Бизнес план

продукції.

До умовно-постійних витрат зараховують такі, що не залежать від обсягу

виробництва (амортизація основних засобів, орендна плата, витрати на

адміністративно-управлінський апарат тощо).

До змінних витрат зараховують такі, що залежать від обсягу виробництва

(вартість матеріалів, палива, енергії, технологічні затрати, основна

заробітна плата працівників тощо).

В економічній теорії зустрічаються й інші поняття та показники для

оцінювання ефективності інвестицій, наприклад чиста поточна вартість,

внутрішня рентабельність, які виражають такі самі показники чистого

приведеного доходу та внутрішньої норми дохідності. Під час оцінювання

ефективності доцільно враховувати і супутні, і народногосподарські

інтереси.

Практично досить важко розрахувати розглянуті показники з високим

ступенем достовірності, тим більше спрогнозувати їх на близьку й далеку

перспективу. Тому у процесі складання інвестиційних бізнес-планів

достатньо розраховувати показники, що застосовуються в зарубіжній

практиці: чистий приведений дохід, індекс дохідності, період окупності,

внутрішню норму дохідності.

• Оцінка ризику і страхування

Основним завданням розділу „Оцінка ризиків і їх страхування”

є виявлення найбільш значних ризиків, які мають місце у випадку реалізації пропонованого проекту та пропонування основних заходів захисту від їх впливу.

Починати даний розділ необхідно з формування повного переліку можливих ризиків, які можуть виникнути в ході реалізації підприємницького проекту.Найважливішими ризиками в таких ситуаціях є :

• ризик вибору споживачів;

• ризик конкуренції;

• ненадійність постачальників;

• ризик помилкової стратегії проникнення на ринок;

• ризик підвищення цін на ресурси;

• ризик коливання цін;

• ризик зміни умов оподаткування тощо.

Потім необхідно оцінити ймовірності появи того чи іншого ризику та проаналізувати їх. Для аналізу ризику використовують такі методи:

• аналіз чутливості;

• перевірка стійкості;

• корегування параметрів плану;

• аналіз сценаріїв;

• метод „Монте-Карло”.

 

Особливістю застосування вказаних методів полягає у формалізованому описі умов реалізації плану у формі моделі та аналізі можливих сценаріїв розвитку подій і їх впливу на показники ризику. Тут, як правило, до аналізу сценаріїв використовують три підходи: песимістичний, оптимістичний і найбільш ймовірний. Планування сценаріїв дозволяє сформулювати повний перелік факторів ризику, проранжувати можливі ризики і змоделювати процес реалізації бізнес-плану підприємства, оцінити з відповідною ймовірністю наслідки несприятливих ситуацій.

Потім доцільно зробити розрахунки можливих втрат в результаті настання того чи іншого ризику. В абсолютному вираженні рівень ризику визначають як добуток очікуваного збитку на ймовірність того, що збиток дійсно матиме місце. Вибравши найбільш значні ризики, виходячи з ймовірності появи і із розмірів втрат у випадку їх настання, розробляють заходи з їх нейтралізації або мінімізації негативних наслідків.

 

Виділяють зовнішні та внутрішні способи зниження ризику. Найбільш типовими зовнішніми способами зниження ризику є:

страхування, що являє собою систему відшкодування збитків страхувачем при настанні страхових випадків із спеціальних фондів, які формуються за рахунок страхових внесків страхувальниками;

хеджування (захист від втрат), що передбачає укладення довгострокової угоди на поставку продукції між постачальником і споживачем за обумовленою ціною тощо.

 

Найпоширенішими внутрішніми способами зниження ризику є такі:

• диверсифікація виробництва;

• підвищення якості та ефективності управління підприємством;

• створення страхових резервів для покриття можливих непередбачуваних втрат тощо.

Аналіз діяльності ресторану свідчить про дуже гарному фінансовий стан організації, її здібності відповідати за своїми зобов'язаннями в короткостроковій (виходячи з принципу обачно), і, можливо, в довгостроковій перспективі. Такі організації ставляться до категорії надійних позичальників, володіючи високою ступенем кредитоспроможності.

Слід зазначити, що це оцінка визначену за вихідним даним протягом першої роки роботи, але щоб одержати досить достовірного результату необхідний аналіз у період мінімум 1-2 роки.

Отже, виходячи з наявних фінансові показники діяльності ресторану, у висновку слід зазначити, що запропонований бізнес-план виявився дуже успішний.

Аналізуючи фінансові показники, можна стверджувати, що вирішення головного статтею витрат є вести. Прямо слід з ним прямі Витрати собівартість наданих послуг. Комерційні витрати перебувають у місці.

Можна дійти невтішного висновку про окупність даного бізнес-проекту, ресторан приносить прибуток. Про це може свідчити рівень рентабельності, оцінений в 67%, що добрим показником. У результаті, по попередньою оцінкою його окупності становитиме 1-2 року, як було заплановано в бізнес-плані.