Борьба с сорняками Ольга Шумахер

Содержание

Меры по снижению засоренности органических удобрений

Органические удобрения играют все большую роль в интенсивном земледелии. Особенно широко они используются в нечерноземных районах, где распространена дерново-подзолистая почва.

Агротехнические нормы допускают внесение 10–12 т органических удобрений на 1 га. Как известно, семена и плоды сорняков после прохождения через желудочно-кишечный тракт травоядного животного не теряют своей всхожести и скапливаются в навозе. Во время хранения навоза жизнеспособность семян сорняков сильно уменьшается, но не полностью исчезает даже при высоких температурах. К тому же установлено, что старолежащие семена сорняков, находясь в удобрениях, стимулируются на прорастание. Поэтому перед внесением удобрений в почву необходимо проводить профилактические мероприятия по уменьшению их засоренности от семян сорных трав. По данным ВНИИ, в 1 т навоза содержится около 50 тысяч всхожих семян сорняков, в курином помете – 120–412 тысяч, а в твердой и илистой фракции свиного навоза их количество достигает почти миллиона. Опасным источником засорения культур считается торф, в 1 т которого насчитывают от 10 до 40 тысяч семян сорняков.

Использование торфа и навоза без очистки их от семян сорняков приводит к увеличению потенциальной засоренности почвы. Засоренность посевов в этом случае становится в десятки раз больше.

Для того чтобы наиболее эффективно очистить органическое удобрение, используется горячий способ приготовления удобрения. При этом навоз укладывается тонкими слоями в навозохранилище с целью усиления микробиологической активности. В процессе разложения навоза его температура повышается до 70 °C, а это, в свою очередь, приводит к гибели находящихся в нем семян сорняков. Чем активнее проходит процесс разложения, тем качественнее происходит очистка навоза.

Благодаря термической обработке семян сорняков в органических удобрениях препаратами «Джи-дже» или УСПП-1 они становятся абсолютно или практически нежизнеспособны.

С целью снижения засоренности органических удобрений широко применяется вытравление семян такими гербицидами, как 2,4-Д, ТХА, эптам, пирамин, симазин и др. Их действие основывается на проникновении препаратов в семена сорняков и лишение их жизнедеятельности. Технология внесения гербицидов в удобрения довольно проста, не требует существенных затрат и доступна любому хозяйству. Подстилочный навоз и твердую фракцию жидкого навоза навозоразбрасывателями равномерно распределяют по полю, а затем с помощью штанговых опрыскивателей с раствором гербицида обрабатывают удобрения. Необходимо учитывать, что норма гербицидов, расходуемая на навоз, должна на 20–26 % превышать норму, используемую при обычном внесении этих препаратов. После орошения гербицидами удобрения вносят в почву. Жидкие фракции навоза и птичьего помета обрабатываютя другим путем. В навозосборники или цистерны на 1 т, в зависимости от возделываемых культур, добавляют 150 г ТХА или 65 г эптама, 60 г 2,4-ДА, 40 г симазина или смеси гербицидов.

Благодаря использованию гербицидов засоренность выращиваемых культурных растений уменьшается более чем на 50 %, а урожайность поднимается на 15–20 %.

Уменьшение засоренности органических удобрений зависит от правильности подготовки кормов (сена, силоса, соломы, фуража) к скармливанию. В силосе часто попадаются семена мари белой, ширины, пикульников, которые сохраняют всхожесть в течение максимум одного месяца, а вьюнок полевой, просо куриное, бодяк – в течение трех месяцев; донник белый, люцерна хмелевидная, клевер ползучий – до 18 месяцев. В сенаже и измельченном сене длительность жизнедеятельности семян сорной травы еще больше, так как в них, в отличие от силоса, не образуется уксусная кислота, которая губительно отражается на зачатках всех сорняков.

Для того чтобы очистить корма от сорняков, необходимо тщательно размалывать их и запаривать в кормоцехах.

Семена сорняков в большом количестве присутствуют и в комбикормах, поступающих на птицефабрики. Из-за того что комбикорма привозят из различных регионов страны и даже из-за рубежа, в них часто содержатся и карантинные виды сорняков.

Сегодня многие хозяйства после уборки урожая оставляют на поле солому в качестве удобрения. Но в этом случае нужно помнить, что солома и мякина содержат до 50 % (а иногда и больше) семян различных сорных растений. Причем очень часто среди них попадаются труднообмолачиваемые и несозревшие семена (марь многолетняя, ромашка непахучая, метлица обыкновенная, осоты и др.).

