4. Проводять об’єктивне обстеження.

Відмічають зовнішній вигляд обстежуваного (стан одягу, шкіри, наявність ушкоджень), поведінку (збудження, балакучість, замкнутість, агресивність, сонливість); стан свідомості (орієнтація відносно місця, часу, особистості); пам’ять, здатність до послідовності рахування та читання тексту.

З’ясовують вегетативно-судинні реакції, пульс, дихання, стан зіниць та їх реакцію на світло. Відмічають наявність нудоти, блювоти, ікоти; стан міміки, ходи, рівновагу при стоянні, нагинанні з закритими очима, тремтіння пальців рук, повік, язика. Звертають увагу, як обстежуваний виконує ходіння із швидкими поворотами, точні рухи; в якому стані рефлекси та больова чутливість. Надалі відмічають, чи немає ознак нервово-психічних розладів (галюцинації, марення).

На підставі даних об’єктивного обстеження за функціональною оцінкою впливу різних концентрацій алкоголю можливо встановити ступінь алкогольного сп’яніння.

Якщо людина перебуває у стані слабкого сп’яніння, то воно характеризується втомленістю, емоційною лабільністю, незначним порушенням координації рухів.

При сп’янінні середнього ступеня відбувається значна емоційна лабільність, іноді небезпечна для оточуючих; неясна мова, шатка хода, порушення психіки, орієнтації, а також може бути сонливість.

При сильному сп’янінні відзначають ступор, зниження больової чутливості майже до анестезії. Можуть проявлятися початкові ознаки гострого отруєння алкоголем. Можливе настання смерті.

При гострому отруєнні алкоголем на перший план виступає кома, а стан людини може бути загрозливим для життя.

Однак, в залежності від індивідуальних особливостей вплив різних концентрацій на організм людини може різнитися.

Найбільше ж значення для встановлення ступеня алкогольного сп’яніння мають результати дослідження вмісту алкоголю в крові.

Зараз для визначення вмісту алкоголю замість фотоколориметричної, використовують методику на основі газової хроматографії. Результат аналізу служить для підтвердження даних, які отримані під час лікарського обстеження.

Однак, процедура визначення алкогольної інтоксикації за рівнем алкоголю в крові є інвазивною, потребує забору крові та відповідного обладнання, що обмежує її застосування.

У зв’язку з цим поширюється визначення алкогольного сп’яніння за видихуваним повітрям. Обстежуваний видихає повітря у прилад, який визначає та вимірює концентрацію алкоголю. Прилад дає змогу за концентрацією алкоголю у видиху визначати його вміст у крові, і тим самим визначити ступінь алкогольного сп’яніння.

Судово-медична діагностика смерті від отруєння алкоголем

При гострому отруєнні етанолом макро- та мікроскопічні зміни у внутрішніх органах не є специфічними. Тому, для встановлення причини смерті враховують комплекс даних:

1. Обставини справи.

2. Результати огляду місця події.

3. Результати зовнішнього огляду трупа.

4. Результати внутрішнього дослідження.

5. Результати судово-гістологічного дослідження.

6. Результати полум’яно-фотометричного дослідження серцевого м’язу.

7. Результати судово-токсикологічного дослідження.

Так, аналізуючи обставини справи, можна отримати відомості про вживання померлим алкогольних напоїв перед смертю.

Під час огляду місця події можливо виявити:

— склянки від спиртних напоїв;

— запах алкоголю із отворів рота та носа трупа, які відчуваються після натискання рукою на груди або живіт померлого;

— запах алкоголю від блювотних мас.

При зовнішньому огляді трупа встановлюють:

— багрово-синє забарвлення трупних плям;

— здутловатість обличчя;

— почервоніння шкіри обличчя;

— набряк повік;

— вип’ячування очей;

— різку ін’єкцію судин кон’юнктиви очей.

При внутрішньому дослідженні трупа можуть бути виявленими:

— запах алкоголю після розтину черевної порожнини;

— повнокров’я та набряк судинних сплетінь шлуночків мозку;

— набряк речовини мозку;

— крапкові крововиливи під епікардом;

— нерівномірне кровонаповнення міокарду;

— гіперемія слизової оболонки шлунка;

— крововиливи в ділянці дна шлунка та великої кривизні або дрібні ерозії;

— гіперемія слизової оболонки проксимального відділу тонкої кишки;

— наявність в’язкого світло-сірого слизу в кишечнику;

— крапкові крововиливи в підшлунковій залозі;

— набряк ложа жовчного міхура;

— гіперемія слизової оболонки гортані та трахеї;

— крапкові крововиливи під вісцеральною плеврою;

— крововиливи в тканину легень;

— повнокров’я всієї системи верхньої полої вени;

— дрібнокрапкові крововиливи в тканину нирок;

— крововиливи (частіше з однієї сторони) у наднирниках.

