Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Лекція 8.doc
Скачиваний:
22
Добавлен:
01.05.2015
Размер:
231.94 Кб
Скачать

4. Державний облік у галузі природокористування й охорони навколишнього природного середовища, екологічна паспортизація та державна реєстрація, ведення державних кадастрів природних ресурсів

Однією з основних функцій управління в галузі охорони навколиш­нього природного середовища є облік.

Державний облік у галузі природокористування та охорони довкілля це хронологічне, систематичне або комбіноване нагромад­ження, групування та узагальнення інформації про стан навколишнього середовища, динаміку його змін, джерела впливу на нього, використання природних ресурсів, здійснення природоохоронних заходів та іншої екологічно важливої інформації, отриманої з первинних документів, що прийняті до обліку.

Однією з найбільш важливих форм обліку є державний статис­тичний облік. Він здійснюється Державним комітетом статистики України (Держкомстатом) за спеціально затвердженими формами державних статистичних спостережень.

на органи державної статистики, зокрема, покладено організацію та проведення статистичних спостережень за екологічною ситуацією в Україні та її регіонах.

Вони також зобов'язані надавати органам дер­жавної влади та органам місцевого самоврядування статистичну інформацію в обсягах, за формами і у строки, визначені планом дер­жавних статистичних спостережень або окремими рішеннями Кабінету Міністрів України, видавати статистичні збірники, бюле­тені, огляди, прес-випуски, забезпечувати рівний доступ до статис­тичної інформації юридичних і фізичних осіб, забезпечувати збере­ження, накопичення, актуалізацію та захист статистичної інформації, дотримання її конфіденційності тощо.

було затверджено та введено в дію зі звіту за 2006 рік такі форми дер­жавних статистичних спостережень з охорони навколишнього при­родного середовища:

-небезпечні відходи «Звіт про утворення, оброблення та утилізацію відходів I—III класів небезпеки за 200_ рік»;

-екологічні витрати «Звіт про витрати на охорону навколишнього природного середовища та екологічні платежі за 200_ р.» Про затвер­дження інструкцій щодо заповнення форм державних статистичних спостережень з охорони навколишнього природного середовища.

А відповідно до наказу Держкомстату України від ЗО вересня 1997 р. № 230 встановлено форму статистичної звітності 2-ТП (водгосп) і затверджено інструкцію щодо її заповнення.

Відповідні форми державних статистичних спостережень поши­рюються на всіх юридичних осіб, їхні відокремлені підрозділи, які здійснюють відповідний вид діяльності, незалежно від форм влас­ності та організаційно-правових форм господарювання.

Порушення порядку подання або використання даних державних статистичних спостережень тягне за собою адміністративну відповідальність, яка встановлена ст. 186-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

підприємства, установи та організації проводять первин­ний облік у галузі охорони навколишнього природного середовища і безоплатно подають відповідну інформацію органам, що ведуть дер­жавний облік у цій галузі.

Первинний облік здійснюється суб'єктами господарювання також стосовно природних ресурсів: води, лісів, іншої рослинності, об'єктів тваринного світу тощо.

Первинний облік відомостей щодо територій та об'єктів природно-заповідного фонду, наприклад, здійснюється адміністраціями природних та біосферних заповідників, національ­них природних парків, регіональних ландшафтних парків, ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків загальнодержавного значення, а також підприємствами, установами та організаціями, у віданні яких перебувають інші території та об'єкти природно-за­повідного фонду, за їх рахунок.

Однією із важливих форм первинного обліку є екологічна паспор­тизація об'єктів — здійснюване суб'єктом господарювання збирання узагальнених за спеціально встановленою формою даних про екологічні показники діяльності об'єкта, використання ним природних ресурсів, ступінь потенційної небезпеки для навколишнього природного середо­вища.

