Методичка_2004
.pdfМІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ РАДІОЕЛЕКТРОНІКИ
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ "СОЦІОЛОГІЯ"
для студентів усіх спеціальностей денної форми навчання
Харків 2004
Методичні рекомендації до вивчення дисципліни "Соціологія" для студентів денної форми навчання усіх спеціальностей. / Упоряд.: О.І.Заздравнова, В.В.Омельченко – Харків: ХНУРЕ, 2004. - с.
Упорядники: О.І.Заздравнова, В.В.Омельченко
ВСТУП
Соціологія – одна з провідних галузей суспільствознавства ХХІ сторіччя. Її головне призначення – теоретичне розроблення шляхів та методів раціоналізації та оптимізації діяльності особистості, соціальних груп та всього суспільства, а також надання в розпорядження суспільства та його управлінських структур безпомилкових діагностичних даних та можливих орієнтирів подальшого розвитку.
Соціологія як навчальна дисципліна покликана допомогти кожній особистості, що вивчає її, раціонально осмислити своє місце в нагромадженні соціальних подій та явищ, відносин та процесів, в її прагненні "створити себе" як суб’єкта суспільного життя, суб’єкта історії.
Методичні рекомендації з вивчення курсу "Соціологія" мають на меті дати студенту вищого технічного навчального закладу розуміння основ системного соціологічного знання, його практичного значення як з точки зору окремої особистості. так і суспільства в цілому. Зміст даних методичних рекомендацій спрямований на полегшення та підвищення ефективності засвоєння студентом навчального матеріалу, забезпечення його цілісного сприйняття.
В результаті вивчення курсу "Соціологія" студент має одержати основи знань з цієї науки, чіткі уявлення про зміст та особливості соціальних процесів сучасного суспільства, оволодіти методологією та методикою соціального аналізу дійсності.
Студент повинен знати:
-історію становлення соціології як самостійної науки;
-предмет соціології, його специфіку у порівнянні з іншими науками, що вивчають суспільство;
-структуру та функції соціологічного знання, статус соціології серед інших соціогуманітарних наук, її роль у житті сучасного суспільства;
-головні наукові погляди на структуру суспільства, її основні елементи, специфіку структури сучасного українського суспільства;
-що таке соціальна стратифікація, її головні причини та історичні типи, особливості стратифікації сучасного українського суспільства;
-специфіку соціологічного аналізу особистості, головні чинники її формування; сутність, фази та етапи соціалізації особистості, роль соціального середовища в її становленні;
-головні принципи побудови програми соціологічного дослідження, основні методи отримання соціологічних даних.
Студент повинен уміти:
-виявляти і формулювати соціальні проблеми;
-володіти основами методології та методики соціологічного вивчення соціальних явищ та процесів.
Досягненню цих цілей служить навчальний процес, організований на основі «Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах». З курсу "Соціологія" навчання здійснюється у таких формах: лекції,
3
семінарські заняття, групові та індивідуальні консультації, самостійна робота студентів, контрольні заходи.
Лекція – основна форма проведення навчальних занять у вищому навчальному закладі, що призначена як для засвоєння студентами теоретичного матеріалу, так і для методологічного озброєння їх у самостійному пошуку знань.
Семінарське заняття – форма навчального заняття, яка передбачає обговорення студентами наукових та практичних проблем. Роль викладача полягає у спрямуванні та організації дискусії навколо заздалегідь визначених тем, до яких студенти готують тези виступів на підставі індивідуально виконаних завдань.
На кожному семінарському занятті викладач оцінює підготовлені студентами доповіді, активність у дискусії, уміння формулювати думку, відстоювати свою позицію тощо. Підсумкові оцінки за кожне семінарське заняття вносяться у відповідний журнал.
Отримані студентом оцінки за окремі семінарські заняття враховуються при виставленні підсумкової (атестаційної) оцінки з соціології.
Семінарське заняття є важливою формою контролю як якості одержаних знань студентом з конкретної теми, так і ефективності обраної методики одержання знань.
Консультація – форма навчального заняття, за якою студент отримує від викладача відповіді на конкретні запитання, пояснення щодо певних теоретичних положень чи аспектів їх практичного застосування. Консультація може бути індивідуальною або проводитися для групи студентів.
