7. Екологічна експертиза

Екологічна експертиза полягає в оцінці можливого впливу перед­баченої або запланованої діяльності на стан довкілля, її відповідності вимогам екологічного законодавства.

Екологічна експертиза є самостійною управлінською функцією, що «відбрунькувалась» від функції екологічного контролю. За своєю правовою природою вона є екологічним контролем, який має попереджувальний характер.

Екологічна експертиза є вирішальною і, як правило, завершаль­ною стадією оцінки впливу запланованої діяльності на навколишнє середовище (ОВНС). На більш ранніх стадіях ОВНС опрацьовується авторами проекту. Саме на них лежить обов'язок доведення еко­логічної «бездоганності» проекту в процесі підготовки матеріалів ОВНС до їх подання на екологічну експертизу. Остання ж здійснюється незалежними екологічними експертами і має на меті оцінку відповідності запланованої діяльності законодавству. Зазначе­не дає підставу деяким дослідникам вважати ОВНС і екологічну екс­пертизу самостійними правовими засобами: ОВНС — забезпечення врахування екологічних вимог на стадії підготовки управлінських рішень, а екологічну експертизу — на стадії прийняття таких рішень¹. Нами відстоюється позиція стосовно того, що ОВНС є комплексною, багатостадійною процедурою, яка ініціюється замовником проекту, опрацьовується його автором, оприлюднюється для громадського обговорення і завершується прийняттям управлінського рішення на підставі висновку екологічної експертизи.

Екологічна експертиза в Україні базується на таких принципах:

• попередній характер (за загальним правилом вона проводиться на найбільш ранніх стадіях, коли діяльність ще не почала здійснюва­тись і можна найбільш раціонально, найбільш економічно вплинути на прийняття господарських чи управлінських екологічно важливих рішень);

• обов'язковість щодо видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку;

- комплексність в оцінці матеріалів, поданих на експертизу (оцінці піддається діяльність на відповідність вимогам всього еко­логічного законодавства, а не окремо земельного, водного чи гірни­чого; при цьому слід підраховувати і не лише найближчі, а й віддалені екологічні наслідки господарської діяльності; ґрунтується на міжга­лузевому екологічному дослідженні);

• свобода вибору експертами форм і методів еколого-експертного аналізу;

• наукова обґрунтованість (об'єктивність висновків екологічної експертизи забезпечується науковою методологією, що застосо­вується в процесі дослідження, кваліфікаційними вимогами до екс­пертів екологічної експертизи, що є єдиними для учасників усіх видів екологічної експертизи);

• прозорість процедури та висновків екологічної експертизи, га­рантії участі громадськості в її здійсненні;

— відповідальність суб'єктів екологічної експертизи за організацію, проведення, її висновки та дотримання умов, що в них містяться.

Екологічній експертизі можуть також підлягати екологічні ситуації, що склалися в окремих населених пунктах і регіонах, а також діючі об'єкти та комплекси, що мають значний негативний вплив на стан навколишнього природного середовища. Одним із важливих об'єктів екологічної експертизи є військові, оборонні та інші об'єкти, інформація про які становить державну таємницю. Такі об'єкти підлягають експертизі в спеціальному по­рядку, з урахуванням вимог законодавства України про державну таємницю.

Закон виділяє три форми екологічної експертизи:

• державну,

• гро­мадську та інші.

При цьому обов'язковими для виконання є лише висновки державної екологічної експертизи. Висновки громадської та іншої екологічної експертизи мають рекомендаційний характер і можуть бути враховані при проведенні державної екологічної експер­тизи, а також при прийнятті рішень щодо подальшої реалізації об'єкта екологічної експертизи.

Суб'єктами екологічної експертизи є:

• спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, його органи на місцях, створювані ними спеціалізовані установи, організації та еколого-експертні підрозділи чи комісії, інші державні органи, органи місцевого самоврядування і місцеві органи виконав­чої влади (суб'єкти державної екологічної експертизи; при цьому органи місцевого самоврядування можуть виступати суб'єктом усіх форм експертизи);

• громадські організації екологічного спрямування чи створювані ними спеціалізовані формування (суб'єкти громадської екологічної експертизи);

• інші установи, організації та підприємства, в тому числі іноземні юридичні та фізичні особи, які залучаються до проведення еко­логічної експертизи (будь-якої форми);

• заінтересовані юридичні та фізичні особи (суб'єкти «інших» екологічних експертиз — на договірній основі зі спеціалізованими еколого-експертними органами і формуваннями).