17. Економічні погляди а.Тюрго.

Жак Тюрго заклав основи теорії корисності. Основна праця– “Роздуми про

створення розподіл багатства”(1776). Основою варт-ті товару вважав

споживну вартість або корисністьречі, яка суб’єктивно оцінюється

продавцями та покупцями. Дослідж-чи категорію прибутку, визначав його 3

складові: підпр-кий доход; оплату праці ризику і здібного підпр-ця;

земельну ренту.Найм. працю пояснював через відсудження працівн-в від

засобів вир-ва.

Основним предметом дослідж-я фізіократів було землеробство.

18. Економічне вчення а.Сміта.

Адам Сміт(1723-1790). Основна праця– “Дослідження про причини і природу

багатства народів”(1776). Розглянув ек-ку як сис-му, в якій діють

об’єктивні закони, які могуть бути пізнанні людиною. Визначив задачу

ек-ки як науку, вона повинна здійсн. абстрактний аналіз об’єктивної ек-ї

реальності.На підставі одерж-х висн-в розробляв рекомендації для здійсн.

екон-ї політики. Як теоретик він дослідж-в внутр. зв’язки фізіології

сусп-ва з інш-го боку, як спостерігач, він фіксує зовн. форми та

зв’язки. Дає 3 визнач-я категорії цінності: 1)визнач. цінність(вартість

витрат праці); 2)визн. працю, що купується; 3)визн. доходами або сумою

дходів. Три основні класи: робіт., кап-ти, землевл-ки. Яким відпов. 3

форми доходу– зарп-та, прибуток, рента. Капітал визначав як запас, що

служить для подальшого вироб-ва. Вів поняття основного і оборотного

капіталу. Оборотн-й капітал приносить прибуток через обіг, а основн-й–

не обертаючись. Розглядав гроші як зручний засіб обігу. Джерелом

багатства вважав працю.

В теорії відтв-ня розр-є валовий та чистий продукт.Отже А.Сміт побудував

цілісну сис-у ек-ї науки, сформулював прин-пи ек-го лібералізму; надав

нового змісту старим екон. категоріями; основні ідеї знайшли

відображення в теоріях 19ст.

19. Економічне вчення Давида Рікардо

Рікардо(1772-1823).Основна праця– “Начала політичної економії і

оподаткування”(1817).

Теорія вартості. Р. розрізняє споживчу і мінову цінність. Корисність –

не є мірилом мінової цінності. Мінова цінність - категорія відносна,

яка знаходить свій прояв у певній кількості іншого товару. Р. розрізняє

природню і ринкову ціну. Під природньою він розуміє цінність під

ринковою – ціну.

Гроші. Аналіз грошей і грошовий обіг. Гроші він розглядає, як товар що

має цінність. Основа грошової системи – золото. Проте Р. відійшов від

цієї правильної концепції і виступив як прихильник кількісної теорії

грошей.

Теорія розподілу. Основу його системи становить теорія заробітної

плати, прибутку і ренти.

20. Економічне вчення Жан Батіста Сея.

Липнева революція 1830 р., вирішальну роль в якій відіграла боротьба

народних мас і насамперед паризьких робітників, привела до утворення

буржуазної монархії на чолі з Луї Філіппом.

Розвиток капіталізмув 30-х роках привів до дальшого погіршення

становища роб. класу Франції. Робітники ведуть боротьбу за поліпшення

свого становища. У 1831 і 1834 рр. Відбувається повстання ткачів у

Ліоні, які були жорстоко придушені буржуазним урядом.

Розквіт ПЕ в Англії співпав із занепадом її старої школи у Франції.

Вихід у світ роботи А.Сміта “Багатство народів” прискорили і остаточно

завершили розпад меркантилізму та фізіократії. Батьком нового напряму ПЕ

у Ф. був Жан Батіст Сей (1767- 1832). Себе називав коментатором теорії

Сміта. Його коментарі зводились до ревізії основних наукових положень

класичної школи. Сей виражав інтереси фр. буржуазії, виступав за вільну

торгівлю і був проти втручання держави в економічне життя. Основна

праця – “Трактат ПЕ” (1803). Сей поділяв ПЕ на три самостійні частини:

виробництво, розподіл, споживання. Вважав, що економічні закони мають

вічний характер. Звів вартість до споживної вартості. Величину вартості

він визначив витратами виробництва. Сею належить відома теорія трьох

факторів виробництва (у створенні вартості беруть участь три фактори:

праця, капітал, земля. Праця створює зрплату, капітал – прибуток, а

земля – ренту. В сумі ці доходи і складають вартість. Таким чином,

доходи виступають як винагорода, жодних суперечностей в суспільстві

немає).

Ідеалізуючи систему вільної конкуренції, Сей заперечував неминучість

криз надвиробництва. Сформулював закон ринку, згідно з яким обмін

продуктів на продукти автоматично веде до рівноваги між купівлею і

продажем. Методологія Сея, особливо його теорія трьох факторів

виробництва, широко використовується і в сучасній ПЕ.