Важное значение имеет своевременная уборка урожая прямым комбайнированием, чтобы избежать осыпания семян сорняков в почву. Прямое комбайнирование используется потому, что при раздельном способе уборки большая часть сорняков осыпается. Недопустимо оставлять на сорняках высокую стерню (больше 10 см), так как это способствует их лучшему росту и развитию, в особенности низкорослых.

С помощью ботвоуборочных и силосоуборочных машин можно убрать основную массу семян и плодов сорных растений и использовать их для изготовления силоса и для других целей, где семена станут нежизнеспособными.

Стратегія і тактика контролю забур’яненості

Ігор СТОРЧОУС, канд. с.-г. наук, Інститут захисту рослин НААН України

Забур’яненість ріллі в Україні в останні 10 років має тенденцію до зростання із багатьох причин.

Аналіз наукових праць та повідомлень спеціалістів сільського господарства дає змогу констатувати, що серед багатьох причин зростання засміченості бур’янами орних земель основними є істотне зниження останніми роками рівня культури землеробства в країні у цілому, викликане порушенням науково обґрунтованих сівозмін, перехід на дрібнотоварне виробництво, зміна форм власності, вилучення з системи основного обробітку грунту різноглибинного лущення стерні, особливо після ранніх попередників, внесення непідготовлених органічних добрив та різке зниження, а часто і повна відмова від застосування гербіцидів через гострий дефіцит обігових коштів у господарствах. Нині широко практикується спрощення технологій вирощування більшості сільськогосподарських культур. Особливо потерпають від цього високопродуктивні просапні культури, насамперед буряки цукрові. Ці чинники стали також одним із основних джерел поширення сегетальної фітобіоти.

Другою причиною є адаптація самих рослин бур’янів до мінливих екологічних умов. Найбільш пристосованими і масовими виявилися бур’яни понад 300 видів, а найбільш шкодочинними - багаторічні.

Незважаючи на складність проблем, створюваних багаторічними бур’янами, їх можна контролювати. Кілька років цілеспрямованої роботи при поєднанні фітоценотичних, механічних і хімічних заходів контролю спроможні звільнити поля від бур’янів.

Значно складніше подолати малорічні бур’яни, що створили великі «банки» насіння у ґрунті. Різноманітність видів бур’янів у посівах сільськогосподарських культур досить велика, що створює труднощі їх контролю. Орні землі в Україні внаслідок одночасної вегетації на них культурних рослин та бур’янів мають величезну потенційну забур’яненість. В орному шарі одного гектара міститься від 100 млн до 4 млрд шт. насінин бур’янів, а також велика кількість органів їх вегетативного розмноження.

У практиці гербології слід враховувати також і прогнозовані зміни клімату планети. Відомо, що на європейському континенті в цілому, і в Україні зокрема найближчими десятиліттями очікують істотних змін клімату. Тепла течія Гольфстрім, що забезпечує наш материк теплим, м’яким та вологим кліматом, буде слабнути і відповідно зменшувати свій благотворний вплив. Згідно з довгостроковим науковим прогнозом вплив вітрів західного напрямку поступово зменшуватиметься. Домінуючими вітрами на нашій території стануть південні, південно-східні та північні. Клімат в Україні у найближчі десятиліття істотно погіршиться. Він стане більш континентальним і посушливим. У таких умовах очікується зростання агресивності і шкідливості бур’янів.

Зростання континентальності клімату загострює і без того серйозну проблему наявності доступної вологи в ґрунті. Цим зумовлюється поширення бур’янів, здатних ефективно конкурувати з культурними рослинами за обмежені запаси вологи в ґрунті, тобто збільшується частка багаторічників з глибокою потужною кореневою системою.

Таким чином, стратегічним завданням повинно стати:

1. Проведення комплексного системного моніторингу змін видового складу бур’янів на орних землях в усіх грунтово-кліматичних зонах, які є в країні. На основі нього і будуть розроблені способи їх раціонального контролю у посівах сільгоспкультур.

2. Аналіз систем землеробства (традиційна, енергозберігаюча, мінімальна та нульова технологія (No-till) вирощування) з урахуванням ектопічних відмінностей при цих технологіях росту і розвитку бур’янів.

