Висновки

Реалії – особливі слова, невід’ємна цінність кожного народу. Належачи до національної лексики, вона не має повних відповідників в інших мовах. Варто також зазначити її ідейно-естетичну цінність, відношення до національного колориту та самобутності.

Дослідження реалій завжди ставало зацікавленням багатьом дослідникам. Лексема «Реалія» як термін вперше вжив А. Федоров у праці «Про художній переклад», але не для того, щоб позначити не лексему, а національно-специфічний об’єкт», стверджуючи, що реалії – слова, що позначають національно-специфічні факти суспільного життя і матеріального побуту. Щодо українського перекладознавства, то вперше простежується вживання терміна «реалія» у праці О. Кундзіча «Перекладацька мисль і перекладацький недомисел».

При зіставленні словникового складу будь-якої мови, з’ясовується, що в перекладацькі мові є ще такі лексичні та граматичні одиниці для яких в перекладацькій мові не існує прямих відповідностей. Такі одиниці мають назву безеквівалентних одиниць, які в свою чергу, поділяють на дві групи: власні імена та слова-реалії. Особливої уваги варті слова-реалії, створюючи перед перекладачем велику трудність.

З погляду семантики реалії, завдяки наявності метамовної інформації, збігається частково з діалектизмами, але розбіжність полягає в тому, що географічна інформація реалій, зв’язана з позначуваним предметом певного географічного ареалу, на відміну від діалектизмів.

Деякі дослідники відносять до реалій топоніми і антропоніми. По суті вони мають рацію.Такі слова сприяють створенню національного колориту, часто в них – відгомін історії. Основна відмінність між такими назвами і власне реаліями в способах відтворення на іншу мову.

Певну близькість з семантичного та стилістичного боку мають реалії з термінами. Їхня кореляція полягає в тому, що інколи термін збігається з реалією, тобто існують реалії-терміни. Головна розбіжність між ними – сфера їхнього вжитку, функціонально-стилістичний критерій: терміни найширше вживаються у мові науки, а реалії переважають у художніх текстах, усному мовленні.

Найчастіше дослідники вдаються до предметної, позамовної класифікації, які ґрунтовно провели С. Влахов та С. Флорин. З погляду перекладознавчого, доречно провести поділ реалій в історико-семантичному та структурному планах. Тому, з історико-семантичного погляду виділяють: власне реалії та історичні реалії – семантичні архаїзми, які внаслідок знищення референтів, входять до історично-дискантної лексики, втративши життєздатність.

У структурному плані виділяють: реалії-одночлени, реалії-полічлени та реалії-фразеологізми, а з погляду перекладацької практики розрізняють – явні та скриті реалії.

Переклад реалій – це частина важливої передачі національної своєрідності, найголовнішою умовою є глибоке знання реалій.

Можливості перекладу реалій, базуються на таких найголовніших методах: транслітерація чи транскрипція, створення нового(чи складного) слова на основі вже існуючих в мові елементів, уподібнюючий переклад, уточнюючий при умовах контексту та гіпонімічний переклад.

Одним із типів реалій є радянізми або радянські слова. Це слова, що відображають соціалістичну дійсність і несуть певну суспільно-політичну чи виробничу інформацію, пов`язану з історією і життям нашої країни, з радянським способом життя. Розрізняютьтакі реалії-радянізми: радянізми-заклади-організації, радянізми-утворення, радянізми-посади, радянізми-звання, радянізми-події, радянізми, які описують соціальний статус.

Щодо способу відтворення реалій-радянізмів у художніх творах, великою проблемою стає їхній переклад, оскільки немає англомовної країни для якої явища соціалістичного ладу стали повсякденною реальністю, тому реалії-радянізми трансформують за допомогою кальки, беручи до уваги спосіб їх утворення.

Особливої уваги варті реалії-радянізми, які простежуються у творах «Більмо» М. Осадчого і «В тіні Сталіна» А.Дімарова. За допомогою таких реалій, письменники чітко змалювали тогочасний світ, висвітлили головну ідею, змалювали ідейно-психологічну еволюцію головних героїв, ствердили буття людини не абстрактної, а реальної зі всією повнотою її зв’язків із оточуючим світом.

Ми не повинні оминати своєю увагою реалії, зокрема реалії-радянізми, відчужуватись від них тільки тому, що вони характеризуються надзвичайною складністю у застосуванні. Навпаки нам слід досліджувати, вивчати та неупереджено застосовувати їх, адже реалії – це важлива частина нашої мови, а мова у свою чергу – «скелет» нації.