Лекция 1

1.1 Загальна будова автомобіля

Призначення автомобіля — транспортування вантажів, пасажирів або спеціального обладнання з пункту відправлення в пункт призначення.

Несмотря на огромное многообразие типов и моделей современных автомобилей, конструкция каждого из них состоит из набора агрегатов, узлов и механизмов, наличие которых позволяет называть транспортное средство «автомобилем».

Автомобіль включає складальні одиниці та механізми, що утворюють три основних частини: двигун, шасі та кузов (рис. 1.1).

Рисунок 1.1- Загальна будова автомобіля ЗИЛ - 4314

До складу шасі входять трансмісія, ходова частина та механізми керування (рульове керування та гальмівна система).

Последнее время общее устройство автомобиля представляют в виде конструктивных блоков.

До основних конструктивних блоків відносяться:

— двигун;

— рушій;

— трансмісія;

— системи керування автомобілем;

— несуча система;

— підвіска несучої системи;

— кузов (кабіна).

Двигатель является источником механической энергии, необходимой для движения автомобиля.

В зависимости от вида использованной энергии и процесса ее преобразования в механическую на автомобиле могут применяться:

— двигатели, использующие энергию сгорающего топлива (поршневой двигатель внутреннего сгорания, газовая турбина, паровой двигатель, роторно-поршневой двигатель Ванкеля, двигатель внешнего сгорания Стирлинга и т. п.);

— двигатели, использующие электроэнергию, — электродвигатели;

— двигатели, использующие энергию предварительно сжатого воздуха;

— двигатели, использующие энергию предварительно раскрученного маховика, (маховичные двигатели).

Наибольшее распространение получили поршневые двигатели внутреннего сгорания, использующие в качестве источника энергии жидкое топливо нефтяного происхождения (бензин, дизельное топливо) или горючий газ.

Рушій автомобіля забезпечує зв'язок автомобіля із зовнішнім середовищем, дозволяє йому «відштовхуватися» від опорної поверхні (дороги) і перетворює енергію двигуна в енергію поступального руху автомобіля.

Основной тип движителя автомобиля — колесо. Иногда в автомобилях применяются комбинированные движители: для автомобилей высокой проходимости колесно-гусеничные движители (рис. 1.2), для автомобилей-амфибий колесный (при движении по дороге) и водометный (на плаву) движители (БТР).

Рисунок 1.2 – Автомобіль ГАЗ – 60

Трансмісія (силова передача) автомобіля передає енергію від двигуна до рушія і перетворює її в зручну для використання в рушії форму. Трансмісії можуть бути:

— механічні (передается механическая энергия);

— електричні (механическая энергия двигателя преобразуется в электрическую, передается к движителю по проводам и там снова преобразуется в механическую);

— гідрооб’ємні (вращение коленчатого вала двигателя преобразуется насосом в энергию потока жидкости, передающейся по трубопроводам к колесу, и там, посредством гидромотора, снова преобразуется во вращение);

— комбіновані (электромеханические, гидромеханические).

Наибольшее распространение на современных автомобилях получили механическая и гидромеханическая трансмиссии.

Механічна трансмісія (рис. 1.3) складається з фрикційної муфти (зчеплення), перетворювача крутного моменту, головної передачі, диференціала, карданних передач, півосей.

Зчеплення — муфта, що дає можливість короткочасно роз’єднати і плавно з’єднати двигун і зв’язані з ним механізми трансмісії.

Перетворювачем крутного моменту є механізм, що дозволяє ступінчасто або безступінчасто змінювати крутний момент двигуна і напрямок обертання валів трансмісії (для руху заднім ходом).

При ступенчатом изменении момента данный механизм называется коробкой передач, при бесступенчатом — вариатором.

Рисунок 1.3 ‑ Механічна трансмісія класичного автомобіля

Головна передача — зубчатий редуктор з конічними і (або) циліндричними шестернями, що підвищують крутний момент, який передається від двигуна до коліс.

Диференціал — механізм, що розподіляє крутний момент між ведучими колесами і дозволяє обертатися їм з різними кутовими швидкостями (при русі на поворотах або по нерівній дорозі).

Карданні передачі дозволяють передавати крутний момент між агрегатами трансмісії, вали яких розташовані не співвісно і (або) змінюють при русі взаємне розташування друг відносно друга.

Количество карданных передач зависит от конструкции трансмиссии.

Гидромеханическая трансмиссия отличается от механической тем, что вместо сцепления устанавливается гидродинамическое устройство (гидромуфта или гидротрансформатор), выполняющее как функции сцепления, так и функции бесступенчатого вариатора. Как правило, это устройство размещается в одном корпусе с механической коробкой передач.