- •2.4 Функції. Відображення
- •2.5 Контрольні запитання
- •3 Відношення. Алгебра відношень
- •3.1 Поняття відношення
- •3.2 Операції над відношеннями
- •3.3 Алгебра відношень
- •3.4 Контрольні запитання
- •4 Бінарні відношення
- •4.1 Способи завдання бінарних відношень
- •4.2 Властивості бінарних відношень
- •4.3 Бінарне відношення еквівалентності
- •4.4 Контрольні запитання
- •5 Бінарне відношення порядку
- •5.1 Упорядковані множини. Бінарне відношення порядку
- •5.2 Типи порядку (лінійний, частковий, передпорядок)
- •5.3 Контрольні запитання
- •6 Структури. Алгебраїчні системи. Ізоморфізм
- •6.1 Структура
- •6.2 Дедекиндові (модулярні) структури
- •6.3 Дистрибутивні структури
- •6.4 Ізоморфізм множин
- •6.5 Контрольні запитання
- •7 Висновки до розділу «Теорія множин»
- •8 Позначення до розділу «Теорія множин»
- •9 Основні поняття булевої алгебри
- •9.1 Логічні операції й логічні функції
- •9.2 Закони й тотожності булевої алгебри
- •9.3 Доведення законів булевої алгебри
- •9.4 Контрольні запитання
- •10 Диз’юнктивні та кон’юнктивні нормальні форми (днф і кнф). Досконалі днф і кнф (дднф і дкнф)
- •10.1 Днф і кнф
- •10.2 Дднф і дкнф
- •10.3 Складність зображення булевих функцій
- •10.4 Теорема Шенона про розкладання булевих функцій
- •10.5 Контрольні запитання
- •11 Елементи логічних схем. Булеві функції від двох змінних
- •11.1 Фізичний зміст логічних функцій і, або, ні та їх схемотехнічне зображення
- •11.2 Таблиця аналітичного й схемотехнічного зображення булевих функцій від двох змінних
- •11.3 Властивості й аналітичні подання елементарних булевих функцій від двох змінних
- •11.4 Приклади розв’язання практичних завдань
- •11.5 Контрольні запитання й завдання
- •12 Способи зображення булевих функцій
- •12.1 Табличний спосіб зображення булевих функцій
- •12.2 Числовий спосіб зображення булевих функцій
- •12.3 Аналітична форма запису булевих функцій
- •12.4 Геометрична інтерпретація булевих функцій
- •12.5 Кубічна форма зображення булевих функцій
- •12.6 Схемотехнічне зображення
- •12.7 Контрольні запитання й завдання
- •13 Системи функцій алгебри логіки. Функціональна повнота
- •13.1 Класи булевих функцій
- •13.2 Повнота функцій алгебри логіки
- •13.3 Контрольні запитання
- •14 Булеві похідні
- •14.1 Булеві похідні першого порядку
- •14.2 Фізичний зміст булевої похідної першого порядку
- •14.3 Змішана похідна -го порядку
- •14.4 Булеві похідні k-го порядку
- •14.5 Контрольні запитання
- •15 Мінімізація булевих функцій. Методи квайна і квайна-мак-класки
- •Булеві функції застосувуються при реалізації логічних схем. Різні вирази однієї й тієї ж функції представляють різні схеми.
- •15.1 Основні положення методу квайна
- •15.2 Мінімізація булевих функцій за методом Квайна-Мак-Класки
- •15.3 Контрольні запитання
- •16 Мінімізація булевих функцій: метод невизначених коефіцієнтів
- •16.1 Основні припущення
- •16.2 Алгоритм знаходження невизначених коефіцієнтів
- •16.3 Контрольні запитання
- •17 Мінімізація булевих функцій: метод карт карно
- •17.1 Основні положення
- •17.2 Спрощений стандарт карт Карно
- •17.3 Мінімізація за картами Карно
- •17.4 Контрольні запитання
- •18 Висновки до розділу «булева алгебра»
- •19 Позначення до розділу «булева алгебра»
- •Перелік посилань
- •Упорядники хаханов Володимир Іванович
5.3 Контрольні запитання
1. Яке відношення називається відношенням порядку?
