- •Міністерство освіти і науки україни харківський національний
- •2 Вивчення властивостей поверхні, оптичних властивостей і фізико-хімічних характеристик
- •3 Пігменти, барвники і керншгменти
- •4 Вивчення властивостей зв’язувальних речовин і друкарських фарб
- •5 Вивчення фвико-хімічних і технологічних властивостей високомолекулярних матеріалів
- •6. Вивчення властивостей клеїв
- •7 Вивчення фотохімічних процесів і
- •Де - квантовий вихід,
5 Вивчення фвико-хімічних і технологічних властивостей високомолекулярних матеріалів
5.1 Мета роботи
Вивчити методики й експериментально визначити: стійкість високомолекулярних матеріалів до дії розчинів гідроксидів, кислот і органічних розчинників, визначити температурний інтервал плавлення, динамік)' зміни стану полімерних плівок при термічній обробці, одержання полімерного клею розплаву.
5.2 Вказівки з організації самостійної роботи
Під час підготовки до виконання лабораторної роботи необхідно вивчити теоретичний матеріал за літературними джерелами ([1], с. 217- 264; [2], с. 41-68), а також методичні вказівки до лабораторних робіт. Підготувати відповіді на контрольні запитання.
5.3 Високомолекулярні з’єднання
У поліграфічному виробництві знайшли широке застосування природні та синтетичні високомолекулярні з’єднання, починаючи з паперу, який яв.ляє собою складну композицію, що складається з целулоїдних волокон, з’єднаних водневими зв’язками між собою і проклеєною природними або синтетичними високомолекулярними речовинами.
До природних високомолекулярних речовин відноситься: льон, бавовна, шовк, каучук, крохмаль, каніфоль тощо.
Синтетичні високомолекулярні речовини створені штучно шляхом модифікації природних високомолекулярних з’єднань або з низькомолекулярних речовин.
З природного каучуку за допомогою каталізатора - сірки або її з’єднань створені різні види гум, які містять різноманітні наповнювачі, та стійкі до дії кислот, основ, різних розчинників. З целюлози створені різні варіанти нітроцелюлози, а також моно-, ди- та триацетатні полімери. Модифікована целюлоза у вигляді карбоксиметилцелюлози являє вихідну сировину для прозорих клеїв, а білкові клеї - кістковий, козеїновий, желатину й інші, є основними компонентами поліграфічного виробництва.
Синтетичні високомолекулярні сполучення одержують методами поліконденсації або полімеризації. В процесі поліконденсації одночасно з високомолекулярним сполученням утворюються і низькомолекулярні, такі як СO2, НСl,Н2O тощо.
Процес полімеризації призводить до утворення тільки високомолекулярних речовин, у тому числі: поліетилену, поліпропілену, фторопласта, полістиролу, полівінілхлориду, полівінілацєтату. капрону тощо.
Природні і синтетичні високомолекулярні речовини мають задовольняти цілому комплексу вимог, які пред’являються до матеріалів і продуктів поліграфічного призначення. Серед основних вимог слід особливо виділити стійкість високомолекулярних сполук до дії води, 5% розчину гідроксид} натрію, 5% розчинів соляної, сірчаної, азотної й оцтової кислот, органічних розчинників: ацетону, спирту, бензину, уайтспириту.
Важливим практичним показником є термостійкість високомолекулярних з'єднань, а також термічна стійкість плівок з високомолекулярних з’єднань.
5.4 Стійкість високомолекулярних речовин у холодній і гарячій воді
Як об’єкт досліджень взяти гранули поліетилену, полістиролу, капрону, крохмаль, КМЦ, триацетатну плівку, плівку фторолону, каніфоль, декстрин.
Методика
У штатив з поліетилену встановити 10 чистих пробірок, заповнити на 3/4 обсягу дистильованою водою кімнатної температури. В першу помістити 2 гранули поліетилену, у другу - 2 гранули полістиролу, у третю - 2 гранули капрону, у четверту - плівку фторолону, у п’яту - триацетатну плівку, у шосту - небагато ≈1 г крохмалю, у сьому ≈ 0,5 г КМЦ, у восьму - кілька шматочків каніфолі, у дев’яту - небагато ≈1 г декстрину, десята пробірка заповнюється на 3/4 ємності дистильованою водою.