Паспортизації, згідно з вимогами законодавства України, зокрема, підлягають такі природні ресурси та об'єкти:

ґрунти (ГОСТ 17.4.2.03-86. Охорона природи. Ґрунти. Паспорт ґрунтів);

річки постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку складання паспортів річок і Порядку установлення берего­вих смуг водних шляхів та користування ними» від 14 квітня 1997 р. № 347);

  • окремі об'єкти тваринного світу (зокрема собаки мисливських порід — Закон України «Про мисливське господарство та полювання»);

  • відходи (Закон України «Про відходи», постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення державного обліку та паспортизації відходів» від 1 листопада 1999 р. № 2034);

  • пасіки (Закон України «Про бджільництво» від 22 лютого 2000 p.);

  • об'єкти виробництва, транспортування, зберігання і застосу­вання пестицидів і мінеральних добрив (закони України «Про забез­печення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про пестициди і агрохімікати», Державні санітарні правила ДСП 8.8.1.2.001-98 (п. 1.3) 03.08.1998 «Транспортування, зберігання та за­стосування пестицидів у народному господарстві»);

  • промислові ділянки рибальства в басейні Чорного моря (Правила промислового рибальства в басейні Чорного моря, затверджені нака­зом Державного комітету рибного господарства України від 8 грудня 1998 р. № 164);

  • потенційно небезпечні об'єкти (Положення про паспортизацію потенційно небезпечних об'єктів, затверджене наказом МНС від 18 грудня 2000 р. зі змінами від 16 серпня 2005 p.);

  • ядерний матеріал (паспорти облікових одиниць та партій) (Облік та контроль ядерного матеріалу, фізичний захист ядерного матеріалу і ядерних установок. НП 306.7.086-2004 від 8 червня 2004 р. № 101.

Екологічній паспортизації в Україні підлягають також водно-болотні угіддя міжнародного значення, ландшафти, об'єкти садово-паркового мистецтва, інші природні об'єкти, що потребують посиле­ної охорони, агрохімічний стан земельних ділянок, деякі інші об'єкти.

Паспортизація потенційно небезпечних об'єктів, зокрема, здійснюється відповідно до переліків таких об'єктів, які складаються на підставі результатів їх ідентифікації.

Ідентифікація потенційно-небезпечних об'єктів полягає у діяльності суб'єктів господарювання щодо виявлення на об'єктах господарської діяльності джерел та чинників небезпеки, які здатні за негативних обставин (аварія, стихійне лихо тощо) ініціювати виникнення надзвичайної ситуації, а також в оцінці їх можливих максимальних рівнів. Відповідна ідентифікація здійснюється за територіальним та галузевим принципом на підставі порядку, що встановлюється МНС України.

екологічний паспорт підприємства — документ, що ведеться суб'єктом господарювання, діяльність якого пов'язана з використанням природних ресурсів та/чи негативним впливом на довкілля і містить комплекс відомостей про використання підприємством природних ресурсів і його впливи на стан довкілля.

Екологічний паспорт має містити інформацію про сам об'єкт, си­ровину, що ним використовується (її вид, обсяги, екологічність), енергію, кількість працівників, технологічні схеми виробництва, ви­ди продукції та її екологічні характеристики, системи природоохо­ронних заходів тощо. Базою для складання екологічного паспорта є основні виробничі показники підприємства, розрахунки його гра­нично допустимих викидів (скидів), впливу фізичних та біологічних факторів, дозволи на спеціальне використання природних ресурсів та на забруднення, форми статистичної звітності, наявність та стан очисного обладнання.

Такий паспорт дає комплексне уявлення про екологічний стан підприємства, надає суттєву допомогу при здійс­ненні екологічного контролю чи екологічного аудиту відповідного об'єкта. Незважаючи на безспірні переваги екологічної паспортизації підприємств, вона, на жаль, не набула в Україні повсюдного поши­рення, зважаючи на її добровільний характер.