2. Які властивості має відношення порядку?
3. Яка множина називається впорядкованою?
4. Чим відрізняється лінійний порядок від часткового?
5. Чим відрізняється строгий порядок від нестрогого?
6. Як формулюється аксіома антисиметричності бінарного відношення?
7. Що таке діаграма Хасе?
8. Як визначається покривальність елементів у частково впорядкованій множині?
9. Які елементи називаються порівнянними в частково впорядкованій множині?
10. Що таке верхня (нижня) грань?
11. Який елемент в упорядкованій множині називається найбільшим (найменшим)?
12. Як визначається супремум та інфімум у частково впорядкованій множині?
13. Яка множина називається ланцюгом?
14. Як визначається довжина ланцюга?
15. Як визначається висота елемента?
16. Як визначається висота частково впорядкованої множини?
17. Який елемент називається старшим?
6 Структури. Алгебраїчні системи. Ізоморфізм
Структура – від латинського: розташування, будова. Щоб визначити структуру, задають відношення, у яких перебувають елементи множини, та аксіоми структури.
Поняття структури відноситься до середини XIX ст. Уперше його ввів німецький математик Дедекинд Рихард Юліус Вільгельм. Термін “структура” належить американському вченому Гаррету Біркгофу із Принстонського університету.
6.1 Структура
Визначення 6.1. Структура – частково впорядкована множина, у якій кожна двоелементна підмножина має одну єдину точну верхню (супремум) і точну нижню (інфімум) грані:
:.
Визначення 6.2. Структура –це алгебраїчна система, для елементів якої справедливі закони ідемпотентності, комутативності, поглинання:
1) ;
2) ;
3) ,
і будь-які два елементи мають по одній єдиній точній верхній та нижній грані:
. (6.1)
Зауваження. Упорядкована система елементів не є структурою, якщо не існують супремум або інфімум; або вони існують, але не є єдиними.
Приклад 6.1. Будь-яка лінійно впорядкована множинає структурою, причому, якщо, то. Якможе розглядатися множина дійсних чисел(рис. 6.1).
Рисунок 6.1 – Лінійно впорядкована множина як структура
Приклад 6.2.Множина всіх підмножин даної множини (булеан), упорядкована за включенням, із двома бінарними операціями об'єднання й перетинання:(рис. 6.2).
Рисунок 6.2 – Частково впорядкована множинаяк структура
Визначення 6.3.Структураможе бути також визначена як універсальна алгебра із двома бінарними операціями об'єднання, перетинання(додаванняй множення; диз'юнкції, кон’юнкції), що задовольняють властивості (властивості сформульовані в термінах теоретико-множинних операцій):
1) (ідемпотентність);
2) (комутативність);
3) (асоціативність);
3) (елімінація)
і для будь-яких двох елементів виконується умова
. (6.2)
Визначення 6.4. Підструктурає підмножина структури, що разом з кожною парою елементівмістить також їхнє об'єднання(sup) і перетинання(inf) , тобто
.
Визначення 6.5. Інтервалом називаються підструктури з найменшим елементом і найбільшим елементом :.
Визначення 6.6. Нульовий і одиничний елементи в структурі називаютьсяструктурними нулем і одиницею.
Визначення 6.7. У структурізіструктурними нулем і одиницеюдва елементи,називаються додатковими, якщо,.
Визначення 6.8. Елемент, додатковий до елемента, називаєтьсядоповненням елементав структурі.
Визначення 6.9. Два елементи, що мають спільне доповнення у структурі, називаютьсязв'язанимив.
Приклад 6.3.У структурііз прикладу 6.2 (див. рис. 6.2) підструктуроює сукупність елементів, що може розглядатися як інтервал, обмежений найменшим елементомі найбільшим елементом. Нульовий і одиничний елементи в структурі– цейвідповідно. Прикладом додаткових елементів у структуріможуть служитий, оскільки,.
Серед структур виділяють спеціальні типи, найбільш затребувані на практиці. Це дедекиндові й дистрибутивні структури.