3. Уточнення структури посівних площ як найбільш сталого компонента агрофітоценозу. Проведення ранжування сільськогосподарських культур за рівнемконкурентної здатності.

4. Дослідження графіку проростання бур’янів та визначення основних джерел надходження насіння бур’янів.

5. Аналіз технічних можливостей застосування механічних прийомів обробітку ґрунту для знищення бур’янів у господарствах.

Основою для досягнення поставлених цілей є аналіз сукупності інформації про стан культурного і бур’янового компонента агрофітоценозу з урахуванням погодних та ґрунтових умов.

Серед основних тактичних заходів є комплексне поєднання організаційно-господарських, агротехнічних і хімічних заходів для регулювання фітосанітарного стану посівів на рівні, що забезпечує запобігання господарсько відчутних втрат урожаю сільськогосподарських культур від бур’янів і збереження його якості.

 

Запобіжні протибур’янові заходи

Запобіжними протибур’яновими заходами називають такі, що спрямовані на недопущення занесення на поля і поширення насіннєвих або вегетативних зачатків бур’янів, зменшення їхньої репродукції та наявності в сільськогосподарських засобах, що використовуються у технологіях вирощування сільськогосподарських культур.

До запобіжних належать такі заходи контролю забур’яненості ріллі:

Регулювання екологічних умов на агроландшафтах. Для зменшення чисельності видів бур’янів, адаптованих до перезволожених територій, кислих і засолених ґрунтів, проводять відповідні їх меліорації - осушення, вапнування, гіпсування. Ці заходи спрямовані на створення несприятливих екологічних умов для таких видів бур’янів, як хвощ польовий, зірочник, сухоцвіт болотний, щавель, лобода, гірчак водяний тощо.

Фітоценотичні заходи передбачають впровадження раціональних сівозмін із протибур’яновим спрямуванням чергування культур. У схемі науково обґрунтованих сівозмін треба чергувати агрофітоценози слабкої протибур’янової ефективності (льон, однорічні трави, картопля, кукурудза) з посівами висококонкурентних культур (озимі зернові, гречка, просапні культури за умови ретельного догляду за ними). Порівнюючи з беззмінними посівами, забур’яненість у сівозмінах знижується втричі-учетверо, особливо злісними багаторічними бур’янами.

Сівозміна - ефективний захід проти спеціалізованих видів бур’янів та бур’янів-паразитів: вовчка соняшникового, різних видів повитиць. Чергування посівів озимих і ярих культур запобігає поширенню озимих і зимуючих видів бур’янів.

Організаційні заходи передбачають відповідне очищення технологічних матеріальних засобів, які використовують у землеробстві, від зачатків бур’янів та організаційну підготовку до обґрунтованого застосування інших протибур’янових методів.

До запобіжних відносять також і карантинні заходи, спрямовані на недопущення завезення та поширення небезпечних видів бур’янів із-за кордону (зовнішній карантин) і в межах країни з одного регіону в інший (внутрішній).

Прогнозування фактичної забур’яненості посівів. Залежно від технології вирощування культур очікувану кількість сходів бур’янів у посівах протягом їхньої вегетації можна визначати двома способами: на основі даних про потенційну забур’яненість полів і про фактичну забур’яненість попередника перед збиранням його врожаю.

Винищувальні заходи контролю забур’яненості полів

Винищувальними називають протибур’янові заходи, спрямовані на позбавлення життєздатності насінних і вегетативних зачатків бур’янів у ґрунті та на знищення їхніх проростків і сходів у посівах сільськогосподарських культур. До них належать механічні, фізичні, хімічні та біологічні.

Механічні заходи знищення бур’янів завжди інтегровані в технологію вирощування сільгоспкультур у вигляді заходів механічного обробітку ґрунту. Разом із регулюванням ґрунтових, водного, повітряного, поживного і теплового режимів заходи механічного обробітку ґрунту виконують одночасно й завдання щодо знищення бур’янів на оброблюваному полі. Складовими системи обробітку ґрунту є основний, передпосівний та післяпосівний його обробітки.

Біологічна боротьба з бур’янами. На сучасному рівні розвитку землеробства можливості біологічного методу боротьби з бур’янами на основі використання кліщів, вірусів, грибів поки що обмежені: не завжди можна підібрати такі види пошкоджуючих організмів, які затримували б розвиток бур’янів і не впливали негативно на культурні рослини. Характерною особливістю є також їх вузька спеціалізація щодо окремих бур’янів, а посіви сільськогосподарських культур засмічені різними видами. За допомогою біологічного методу можна боротися з дуже злісними бур’янами (берізкою польовою, амброзією полинолистою, гірчаком звичайним, осотом польовим, повитицею тощо), які важко знищуються агротехнічними або хімічними способами.