Самостійна робота студента є основним засобом оволодіння навчальним матеріалом у час, вільний від аудиторних занять.
Зміст самостійної роботи студента з соціології визначається навчальною (типовою) та робочою програмами, методичними матеріалами, завданнями та вказівками викладача. Ця робота забезпечується підручниками, навчальними та методичними посібниками, конспектами лекцій викладача, які передбачають можливість проведення самоконтролю з боку студента.
Теми з курсу "Соціологія", що вивчаються студентом в процесі самостійної роботи, виносяться на підсумковий контроль поряд з темами, які опрацьовувалися ним під час аудиторних занять.
Контрольні заходи включають поточний та підсумковий контроль. Поточний контроль здійснюється під час проведення семінарських
занять, контрольних робіт тощо.
Підсумковий контроль включає семестровий контроль та державну атестацію студента.
Семестровий контроль знань з соціології проводиться у вигляді заліку або екзамену в обсязі навчального матеріалу, визначеного навчальними планами і програмою в установлений термін.
Студент вважається допущеним до семестрового контролю з соціології, якщо він виконав усі передбачені види робіт.
4
ТЕМА 1. СОЦІОЛОГІЯ – НАУКА ПРО СУСПІЛЬСТВО.
ОБ’ЄКТ, ПРЕДМЕТ, КАТЕГОРІЇ, СТРУКТУРА ТА ФУНКЦІЇ СОЦІОЛОГІЇ
План лекції (4 год.)
1.Об’єкт, предмет та категорії соціології.
2.Структура соціологічного знання.
3.Функції соціології.
4.Місце соціології в системі суспільствознавства, її зв’язок з іншими
науками.
Рекомендована література
1.Бауман З. Мыслить социологически: Учеб. пособие .- М.: Аспект Пресс, 1996.
2.Миллс Ч.Р. Социологическое воображение. – М.: Издательский Дом "Стратегия", 1998.
3.Кравченко А.И. Социология: Учебник для вузов. – М., 2001.
4.Попова И. “Социальность” как основание социологической интерпретации. – Социология: теория, методы, маркетинг. 2002.-№4.
5.Попова І.М. Соціологія. Пропедевтичний курс: Підручник для студентів вищих навчальних закладів. – Київ. – 1996.
6.Соціологія. Посібник для студентів вищих навчальних закладів /За ред. В.Г. Городяненка. – К.: Видавничий центр "Академія", 1999.
7.Соціологія. Підручник. – За заг. ред. проф. В.П. Андрущенка, проф. М.І. Горлача. – Київ – Харків. – 1998.
8.Танчер В. И. Валлерстайн о вызовах социологии ХХІ века: приглашение к дискуссии. - Социология: теория, методы, маркетинг. 2002.-№3.
9.Указ президента України “Про розвиток соціологічної науки в Україні" // Социология: теория, методы, маркетинг. 2001.-№2.
10.Тощенко Ж.Т. Социология: Общий курс. – М.: Юрайт-Издат, 2003.
11.Черниш Н. Соціологія: Курс лекцій. Конспект.Вип.1: Тема1 "Соціологія як наука. Предмет і функції соціологі"; Тема2 "Виникнення і становлення соціології як самостійної науки". – Львів: Кальварія, 1996.
12.Якуба Е.А. Социология: Учеб. пособие для студ. – Х.: "Константа",
1996.
План семінарського заняття (2 год.)
1.Об’єкт, предмет та категорії соціології.
2.Структура соціології, її системна єдність та функції.
3.Місце соціології в системі соціогуманітарних наук. Взаємозв’язок соціології з іншими науками.
5
Головні положення, поняття та категорії
Термін “соціологія” походить від латинського слова “societas” (суспільство) і грецького “logos” (слово, вчення), тобто в буквальному смислі слова “соціологія” – наука про суспільство.
Об’єкт соціологічного пізнання – суспільство, що розглядається як єдиний соціальний організм.
Соціологія – це наука, що вивчає суспільство через призму людської поведінки, інтересів та потреб тих соціальних груп, які це суспільство складають.
