За рахунок амортизаційних відрахувань фінансуються витрати:

- на придбання основних фондів і нематеріальних активів для власного виробничого використання, в т. ч. на самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб;

- на здійснення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших способів поліпшення основних фондів.

До складу виробничих витрат звітного періоду належать:

1) витрати на придбання основних фондів або нематеріальних активів з метою їх наступної реалізації іншим підприємствам чи використовування таких основних фондів у виробництві інших основних фондів, призначених для такої реалізації;

2) кошти на витрати на утримання основних фондів, що перебувають на консервації.

Розмір амортизаційних відрахувань залежить від балансової вартості основних фондів і норм таких відрахувань, а також від методів нарахування.

Відповідно до законодавства суб’єктам підприємницької діяльності пропонується як базу для нарахування амортизації застосовувати залишкову вартість основних виробничих фондів, скориговану на суму капітального ремонту понад суми, віднесені на витрати виробництва з поправкою на індекс інфляції.

Сума амортизаційних відрахувань визначається множенням норм амортизації на балансову вартість груп основних фондів на початок звітного періоду.

А = Б_А*Н/100%, де

А – сума амортизаційних відрахувань, грн.

Б_А- балансова вартість відповідної групи основних фондів на початок звітного періоду, грн.

Н – норма амортизаційних відрахувань до балансової вартості кожної з груп основних фондів, %.

Норми амортизації за Законом України: 24.12.2002

На календарний рік На квартал

Група 1 – 2% Група 1 – 0,5% (2:4)

Група 2 – 10% Група 2 – 2,5% (10:4)

Група 3 – 6% Група 3 – 1,5% (6:4)

Група 4 – 15% Група 4 – 3,75% (15:4)

Б_А= Б_З + П_А - В_А - А_А, де

Б_А – балансова вартість групи основних фондів на початок звітного періоду;

Б_З - балансова вартість групи основних фондів на початок періоду, що передував звітному;

П_А – сума витрат, понесених на придбання основних фондів, здійснення капітального ремонту, реконструкції та іншого поліпшення основних фондів протягом періоду, що передував звітному;

В_А – вартість виведеної з експлуатації відповідної групи основних фондів протягом періоду, що передував звітному;

А_А – сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у період, що передував звітному.

У разі виведення з експлуатації окремих об’єктів основних фондів групи 1 у зв’язку з їх продажем балансова вартість групи 1 знижується на суму балансової вартості такого об’єкта. Сума перевищеної виручки від продажу над балансовою вартістю окремих об’єктів основних фондів групи 1 та нематеріальних активів включається до валового доходу, а сума перевищення балансової вартості над виручкою від такого продажу включається до валових витрат підприємства.

У разі виведення з експлуатації окремого об’єкта основних фондів групи 1 у зв’язку його ліквідацією, капітальним ремонтом, реконструкцією та консервацією балансова вартість такого об’єкта для цілей амортизації прирівнюється до 0. При цьому амортизаційні відрахування не нараховуються.

В разі виведення з експлуатації окремих основних фондів групи 2, 3 і 4 у зв’язку з їх ліквідацією, капітальним ремонтом, модернізацією та консервацією балансова вартість не змінюється. Введення таких основних фондів в експлуатацію після таких заходів збільшує балансову вартість груп основних фондів тільки на суму витрат, пов’язаних з такими роботами.

Якщо підприємство приймає рішення про ліквідацію окремого об’єкта основних фондів групи 1, балансова вартість такого об’єкта відноситься до валових витрат.

Внаслідок збільшення амортизаційних відрахувань знижується розмір

Прибутку, а отже і величина одночасно знижує прибуток від реалізації товарної продукції. Нарахування амортизаційних відрахувань дає можливість визначити поточну вартість не зношеної частини основних фондів, а також вартість тієї їх частини, яка відноситься на виробництво продукції. Одночасно визначається частина фінансових ресурсів для наступного заміщення основних фондів, які вибувають з виробничого процесу через зношення.

Для коригування на індекс інфляції використовують таку формулу:

К_і = (І_і - 10%)*100%, де

К_і – коефіцієнт індексації балансової вартості основних фондів на початок звітного року;

І_і – індекс інфляції року, за результатами якого проводиться індексація.

Якщо значення І_і не перевищує 1, індексація основних фондів не проводиться. Якщо підприємство застосовує індексацію, воно зобов’язується визначити капітальний дохід із суми. Що дорівнює різниці між скоригованою балансовою вартістю групи основних фондів та балансовою вартістю такої групи основних фондів до індексації. Сума капітального доходу включається до складу валового доходу кожного звітного кварталу і дорівнює ¼% річної норми амортизації відповідної групи основних фондів від суми капітального доходу такої групи.