Екологічна паспортизація певних природних чи матеріальних об'єктів часто складає основу для реєстраціїцих об'єктів, тобто ство­рення спеціалізованих баз даних з конкретних питань. Реєстрація також охоплюється функцією обліку і за загальним правилом здійс­нюється державними органами, тобто включається до функцій державного управління. Законодавство України містить чимало виз­начень поняття «реєстр» (від англ. register — список, перелік, опис). Однак жодне з них не має універсального характеру. Будь-який реєстр становить інформаційну систему, призначену для накопичення, обліку, оброблення і зберігання певних однорідних відомостей.

Внесення до такої системи дає правові підстави для запровадження певного правового режиму відповідних об'єктів, отримання спеціаль­них прав (можливостей) чи накладення певних обмежень на відповідних суб'єктів.

У сфері обліку природокористування та забезпечення екологічної безпеки в Україні, зокрема, ведуться такі реєстри:

реєстр об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів (ст. 27 Закону України «Про відходи», Порядок ведення реєстру об'єктів ут­ворення, оброблення та утилізації відходів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31 серпня 1998 р. № 1360);

  • реєстр місць видалення відходів (ст. 28 Закону «Про відходи», Порядок ведення реєстру місць видалення відходів, затверджений по­становою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998 р. № 1216);

  • Державний реєстр об'єктів підвищеної небезпеки (Закон України «Про об'єкти підвищеної небезпеки», Порядок проведення іден­тифікації та обліку об'єктів підвищеної небезпеки, затверджений по­становою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 р. № 956);

  • реєстр сортів рослин (ст. 1 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин» (в редакції Закону від 17 січня 2002 p.);

реєстр та зведений реєстр зелених насаджень (ст. 28 Закону Ук­раїни «Про благоустрій населених пунктів»);

  • реєстр землеволодінь та землекористувань (Положення про реєстрацію землеволодінь та землекористувань (п. 1.1), затверджене наказом Держкомзему від 23 серпня 2001 р. № 144);

  • реєстр тварин (Положення про ідентифікацію і реєстрацію ве­ликої рогатої худоби (п. 1.5), затверджене наказом Мінагрополітики від 17 вересня 2003 р. № 342 (в редакції наказу № 289 від 29 червня 2005 р.) та інші.

Крім статистичного обліку, паспортизації та реєстрації, важливою правовою формою фіксації облікових даних про природні ресурси, об'єкти та комплекси є державні кадастри природних ресурсів.

Це систематизовані зводи відомостей про кількісні, якісні характеристики природних ресурсів, їх обсяг, оцінку, характер та правовий режим, розподіл серед власників та користувачів, призначені для забезпечення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, заінтересо­ваних фізичних та юридичних осіб інформацією з метою регулювання раціонального використання, охорони та відтворення природних ресурсів.

Порядок ведення державного кадастру кожного з природних ре­сурсів регулюється окремою постановою Кабінету Міністрів України.

Державні кадастри ведуться диференційовано за кожним природ­ним ресурсом чи типом природних об'єктів. В Україні відповідно до законодавства ведуться такі державні кадастри: Державний земель­ний кадастр, Державний водний кадастр, Державний лісовий ка­дастр, Державний кадастр родовищ та проявів корисних копалин, Державний кадастр рослинного світу, Державний кадастр тваринного світу, Державний кадастр територій та об'єктів природно-заповідного фонду, Державний кадастр природних територій курортів, Держав­ний кадастр природних лікувальних ресурсів, регіональні кадастри природних ресурсів. Не є кадастрами природних ресурсів, але прирівнюються до них Червона книга рослинного світу та Червону книга тваринного світу (Червона книга України).

Крім природоресурсних кадастрів, в Україні також ведуться Дер­жавний кадастр сховищ радіоактивних відходів та містобудівні кадас­три населених пунктів.

Державний земельний кадастр основа для ведення кадастрів усіх інших природних ресурсів. Державний земельний кадастр — це єди­на державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права влас­ності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та пра­вовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землеко­ристувачів.