17

1. Підходи до визначення поняття «природні ресурси».

2. Класифікація природних ресурсів

3. Процеси негативного впливу на природне середовище та їх оцінка на рівні національної економіки.

4. Витратний та результатний підходи оцінки природних факторів. (5)

5. Альтернативні (суб’єктивні) методи оцінки природних ресурсів. (6)

6. Теорія диференційної ренти. (7)

7. Сутність, призначення, особливості та основні підходи до еколого-економічної оцінки лісових ресурсів.

8. Рентний підхід до оцінки лісових ресурсів.

9. Концепція загальної економічної цінності.

10. Сутність, призначення та особливості оцінки земельних ресурсів. (8)

11. Підходи до економічної оцінки водних ресурсів.

12. Особливості акумулювання доходів при експлуатації природних ресурсів.

13. Специфіка податкової політики в природному секторі.

14. Власність як економічна основа функціонування суспільства.

15. Характеристика права власності на природні ресурси.(13)

16. Об’єкти і суб’єкти права власності на природні ресурси.(15)

17. Сутність та структура кадастрів природних ресурсів.

18. Принципи формування земельного кадастру.

19. Структура та особливості формування водного кадастру.

20. Механізм побудови лісового та надрового кадастрів.

21. Зміст, мета, завдання та принципи ресурсозбереження.(16)

22. Передумови ресурсозбереження. (21;22)

23. Функції та складові ресурсозбереження.

24. Фактори ресурсозбереження.

25. Еколого-економічні та соціальні проблеми ресурсовикористання в Україні.

26. Напрямки ресурсозберігаючої діяльності в регіонах України

27.Проблеми оцінки еколого-економічвної ефективності ресурсозбереження.

28.Підходи до визначення еколого-економічної ефективності ресурсозбереження. Аналіз галузевих аспектів.

1.Підходи до визначення поняття «природні ресурси».

Природні ресурси — це природні компоненти та сили природи, що використовуються або можуть бути використані як засоби виробництва та предмети споживання для задоволення матеріальних і духовних потреб суспільства, підвищення якості життя людей.В економічній літературі існують розбіжності у визначенні понять «природні ресурси» і «природні умови», які обумовлені конкретними цілями досліджень, що ставили перед собою автори.За своєю матеріальною сутністю природні ресурси вважаються частиною географічного середовища. Це — сукупність природ­них умов існування та діяльності людей. Вони належать до компонентів природи, а відтак їх розподіл на Землі та концентрація в її надрах визначаються природними закономірностями. У розумінні О. О. Мінца природні ресурси — «тіла і сили природи, які на даному рівні розвитку продуктивних сил і вивченості можуть бути використані для задоволення потреб людського суспільства у формі безпосередньої участі в матеріальній діяльності».

2. Класифікація природних ресурсів

Серед різноманітних природних ресурсів розрізняють мінеральні, земельні, водні, кліматичні, біологічні. Мінеральні ресурси – це різноманітні за походженням корисні копалини. Багато матеріалів для наших будинків, машин, побутових речей, а також сучасні блага життя ми дістаємо з надр планети. Земельні ресурси – це площі, необхідні для життя і діяльності населення. Близько 1/3 всього суходолу займають землі, що використовуються у сільському господарстві – орні землі, сади, луки, пасовища. Водні ресурси – це запаси насамперед прісних вод, що зосереджені у річках, озерах, водосховищах і під землею. З усіх видів природних ресурсів люди найбільше використовують воду. Кліматичні ресурси охоплюють сонячну енергію, вологу і енергію вітру. Їх необхідно враховувати при веденні сільського господарства. До біологічних належать рослинні ресурси і ресурси тваринного світу. Величезну роль відіграють ліси, які здавна давали людині деревину, лікарські рослини, гриби, ягоди, горіхи. 

3. Процеси негативного впливу на природне середовище та їх оцінка на рівні національної економіки.

Ріст можливостей промислового, сільськогосподарського виробництва та невиробничої сфери ускладнює взаємовідносини суспільства та природи, в результаті виникає необхідність збереження та покращання системи життєзабезпечення в глобальному та регіональному форматі. Господарська діяльність може завдавати природному середовищу екологічних, економічних та соціальних збитків.Оцінка впливу людини на природне середовище провадиться, щоб стабілізувати, а ще краще — зменшити негативні дії на довкілля, навчитися регулювати, контролювати, прогнозувати їх.Збитки можуть виникнути внаслідок знищення елементів природ­ного середовища, його забруднення викидами, стоками, відходами, виснаженням природних комплексів, нераціональним використанням природних ресурсів, порушенням екологічних зв’язків у середовищі існування живих організмів, в тому числі людини.Оцінка негативного впливу на природу базується на двох основних альтернативних підходах. Перший враховує фактичну (по можливості — повну) оцінку завданого збитку, другий — попередні витрати на запобігання можливих збитків. Перший тип оцінок визначає фактичні збитки чи витрати, спрямовані на ліквідацію негативних наслідків дії на навколишнє середовище, дру­гий — на потенційні збитки внаслідок негативного впливу.