Листки берізки польової добре поїдають жуки та личинки рудого березкового щитника. Проти амброзії полинолистої можна використовувати кліщі, комахи, віруси. Так, личинки несправжнього слоника розвиваються на насінні тільки цього бур’яну, живляться у чоловічих суцвіттях ітут же заляльковуються. Дорослі жуки живляться пилком. У цих суцвіттях розвивається і слоник тригоноринуса, у стеблах живуть галиця, а на листках, генеративних органах і точці росту - совки тарахидії, які дають за літо 3-4 покоління. Гусениці метелика тарахидії (совки амброзієвої) можуть повністю з’їсти листки цього бур’яну. Гірчак звичайний пошкоджує гірчакова нематода. Проти амброзії полинолистої можна використовувати збудника облігатного паразита Рhyllachora атbrоsіае (Derc. et M.A.Curt.) Sazt. (Phyllachorales, Ascomyzetes).

Суцвіття гірчака можуть пошкоджувати галоутворюючі кліщі, внаслідок чого зменшується насіннєва продуктивність бур’яну. Шкодять йому також деякі види галиці. Личинки брунькової галиці формують гали у верхівкових бруньках головного та бічних пагонів гірчака.

Різні види повитиці пошкоджують довгоносики, попелиці, зерноїди та інші комахи.

Хімічна боротьба з бур’янами. Серед винищувальних протибур’янових заходів у землеробстві об’єктивно визнані пріоритетними механічні, оскільки їх правильне застосування є одночасно складовими технології вирощування сільськогосподарських культур і часто не потребує додаткових витрат, пов’язаних із посиленням впливу на бур’яни. Проте з їхньою допомогою не завжди вдається досягти ефективного захисту посівів від бур’янів. Тому в сучасному землеробстві широкого застосування набули хімічні засоби знищення бур’янів - гербіциди, які стали важливим елементом агротехніки сільськогосподарських культур. Для досягнення високої технічної та економічної ефективності хімічного контролю забур’яненості полів при дотриманні екологічної безпеки агроландшафтів застосування гербіцидів у практичному землеробстві повинне мати технологічне обґрунтування. Основними елементами його є: визначення оптимального гербіциду для конкретного типу забур’яненості посіву; спосіб і строки внесення препарату; норма внесення препарату; забезпечення екологічних умов для високої гербіцидної активності препарату.

Стратегія і тактика контролю забур’яненості

Ігор СТОРЧОУС, канд. с.-г. наук, Інститут захисту рослин НААН України

Забур’яненість ріллі в Україні в останні 10 років має тенденцію до зростання із багатьох причин.

Аналіз наукових праць та повідомлень спеціалістів сільського господарства дає змогу констатувати, що серед багатьох причин зростання засміченості бур’янами орних земель основними є істотне зниження останніми роками рівня культури землеробства в країні у цілому, викликане порушенням науково обґрунтованих сівозмін, перехід на дрібнотоварне виробництво, зміна форм власності, вилучення з системи основного обробітку грунту різноглибинного лущення стерні, особливо після ранніх попередників, внесення непідготовлених органічних добрив та різке зниження, а часто і повна відмова від застосування гербіцидів через гострий дефіцит обігових коштів у господарствах. Нині широко практикується спрощення технологій вирощування більшості сільськогосподарських культур. Особливо потерпають від цього високопродуктивні просапні культури, насамперед буряки цукрові. Ці чинники стали також одним із основних джерел поширення сегетальної фітобіоти.

Другою причиною є адаптація самих рослин бур’янів до мінливих екологічних умов. Найбільш пристосованими і масовими виявилися бур’яни понад 300 видів, а найбільш шкодочинними - багаторічні.

Незважаючи на складність проблем, створюваних багаторічними бур’янами, їх можна контролювати. Кілька років цілеспрямованої роботи при поєднанні фітоценотичних, механічних і хімічних заходів контролю спроможні звільнити поля від бур’янів.

