Передмова

Вивчення філософії Стародавньої Греції, яке мало би бути засадничим для кожного,хто вивчає історико-філософський вступ до передбаченого програмою нормативного вишівського курсу філософії, дедалі більше в умовах скорочення навчального часу зводиться до однієї лекції, в якій перераховуються імена і побіжно основні пункти учень, іноді не коментовано і у відриві від історичної перспективи. Втім Болонська система передбачає зміщення акцентів на самостійну роботу студента, і це в рамках дисципліни «Філософія» може бути інтерпретоване як рекомендація перенесення уваги на самостійне вивчення першоджерел. Адже лише завдяки такому підходу може бути хоч якось подолана проблема неминучого зниження якості засвоєння курсу з причини мінімізації навчального часу. Відтак актуальними стають спроби складання різних хрестоматій з філософії. Даний навчально-методичний посібник є однієї з таких коротких коментованих хрестоматій.

В ньому представлені великі уривки з трьох найбільш знакових у метафізичному відношенні діалогів Платона «Федон», «Бенкет» і «Держава» і даються коментарі до них. Крім того, до складу хрестоматії увійшов короткий огляд-коментар до ряду книг аристотелевої «Метафізики».

Рекомендований до використання студентам і молодим науковцям (магістрам і аспірантам у руслі підготовки до складання кандидатського іспиту), даний посібник безперечно стане в пригоді всім, хто цікавиться проблемами філософської класики.

Укладач

Платон. «Федон» Коментар

Дихотомія душі й тіла в світлі пізнання істини.

Вступ

Діалог «Федон», сягаючий зрілого періоду творчості Платона, є видатним художнім шедевром античності. Він присвячений викладу вчення про безсмертя душі на тлі теорії ідей як породжуючи структур людського життя в цілому.

Діалог починається з розповіді Федона з Еліди піфагорійцю Ехекрату про останні години життя Сократа, коли деякі його учні ( Сіммій, Кебет, Евклід з Мегар, Аполодор і Федон ) відвідали його у в'язниці. Сократу знімають окови перед стратою. Він розмірковує з цього приводу про вищу єдність задоволення і страждання. Потім говорить про неприпустимість самовбивства. Життя людини залежить не від неї самої, а від богів, котрі по смерті дарують добрій людини краще життя, а злу карають.

Але водночас справжні філософи бажають, за Сократом, лише одного − «вмирання і смерті»; філософувати − значить вчитися вмирати. Доказами цього є наступні положення:

1. Життя тіла, тілесні задоволення перешкоджають чистому мисленню. Однак сутності речей, тобто ідеї, пізнаються лише чистим мисленням, бо вони недосяжні відчуттям. Лише при звільненні від тіла душа може споглядати ці сутності, а шляхом, що веде до пізнання їх, є істина.

2. Лише у потойбічному світі, по звільненні душі від тіла, можна стати причетним до розуму «в усій його чистоті». Цей розум є предметом прагнення всіх справжніх філософів.

3. Розум є єдиною засадою усякої справжньої чесноти ( мужності, справедливості і стриманості). Несправжня чеснота визначається усякими підлими цілями і личить лише рабам.

4. Через те правильно міркували засновники містерій, котрі вчили про спасіння в потойбічному світі лише для тих, хто очистився тут, а саме істинні філософи й були такими учасниками таїнств.

Потім Кебет запитує, чи здатна душа по смерті тіла продовжувати існування і, більш того, мислити? У відповідь на це ключове питання Сократ наводить чотири докази безсмертя душі. (57a-70в)

Доказ перший: взаємний перехід протилежностей.

Спочатку Сократ розповідає міф про переселення душ (70с-d). Відтак Сократ обґрунтовує аргумент взаємного переходу протилежностей у спосіб логічний, через поняття становлення, сталого переходу з одного стану до іншого. Більше переходить у менше, сила – у безсилля, швидкість – у повільність, роз’єднання - у з’єднання, холод – у тепло, сон – у неспання і навпаки. Без припущення сталого переходу протилежностей одна в іншу все перейшло б у якусь одну протилежність і зупинилось, і ця зупинка означала би смерть.

Тому душа по смерті земного тіла переходить до іншого стану вже без нього. Неземна ж душа знову повертається до земного існування, тобто до тіла. Взаємний перехід протилежностей здійснюється тут як космічний круговоріт душ (70с-72е).