Розділ 2. Район, об’єкти та методи дослідження

Матеріали до курсової роботи збирали протягом з 25 квітня 2011 по 1 листопада 2012 року на території м. Охтирки та його околиць, а саме на перелогах. Досліджували флору перелогів, збирали рослини, а потім гербаризували і визначали за визначником рослин [7,27].

Охти́рка – місто в Сумській області на Слобожанщині. У місті розміщені міська та районна ради, районна державна адміністрація Охтирського району Сумської області. Охтирка була одним з п'яти полкових міст Слобідської України. Охтирка є адміністративним, промисловим, духовним, культурним та історичним центром [2,8,9].

Місто розташоване на лівому березі однієї з перлин нашої держави - ріки Ворскли в межах лісостепової природної зони (в межах міста протікають також річки Охтирка і Гусинка). Географічною особливістю міста є його розміщення в центрі своєрідного трикутника обласних центрів – Сум, Харкова та Полтави. Територія міста становить 30 км² [2,23].

Охтирщина знаходиться в помірному кліматичному поясі крайньої південної частини та Антлантико-континентальної помірно-вологої, помірно-теплої кліматичної області. Тобто клімат у районі може бути визначений як помірно-континентальний [34,35].

Середньорічна та місячні температури

Найнижча температура повітря настає при надходженні в наші широти арктичного повітря. Абсолютний мінімум температури повітря на території району – 39 градусів.

Найнижчих значень температура повітря досягає в січні. Нижче – 30 градусів морози відмічалися в грудні, січні, лютому, березні. Тільки в червні, липні, серпні морозів не спостерігалось. Верхня межа, до якої може підніматися температура на Охтирщині сягає +37,6 у серпні [38].

Сума середньодобових температур вище +10 градусів становить на Охтирщині від 2540 до 2840 градусів. Така теплозабезпечуваність району дозволяє вирощувати всі сільськогосподарські культури помірного поясу.

Середня абсолютна вологість повітря, тобто кількість грамів водяного пару, який знаходиться в 1 куб. м. повітря, – типова для центральної і північної частини України, коливання – з мінусом у січні(2,7), максимум у липні(11,6) [8,38].

Наведені данні дозволяють зробити висновок про те, що клімат Охтирщини є типовим для лісостепової зони України. Він поєднує в собі значну континентальність із великим впливом Антлантичного океану. Якщо в літні місяці температура в районі мало відрізняється від температури міст, які лежать на схід та на захід, то зимові місяці в цьому відношенні мають велику різницю (на схід йде швидке зниження температур) [23,34,35,38].

Дослідження проводилися на території міста Охтирки з вивченням процесів спонтанного відтворення рослинності на перелогах, прослідковуючи сукцесію та поширення на дворічному перелозі синантропних рослин. Описи рослинного покриву були виконані на трьох перелогах, які розташовані поряд. Вік перелогів становить: 2 роки , 5 років та 10 років. Перелоги зазнають значного антропогенного тиску. Оточені іншими полями. Неподалік розташований приватний сектор.

За площею кожен переліг складає близько 0,4 га. На цих ділянках 2 і 3 раніше зростав ячмінь протягом 3 років. Ділянка 1 і 2 оброблялася добривами 2 роки.

На дослідженій території ґрунт - чорнозем (для чорноземів характерна наявність досить потужного (20-30 см) темно-сірого горизонту з міцно зернисто-грудковою структурою і високим вмістом перегною (4-14 %),він пухкий і завдяки цьому добре приймає воду, а одночасно і добрий до звітрювання), поряд з ними знаходилися поля, які використовувалися людиною для власних потреб, тобто засаджені культурними рослинами, а саме: картопля, кукурудза, буряки та гарбузи.

Методи дослідження

Об’єкт досліджень: фітобіота перелогів міста Охтирки та його околиць.

Дослідження ми проводили під час маршрутних екскурсій до природних фітоценозів та агроценозів Сумської області м. Охтирки з травня по серпень 2011р. та 2012р. Під час екскурсій ми користувались загальними правилами збору та гербаризації рослин, визначали до яких відділів, родин відносяться певні види. Рослини визначали за визначниками [27, 39].