Соціологія як самостійна наука оформилась у ХІХ ст., в першу чергу в результаті конкретизації проблематики традиційної соціальної філософії.
Соціальна реальність (соціальний світ) – створюється в процесі соціальних взаємодій суб’єктів, є результатом їх життєдіяльності. Її головний узагальнюючий покажчик – культура суспільства.
Соціальне – якість, іманентно (внутрішньо) присутня особистості і спільнотам, яка формується в результаті процесів соціалізації та інтеграції людини в суспільство, в суспільні відносини; віддзеркалює зміст та характер взаємодій між суб’єктами (індивідами, групами, спільнотами) як результат виконання людиною певних соціальних ролей, які вона бере на себе, стаючи членом спільноти; продукт взаємодії суб’єктів, який віддзеркалюється в культурі, оцінках, способі життя людей.
Загальнотеоретична соціологія – вищий рівень достовірного,
узагальнюючого знання про соціальні процеси, формування та розвиток соціальних відносин, закономірності соціального життя.
Спеціальні соціологічні теорії – теорії, які вивчають закономірності розвитку окремих спільнот, функціонування соціальних інститутів, соціальних процесів (соціологія міста, соціологія села, соціологія молоді та ін.).
Емпіричні соціологічні дослідження – одна з форм вивчення дійсності,
предметом аналізу якої є різноманітні дії, характеристики поведінки, погляди, настрої, потреби, інтереси, мотиви людей, соціальних груп і спільнот, відображення соціальної реальності у фактах людської свідомості.
Запитання та завдання для самоконтролю
1.Соціологія – це наукове вивчення суспільства. Визначте предметну сферу даної науки.
2.Поняття “соціальне” і його роль в соціологічному пізнанні. У чому особливості поняття “соціальне” в соціології?
3.Як взаємодіють різні елементи структури соціологічного знання? Чи відмежована емпірична соціологія від теоретичних знань? Аргументуйте свою відповідь.
4.Як саме, на Вашу думку, проявляються функції соціології в суспільстві? Що визначає кожна з функцій, як вони пов’язані між собою?
6
5. Якими суспільними чинниками визначається подальший розвиток соціології? Що, на Ваш погляд, є знаменним для сучасного стану її розвиту?
Теми рефератів
1.Роль соціології в процесах модернізації українського суспільства.
2.Суспільство та проблеми соціології на початку ІІІ тисячоліття.
3.Соціологічне мислення в житті сучасної людини.
4.Основні методологічні підходи до визначення предмета соціології.
5.Основні соціологічні поняття і логіка соціологічного пізнання дійсності.
Методичні поради
Розмірковуючи над питанням про об'єкт та предмет соціології необхідно враховувати, що суспільство є об'єктом пізнання цілого комплексу суспільних наук, а саме: соціальної філософії, історії, антропології, етнографії, політології, економічної теорії, демографії, соціальної статистики, соціальної психології тощо.
Кожна з наведених наук обирає в цьому об'єкті свій матеріал, свій аспект, тобто предмет вивчення. Тому специфіка соцологічного погляду на суспільство визначається через предмет цієї науки.
Також необхідно мати на увазі, що уявлення про предмет соціології постійно змінювалися в процесі становлення науки і продовжують конкретизуватися в наш час. Наявність багатьох визначень предмета соціології свідчить не про невизначеність науки, а про надзвичайну складність об'єкта її дослідження.
Вмежах цього питання доцільно звернутися до історії соціології, щоб проілюструвати те, як змінювалися уявлення вчених про предмет соціології на різних етапах розвитку соціологічної науки. Наприклад, засновник соціології французький мислитель О. Конт вважав, що її предметом є суспільство, яке він ідентифікував з усім людством; суспільство – найвища реальність, що виступає як даність щодо людей, які живуть в ньому. Англійський соціолог Г. Спенсер зазначав, що предмет соціології – виникнення, розвиток, структура і функції соціальної групи як продукта взаємодії людей. На думку німецького соціолога Г. Зіммеля, соціологія має вивчати те, що є формальним у міжособистісних стосунках. По-своєму визначали предмет соціології Е. Дюркгейм, М. Вебер, Т. Парсонс, Х. Гарфінкель, А. Шюц, Е. Гідденс та інші відомі вчені.
