Сумський державний університет

Медичний інститут

Кафедра фізіології и патофізіології

Механізми нервової регуляції вегетативних функцій

Підготував:

Студент групи ЛС-203

Стефаник Богдан

Суми 2014

ЗМІСТ:

Сумський державний університет 1

ЗМІСТ: 2

Вступ 3

ОСОБЛИВОСТІ ВЕГЕТАТИВНОЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ 4

СХЕМА РЕФЛЕКТОРНОЇ ДУГИ 5

СТРУКТУРНІ ОСОБЛИВОСТІ ВНС 6

ПСНС 6

ВПЛИВ ПАРАСИМПАТИЧНИХ І СИМПАТИЧНИХ НЕРВІВ НА ЕФЕКТОРНІ ОРГАНИ (за Р.Шмідтом і Г.Тевсом) 8

ВЗАЕМОВІДНОСИНИ МІЖ СНС І ПСНС 10

ПЕРЕДАЧА ЗБУДЖЕННЯ В СИНАПСАХ ВНС 10

СИМПАТО-АДРЕНАЛОВА СИСТЕМА (САС) 13

МЕТАСИМПАТИЧНА НЕРВОВА СИСТЕМА ( МСНС ) 14

ЦЕНТРАЛЬНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВЕГЕТАТИВНИХ ФУНКЦІЙ 15

17

Висновок 18

Вступ

Всі функції організму розділяють на соматичні й вегетативні ще з початку 19 століття. До соматичних функцій відносять сприйняття зовнішніх подразників й рухові реакції, які здійснюються скелетною мускулатурою. Вегетативні функції це ті, які забезпечують обмін речовин в цілому організмі, ріст та розмноження,травлення, кровообіг, дихання, виділення та інше.

У зв’язку з такою класифікацією функцій у 1801 році французький вчений Біша (Bichat) розділив нервову систему на соматичну та вегетативну.

Соматична нервова система забезпечує моторні функції організму, здійснює іннервацію скелетних м’язів.

Вегетативна нервова система (ВНС) забезпечує регуляцію діяльності внутрішніх органів, здійснює іннервацію гладеньких м’язів внутрішніх органів, судин, залоз, серця, а також трофічну іннервацію скелетних м’язів, рецепторів і самої нервової системи.

На початку 20 сторіччя англійський фізіолог Ленглі запропонував поділити ВНС на три відділи : симпатичний, парасимпатичний і ентеральний. Оскільки автономія властива не тільки кишковику, а й іншим органам, у вітчизняній літературі термін „ентеральна” замінений на „метасимпатична”.

Таким чином, вегетативна нервова система складається з 3-х відділів:

• Симпатична нервова система (СНС);

• Парасимпатична нервова система (ПСНС);

• Метасимпатична нервова система (МСНС).

ВЕГЕТАТИВНА НЕРВОВА СИСТЕМА

СИМПАТИЧНА

ПАРАСИМПАТИЧНА

МЕТАСИМПАТИЧНА

Система ерготропної регуляції,яка забезпечує мобілізацію всіх ресурсів організму для його діяльності,пристосування до напружених ситуацій

Система трофотропної регуляції,яка забезпечує підтримку гомеостазу в стані спокою та його відновлення після напруженої ситуації

Система місцевої (внутрішньо-органної) регуляції

В аспекті еволюційної вегетології парасимпатичний відділ є старішим. Він регулює діяльність органів, які відповідають за підтримку гомеостазу.Він є більш автономним, немає тісної залежності від ЦНС і ендокринної системи. Симпатичний відділ з’явився пізніше. Під його впливом змінюються умови внутрішнього середовища організму і функціонування органів відповідно до тих функцій, які вони виконують. Він широко представлений в усіх органах, його функції залежать від регулюючого впливу кори головного мозку і ендокринної системи.

Ерготропна регуляція СНС проілюстрована цілою низкою експериментів. Доведено: якщо у тварини видалити периферичний відділ СНС, то не відбудеться важких порушень життєдіяльності організму в нормальних сталих умовах існування. Проте, така тварина не зможе пристосуватися до екстремальних навантажень (збільшення температури навколишнього середовища, фізичне навантаження), оскільки в неї відсутні механізми швидкого постачання кисню, глюкози, вільних жирових кислот до головного мозку, серця, м’язів, за які відповідає СНС.

Л.А.Орбелі назвав цю функцію СНС адаптаційно-трофічною.

Л.А.Орбелі і А.Г.Гінецинський провели наступний дослід. Вони подразнювали ефектричним струмом передні корінці спинного мозку жаби, що призводило до скорочення литкового м’язу. Поступово амплітуда скорочень зменшувалась, оскільки у м‘язі розвивалося втомлення. При подразненні симпатичних нервів втомлення зникало, і м’яз скорочувався з вихідною силою. Вчені зробили висновок про те, що СНС чинить трофічний вплив на м’язи. Ймовірно, під впливом СНС розширюються судини м’язів, зростає надходження крові до них, посилюється постачання кисню і видалення метаболітів, збільшується обмін речовин.