Під час проведення досліджень ми використовували такі методи.

Гербаризування рослин. Рослини призначені для засушування клали у прес. Ботанічний прес являє собою дві рами 30×40 см. З натягненою на них металевою сіткою. На одну з рам клали кілька сухих листків паперу, а потім рослини в «сорочках». Між чотирма «сорочками» закладали пачки прокладок. При вкладанні рослин їх старанно розправляли пінцетом. Якщо рослини розташовані над листками, під них клали фільтрувальний папір або гігроскопічну вату. В один гербарний прес клали від 10 до 50 листків з рослинами, залежно від характеру рослин. Проте туго стягували і ставили на сонячне місце. Два рази на добу «сорочки» з рослинами перекладали, змінювали вологі прокладки на сухі. Сухі рослини не згиналися, коли їх піднімали, тримаючи за кореневу шийку. Доторкуючись до сухої рослини рукою або губами, ми не відчуваємо холоду [7].

Також, для кожного з визначених видів рослин ми досліджували екологічні особливості. Життєві форми рослин ми визначили за класифікацією К. Раункієра [7], яка побудована на положеннях бруньок відновлення та їх захищенні під час несприятливих умов. За цією ознакою всі рослини поділяються на 5 груп: фанерофіти (бруньки відновлення розташовані високо над землею і захищені бруньковими лусками), хамефіти (бруньки відновлення розташовані невисоко над землею і взимку їх вриває сніг), гемікриптофіти (бруньки відновлення розташовані на поверхні ґрунту і захищені власними відмерлими листками та снігом), криптофіти (надземні пагони на зиму відмирають, а бруньки відновлення закладаються на кореневищах), терофіти (зимуючих бруньок немає, рослина перезимовує у вигляді насіння).

Визначали екологічні групи рослин за відношенням до світла [7], поділяючи на 3 групи: тіневитривалі, сциофіти, геліофіти. За відношенням до вологи ми поділяли рослини на: гідрофіти, гідатофіти, гігрофіти, мезофіти, ксерофіти.

Фітоценотичну приналежність видів рослин та їх господарське значення ми вивчали під час маршрутних екскурсій та з використанням різноманітних літературних джерел. Проводили аналіз матеріалу, складання таблиць, діаграм. Також використовували метод фотографування. На основі цього робили підсумки та висновки [7].

Геоботанічні дослідження проводилися на території околиць міста Охтирки Сумської області. Ділянки закладалися 28 червня 2012 року розміром 1м на 1м по 10 шт. на 2-х, 5-х, 10-х річних перелогах. Загальна кількість досліджених ділянок – 30, кожна з них площею – 1м². Визначали представленість рослин на перелогах, визначали видовий склад, підраховували загальне та середнє проективне покриття, коефіцієнт зустрічаємості, фенофазу визначених рослин [14, 18].

Середнє проективне покриття визначали за формулою:

Коефіцієнт зустрічаємості визначали за формулою:

КЗ =

Фенофазу ми визначали за зовнішнім виглядом рослини, характеризуючи стадію бутанізації, наявності квітки на різних стадіях розвитку, а також чи присутній плід на рослині, і за наявністю цих ознак рослину відносили до певного вегетативного періоду.

Вег.1. - вегетація до цвітіння;

Бут. - стадія бутонізації;

Цв. 1. - початок цвітіння;

Цв. 2. - пік цвітіння;

Цв. 3. - відцвітання;

Пл.1. - початок плодоношення;

Пл.2. - зрілі плоди;

Пл.3. - опадання плодів;

Вег.2. - вегетація після плодоношення;

Дослідження, щодо відтворення дерев на трьох перелогах проводили з 25 квітня 2011 по 1 листопада 2012 року в м. Охтирці та його околиць за допомогою описових методів. Визначали вік за допомогою брунькових кілець (при розпусканні бруньок – брунькові луски опадають, а рубці від прикріплення листків залишаються) [7]. Під час дослідження використовували лінійку, фотоапарат.