Суб’єкти господарювання

Рис. 1. Організаційно-правові форми господарювання в Україні

4.3. Характеризувати правовий статус окремих видів суб’єктів підприємництва потрібно починати з підприємства як одного з основних господарюючих суб’єктів.

Слід зазначити, що правовий статус підприємств регламентовано і нормами Господарського, і нормами Цивільного кодексів України. Зверніть увагу на визначення підприємства, що зафіксовані як у ЦК України, так і в ГК України, і проведіть порівняльний аналіз цих дефініцій.

Розкриваючи ознаки, що притаманні підприємствам, запам’ятайте основні з них: можливість функціонування на будь-якій формі власності, установчий документ – статут, наявність статусу юридичної особи.

4.3.1. Проводячи класифікацію підприємств, зверніть увагу на їх види за такими критеріями: залежно від форми власності, залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік, за способом утворення (заснування) та формування статутного капіталу, згідно із залежністю між асоційованими підприємствами.

З’ясуйте, які з них є суб’єктами підприємництва, а які ні і чому.

4.4. Найбільш поширеною групою суб’єктів підприємництва є господарські товариства.

Зверніть увагу на основні ознаки, що притаманні господарським товариства: по-перше, це те, що всі вони мають статус юридичної особи; по-друге, їх засновниками можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, а також держава; по-третє, основним правовим титулом, що закріплює майно за товариством, є право власності.

4.4.1. Аналізуючи господарські товариства, запам’ятайте, що вони згідно зі ст. 80 ГК поділяються на п’ять видів: акціонерні товариства (далі АТ), товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ), товариства з додатковою відповідальністю (далі ТДВ), повні товариства (далі ПТ), командитні товариства (далі КТ).

У свою чергу, ці п’ять видів товариств поділяються на дві групи: групу об’єднання капіталів та групу об’єднання осіб (рис. 2).

До першої групи, як свідчать дані рис. 2, належать: АТ, ТОВ та ТДВ. Всі ці товариства поєднують такі ознаки:

• засновником може бути і одна особа;

• всі вони діють на основі статуту;

• законодавець встановлює вимоги до мінімального розміру їх статутних капіталів;

• притаманна багаторівнева, корпоративна система управління і головне, (звідки і назва «об’єднання капіталів»), засновники під час створення цих товариств об’єднують лише свій капітал, а самі безпосередньо можуть і не брати трудової участі в діяльності товариства.

До другої групи, у свою чергу, належать ПТ та КТ. Їм притаманні такі узагальнюючі ознаки:

• засновників може бути не менше двох осіб;

• установчий документ – засновницький договір;

• відсутність законодавчих вимог щодо обов’язковості формування статутного та резервного капіталів, їх розміру тощо.

Назва групи «об’єднання осіб» пояснюється тим, що засновники не тільки об’єднують свій капітал, а й зобов’язані безпосередньо працювати у створених ними товариствах.