Значно складніше подолати малорічні бур’яни, що створили великі «банки» насіння у ґрунті. Різноманітність видів бур’янів у посівах сільськогосподарських культур досить велика, що створює труднощі їх контролю. Орні землі в Україні внаслідок одночасної вегетації на них культурних рослин та бур’янів мають величезну потенційну забур’яненість. В орному шарі одного гектара міститься від 100 млн до 4 млрд шт. насінин бур’янів, а також велика кількість органів їх вегетативного розмноження.

У практиці гербології слід враховувати також і прогнозовані зміни клімату планети. Відомо, що на європейському континенті в цілому, і в Україні зокрема найближчими десятиліттями очікують істотних змін клімату. Тепла течія Гольфстрім, що забезпечує наш материк теплим, м’яким та вологим кліматом, буде слабнути і відповідно зменшувати свій благотворний вплив. Згідно з довгостроковим науковим прогнозом вплив вітрів західного напрямку поступово зменшуватиметься. Домінуючими вітрами на нашій території стануть південні, південно-східні та північні. Клімат в Україні у найближчі десятиліття істотно погіршиться. Він стане більш континентальним і посушливим. У таких умовах очікується зростання агресивності і шкідливості бур’янів.

Зростання континентальності клімату загострює і без того серйозну проблему наявності доступної вологи в ґрунті. Цим зумовлюється поширення бур’янів, здатних ефективно конкурувати з культурними рослинами за обмежені запаси вологи в ґрунті, тобто збільшується частка багаторічників з глибокою потужною кореневою системою.

Таким чином, стратегічним завданням повинно стати:

1. Проведення комплексного системного моніторингу змін видового складу бур’янів на орних землях в усіх грунтово-кліматичних зонах, які є в країні. На основі нього і будуть розроблені способи їх раціонального контролю у посівах сільгоспкультур.

2. Аналіз систем землеробства (традиційна, енергозберігаюча, мінімальна та нульова технологія (No-till) вирощування) з урахуванням ектопічних відмінностей при цих технологіях росту і розвитку бур’янів.

3. Уточнення структури посівних площ як найбільш сталого компонента агрофітоценозу. Проведення ранжування сільськогосподарських культур за рівнемконкурентної здатності.

4. Дослідження графіку проростання бур’янів та визначення основних джерел надходження насіння бур’янів.

5. Аналіз технічних можливостей застосування механічних прийомів обробітку ґрунту для знищення бур’янів у господарствах.

Основою для досягнення поставлених цілей є аналіз сукупності інформації про стан культурного і бур’янового компонента агрофітоценозу з урахуванням погодних та ґрунтових умов.

Серед основних тактичних заходів є комплексне поєднання організаційно-господарських, агротехнічних і хімічних заходів для регулювання фітосанітарного стану посівів на рівні, що забезпечує запобігання господарсько відчутних втрат урожаю сільськогосподарських культур від бур’янів і збереження його якості.

 

Запобіжні протибур’янові заходи

Запобіжними протибур’яновими заходами називають такі, що спрямовані на недопущення занесення на поля і поширення насіннєвих або вегетативних зачатків бур’янів, зменшення їхньої репродукції та наявності в сільськогосподарських засобах, що використовуються у технологіях вирощування сільськогосподарських культур.

До запобіжних належать такі заходи контролю забур’яненості ріллі:

Регулювання екологічних умов на агроландшафтах. Для зменшення чисельності видів бур’янів, адаптованих до перезволожених територій, кислих і засолених ґрунтів, проводять відповідні їх меліорації - осушення, вапнування, гіпсування. Ці заходи спрямовані на створення несприятливих екологічних умов для таких видів бур’янів, як хвощ польовий, зірочник, сухоцвіт болотний, щавель, лобода, гірчак водяний тощо.

Фітоценотичні заходи передбачають впровадження раціональних сівозмін із протибур’яновим спрямуванням чергування культур. У схемі науково обґрунтованих сівозмін треба чергувати агрофітоценози слабкої протибур’янової ефективності (льон, однорічні трави, картопля, кукурудза) з посівами висококонкурентних культур (озимі зернові, гречка, просапні культури за умови ретельного догляду за ними). Порівнюючи з беззмінними посівами, забур’яненість у сівозмінах знижується втричі-учетверо, особливо злісними багаторічними бур’янами.

Сівозміна - ефективний захід проти спеціалізованих видів бур’янів та бур’янів-паразитів: вовчка соняшникового, різних видів повитиць. Чергування посівів озимих і ярих культур запобігає поширенню озимих і зимуючих видів бур’янів.