Особливості вегетативної нервової системи

1. Автономність. Вегетативні реакції як правило свідомо не контролюються,є не

залежними від кори великих півкуль. Але багаточисельні досліди довели, що

кора великих півкуль регулює діяльність всіх органів і уявлення про автоном

ність вегетативної нервової системи є умовними. Всім відомо, що після

спеціальних цілеспрямованих тренувань, наприклад, за системою індійських

йогів, можливо свідомо керувати вегетативними функціями (свідомо змінюва

ти частоту і силу серцевих скорочень, артеріальний тиск, шлункову секрецію).

2.Велика площа іннервації. Всі тканини та органи організму мають вегетативну

іннервацію. При чому більшість з них мають подвійну або навіть потрійну ін

нервацію (симпатичну, парасимпатичну і метасимпатичну).

3. Локалізація ядер в цнс.

4. Несегментарний вихід нервових волокон з ЦНС. Волокна вегетативної

нервової системи виходять із обмежених ділянок стовбуру мозку, шийно

го,тороко-люмбального і сакрального відділів спинного мозку.

5. Відсутність чіткої сегментації в розподілі нервових волокон на периферії.

5. Невеликі розміри нейронів і відносно невеликий діаметр їх аксонів.

У зв’язку з чим по вегетативним волокнам збудження поширюється повільно.

5. Наявність вегетативних гангліїв на периферії. Фактично, робота виконавчих органів регулюється імпульсами від ефекторного нейрона, який винесений на периферію. Саме ця обставина і забезпечує відносну автономію вегетативної нервової системи.

5. Двохнейронна будова еферентної ланки рефлекторної дуги. Еферентна ланка вегетативної рефлекторної дуги складається з двох нейронів : прегангліонарного (тіло якого знаходиться в ЦНС) і постгангліонарного (тіло якого знаходиться у вегетативному ганглії).

СХЕМА РЕФЛЕКТОРНОЇ ДУГИ

соматичного рефлексу вегетативного рефлексу

1 – рецептор

2 – аферентний шлях

3 – центр

4 – еферентний шлях :

А – прегангліонарний нейрон

В – вегетативний ганглій

С – постгангліонарний нейрон

5 – робочий орган

Структурні особливості внс

	ПСНС	СНС
Центри (тіла прегангліонарних нейронів)	1) краніальні центри (стовбур мозку) 2) сакральні центри (крижові сегменти спинного мозку S2-S4)	1)тороколюмбальні центри (бічні роги всіх грудних і верхніх поперекових сегментів спинного мозку(Т1-12-L1-3)
Аксони прегангліонарнихнейронів	1)із середнього мозку ідуть волокна у складі: -окорухового нерва (3 пара) 2)із довгастого мозку ідуть волокна у складі: лицевого нерва (7 пара) -язикоглоткового нерва (9 пара) -блукаючого нерва(10 пара) 3)із спинного мозку у складі - тазових нервів Довгі, мієлінізовані типа В	із спинного мозку ідуть волокна у складі - передніх корінців ; - білих сполучних гілок Короткі,мієлінізовані типа В
Ганглії (тіла постгангліонарних нейронів)	1)Парамуральні - розташовані біля органів (у ділянці голови і таза) Наприклад, ресничний вузол (g .ciliare), вушний вузол (g. oticum). 2)Інтрамуральні - розташовані в органах (в інших ділянках тіла)	Парні (паравертебральні) - розташовані по обидва боки від хребта і утворюють 2 симпатичні стовбури. Непарні (преверткебральні) -розташована далеко від хребта, однак далеко і від органів (сонячне сплетення,серцеве сплетення, брижові вузли, верхній і нижній брижові).
I синапс (між закінченням прегангліонарного нейрону і тілом постгангліонарного нейрону в ганглії)	Аксон прегангліонарного нейрону виділяє медіатор ацетилхолін, який взаємодіє з Н-холінорецептором.	Аксон прегангліонарного нейрону виділяє медіатор ацетилхолін, який взаємодіє з Н-холінорецептором.
Аксони постгангліонарних нейронів	Короткі, немієлінізовані типа С.	Довгі , немієлінізовані типа С.
II синапс (між закінченням постгангліонарного нейрону і ефекторною клітиною)	Аксон постгангліонарного нейрону вивільнює медіатор ацетилхолін, який взаємодіє з М-холінорецептором	Аксон постгангліонарного нейрона вивільнює медіатори - норадреналін, який взаємодіє з α або β адренорецепторами; - адреналін, який взаємодіє з α або β адренорецепторами; - ацетилхолін, який взаємодіє з М-холінорецептором.
Ефектори	- гладенькі м’язи і залози ШКТ; - видільні органи; - статеві органи; - легені; - передсердя; - сльозні залози; - слинні залози; - очні м’язи НЕ ІННЕРВУЄ : - більшість судин; - потові залози; - матку; - наднирники; - ЦНС; НЕ впливає на метаболізм у печінці,жировій тканині, на секрецію інсуліну підшлунковою залозою.		-гладенькі м’язи: судин; органів черевної порож нини; видільних органів; легенів; зіниці; - серце; - потові залози; - слинні залози; - травні залози; - жирова тканина; - печінка; - наднирники; - лімфатичні утворення ( вилочкова залоза, селезінка, пейєрові бляшки, лімфатичні вузли)