Важливим є питання про категорії соціології. Згадайте, що поняття "категорія" відображає універсальні особливості й відношення дійсності, загальні закономірності розвитку всіх матеріальних, природних і духовних явищ. Як родове поняття воно означає розряд, групу предметів, явищ тощо.
Всоціології однією з найзагальніших та найвживаніших категорій є "соціальне". Дайте визначення соціальному, наведіть основні риси, що характеризують його специфіку.
7
Проблема визначення структури актуальна для будь-якої науки. Соціологія не є виключенням. Про структуру соціологічного знання ще й досі точаться наукові дискусії. Наведіть основні підходи до виділення критеріїв структурування і кількості рівнів соціології – від найпростішого(розподіл соціології на фундаментальну та прикладну) до найскладнішого (виділення семи рівнів соціології: методологічні та теоретичні засади, спеціальні теорії, прикладний рівень, соціоінженерний рівень, методи здобуття соціологічної інформації, знання про організацію соціологічних служб).
Порівняйте ці підходи з п'ятирівневою та трирівневою структурою. П'ятирівнева структура містить наукову картину світу (загальнотеоретичний філософський рівень), загальну теорію (власне соціологічний рівень), спеціальну теорію, емпіричні дослідження, прикладні дослідження. Трирівнева структура соціологічного знання складається з загальнотеоретичної соціології, спеціальних соціологічних теорій та емпіричних досліджень.
Охарактеризуйте головні завдання, які вирішує кожний з наведених рівнів. Наприклад, головними завданнями загальнотеоретичної соціологіїї є створення засад для опису і пояснення явищ, фактів соціальної дійсності у термінах і категоріях, які відображують їх сутнісні характеристики, спільні та відмінні риси; розкриття сутності соціальних законів; формування методологічної бази для соціологічного пізнання тощо.
Зв'язок соціології з життям суспільства, завдання , які вона ставить перед собою реалізуються через її функції. Зверніть увагу на те, що різні автори наводять різні класифікації функцій соціологічної науки. Це пояснюється насамперед складною структурою знання та значною кількістю завдань, що вирішує соціологія.
Синтезувавши різні підходи, автори посібника "Соціологія" за ред. В. Городяненко наводять такі основні функції: теоретико-пізнавальна, практичноперетворювальна, світоглядно-ідеологічна. До специфічних функцій зараховують прогностичну, гуманістичну, просвітницьку, критичну, інформаційну, соціального управління.
Характеризуючи місце соціології в системі суспільствознавства, необхідно проаналізувати з якими соціальними та гуманітарними науками вона пов'язана найбільше, яку спільну проблематику, методи дослідження має з ними .
У вивченні даної теми допоможе звернення до текстів з хрестоматії для вузів А. Кравченко (Е. Дюркгейм "Метод социологии", Т. Парсонс "Развитие социологии как научной дисциплины", М. Уотерс "Прошлое и будущее социологической теории").
8
ТЕМА 2. ВИНИКНЕННЯ, СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК СОЦІОЛОГІЇ ЯК САМОСТІЙНОЇ НАУКИ (ХІХ – ХХ ст.).
СОЦІОЛОГІЯ В УКРАЇНІ
План лекції (8 год.)
1.Виникнення і становлення соціології у ХІХ ст. Соціологічні концепції О. Конта, Г. Спенсера, К. Маркса.
2.Соціологічна теорія у Західній Європі у першій половині ХХ ст. Соціологічні концепції Е. Дюркгейма, Г. Зіммеля, М. Вебера.
3.Основні школи та теоретико-методологічні орієнтації сучасного етапу розвитку соціології. Структурний функціоналізм (Т. Парсонс). Інтеракціонізм. Теорія конфлікту (Р. Дарендорф, Л. Козер). Теорія соціального обміну (П. Блау, Дж. Хоманс). Новітні пошуки в царині соціологічного теоретизування.
4.Формування та розвиток соціологічної думки в Україні. Соціологічні погляди М. Драгоманова, М. Грушевського, І. Франка, М. Костомарова.