Гістологічне дослідження дозволяє встановити:

— порушення проникливості стінок судин;

— набухання, злущення клітин ендотелію;

— плазматичне просякування стінок артерій;

— невеликі крововиливи навколо судин;

— венозне повнокров’я внутрішніх органів, особливо головного мозку, нирок, печінки, селезінки, легень;

— нерівномірне повнокров’я нирок і селезінки;

— крововиливи в легенях, емфізематозні вздуття альвеол.

За результатами полум’яно-фотометричного дослідження серцевого м’язу виявляють зменшення концентрації калію в міокарді лівого шлуночка, міжшлунковій перетинці та стінки аорти.

На судово-токсикологічне дослідження при підозрі на смерть від отруєння алкоголем направляють кров та сечу по 15 мл. Кров відбирають за допомогою шприца з великих вен кінцівок, сечу — з сечового міхура, які надалі вміщують у флакони з-під пеніциліну, проколюючи пробку.

У випадках відсутності крові і сечі для дослідження надсилають мозок, нирки, тканину м’язів стегна, а при вираженому гнитті трупа – м’яз стегна.

За результатами судово-токсикологічного дослідження крові визначають ступінь алкогольної інтоксикації. При цьому рекомендується така орієнтовна схема для визначення ступеня алкогольної інтоксикації:

менше 0,3 ‰ — відсутність впливу алкоголю

0,3-0,5 ‰ — незначний вплив алкоголю

0,5-1,55 ‰ — легке сп’яніння

1,5-2,5 ‰ — сп’яніння середнього ступеня

2,5-3,0 ‰ — сильне сп’яніння

3,0-5,0 ‰ — тяжке отруєння алкоголем, може настати смерть

5,0-6,0 ‰ — смертельне отруєння.

Ці критерії були запропоновані для визначення ступеня алкогольного сп’яніння у живих осіб. Однак, їх використовують і при дослідженні трупів. При цьому застосовують таке формулювання “вказана концентрація етилового спирту в крові трупа гр… за життя могла відповідати… ступеню сп’яніння”.

При алкогольній інтоксикації смерть може настати не тільки від гострого отруєння алкоголем. Наявність алкоголю в організмі ускладнює перебіг серцево-судинних захворювань. Тому, при патології серцево-судинної системи — атеросклерозі, гіпертонічній хворобі, хронічній ішемічній хворобі серця за умов наявності в крові та сечі до 3 ‰ етанолу вважають, що смерть настала від гострої серцево-судинної недостатності на фоні алкогольної інтоксикації.

Встановлення кількості прийнятого алкоголю

В деяких випадках виникає необхідність встановити кількість алкоголю, який був прийнятий у складі спиртних напоїв. Для цього використовують таку формулу:

А = Р х r (С + βТ), де:

А — кількість випитого алкоголю у грамах із розрахунку 100 % етанолу;

С — концентрація алкоголю в крові на відрізок часу Т;

Р — вага тіла в кг

r — фактор редукції, який для чоловіків дорівнює 0,68, для жінок – 0,55, для повних — 0,55-0,65; для людей достатньої вгодованості та худих — 0,70-0,75;

β — фактор окислення, який на початку фази елімінації – становить 0,1 – 0,13 ‰, у разі середнього навантаження — 0,15-0,18 ‰, у разі ЧМТ із втратою свідомості — 0,06-0,08 ‰.

Необхідно враховувати, що за цією формулою кількість алкоголю можна встановити за таких умов:

— стадія елімінації алкоголю;

— відомий проміжок часу між вживанням алкоголю та настанням смерті.

Для визначення вмісту алкоголю в крові на час настання смерті застосовують формулу:

А = Р х r х Ст + Аж, де:

Ст — концентрація алкоголю в крові трупа,

Аж — кількість алкоголю у шлунку, який не всмоктався. Його встановлюють шляхом множення кількості вмісту шлунка в грамах на концентрацію в ньому етанолу та поділеному на 1000. Крім того, необхідно врахувати і можливий дефіцит алкоголю, який не перевищує 5 % від усієї кількості алкоголя, що був випитий.