Підготовлені пробірки із зразками залишити в штативі на 15 хвилин, періодично спостерігаючи за станом зразків у воді. Через 15 хвилин записати результати спостережень у таблицю, а штатив із пробірками помістити у СВЧ-піч на 3 хвилини, з одночасною установкою водяного навантаження -1л дистильованої води. Через 3 хвилини штатив із пробірками дістати зі СВЧ-печі. За допомогою спиртового термометра вимірити температуру в десятій пробірці і записати в таблицю результати впливу гарячої води на високомолекулярні речовини, які знаходяться у пробірках:
t° |
|
|
Високомолекулярні речовини |
|
| ||||
Води |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
20°С |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
80°С |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
5 .5 Стійкість високомолекулярних речовин в органічних розчинниках
Високомолекулярні речовини, що застосовуються в поліграфічному' виробництві, можуть контактувати з різними органічними розчинниками, пластифікаторами, сикативами тощо.
Методика
З метою виявлення стійкості високомолекулярних речовин до дії розчинників підготувати 5 чистих пробірок, установити їх у штативі і заповнити до 0,5 обсягу: першу - керосином, другу - уайтспиритом, третю - ацетоном, четверту - бутилацетатом (амілацетатом), п’яту - толуолом (ксилолом).
В пробірки помістити зразки високомолекулярних сполук: триацетатну плівку, полістирол, поліетиленову плівку, сиру гуму. Пробірки з розчинниками і поміщеними в них зразками високомолекулярних речовин залишити в штативі на 45 хвилин. Після зазначеної витримки провести візуальний контроль зразків і результати спостережень записати в таблицю:
Розчинники |
Високомолєкулярні речовини | |||
Поліетилен |
Триацетат |
Полістирол |
Сира гума | |
Гас |
|
|
|
|
Уайтспирит |
|
|
|
|
Ацетон |
|
|
|
|
Бутилацетат |
|
|
|
|
Толуол |
|
|
|
|
5.6 Стійкість високомолекулярних речовин до дії кислот і гідроксидів
Методика
У п’ять пробірок окремо налити по 0,5 об’єму соляної, сірчаної, азотної, оцтової кислоти і розчин гідроксиду натрію з концентрацією не більше 15%. Пробірки установити в штатив, і в розчини кислот і гідроксиду занурити зразки високомолекулярних речовин; поліетилену, триацетатної плівки, лавсану, полістиролу. Пробірки зі зразками високомолекулярних речовин залишити в штативі на 45 хвилин.
Після зазначеної витримки провести візуальний контроль зразків і результати спостережень записати в таблицю:
Агресивне середовище, 15% |
Високомолєкулярні речовини
|
| |||
Поліетилен |
Триацетатна плівка |
полістирол |
|
лавсан | |
HCI |
|
|
|
| |
Н2S04 |
|
|
|
| |
НNO3 |
|
|
|
| |
СН3СООН |
|
|
|
| |
NаОН |
|
|
|
|
5.7 Визначення температури плавлення високомолекулярних речовин
Методика
Підготувати зразки досліджуваних полімерів: поліетилену, триацетатної плівки, капрону, полістиролу, лавсану. Підключити електричний паяльник через ЛАТР у мережу і закріпити на жалі паяльника термопару. Термопару підключити до гальванометра із шкалою в °С. Подати напругу на паяльник так, щоб температура жала паяльника стала 60°С. Нагрітим паяльником доторкнутися до поверхні зразків по черзі і потримати паяльник на поверхні кожного зразка ЗО секунд. Послідовно збільшувати напругу на паяльнику так, щоб його жало придбало температуру 100, 130, 160, 200°С. Температуру жала паяльника контролювати за показниками гальванометра. Після досягнення кожної з зазначених температур доторкнутися до поверхні високомолекулярних зразків і потримати 30 секунд.
Результати спостережень навести в таблиці:
Температура паяльника, °С |
Високомолекулярні речовини |
| |||
Поліетилен |
Триацетатна плівка |
Капрон |
|
Лавсан | |
60°С |
|
|
|
| |
100°С |
|
|
|
| |
130°С |
|
|
|
| |
160°С |
|
|
|
| |
200°С |
|
|
|
|
5.8 Вивчення температурної деформації полімерних плівок
Полімерні плівки: поліетиленова, ламінована, триацетатна, діацетат - на, лавсанова і полівінілхлоридна знайшли широке застосування для лакування - покриття обкладинок книг для покращення товарного виду, захисту від забруднень і кліматичних впливів. Після приклеювання до обкладинки полімерна плівка піддається механічним впливам, хімічному і тепловому старінню.