Рекомендована література
1.Арон Раймон. Этапы развития социологической мысли. – М., 1993.
2.Вебер М. Избранные произведения. – М.: Прогресс, 1990.
3.Гофман А.Б. Семь лекций по истории социологии. Учебное пособие для вузов. – М.: Мартис, 1995.
4.Гранин Ю.Д. Марксов проект общественного переустройства: философско-социологический контекст //Социол. исслед. – 1991.-№6.
5.Громов И.А., Мацкевич А.Ю., Семёнов В.А. Западная теоретическая социология. – СПб., 1996.
6.Давыдов Ю.Н. История теоретической социологии (Введение) //Социол. исслед. – 1993.-№5.
7.Дюркгейм Э. О разделении общественного труда. Метод социологии. – М.: Наука,1990.
8.Дюркгейм Э. Социология. Её предмет, метод, предназначение. – М.: Канон, 1995.
9.Заздравнова О.І., Навчально-методичний посібник із курсу “Соціологія” для студентів заочного відділення. Частина 1. – Харків: ХТУРЕ.
2000.
10.Захарченко М.В., Погорілий О.І. Історія соціології від античності до початку ХХ ст. – К., 1993.
11.Зотов А.А. Анализ социализма в творчестве В. Парето (работы 18891903) //Социол. исслед. – 2001.-№2.
12.Парето В. О применении социологических теорий //Социол. исслед. – 1995. - №10; 1996.-№№1, 2, 7, 10.
13.Ручка А.А., Танчер В.В. Курс історії теоретичної соціології. – К.: Наукова думка, 1995.
9
14. Соціологічна думка України (Навч. посібник)/ За ред. М.В. Захарченко. – К., 1996.
15.Соціологія: Посібник для студентів вищих навчальних закладів/ За ред. В.Г. Городяненка. – К.: Видавничий центр "Академія", 1999.
16.Соціологія. Підручник./ За заг. ред. проф. В.П. Андрущенка, проф. М.І. Горлача. – Київ – Харків. – 1998.
17.Спенсер Г. Грехи законодателей //Социол. исслед. – 1992.-№2. 18.Спенсер Г. Изучение социологии //Филос. и социол. мысль. – 1992.–
№1.
19.Черниш Н. Соціологія: Курс лекцій . Конспект. Вип. 2: Тема 3" Класична соціологія"; Тема 4 "Соціологія другої половини ХХ ст. Майбутнє соціології"; Тема 5 "Основні етапи розвитку вітчизняної соціолоії". – Львів: Кальварія, 1996
План семінарського заняття 1 (2 год.)
1.Теоретичні та соціально-історичні передумови виникнення і становлення соціології як окремої науки.
2.Початок теоретичної соціології (ХІХ ст.): соціологічні концепції О. Конта, Г. Спенсера, К. Маркса.
3.Натуралістичні школи в соціології.
План семінарського заняття 2 (2год.)
1.Соціологічна думка на зламі ХІХ - ХХ ст.: соціологічні концепції Е. Дюркгейма, М. Вебера, Г. Зіммеля, П. Сорокіна.
2.Витоки соціологічної думки в Україні (кінець ХІХ – початок ХХ ст.): соціологічні ідеї М. Костомарова, М. Драгоманова, М. Грушевського, І. Франка. Стан сучасної української соціології.
3.Сучасна західна соціологія: основні напрями і проблеми .
Головні положення, поняття та категорії
Соціальна природа соціології полягає в тому, що соціологія розглядається як наука, процес становлення й розвиток якої зумовлений різними суспільними чинниками: соціально-економічними й політичними, соціокультурними й загальнонауковими. Соціальна природа соціології свідчить про вплив суспільства на соціологію.
Генеза соціології – “народження”, поява соціології як особливої суспільної науки, відмінної від соціальної філософії та інших суспільних наук. Найпоширенішою є точка зору, згідно з якою генезу соціології пов’язують з 30ми роками ХІХ сторіччя та з іменем французького філософа-позитивіста Огюста Конта. Останній проголосив появу нової “позитивної” науки про суспільство – соціології (societas – суспільство, logos – наука).
Позитивізм – напрям у філософії та соціології (від лат. positivus –
10