Організаційні заходи передбачають відповідне очищення технологічних матеріальних засобів, які використовують у землеробстві, від зачатків бур’янів та організаційну підготовку до обґрунтованого застосування інших протибур’янових методів.

До запобіжних відносять також і карантинні заходи, спрямовані на недопущення завезення та поширення небезпечних видів бур’янів із-за кордону (зовнішній карантин) і в межах країни з одного регіону в інший (внутрішній).

Прогнозування фактичної забур’яненості посівів. Залежно від технології вирощування культур очікувану кількість сходів бур’янів у посівах протягом їхньої вегетації можна визначати двома способами: на основі даних про потенційну забур’яненість полів і про фактичну забур’яненість попередника перед збиранням його врожаю.

Винищувальні заходи контролю забур’яненості полів

Винищувальними називають протибур’янові заходи, спрямовані на позбавлення життєздатності насінних і вегетативних зачатків бур’янів у ґрунті та на знищення їхніх проростків і сходів у посівах сільськогосподарських культур. До них належать механічні, фізичні, хімічні та біологічні.

Механічні заходи знищення бур’янів завжди інтегровані в технологію вирощування сільгоспкультур у вигляді заходів механічного обробітку ґрунту. Разом із регулюванням ґрунтових, водного, повітряного, поживного і теплового режимів заходи механічного обробітку ґрунту виконують одночасно й завдання щодо знищення бур’янів на оброблюваному полі. Складовими системи обробітку ґрунту є основний, передпосівний та післяпосівний його обробітки.

Біологічна боротьба з бур’янами. На сучасному рівні розвитку землеробства можливості біологічного методу боротьби з бур’янами на основі використання кліщів, вірусів, грибів поки що обмежені: не завжди можна підібрати такі види пошкоджуючих організмів, які затримували б розвиток бур’янів і не впливали негативно на культурні рослини. Характерною особливістю є також їх вузька спеціалізація щодо окремих бур’янів, а посіви сільськогосподарських культур засмічені різними видами. За допомогою біологічного методу можна боротися з дуже злісними бур’янами (берізкою польовою, амброзією полинолистою, гірчаком звичайним, осотом польовим, повитицею тощо), які важко знищуються агротехнічними або хімічними способами.

Листки берізки польової добре поїдають жуки та личинки рудого березкового щитника. Проти амброзії полинолистої можна використовувати кліщі, комахи, віруси. Так, личинки несправжнього слоника розвиваються на насінні тільки цього бур’яну, живляться у чоловічих суцвіттях ітут же заляльковуються. Дорослі жуки живляться пилком. У цих суцвіттях розвивається і слоник тригоноринуса, у стеблах живуть галиця, а на листках, генеративних органах і точці росту - совки тарахидії, які дають за літо 3-4 покоління. Гусениці метелика тарахидії (совки амброзієвої) можуть повністю з’їсти листки цього бур’яну. Гірчак звичайний пошкоджує гірчакова нематода. Проти амброзії полинолистої можна використовувати збудника облігатного паразита Рhyllachora атbrоsіае (Derc. et M.A.Curt.) Sazt. (Phyllachorales, Ascomyzetes).

Суцвіття гірчака можуть пошкоджувати галоутворюючі кліщі, внаслідок чого зменшується насіннєва продуктивність бур’яну. Шкодять йому також деякі види галиці. Личинки брунькової галиці формують гали у верхівкових бруньках головного та бічних пагонів гірчака.

Різні види повитиці пошкоджують довгоносики, попелиці, зерноїди та інші комахи.

Хімічна боротьба з бур’янами. Серед винищувальних протибур’янових заходів у землеробстві об’єктивно визнані пріоритетними механічні, оскільки їх правильне застосування є одночасно складовими технології вирощування сільськогосподарських культур і часто не потребує додаткових витрат, пов’язаних із посиленням впливу на бур’яни. Проте з їхньою допомогою не завжди вдається досягти ефективного захисту посівів від бур’янів. Тому в сучасному землеробстві широкого застосування набули хімічні засоби знищення бур’янів - гербіциди, які стали важливим елементом агротехніки сільськогосподарських культур. Для досягнення високої технічної та економічної ефективності хімічного контролю забур’яненості полів при дотриманні екологічної безпеки агроландшафтів застосування гербіцидів у практичному землеробстві повинне мати технологічне обґрунтування. Основними елементами його є: визначення оптимального гербіциду для конкретного типу забур’яненості посіву; спосіб і строки внесення препарату; норма внесення препарату; забезпечення екологічних умов для високої гербіцидної активності препарату.

