1.2 Принципи і правил кредитування

Банківське кредитування здійснюється за умови дотримання певних принципів: терміновість повернення, цільової характер, забезпеченість і платність кредиту. Ці принципи є чимось абстрактним, а безпосередньо визначають кредитні стосунки між банками та його клієнтами шляхом включення до кредитні угоди як істотних умов.

Названі принципи є взаємопов'язаними і означають, що банківський кредит надається суб'єктам кредитування всіх форм власності у тимчасове користування, за умов, передбачених кредитним угодою з відповідної виплатою відсотків над його користування.

Принцип терміновості повернення кредиту означає, що повинен бути повернутий позичальником банку в попередньо обумовлений термін. Від дотримання цього принципу залежить можливість надання нових кредитів, оскільки однією з ресурсів кредитування є повернення позики. Порушення цього принципу кредитування призводить до трансформації боргу позикам з термінової в прострочену. У порушення термінів повернення і наявність прострочених позик нових кредитів, зазвичай, не надаються.

Цільовий характер використання передбачає вкладення позикових коштів у конкретну мету, зумовлені кредитним договором – на конкретні господарські процеси, проекти, підприємства міста і іншого подібного начиння. Кредит надається позичальнику по більшу частину на конкретну мету, ніж тому, що він виникла невідкладна потреба коштів. Від дотримання цього принципу значною мірою залежить своєчасність повернення позики, бо лише реалізація мети, яку отримано кредит, може забезпечити необхідні кошти на погашеннядолга[26].

Принцип забезпеченості кредиту означає його присутність серед банку права захисту своїх інтересів, недопущення збитків, від неповернення боргу через неплатоспроможність позичальника. Принцип забезпеченості позик має мета захистити інтереси банку і допустити втрати від неповернення боргу результаті неплатоспроможності позичальника. Він передбачає, що заборгованість за кредитами, яка відображається в пасиві балансу підприємства-боржника, необхідно забезпечити певним майном (товари, чи цінних паперів) які враховуються на рахунку його балансу чи зобов'язанням третя особа погасити борг банку (гарантії, поручництва тощо.).

Деякі кредити можуть надаватися і забезпечення, якщо банк цього дає свою згоду. Відсутність забезпечення може бути викликане як об'єктивними причинами, коли економічна природа кредиту коштів вкладення засобів у матеріальних цінностей (наприклад, на виставляння акредитивів), і суб'єктивними, коли банк йде це свідомо, страхуючи свій підвищений ризик великими позиковими відсотками.

У процесі кредитування підприємств банк як вимагає повернення отриманого позики, а й сплати відсотків над його користування. У разі ринкових відносин відсоток є об'єктивним супутником кредиту, його складовим ланкою, оскільки кредитна операція – це акт комерційної продажу визначений термін коштів. за рахунок відсотків банки покривають свої витрати й отримують прибуток. Відсоток є й однією з коштів управління сукупним грошовим оборотом, що застосовується Національного банку.

Основними джерелами формування банківських ресурсів є кошти банків, залишки на поточних і валютних рахунках, залучені кошти юридичних і фізичних осіб на депозитні рахунки до запитання чи термінові, міжбанківські кредити і кошти, одержані від випуску цінних паперів.

Крім наведених принципів, банки повинні враховувати певні обмеження, що у кредитному процесі.

Кредитні операції здійснюються банками не більше ресурсів.

Кредити в іноземній валюті надаються юридичним і фізичним особам-резидентам, які займаються підприємницької діяльності, резидентам за операціями, здійснювані ними використанням платіжних карток міжнародних платіжних систем, і солідним юридичним особам-нерезидентам – банківським установам.

Під час проведення кредитної політики комерційних банків виходять із необхідність забезпечення поєднання інтересів банку, його акціонерів і вкладників, і від суб'єктів господарської діяльності, зі урахуванням загальнодержавнихинтересов[18].

Комерційні банки самостійно визначають порядок залучення іноземних і використання коштів, проведення кредитних операцій, встановлення рівня відсоткові ставки і комісійних винагород. Вони за своїми зобов'язаннями перед клієнтами всім що належить їм майном і коштами.

