Теми рефератів:

1. Релігія та її місце в суспільстві.

2. Наука і релігія в сучасному світі.

3. Що таке віра?

4. Проблема походження релігії.

5. Боголюдина чи Людинобог - проблема вибору.

Розкрийте зміст понять:

Міф, міфологічна свідомість, релігійна свідомість, суспільна свідомість, матеріалістична концепція релігії, об’єктивно-ідеалістична концепція релігії, суб’єктивно-ідеалістична концепція релігії, соціологічна концепція релігії, натуралістична концепція релігії, духовна культура, теїзм, атеїзм, релігійні почуття, релігійний культ, релігійні організації, Святе Письмо, соціальні функції релігії, креаціонізм, редукціонізм.

Зверніть увагу:

Сучасна наука не знає закону, за яким би неорганічна матерія (атоми і молекули) могла організуватися її живу клітину, тим більш породить розум.

Канадський біолог, професор М. Рьюз кажучи про ідею природного виникнення людського розуму шляхом еволюції писав: “Однак, і про це можна стверджувати, біологічна теорія і експериментальна практика рішуче свідчить проти цього. У сучасній теоретичній біології немає нічого такого, що дозволяло би припустити неминучість виникнення розуму” (Рьюз М. Наука и религия: по-прежнему война?// Вопросы философии.1991. №2. С.44).

Можливість виникнення життя з випадкового з’єднання молекул дуже мала і дорівнює за деякими підрахунками 10_­^-253, з чого, на думку американського вченого Кастлера, “випливає фактична не можливість появи життя”. Кастлер заперечую ідею виникнення живої структури в наслідок випадкового з’єднання молекул.(Населенный космос// Под ред. В.Д. Пенелиса. — М.,1972. С.77).

Американський біолог Бен Хобрінк наводить таке порівняння: “...ймовірність того, що клітина виникає самовільно якнайменше дорівнює ймовірності того, що “…будь-яка мавпа 400 разів надрукує повний текст Біблії без жодної помилки!” (Бен Хобринк. Эволюция. Яйцо без курици. — М.,1993. С.66)

Ймовірність виникнення молекули ДНК дорівнює 10^-30,038 (Курашов В.И.. Соловьев Ю.И. О проблеме “сведения” химии к физике// Вопросы философии. 1984. №6. С96).

Модуль іі практичне заняття №2. Архаїчні форми релігії та ранньонаціональні релігії.

План

1. Релігії у Стародавньому світі

2. Релігії Єгипту, Месопотамії, Близького Сходу, Стародавній Індії, ведична

релігія, брахманізм

3. Релігії античного світу (Греція та Рим)

4. Давньоєвропейські релігії (германці, кельти, слов’яни)

1. Релігії у Стародавньому світі

Релігії Стародавнього світу - це такі релігійні вірування, що охоплювали своїм впливом верхні й середні шари населення у ме­жах однієї держави. До них зараховують усі релігії, які в літературі позначають за допомогою слова “стародавній”: стародавньоєгипетську, стародавньоіндійську, стародавньогрецьку, стародавньоперсидську, стародавньоримську та ін. Визначення історії старо­давніх релігій можна здійснити, вивчаючи виникнення, розквіт і падіння стародавніх держав та цивілізацій. Жодна з них взагалі і в релігійному аспекті зокрема не загинула безслідно, є внеском в ос­нови сучасної цивілізації. Зосередимося в межах цієї теми на ре­лігіях таких держав та цивілізацій:

1. Релігія Стародавнього Єгипту;

2. Релігії народів Дворіччя (Месопотамія);

3. Релігії у Стародавній Індії;

4. Стародавньогрецька релігія;

5. Релігії Стародавнього Риму.

Суспільним підґрунтям виникнення й існування стародавніх релігій був рабовласницький лад.

Ці релігії існували в умовах, коли була можливість тримати найбільш пригнічені прошарки суспільства (рабів) у покорі завдя­ки лише грубому насильству. Тому зазначимо такі спільні риси цих релігій.

1. Відсторонення від офіційного культу низів суспільства. У цих релігіях до культових відправлень не допускалися раби, а іноді - й частина сільської бідноти. Таке відсторонення низів від офіційного культу в стародавньоіндійській релігії наочно ілюст­рувалося, наприклад, термінами “різнонароджені” і “двічі народжені”. Раби й сільська біднота, які належали до нижчих шарів (каст), вважалися “різнонародженими”, їх породила мати. “Двічінародженими” вважалися ті люди, яких, по-перше, народила ма­ти, а по-друге, вони пройшли через обряд посвячення богам, тобто “друге народження”.

2. Порівняна маложивучість.

Мається на увазі та обставина, що стародавні релігії існували тільки в межах рабовласницького суспільства. Як тільки рабовлас­ницьке суспільство вичерпувало себе, на зміну їм приходили або етнонаціональні, або світові релігії.

3. Суворий політеїзм. Усі стародавні релігії були політеїстичними, тобто багатобожні.

Серед багатьох богів, як правило, виділялася невелика група головних, а серед них виокремлювався верховний бог. Останнього шанували як царя богів і людей, установника й охоронця законів, голову пантеону богів. Інші боги вважалися його помічниками, які відповідали за певні ділянки земного і “потойбічного” життя.

4. Зародження вчення про загробну (посмертну) віддяку, тобто про наявність причинного зв’язку між поведінкою людини в зем­ному житті та її долею у загробному житті. Це вчення визнає посмертну винагороду для одних людей (праведників) і посмертну кару для інших (грішників).

У ранніх релігіях вчення про потойбічну (загробну) віддяку іс­нує поки що в нерозвиненому вигляді: віддяка пропагується не всіма релігіями, не всіма течіями всередині цих релігій і не на всіх етапах їхнього розвитку. До того ж, давні релігії навіть у тих випад­ках, коли вони пропагували загробні віддяки і наполягали на вірі у них, не обіцяли небесної винагороди найбільш пригнобленому шарові населення - рабам.

5. Обов’язковість і складність жертвоприношень. У жертву бо­гам приносили: пшеницю, виноград, млинці, мед, молоко, вино, пахучу траву, дику птицю, півнів, кіз, овець, свиней, биків, собак,коней тощо.

Чимало цих релігій знали і людські жертвоприношення. За по­відомленням Плутарха (46-125), жителі Карфагена, які були при­хильниками стародавньофінікійської релігії, в жертву богові війни Молоху приносили, наприклад, не тільки військовополонених, а й власних дітей-первістків.

Є також відомості про людські жертвоприношення у стародавньовавилонській, стародавньоєгипетській, стародавньогрецькій, стародавньомексиканській та в інших стародавніх релігіях.