Найбільш пристосованими і масовими виявилися бур’яни понад 300 видів, а найшкодочиннішими - багаторічні

 

В орному шарі одного гектара міститься від 100 млн до 4 млрд шт. насінин бур’янів, а також велика кількість органів їх вегетативного розмноження

 

Механічні, фізичні, хімічні та біологічні винищувальні заходи спрямовані на позбавлення життєздатності насінних і вегетативних зачатків бур’янів у ґрунті та на знищення їхніх проростків і сходів у посівах сільськогосподарських культур

Що ж ми розуміємо під словом бур’ян? Для одних це може бути паросток кропу чи петрушки, що виріс ще з минулого року на цьому ж місці, інші ж розуміють під бур’янами пирій чи осот. Отже, визначимось, бур’яни – рослини, що ростуть в небажаному місці та забирають світло, вологу та поживні речовини у культивованих рослин. До того ж сильне загущення поверхні рослинами спричиняє розмноження шкідливих комах та розвиток хвороб.

 

Боротьба з бур’янами вимагає  конкретних знань, зусиль та досвіду. Є багато різноманітних способів боротьби з бур’янами, починаючи від видалення кожної окремої рослини разом з корінням і закінчуючи їх поливанням різноманітними розчинами (як наприклад – соляним), але кожен окремий метод діє на окремі види бур’янів. Тому використовуючи тільки один метод Ви можете побороти тільки один вид бур’янів, а інші будуть рости і процвітати. Отже, до вирішення цієї проблеми необхідно підходити комплексно.

 

Найкращим та найефективнішім методом боротьби з усіма бур’янами є використання гербіцидів.Гербіциди (від лат. herba — трава та caedo — вбивати) — хімічні речовини, що застосовуються для контролю кількості бур’янів або попередження їх росту.

 

За характером дії на рослини діляться на гербіциди діляться на дві категорії:

- Гербіциди суцільної дії (неселективні) – Антипирій, Ураган. Неселективні гербіциди знищують всі наявні рослини, тому їх застосовують тоді коли на ділянці/полі відсутні культурні рослини – восени, після збирання врожаю або весною, до появи сходів культурних рослин). Їх також використовують для знищення рослинності на лісових вирубках; - Гербіциди вибіркової дії (селективні) - Анбур’ян, Гезагард, Тівітус. Селективні гербіциди не пошкоджують культивовану культуру, вони пригнічують та знищують бур’яни, що дає можливість використовувати їх в час росту культурних рослин.

За зовнішніми ознаками дії на рослини та способом їх застосування гербіциди поділяються на три підгрупи:

- Гербіциди контактної дії (поражають листя та стебла рослин при їх безпосередньому контакті з препаратом). Ці гербіциди (Антисапа, Зенкор) борються з такими бур’янами як лобода, мишій, щириця, мокрець та інші однорічні бур’яни. - Гербіциди системної та суцільної дії (потрапивши на листя та коріння рослин препарати швидко розповсюджуються по всій рослині, в результаті чого вона гине). Використання гербіцидів Антибур’ян,Гліфовіт, Раундап максі, Ураган дуже цінні при боротьбі з бур’янами з сильною кореневою системою та багаторічними бур’янами.   - Гербіциди, що застосовуються на грунті для знищення насіння та коріння бур’янів. ЗастосувавшиАнтипирій, Ураган, Раундап максі Ви забудете про бур’яни.

Строки та способи використання гербіцидів залежать від їх властивостей, препаративних форм, вибірковості культурних рослин, методів потрапляння гербіциду в рослину та спектру дії. Для підбору найоптимальнішого препарату в кожному окремому випадку рекомендуємо звертатись до фахівців, адже краще обробити раз якісно, аніж двічі як вийде.

Більшість гербіцидів середньо та мало ядовиті для людей та тварин. Щоб попередити можливий небажаний ефект необхідно суворо дотримуватись рекомендованих доз та особливостей застосування.  Менеджери та консультанти компанії Захист рослин 2000 та її партнери завжди підберуть найефективніший в кожному окремому випадку гербіцид та проконсультують щодо особливостей його застосування або Ви самостійно можете ознайомитися з препаратами на нашому сайті.

Гербіциди — специфічні хімічні речовини, тому їх застосування має свої особливості.