Рішення щодо надання кредитів позичальникам, незалежно від заявленого розміру кредиту, приймається колегіально (Правлінням банку,Кредитним комітетом, Комісією та іншого подібного начиння) більшістю голосами й оформляється протоколом.

При наданні позичальнику позики у розмірі, який перевищує 10 відсотків власного капіталу ("великі кредити"), комерційний банк повідомляє про кожен цьому випадку Національний банк.

Жоден з виданих великих кредитів неспроможна перевищувати 25 відсотків власні кошти банків. А загальний обсяг наданих кредитів неспроможна перевищувати восьмиразовий розмір власні кошти комерційного банку.

З метою захисту національних інтересів кредиторів і вкладників банків кредитування позичальників здійснюється згідно з законодавством України з повним дотриманням встановлених НБУ економічних нормативів діяльності комерційних банків та вимог щодо формування обов'язкових, страхових і резервних фондів.

Забороняється надання кредитів на:

> покриття збитків господарську діяльність позичальника;

> формування та збільшення статутного фонду комерційних банків та інших господарськихобществ[31].

1.3      >Кредитоспособность позичальника, як "економічне поняття

>Кредитоспособность клієнта (позичальника) – одна з тих новопонять, яке буквально внесла наша життя нова економічна епоха. Попри це, сьогодні, вже з упевненістю сказати, що його зайняло у ній своє місце міцно й назавжди.

Існує безліч визначень кредитоспроможності клієнта (позичальника). Найпоширенішим є таке: здатність особи цілком у термін розрахуватися за своїми борговим зобов'язанням, що робитьнеотличительним його від іншого поняття – “платоспроможність”.

У зв'язку з цим, розглянемо відмінності понять кредитоспроможність і платоспроможність в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1 –Отличительние риси понять кредитоспроможність і платоспроможність

№п/п	>Кредитоспособность	>Платежеспособность
1	Поняття вже у відмінність від платоспроможності	Поняття, яке вміщує у собі поняття кредитоспроможності
2	>Прогнозирует платоспроможність підприємства терміном кредиту	>Фиксирует неплатежі за минулий період або будь-яку іншу дату
3	Характеризує можливість погашення частини загальної заборгованості, саме позичкової заборгованості	Характеризує спроможність населення і можливість погасити всі види заборгованості
4	Джерела погашення:
	прибуток від реалізації продукції; прибуток від реалізації майна, прийнятого банком під заставу на позичку; гарантія іншого банку або підприємства; страхового відшкодування.	- прибуток від реалізації продукції; - прибуток від реалізації майна підприємства.

Існує безліч доповнень, уточнень, і інших трактувань нашого шуканого поняття, більшість із яких можна стисло звести до наступним визначень.

>Кредитоспособность як:

> необхідна передумова чи умова одержання кредиту;

> готовність і можливість повернути борг;

> можливість правильно використовувати кредит;

> можливість своєчасно погасити позичку (реальне повернення кредиту).

У працях економістів 20-х, де проблеми кредитування завжди, були актуальні і дуже освітлені, кредитоспроможність розуміли як:

> з погляду позичальника: спроможність до здійсненню кредитної операції, і можливості своєчасно повернути позичку;

> з погляду банку: правильне визначення величини допустимості кредиту.

Сучасні умови – перебудова кредитної системи країни, освіти комерційних банків, і до дворівневої структурі банківської системи, орієнтація на ринковий характер економіки зажадали розробку глибших підходів до проблеми оцінки банками кредитоспроможності позичальників.

Найстрашніше змістовне визначення кредитоспроможності запропонувалиМ.О.Сахаровой, що вважає, що кредитоспроможність банківських клієнтів є “таким фінансово-господарським станом підприємства чи організації, що дає упевненість у ефективність використання позичкових коштів, здатності та готовності позичальника повернути кредит відповідно до умовами кредитногодоговора”[7].

Інші дослідники заперечують прийняття в основі цього визначення під час розгляду методики оцінки кредитоспроможності, стверджуючи, що й під ефективністю використання позичкових коштів розуміти отримання від заходу, яке кредитується, то банк немає право пред'являти такі вимоги до позичальнику. З іншого боку, визначення кредитоспроможності, наведені, не враховують найважливіша умова кредитної операції, як правоздатність позичальника.

