- •Тема 1. Предмет і метод історії економічних Учень вправи
- •Тема 2. Економічна думка Стародавнього Сходу й античного світу Вправи
- •Тема 3. Економічні погляди епохи середньовіччя і меркантилізму Вправи
- •Тема 4. Рання класична політична економія Вправи
- •Тема 5. Зріла класична політична економія Вправи
- •Тема 6. Пізня класична політекономія Вправи
- •Тема 7. Виникнення і розвиток марксистської економічної теорії вправи
- •Тема 8. Маржиналістська революція і формування неокласичної доктрини вправи
- •Тема 9. Неокласика хх століття. Неолібералізм вправи
- •Тема 10. Економічна система дж. М. Кейнса Вправи
- •Тема 11. Історична школа та зародження інституціональної теорії Вправи
- •Тема 12. Неоінституціоналізм вправи
Тема 2. Економічна думка Стародавнього Сходу й античного світу Вправи
Вправа 1. Подумайте і дайте відповідь на поставлені питання.
1. Дайте порівняльну характеристику історичних пам’яток Стародавнього Сходу –“Артхашастри” та Кодексу законів царя Хаммурапі.
2. Які відмінності існують у поглядах представників економічних шкіл легістів і моїстів у Стародавньому Китаї?
3. Які елементи моделі „ідеальної держави” Платона були використані подальшими поколіннями вчених?
4. Дайте порівняльну характеристику поглядів Варона й Катона на фактори дохідності аграрних господарств.
5. Проаналізуйте відмінності у трактуванні природи та функцій грошей філософами Стародавньої Греції.
6. У чому проявляється подвійність поглядів Аристотеля на сутність економічних процесів?
7. Чому в історичних документах Стародавнього Сходу присутнє досить негативне ставлення тодішнього суспільства до діяльності лихварів?
8. Чому представники філософської думки Стародавнього Риму розглядали насамперед проблеми функціонування сільськогосподарського виробництва, залишаючи поза увагою, наприклад, ремісництво?
Вправа 2. Серед поданих варіантів відповідей на питання виберіть один.
1. Закони царя Хаммурапі регламентували боргове рабство з метою:
а) поповнення державної скарбниці;
б) припинення розвалу основ натурального господарства;
в) зміцнення економічної влади держави;
г) підтримки конкуренції.
2. Представники економічної думки Стародавнього світу ідеалізували:
а) ринкові відносини;
б) натурально-господарчі відносини;
в) велику торгівлю та лихварські операції;
г) правильними є відповіді в пунктах б, в.
3. Докази представників Стародавнього світу були спрямовані проти:
а) великих торгових і лихварських операцій;
б) рабовласництва;
в) приватної власності;
г) правильна відповідь не названа.
4. Відмітною рисою економічного розвитку країн Стародавнього Сходу від економіки античності можна вважати:
а) наявність натурального господарства;
б) домашній характер рабства;
в) слабкість товарно-грошових відносин;
г) правильна відповідь не названа.
5. Хто є автором роботи «Бесіди і судження»?
а) Платон;
б) Каутілья;
в) Конфуцій;
г) Ксенофонт;
д) Хаммурапі.
6. У моделі «ідеальної держави» Платона приватну власність могли мати:
а) філософи;
б) воїни;
в) ремісники й торговці;
г) правильними є всі перераховані варіанти відповідей;
д) правильними є відповіді в пунктах а, в.
7. Хто є автором трактату «Артхашастра» ?
а) Платон;
б) Каутілья;
в) Конфуцій;
г) Ксенофонт;
д) Хаммурапі.
8. Хто з названих нижче учених трактує гроші як особливий товар, специфічність котрого пов’язана з ненасичуваністю?
а) Конфуцій;
б) Ксенофонт;
в) Платон;
г) Варон.
9. Аристотель відносить до сфери хрематистики:
а) обробіток землі;
б) ремісництво;
в) лихварство й торговельно-посередницькі операції;
г) правильними є відповіді в пунктах а, в.
10. У кодексі законів царя Хаммурапі боргове рабство обмежувалося:
а) чотирма роками;
б) трьома роками;
в) одним роком;
г) правильна відповідь не названа.
11. “Гроші є особливим товаром, який обслуговує обмін і поява якого пов’язана з міновою торгівлею”. Кому з стародавніх мислителів належить таке визначення грошей?
а) Вавилонському царю Хаммурапі;
б) Платону;
в) Аристотелю;
г) Ксенофонту.
12. Основою моделі «ідеальної держави» Платона є:
а) принцип суспільного розподілу праці;
б) принцип природного розподілу праці;
в) принцип рівного розподілу суспільного продукту;
г) принцип розподілу відповідно до часток приватної власності.
13. Хто є автором терміна «ойкономія»?
а) Конфуцій;
б) Ксенофонт;
в) Платон;
г) Варон.
14. Хто є автором роботи «Політика»?
а) Аристотель;
б) Ксенофонт;
в) Платон;
г) Варон.
15. Аристотель стверджував, що діяльність, пов’язана з отриманням прибутку та нагромадженням багатства у формі грошей, це:
а) економіка;
б) хіромантія;
в) хрематистика;
г) лихварство.
16. Аристотель відносить до сфери економіки:
а) обробіток землі;
б) ремісництво;
в) лихварство;
г) правильну відповідь подано у пунктах а,б.
17. Хто такий вілік у теорії Катона?
а) Керуючий латифундією;
б) наглядач із числа рабів, який контролює виконання робіт;
в) вільний працівник;
г) землевласник.
18. Аристотель відносить до сфери хрематистики:
а) обробіток землі;
б) ремісництво;
в) лихварство;
г) правильну відповідь подано у пунктах а,б.
19. У староіндійському трактаті “Артхашастра” прибуток:
а) включався в ціну товару як частина витрат;
б) розглядався як винагорода підприємця;
в) розглядався як результат найманої праці;
г) не розглядався взагалі.
20. Староіндійський трактат “Артхашастра” являє собою:
а) збірник настанов з питань управління державою;
б) збірник настанов з питань чуттєвої любові;
в) збірник релігійних настанов;
г) податковий кодекс.
Вправа 3. Для кожного поняття або цитати з наведених нижче знайдіть прізвище їхнього автора.
Ідея “природного права”.
Ойкономія.
Хрематистика.
„Цінність – все те, від чого можна отримати користь. … Земля, вівці, гроші не є цінністю для тих, хто не вміє ними користуватися”.
Модель „ідеальної держави”.
“…необхідно, щоб все вимірювалося чимось одним… Цим одним є … потреба, яка для всього служить поєднувальною ланкою. Як заміна потреби за домовленістю з’явилася монета…. Монета, це мов би міра, яка робить усі речі порівнюваними, прирівнює”.
“Грошей ніхто не має стільки, щоб не бажати їх мати ще більше, а якщо у кого-небудь вони виявилися в надлишку, то він, закопуючи надлишок, отримує не менше задоволення, ніж якщо б він ним користувався.”
“Одні народжені для управління, інші – для надання допомоги, ще інші – для обробітку землі й ремісництва”.
“… все, що піддається обміну, повинно порівнюватися з чимось одним”.
Справедливий обмін - це той, коли “… ніхто не терпить збитку і не наживається”.
Автори:
а) Платон;
б) Конфуцій;
в) Аристотель;
г) Ксенофонт.