Методи нарахування амортизації включають:

1. Метод розрахунку амортизації пропорційно фактичному виробітку обладнання:

А_і = В_П * П_і : НВ, де

А_і – нарахування амортизації за і-й рік;

В_П – первісна вартість обладнання;

П_і - продуктивність цього обладнання в і-му році, наприклад

НВ – нормативний виробіток обладнання за весь період його служби.

Застосовується рідко і не враховується моральне зношення обладнання.

2. Найбільш поширеним методом розрахунку амортизації є метод рівномірного прямолінійного списання. Він здійснюється за формулою:

А_і = В_П : Т, де

Т – число років експлуатації основного активу.

В Україні цей метод має державне значення. З цією метою розроблені і періодично уточнюються єдині загальнодержавні норми амортизації у розрізі окремих типів і видів основних фондів, що спрощує процедуру нарахування амортизації. На основі таких норм амортизації розрахунок здійснюється за формулами:

а) для рухомого складу (автомобілі тощо):

А_і = В_П * Н_А * П_і :100:1000, де

Н_А – норма амортизації на тисячу кілометрів пробігу, %;

П_і - пробіг за і-й рік, км.

б) для інших видів основних фондів:

А_і = В_П * Н_А :100, де

Н_А – річна норма амортизації, %.

Недоліки цього методу:

• підвищує витрати на ремонт в кінці терміну експлуатації активу;

• моральний знос;

• особливості експлуатації одного і того ж виду активу у специфічних умовах конкретного підприємства (фірми).

У випадках, коли вище названі недоліки мають для підприємства принципове значення, виникає необхідність застосування спеціальних методів розрахунку амортизації:

- рівномірно прискореної амортизації;

- суми років;

- подвійнозменшуючого залишку.

3. Метод рівномірно прискореної амортизації є найбільш простим, розрахунок проводиться за формулою:

А_і = К * В_П * Н_А :100, де

К – коефіцієнт прискорення.

Прискорену амортизацію застосовують тільки до групи 3 основних фондів, тому що до 3-ї групи включається активна частина основних фондів, яка безпосередньо бере участь у процесі виробництва і зношується інтенсивніше, ніж інші основні фонди.

1 рік – 15% 5 рік – 10%

2 рік – 30% 6 рік – 5%

3 рік – 20% 7 рік – 5%

4 рік – 15%

Положення про прискорену амортизацію не поширюється на підприємства, що випускають продукцію, ціни на яку встановлюються державою. Амортизаційні відрахування нараховуються на таку балансову вартість, яка дорівнює первісній вартості цих об’єктів, збільшену на суму витрат, пов’язаних з поліпшенням цих фондів.

4. обрахування амортизації методом подвійнозменшуючого залишку проводиться за формулою:

А_J = (В_П – ∑А_і) * 2Н_А, де

∑А_і – сума накопиченої амортизації на початок і-го року.

Цей метод не дозволяє здійснити повне списання амортизації, його часто використовують у комбінації з методом рівномірного прямолінійного списання, тобто у першій половині терміну служби застосовується метод подвійнозменшуючого залишку, а у другій – метод прямолінійного списання.

Викладений порядок нарахування амортизаційних відрахувань відноситься до виробничих і нематеріальних активів, а суми амортизації включаються до витрат виробництва.

По невиробничих основних фондах нараховується знос у межах вище приведених норм амортизаційних відрахувань, який на витрати виробництва не відноситься.

Амортизації підлягають витрати, пов’язані з:

• придбанням та введенням в експлуатацію основних фондів і нематеріальних активів;

• самостійним виготовленням основних фондів;

• проведенням усіх видів ремонту, реконструкції, модернізації, технічного переоснащення та інших видів поліпшення. Але підприємства мають право віднести частину цих витрат на витрати виробництва у сумі, що не перевищує 5% сукупної балансової вартості основних фондів на початок звітного року;

• поліпшення земель;

Не підлягають амортизації та повністю відносяться на витрати виробництва у звітному періоді витрати платника податку на:

• відгодівлю продуктивної худоби;

• вирощування багаторічних насаджень;

• придбання матеріальних цінностей (групи 1, 2 і 3) з метою їх подальшої реалізації або використання у виробництві інших основних фондів, призначених для подальшої реалізації.

Підлягають амортизації і здійснюються за рахунок відповідних джерел фінансування витрати на:

• будівництво і утримання житлових будинків, споруд загального блага, об’єктів благоустрою міст і селищ міського типу;

• будівництво і утримання автомобільних доріг загального користування;

• придбання і збереження бібліотечних та архівних фондів.