На думку тих авторів, суттю категорії "кредитоспроможність" є “правове і господарське становище позичальника, що реально склалося, і, за оцінкою якого банк приймають рішення початок (розвитку) чи припинення кредитних відносин із позичальником”.

При визначенні банком кредитоспроможності, зазвичай, беруться до уваги такі чинники:

>дее- і правоздатність позичальника реалізації кредитної операції;

> його моральний вид, репутація;

> наявністьобеспечительного матеріалу позички;

> здатність позичальника отримувати дохід.

>Правоспособность – це визнана державою здатність юридичних мати правничий та відповідати, що обумовлено і допускаються законом.

Дієздатність – це правомочність позичальника щоб одержати кредиту. Є у вигляді як наявність статуту, посвідчення про реєстрацію підприємства, ліцензії, мали на той чи іншого вид діяльності, згоду членів партнерства чи установчого договору, інші документи, а й характеризується відсутністю жодних обмежень і заборон на самостійність підприємства, як фізичної особи.

>Моральному виду клієнти на Україні особливо великого увагу надавалося у літературі дореволюційного періоду. На думку І.Ададурова, "перших вражень і найважливішою умовою кредиту необхідно, щоб обличчя, яке шукає ми можливості кредитування, за своїми етичним якостям не вселяло недовіри". У цьому моральну основу кредитної операції (чесність і людська порядність) безпосередньо пов'язували чинник управління справами, компетентністю, умінням керівників господарств передбачати зміни економічної кон'юнктури, і користуватися ними, своєчасно перебудовувати виробництво тощо. Складність становить вимір і - оцінка подібних чинників, оскільки подати значення в цифрахневозможно[33].

Природно, до найважливіших аспектів кредитоспроможності ставилося наявність матеріального забезпечення позички. Окремі фахівці навіть надавали цьому чиннику вирішальне значення. М.Бунге пов'язував вищу кредитоспроможність із найбільшою нерухомістю капіталу, вкладеного в нерухомого майна. Він, що "нерухомого майна сприймається як найкраща гарантія".

Найважливішим чинником під час розгляду питання про видачу кредиту, більшість економістів на той час, вважало можливість отримання позичальником доходу. Той-такиИ.Ададуров пов'язував можливість кредитування конкретного господарства "з його вищої доцільністю, стійкістю та прибутковістю". У цьому і робився акцент в дослідженнях 20-х. Здатність позичальника погасити позичкову заборгованість має значення для кредитора лише тому випадку, якщо вона належить до майбутнього періоду (є прогнозом такий здібності, причому прогнозом досить обґрунтованим і правдоподібним). Тим часом усі показники кредитоспроможності, вжиті практично, повернені до минулого, оскільки розраховуються за даними за минулий період або періоди, при цьому звично дані про залишках ("запасах") на звітну дату, а чи не точніші дані, про обороти ("потоках") за певного періоду. Тут – обмежувальне значення показників кредитоспроможності. Складнощі, породжувані інфляцією, спотворюють показники, які характеризують можливість погашення позичкової заборгованості (це стосується, наприклад, до показників оборотності капіталу і окремих його частин (активів, основний капітал, запасів), і неоднаковою динамікою обсягу обороту через випереджаюче зростання ціни реалізовану продукцію) і оцінкою залишків (основних засобів, запасів).

За сучасних умов пов'язувати кредитоспроможність одним із перелічених вище чинників, як це роблять нині в ринково розвинених країн вийде, як і отримати єдину, синтетичну оцінку кредитоспроможності позичальника з узагальненням цифрових і нецифрових даних.

По-перше, оскільки, розглядаючи будь-який чинник, зіштовхуєшся з проблемою його визначення.

По-друге, свій внесок у об'єктивні труднощі вносить суб'єктивний чинник – кризові умови, які дозволяють говорити про спільну високої кредитоспроможності суб'єктів економіки, і із чинників за її комплексному розгляді може бути вирішальним. Це означає, що з обгрунтованою оцінки кредитоспроможності крім інформацією цифрових величинах потрібна експертну оцінку кваліфікованиханалитиков[19].