Теплове старіння модифікованих і немодифікованих полімерних плівок призводить до зменшення їх подовжніх і поперечних геометричних розмірів. Швидкість і напрямок зміни геометричних розмірів можна визначити на окремих зразках плівок.
Методика
Від полімерної плівки відрізати смужку шириною 10 мм і довжиною 200 мм. Один кінець її закріпити в нерухомому держаку, а другий пропустити через щілину нагрівального пристрою і закріпити у держаку годинникового індикатора в натягнутому стані. Нагрівальний пристрій підключити через ЛАТР до мережі перемінного струму. В отвір нагрівального пристрою помістити термопару і підключити її до гальванометра. Включити ЛАТР у мережу і, поступово збільшуючи напругу, стежити за зміною температури нагрівального пристрою і зміною довжини полімерної плівки. Результати спостережень записати в звіті з лабораторної роботи, а за результатами виміру температури і довжин плівки побудувати графік залежності Δl від ΔТ, прийнявши початкове значення Δl на годинниковому індикаторі рівним нулю.
5.9 Вивчення властивостей полімерних гранул, що клеять, і порошків
Полімерні порошки і гранули, модифіковані різними добавками, знаходять широке застосування як терміта клеї при складанні книг й іншої полімерної продукції. Вони не містять розчинників і мають швидку схвачуваність. Клеюча властивість таких клеїв залежить від плинності (в’язкості) розплаву і здатності його утворювати з папером міцне еластичне з’єднання. Вибір режиму склеювання - тиск і температуру вибирають для кожного клею окремо.
Методика
Між аркушами паперу, які склеюються, помістити порошок полімерного клею. Нагріти електричний паяльник до 120°-150°С і провести по поверхні верхнього аркуша. Порошок клею, який залишився між аркушами, висипати на окремий аркуш паперу, а з’єднані аркуші перевірити на міцність клейового з’єднання. Результати спостережень записати в звіт з роботи.
5.10 Вивчення процесу полімеризації
З мономерів і передполімерів з використанням наповнювачів і каталізаторів виготовляють окремі елементи шрифтів технологічного оснащення тощо.
Методика
1. У металеву чашку налити 5-7 мл епоксидної смоли і додати 0,5 мл затверджувача і 0,5 мл дибутилфталату. Ретельно перемішати компоненти і залити підготовлену форму. Спостерігати за зміною температури форми. Після затвердіння епоксидної смоли розібрати ({юрму, витягти готовий виріб і перевірити його працездатність.
2. У металеву чашку насипати 10 г порошку АСТТ, додати до нього мономер у кількості 10 мл і перемішати компоненти. Спостерігати розігрів і загустіння полімерної маси, яка утвориться. Грузлу7 масу перенести у форму так, щоб вона рівномірно заповнила її. Після закінчення полімеризації й охолодження форми, розібрати, витягти готовий виріб і перевірити його працездатність.
Результати спостережень і перевірки виготовлених виробів записати у звіт з даної лабораторної роботи.
Контрольні запитання
1. Які природні високомолекулярні речовини застосовують у поліграфії?
2. Які відомі вам синтетичні високомолекулярні речовини застосовують в поліграфії?
3. Чим характеризується поведінка високомолекулярних речовину воді?
4. Що утвориться при розчиненні високомолеку лярних речовин у воді і чим характеризуються такі розчини?
5. Які процеси можуть спостерігатися під час взаємодії високо- молекулярних речовин з органічними розчинниками?
6. Що може відбуватися під час взаємодії розчинів кислот і гідроксидів з високомолекулярними речовинами?
7. Які вимоги пред'являються до високомолекулярних речовин під час взаємодії з водою, органічними розчинниками і водяними розчинами агресивних речовин?
8. Яким вимогам з нагрівостійкості мають задовольняти високо- молекулярні плівкові матеріали?
9. Як може змінитися характеристика триацетатної плівки при нагріванні?
10. Що таке тверді клеї й у чому відмінність їхнього застосування в порівнянні з розчинами клеїв?
11. Що таке полімеризація?
12. Що таке пластифікатори?
13. Що таке затверджувані?
14. Що таке наповнювачі?